Остапчук М.В., Рибак А.І. Системи технологій (за видами діяльності)

Подождите немного. Документ загружается.

особливості кожної групи.

508

Якщо кожну групу технологічних ліній розділити на три стадії: підготовчу,

основну та заключну, тоді з'являється можливість узагальнити деякі уявлення

про склад технологічних ліній.

На підготовчій стадії сировину чистять, миють, ріжуть, подрібнюють,

сортують т.і. На основній стадії сировина проходить всі перетворення,

необхідні для виготовлення кінцевого продукту, а на заключній — продукції

надають товарного вигляду.

Першу групу складають виробництва, продукцію яких одержують шляхом

переробки багатокомпонентної суміші сировини. Деякі із складових частей

суміші повністю включають до складу кінцевого продукту (хлібопекарське,

кондитерське). Структура такої лінії характеризуються певною кількістю

паралельних потоків на підготовчій стадії, які потім, на основній стадії,

об'єднуються в один потік. Паралельні потоки на основній стадії вико-

ристовують тільки для збільшення потужності ліній або для випуску інших

сортів та видів продукції.

До другої групи входять виробництва, технологічні лінії яких

характеризуються послідовним проведенням технологічних операцій, а

продукція за складом речовин не відрізняється від сировини (консервування

городини, садовини за допомогою сушіння, заморожування, стерилізації).

Паралельні потоки використовують як і в попередньому випадку для

збільшення потужності та випуску других сортів продукції.

В третю групу об'єднані виробництва, в яких кінцевий продукт вибирають

(витягають, відокремлюють) одним або декількома засобами (екстракція,

фільтрування, сортування) із початкової сировини (цукрова, крохмальна,

борошномельна та ін.). Технологічні лінії цих виробництв складають з

послідовно виконуваних технологічних операцій певною кількістю

необхідних зворотніх потоків продукту та рабочих агентів, оскільки

перетворення продукту приходить в результаті багаторазового повторення

операцій, які доцільно здійснювати в однотипних апаратах та машинах. При

наявності багатосортної продукції та відходів ускладнюється і структура

заключної стадії виробництва.

Подання технологічних ліній однотипними структурами дозволяє значно

спростити деякі рішення аналізу та синтезу (проектування). Технологічна

лінія є елементом структури підприємства, яке в свою чергу може бути

елементом якогось вищого за структурою об'єднання (трест, асоціація та ін.).

Якщо розглядати

509

структуру підприємства з позицій управління, то треба виділити 2 рівня —

технологічний та організаційний. Мета технологічного управління —

одержання продукції заданої якості та кількості в результаті послідовно та

паралельно виконуємих технологічних операцій із заданими режимами на

всіх ділянках виробництва.

Організаційно — економічне управління спрямоване на одержання

ефективних плідних результатів господарської діяльності прийняттям різних

управлінських рішень важко формалізованих задач (розподіл коштів,

матеріалів, забезпечення збуту продукції, одержання сировини, допоміжних

матеріалів і ті.).

Відходи в харчовій промисловості містять в собі значну кількість харчових та

кормових продуктів: цукор, рослинні та тваринні жири, білки, кислоти,

ферменти, вітаміни. На Україні щорічно одержують значну кількість

відходів: бурякового жому біля 40, цукрової меляси — 2, післяспиртової

барди — 5, соняшникового лушпиння — 0,25, пивної дробини — 0,2 млн. т.

На жаль комплексна або повна переробка сировини не зовсім налагоджена та

не розповсюджена. Міра використання вторинної сировини в окремих

галузях промисловості за данним [11] наведена в табл. 11.4. впровадження

або створення нових мало- або безвідходних технологій в перероблюючих

галузях промисловості дозволить значно підвищити номенклатуру та об'єм

товарної продукції харчових продуктів і кормів та підвищити економічну

ефективність, рентабельність господарювання. При отриманні значної

кількості відходів на окремих підприємствах доцільною та економічною є

організація комбінованого виробництва. Особливо це відноситься до

цукровобурякової, спиртової, оліє-жирової, крох-малепаточної, виноробної

та м'ясної галузей промисловості.

Прогресивна технологія, яка сприяє підвищенню виходу та повному

використанню продукції, витягненню цінних речовин із сировини, складає

умови і для кращого використання сировини комбінуванням виробництва

основної та побічної продукції.

Підвищення якості сировини, заміна її на менш дефіцитну або дешевшу,

розширення асортименту сировини, скорочення сфери використання

харчової сировини та продукції на промислові потреби при виробництві

нехарчових продуктів прямо або побічно сприяє ресурсозбереженню.

