Непочатенко О.О. Фінанси підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Оподаткування підприємств

131

Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

а) акцизний збір;

б) ПДВ;

в) податок з власників транспортних засобів і самохідних ма-

шин;

г) збір за забруднення навколишнього середовища.

6.Які фактори впливають на розмір ФСП?

а) обсяг отриманого прибутку;

б) родючість землі і структура сільськогосподарських угідь;

в) отримана виручка від реалізації сільськогосподарської про-

дукції;

г) вартісна оцінка сільськогосподарських угідь.

7. Хто приймає рішення про форми сплати фіксованого сіль-

ськогосподарського податку?

а) платник податку;

б) районна податкова адміністрація;

в) Кабінет міністрів;

г) районна адміністрація.

8. Які фактори впливають на розмір ставки податку з власників

транспортних засобів?

а) потужність двигуна автомобіля;

б) пробіг автомобіля;

в) екологічний стан автомобіля;

г) час випуску автомобіля.

9. Чи залежить розмір земельного податку від результатів гос-

подарської діяльності землекористувачів?

а) так;

б) ні;

в) тільки в сільськогосподарських підприємствах.

10.Від сплати земельного податку не звільняються:

а) заповідники;

б) дослідні господарства навчальних закладів сільськогоспо-

дарського профілю;

в) органи державної влади;

Тема 6

132

Модуль 2

г) транспортні підприємства.

11. Підакцизними товарами в Україні є:

а) спирт;

б) ювелірні вироби;

в) вироби з шоколаду;

г) кольорові телевізори.

12. Товариство з обмеженою відповідальністю, що користується

спро-щеною системою оподаткування за ставкою 10 % сплачує:

а) податок на додану вартість;

б) єдиний податок;

в) податок на землю;

г) збір на обов’язкове соціальне страхування.

Тема 6. Оборотні засоби

та їх організація на підприємствах

Питання для вивчення

1. Суть, склад і структура оборотних засобів.

2. Організація оборотних засобів на підприємствах.

3. Необхідність та суть нормування оборотних засобів.

4. Джерела формування оборотних засобів.

5. Визначення наявності оборотних засобів на підприємстві.

6. Показники використання оборотних засобів.

7. Вплив розміщення оборотних засобів на фінансовий стан

підприємства.

Основні терміни і поняття: склад оборотних засобів; структу-

ра оборотних засобів; тривалість виробничого циклу; фонди обігу;

вивільнення оборотних засобів; дебіторська заборгованість; джере-

ла формування оборотних засобів; економічний метод розрахунку

оборотних засобів; залучені оборотні засоби; кредиторська заборго-

Оборотні засоби та їх організація на підприємствах

133

Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

ваність; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт реальної вартості обо-

ротних засобів у майні підприємства; наявність власних оборотних

засобів; норма оборотних засобів; норматив оборотних засобів; обо-

ротність оборотних засобів; розміщення оборотного капіталу; сталі

зобов’язання; сукупний норматив оборотних засобів.

Для організації господарської діяльності кожне підприємство

повинно мати не тільки основні виробничі засоби, але також й обо-

ротні засоби. На відміну від основних виробничих засобів, оборотні

беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають на-

туральну форму і цілком переносять свою вартість на знову ство-

рений продукт.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення

сутності оборотних засобів. Дехто з економістів спрощено трактує

їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обер-

таються».

Найчастіше пропонуються такі визначення:

– оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в обо-

ротні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безпе-

рервного виробництва та реалізації виготовленої продукції;

– оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробни-

чого циклу або одного календарного року можуть бути пере-

творені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають

терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність,

на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капі-

тал;

Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці,

то фонди обігу — це кошти, вкладені в запаси готової продукції,

товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в

касі підприємства.

Оборотні засоби постійно беруть участь у забезпеченні процесу

виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх

стадіях кругообігу коштів. Переходячи з грошової форми вартості в

товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову — оборотні

засоби забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чи-

ном, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі засоби,

а процес реалізації продукції — засоби обігу.

До виробничих оборотних засобів відносяться: сировина, осно-

вні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні

Тема 6

134

Модуль 2

частини для ремонтів, МШП, незавершене виробництво, напівфа-

брикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Склад оборотних засобів — це сукупність окремих елементів

оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних засо-

бів у різних галузях економіки може мати певні особливості. Так, у

виробничій сфері основні статті оборотних засобів — це сировина,

основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція.

Рис. 6.1. Склад і розміщення оборотних засобів підприємства

Співвідношення між зазначеними групами оборотних засобів

у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних засо-

бів.

Структура оборотних засобів — це питома вага вартості окремих

статей оборотних виробничих засобів і засобів обігу в загальній сумі

оборотних коштів. Структура оборотних засобів залежить від скла-

ду і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних

цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих

послуг), проведення розрахунків.

Оборотні засоби та їх організація на підприємствах

135

Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

Структура оборотних засобів підприємства — процентне

співвідношення окремих елементів (груп елементів) у межах за-

гальної величини. Оборотні засоби використовуються ефективніше

тоді, коли більша їхня частина обслуговує сферу виробництва.

Система організації оборотних засобів побудована на певних

принципах:

– по-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпо-

рядження, управління оборотними коштами. Це означає опе-

ративну самостійність у використанні оборотних коштів;

– по-друге, визначення планової потреби та розміщення оборот-

них коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається

на увазі розрахунок опти-мальної потреби в оборотних ко-

штах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва,

виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка

норм тривалої дії та щорічних нормативів);

– по-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з

урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів

виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників

і споживачів; форм застосовуваних розрахунків;

– по-четверте, раціональна система фінансування оборотних

коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок

власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забез-

печують нормальний фінансовий стан підприємства;

– по-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і викорис-

танням оборотних коштів. Мається на увазі проведення ана-

лізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються,

з метою прискорення їхнього обертання.

