
Граматика української мови
222
Дієприслівники, безперечно, якоюсь мірою подібні до
дієприкметників, бо поєднують у собі ознаки двох частин
мови. Проте вони вирізняються своєю незмінністю.
Дієслівні і прислівникові особливості дієприслівника
творять неповторний граматичний сплав. Порівняно з
дієприкметником, дієслівні прикмети представлено в ньому
незначною мірою. Значення дії до того ж послаблене
обставинним значенням. Дієприслівник просякнуто також
прислівниковими ознаками: морфологічною незмінністю,
прислівниковими значеннями і обставинною синтаксичною
функцією. Все це дає право твердити, що дієприслівник є
окремою частиною мови, у якій органічно поєднуються
ознаки дієслівні і прислівникові.
(За І. Вихованцем)
Контрольні запитання і завдання
1. З поданих речень випишіть дієприслівники, з’ясуйте
їх значення, морфологічні ознаки і синтаксичну функцію.
1. Тут я зустрівся з музою своєю. І, взявши в руки ліру
й срібний лук, Пливу, як тінь, по морю снів за нею. 2. І радо
п’є, здригаючись од щастя, Земля краплини свіжі та
сріблясті... 3. Солодкою стрілою пізній цвіт, Скрадаючися,
приморозок ранить. 4. Покинувши красу, невловну і незриму,
звертаю знову я на вулиці земні. 5. Тут, виростаючи із зерна
мрії, Висока дума, мов пшениця, зріє, Тут слово воля гарт
дає серцям. 6. Сонце, розгулявшися надміру, Палило у
жорстокому теплі. 7. А я під буками, де сходяться дороги,
Простоту радісну узявши за закон хатинки виліпив.
(З тв. М. Рильського)
2. Яку стилістичну функцію виконує дієприслівник у
художньому тексті? Відповідь проілюструйте прикладами.
Яке твердження є правильним?