Підвищення частки утилізації відходів та викидів в значній мірі залежить не

тільки від організації їх переробки, але й від стану та технічного рівня

викори-стовуємої техніки та технології переробки.

510

Таблиця 11.4.

Використання відходів в харчовій промисловості

Галузь або

виробництво

Основні відходи

виробництва

Частка ви -

кори

стання,

Основні види продукції, одержанні з

відходів, або можливий напрямок вик

оритсання

1 2 3 4

Спиртова

Післяспиртова ма

сляна барда

98,8 Кормові дріжджі

Післяспиртова ма

сляна барда

51,6 Кормовий концентрат вітаміну В12, б

ардяний жом, бетаїн, глотамін натрію,

глотамінова кислота, гранульовані о

ргано-мінеральні добрива

Двоокис вуглецю

дробіння

38,8 Рідкий двоокис вуглецю

Відпрацьовані др

іджі, сахароміцети

100 Хлібопекарські дріжджі

Зернокартопляна

барда

100 На корми

Цукробурякова

Буряковий жом 100 На корми

Меляса 100 Етиловий спирт, харчові кислоти, І-лізин,

кормові домішки, дріжджі

Дефекаційний шлам

(дефекат)

30...40 Кормові домішки, добрива для кислих

грунтів

Жомопресова вода 15 Кормові домішки, пектиновий клей

Дифузійна вода 10 Повернення в основне виробництво

Цукрорафінадне

виробництво

Рафінадна патока 100 Молочна кислота, домішки в хлібоп

екарському, кондитерському виробниц

твах

Масложирова

Макуха 75 На корми, домішки в галузях харчової

промисловості

Шрот 75 Теж

Соняшкове лу

шпиння

100 (в т.ч.

близько 70

зпалюється)

Кормові дріжджі і домішки, спирт, ф

урбурол, будівельні плити, технологічне

паливо

Фосфатидний

концентрат

100 Кормові та харчові домішки, емульг аотр в

маргариновому виробництві

Фузи 60 Фосфатидний концентрат, сухі харчові

фосфатиди, корми для худоби

Соапстік 100 Мило, гліцерин, лаки, фарби, спирт-

денатурат

Крохмалепат

окове,

картоплекрохмаль

-не виробництво

Картопляна мезга 100 На корми, етиловий спирт, добрива та ін.

512

Таким чином, головними напрямками використання сировини в харчовій

промисловості можуть бути:

1) впровадження прогресивної техніки та технології;

2) визначення оптимальних періодів заготівлі, зберігання та переробки

сировини;

3) зниження втрат сировини при заготівлі, транспортуванні, зберіганні та

переробці;

4) комплексне використання сировини;

5) збільшення виходу продукції;

6) підвищення рівня кооперації та комбінації виробництва.

На всіх підприємствах харчової промисловості використовують для

переробки сировини типові технологічні операції (подрібнення, сортування,

нагрівання т.і.), а також специфічні для кожного підприємства операції

(випічка хліба, оклеювання вина, очищення цукру, коптіння м'яса та риби,

специфічні технологічні засоби надання певного смаку харчовим продуктам,

тощо). Але принципово технологічні лінії харчових виробництв не

відрізняються від інших галузей промисловості, за виключенням додержання

високих санітарних вимог щодо сировини, вироб-ляємих продуктів та

виробничих приміщень.

Основну класифікацію харчових виробництв можна визначити за назвами

готових продуктів: хлібопекарська, олієжирова, цукрова, спиртова,

виноробна т.і.

В подальшому розглянемо найбільш складні і специфічні виробничі процеси

вилучення олії та виробництво похідних продуктів саломана, маргарину та

масла, виробництв продуктів бродіння вина, пива, спирту та інших продуктів

харчування.

Контрольні запитання до 11-го розділу

1. Загальна характеристика кормової промисловості України

2. Склад харчових продуктів

3. Що таке харчова цінність їжі

4. Наявність сировини в Україні для виробництва харчових продуктів

5. Білки, жири, вуглеводи в продуктах

6. Вітаміни та мікроелементи в їжі

7. Фізіологічні норми споживання продуктів

8. Відходи харчових виробництв і їх використання

513

Розділ 12. Технологія олії

12.1. Сировина для виготовлення олії і асортимент готової продукції

Основою сировиною для одержання олії є оліємісткі або жиромісткі рослини:

соняшник, кунжут, насіння бавовни, ліпехи, льону, сої, рицини, зародки

кукурудзи, пшениці, насіння гарбузів, коноплі, кісточок фруктів, маслин,

овочів, горіхів і т.д. Основна олійна культура на Україні — соняшник. Із

нього виробляють значну частку загального обсягу виробництва рослинної

олії.