За джерелами формування оборотні засоби поділяються на влас-

ні та позичені.

Власні оборотні засоби — це засоби, які постійно перебувають

у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних

ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних

оборотних засобах можуть зменшуватись за рахунок застосування

так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною

власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних

(у зв’язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті від-

пусток). Прирівняні до власних оборотні кошти називають стій-

кими пасивами.

Тема 6

136

Модуль 2

Позичені оборотні засоби — кредити банків, кредиторська за-

боргованість та інші пасиви.

Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які

не належать підприємству (заборгованість по акцептованих та ін-

ших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; за-

боргованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за

платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними

кредитами тощо).

Процес визначення економічно обґрунтованої величини оборот-

них коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності,

називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нор-

мування оборотних коштів полягає в розробленні та встановленні

норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативів

оборотних коштів.

Норма оборотних засобів визначає мінімальні запаси товарно-

матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках

від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив оборотних засобів — це грошовий вираз вартості

мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а

нормативи — щорічно (за певних умов — щоквартально).

Нормативи оборотних коштів вимірюються у грошовому виразі

за формулою

Н = N * В,

де N — норма оборотних коштів;

В — одноденні витрати.

Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва

та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію про-

дукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих

запасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від трива-

лості перебування їх у сфері виробництва та у сфері обігу, умов

матеріально-технічного забезпечення (віддаленість від постачаль-

ників, споживачів, рівномірність поставок матеріальних ресурсів

та збуту готової продукції).

Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод пря-

мого рахунку.

Оборотні засоби та їх організація на підприємствах

137

Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

Аналітичний метод (дослідно-статистичний) передбачає

здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з на-

ступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.

Сутність коефіцієнтного методу полягає в уточненні діючих

нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в

наступному періоді.

Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку норма-

тивів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого

організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господа-

рювання цей метод є основним.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх

формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова

управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в

різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі.

Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльнос-

ті, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробни-

цтва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних

товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквід-

ними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і

валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Таблиця 6.1

Порядок розрахунку показників стану

й ефективності використання оборотних засобів

№

п/п

Показник Визначення Економічна суть

Наявність обо-

ротних коштів

[В

+ З] — [O

+ П

]

Характеризує величину влас-

них оборотних коштів

а) брак Ф

< Н

Перевищення нормативу обо-

ротних коштів над фактич-

ною наявністю

б) надлишок Ф

> Н

Перевищення фактичної на-

явності оборотних коштів над

нормативом

Тема 6

138

Модуль 2

Коефіцієнт ре-

альної вартос-

ті оборотних

коштів у майні

підприємства

Фн

Відображає питому вагу вар-

тості оборотних коштів у за-

гальній вартості майна під-

приємства

Оборотність

СТ

Характеризує час, за який

оборотні кошти здійснюють

один оборот

Коефіцієнти

обертання

Характеризує кількість обо-

ротів за період, що аналізу-

ється

Коефіцієнт за-

вантаження

Показує, скільки оборотних

коштів авансовано у 1 грн ре-

алізованої продукції

6. Прибутковість

Характеризує, скільки при-

бутку припадає на 1 грн обо-

ротних коштів

Рентабель-

ність

.10%

Визначає ступінь викорис-

тання оборотних коштів

— власні кошти;

М — вартість майна підприєм-

ства;

З — забезпечення наступних

витрат;

С — середня вартість оборотних

коштів;

—

основні засоби та інші по-

заоборотні активи;

Т — тривалість періоду, за який

обчислюється обертання оборот-

них коштів;

— позикові кошти; Р — обсяг реалізації продукції;

— фактична наявність обо-

ротних коштів;

П — прибуток від реалізації

продукції.

Н — норматив оборотних ко-

штів;

Оборотні засоби та їх організація на підприємствах

139

Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважа-

ється відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покуп-

ців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною.

Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості

щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є обо-

ротні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх

періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не від-

вантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних

коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підля-

гає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо.

Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який

визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів. Ступінь

ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визна-

чається як відношення відповідної частки оборотних активів до

короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

– коефіцієнт забезпечення власними коштами (К

з.к

) (коефі-

цієнт автономії К

);

– коефіцієнт покриття (К

);

– коефіцієнт абсолютної ліквідності (К

абс.л

Коефіцієнт автономії (К

з.к

) визначається як відношення різ-

ниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (під-

сумок розділу I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних

засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу I активу

балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних

засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової

продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних

активів (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу балансу).

ɨ.ɤ

ɡ.ɤ

де, К

з.к

— коефіцієнт забезпечення власними коштами;

— власні кошти, грн;



о.к

— загальна сума оборот.

Тема 6

140

Модуль 2

Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є

неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого пері-

оду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження

ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (К

) — це найбільш узагальнюючий

показник ліквідності балансу.

ɩ .ɚ

ɤ .ɡ

де, К

— коефіцієнт покриття;



п.а

— сума усіх поточних активів, грн;



к.з

— сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів під-

приємства для погашення його боргів протягом року. Уважають,

що його рівень у межах 2,0–2,5 є прийнятним. Він показує, скільки

грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю

короткострокових зобов’язань. Коли К

стає меншим за 1,0, струк-

тура балансу вважається незадовільною, а підприємство — непла-

тоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К

абс.л

) визначається як

відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкла-

день підприємства (ІІІ розділ активу балансу) до короткострокових

зобов’язань (підсумки ІІ і ІІІ розділів пасиву балансу).

ɄȽ

ɤ.ɡ

ɜɤ

ɚɛɫ.ɥ



де, К

абс.л

— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

— грошові кошти, грн;

— короткострокові вкладення, грн;



к.з

— сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства по-

гасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в

межах 0,25–0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вва-

жається неплатоспроможним.