Соняшник належить до ботанічної родини "Айстрових",

квітки його зібрані в суцвіття типу "кошика" (корзинки). Плід__

сім'янка з крихкою оболонкою, що не розкривається. Кращі сорти соняшника

відзначаються високою врожайністю (до 35...40 ц/ га) та олійністю (до

52...60%). Вміст плодової оболонки та луш-пинність 20% і нижче.

Бавовник — друга за значенням олійна культура в світі. Його відносять до

родини "Мальвових". Квіти бавовника зібрані у суцвіття типу "звивина" і

дозрівають неодночасно. Після збирання бавовняного волокна на

бавноочищувальних заводах на поверхні насінин залишається ще деяка

кількість короткого бавовняного волокна — пуху та підпушку. У середньо

волокнистих сортів воно досягає (8... 12%), у тонковолокнистих — (4...7%).

Олійність насіння — (22...24%), лушпинність — (40...44%).

Інші олійні культури переробляють у значно менших об'ємах. Найбільшу

роль серед них відіграють льон, соя, рицина, а в останні роки — і ріпак.

Льон — належить до родини " Льонових". Суцвіття його — типу "китиця",

плід — коробочка, що містить від однієї до десяти насінин. Врожайність —

(7... 10) ц/га, олійність (46...48)%. Насіння льону надходять на переробку без

відокремлення сім'яної оболонки.

Соя відноситься до родини " Бобових", квіти, зібрані в суцвіття типу

"китиця", плоди — боби, містить від двох до п'яти насінин. Олійність соєвого

насіння — (19...22)%, лушпинність — (5... 10)%.

Рицина відноситься до родини " Молочайних", квіти іі зібрані в суцвіття типу

"китиця", плід — коробочка. Олійність насіння рицини (54...56)%,

лушпинність — (22...25)%.

Перспективною технічною сировиною для одержання олії є насіння ріпаку та

сої, вироблення яких в Україні щорічно зростає.

514

Рослинні масла повинні відповідати вимогам технічних умов (ТУ) та

"ДСТУ". Так соняшникова олія повинна відповідати вимогам ГОСТ 1129-73.

У відповідності з яким олія в залежності від способу обробки підрозділяється

на види: рафінована, дезодорована та недозодорована; гідратована —

вищого, І та II сортів (ґатунків); рафінована-вищого, І та II сортів. Для

постачання в торговельну мережу та на підприємства громадського харчуван-

ня призначається рафінована дезодорована соняшникова олія.

Рафінована олія — дезодорована та не дозодорована, а також гідратована

вищого та І ґатунків — повинна бути прозорою і без осадка. Для гідратованої

олії II сорту та нерафінованої припустиме слабке помутніння або "сітка", що

викликана присутністю в олії воску та воскоподібних речовин.

Рафінована дезодорована олія повинна мати позбавлений індивідуальності

смак і не мати запаху, недезодорована олія та гідратована вищого та І- го

сортів повинні мати смак і запах, що властиві для соняшникової олії, без

сторонніх запаху, присмаку та гіркоти. Такі ж вимоги з запахом і смаком

висувають і до нерафінованої олії вищого та І^го сортів.

Олія II сорту — гідратована і нерафінована — може мати трохи затхлий

запах ти присмак легкої гіркоти. В рафінованій рослинній олії не повинно

бути відстою, фосфоромістких речовин та мила.

Насіння переважної кількості олійних рослин надходять після збирання з

вологістю, яка перевищує припустимі значення для збирання і технологічної

переробки.

Найбільш розповсюдженим методом зниження вологості насіння є теплове

сушіння, при якому відбувається нагрівання насіння за допомогою

сушильного агента (за звичай суміші повітря та димових газів).

12.2. Технологічна схема виробництва олії

Виробництво рослинної олії складається з багатьох операцій, під час яких в

олійній сировині відбувається складні фізико-хімічні процеси. Спрощену

принципову схему переробки олійної сировини наведено на рис. 12.1.

Попередньою технічною операцією відокремлення домішок і сушіння зерна,

потім роздрібнення, що призначено для відокремлення оболонок від ядра.

Запаси олії в тканинах олійного насіння та плодів розподілені нерівномірно:

головна частина зосереджена в ядрі насінини — в зародкові та в ендоспермі,

плодова та з

515

Рис. 12.1. Спрощена схема виробництва пресової нерафіновоної олії

сім'яна оболонки містять невелику кількість олії, яка має інший (гірший)

ліпідний склад. У зв'язку з цим при переробці багатьох олійних культур та

плодів від основної масловисткої тканини ядра відокремлюють олійні

зовнішні (плодові та сім'яні) оболонки насіння. При цьому олійність пе-

рероблюваної сировини підвищується, збільшується продуктивність

технологічного устаткування, зростає кількість олії та білка.

Відокремлення оболонки від ядра складається із операції руйнування

покривних оболонок насіння — обрушення і наступного розподілу одержаної

суміші (рушанки) на ядро та лушпиння (лузки) — відвіюванням.

Олійні плоди та насіння обрушують різними методами в залежності від

фізико-механічних властивостей оболонки та ядра. Найважливіша вимога до

машин для облущування насіння - - руйнування оболонки не повинно

супроводжуватись руйнуванням ядра. Через недосконалість існуючих

облущувальних машин ця вимога певною мірою не виконується.

Руйнування плодів оболонки соняшникового насіння здіснюеться

відцентровими облущувальними машинами.

Якість облущенного насіння -рушанки характеризується вмістом у ній

небажаних фракцій насінин та частково нерозрушеного насіння (цілих або

"недоруш"), розрушенного ядра (січка) та олійного пилу. Присутність в

рушанці недору-ша небажане: вона збільшує вміст лу

шпиння в ядрі. Також небажана і присутність в рушанні січки та олійного

пилу. Січка легко віддає жир лушпинню навіть під час короткого контакту.

Олійний пил цілком не відокремлюється від лузки, яка відходить з

виробництва і витрати олії з лушпинням збільшуються. Розділення рушанки

на лушпиння та ядра засновано на різниці в їх розмірах та аеродинамічних

властивостях.

В аспіраційній камері для обробки рушанки є п^ять незалежних повітряних

каналів (шоста фракція — олійний пил — повітряної обробки не зазнає), до

яких надходять фракції рушанки, що одержанні в розсійнику.

Кожна фракція рушанки надходить до верхньої полиці, а потім під дією своєї

маси пересипається з однієї полиці на іншу. Потік повітря, пронизуючи

падаючий шар рушанки, виносить легкі частини (лузги). Із останньої полички

сходить звільнені від лушпиння ядра, кут нахилу полиць змінюють при

регулюванні війки: чим крутіше вони встановлені, тим швидше рушанка

пересувається на них тим коротший час обробки рушанки повітрям і тим

менший відбір з рушанки лушпиння.

Таким чином, після аспіраційної війки одержують, ядра недо-руш, перевій та

лушпиння. Ядра надходять на подальшу переробку. Недоруш направляють в

повітряно-ситовий сепаратор, аналогічний тому, який застосовують для

очищення насіння. Тут в осадочних конусах після продування недоруша

атмосферним повітрям збирається крупна лузга. Недоруш з меншим вмістом

лушпиння (збагачений) йде на повторне обрушення на обрушу-вальну

машину.

Перевій для повторного розподілу направляють на контрольну війку, яка

відрізняється від робочої набором сит та повітряним режимом в аспіраційній

камері. Лушпиння виводять з цеху.

Оцінюють роботу рушайно-війного цеху за вмістом лушпиння в ядрах, та за

втратами олії в лушпинні, що вилучається з виробництва (у вигляді олійного

пилу, січки ядер та замаслювання лушпиння при контакті з розрушеними

ядрами).

Лушпинність ядер, що призначенні для одерження олії на пресових заводах,

не повинна перевищувати 3%, на екстраційних -не більше 8%. Розпушення

оболонки бавовняного насіння і інших олійних культур та її відокремлення

від ядер здійснюють на ма-Шинах іншої конструкції, однак технологічна

послідовність операцій залишається такою ж.

517

Подрібнення ядра Для вилучення олії із насіння чи ядра необхідно

розрушити їх клітинну структуру. Кінцевим результатом операції

подрібнення є переведення олії, що міститься в клітинах насіння, до форми,

доступної для подальших технологічних дій. Необхідна міра подрібнення

сировини досягається механізмами, які здійснюють подрібнення,

розчавлювання та розтирання насіння чи ядер. Подрібнення здійснюють на

вальцьових верстатах.

Одержаний після подрібнення матеріал називають м'яткою, яка

характеризується значною питомою поверхнею. Крім розру-шення клітинних

оболонок при подрібненні порушується також структура оліємісткої частини

клітини, значна частка олії вивільнюється і адсорбується на поверхні часток

м"ятки. Добре здрібнена м"ятка повинна складатись з однорідних за

розміром часток, не містити цілих нерозрушених клітин, і в той же час вміст

дуже дрібних (мучнистих) часток в ній повинен бути незначним. Для

одерження м"ятки застосовують вальцьові верстати. Робочими органами

верстата, який найбільш широко вживається, є п'ять вальців, розміщених

один над одним по вертикалі: верхній валок рифлений, інші гладкі.

Вилучення олії з м’ятки здіснюється методами пресування чи екстракцією,

або найчастіше сполученням (поєднанням) цих двох операцій.

Метод пресування Олія абсорбована у вигляді плівок на поверхні часток

подрібнених ядер утримується значними поверхневими силами. Для

ефективного відокремлення необхідно цей зв’язок послабити. Для цього

використовують гідротермічну (во-логотєплову) обробку м'ятки — жаріння

(смаження). При зволожуванні та наступній тепловій обробці м'ятки

послаблюється зв'язок ліпідів з неліпідною частиною насіння — з білками та

вуглеводами і олія переходить у відносно вільний стан, а її боязкість помітно

знижується. Потім м"ятку нагрівають до більш високої температури, її

вологість при цьому зменшується, і одночасно відбувається часткова

денатурація білків, яка змінює пластичні властивості млятки. Так під дією

вологи та теплоти м'ятка змінює свої фізико — хімічні властивості і

перетворюється в мезгу.

У виробничих умовах процес приготування мезги складається із зволоження

м’ятки і підігрівання її до температури 60 °С, воло-гость м'ятки після

зволоження (для соняшників) повинна бути не вищою (8...9)%. Нагрівання до

105 °С та висушування млятки кінцева вологість готової мезги (для

соняшників) досягає (5...6%).

518

Мезга з такими характеристиками забезпечує ефективне попереднє

вичавлювання олії. Для кінцевого вичавлювання параметри мезги повинні

бути іншими (кінцева вологість) досягає (3...4)%, температура (110... 120) °С.

Для приготування мезги застосовують чанні, барабанні та шнекові жаровні.

Найбільш розповсюдженими є чанні жаровні з 6-ти або 5-ти чанів.

Шестичанні жаровні мають чани діаметром 2100 мм та висотою 435 мм,

розміщені один над другим. По вертикальній осі проходить загальний вал, на

якому в кожному чані закріплено ножі-мішалкі. Обігрівання чанів ведеться

глухою парою. Пересування як спосіб вилучення олії з насіння передує

остаточному знежиренню матеріалу дією органічного розчинника —

екстракції. Тільки у порівняно невеликих розмірах ще здіснюється чисто

пресове вилучення олії.

До попереднього пресування, та роботи в режимі одноразового пресування

використовуються преси різних типів, наприклад, прес ЕТП-20 (рис. 12.2).

Прес має вертикальний шнековий наповнювач 1. На шнековому валу 2 для

форпресування набирається сім витків, а для режиму одноразового

пресування — вісім зі зменшеним кроком та збільшеним діаметром ступиць.

Прес оснащено системою 5 для підігрівання та охолодження вала. При пуску

преса вал підігрівається парою, а при постійній роботі може охолоджуватися

водою. Пара та вода подаються в центральний канал, який проходить через

весь вал, вздовж його осьової лінії. Товщина макухи змінюється за

допомогою конус-

Рис. 12.2. Прес ЕТП-20

519

ного пристрою 4. Зеєр З, роз'ємний по горизонталі, по довжині утворює п'ять

ступенів, друга...п'ята ступені зеєра мають однакові внутрішні діаметри.

Технічні параметри преса ЕТП-20 в режимі форпресування при переробці

насіння бавовни такі: продуктивність 70...80 т/до-бу, зазори між зеєрними

пластинами, мм: І — 1,35; II — 0,7; III — 0,5; IV — 0,25; V — 0,15 мм,

частота обертів — 25, 28 і 32 об/хв.

Мезга надходить до приймальної частини ступеневого циліндру через

живильник і, там витки шнека 4 захоплюють її і переміщують уздовж нього

до вихідного отвору.

Максимальний тиск, що розвиває шнековий прес, досягає ЗО МПа

ущільнення (стиснення) мезги зростає в (2,8...44,4) рази,тривалість

перебування мезги у шнековому каналі під тиском залежить від типу преса і

змінюється від 78 до 225 с. У залежності від робочого тиску пресування та

оліїності макухи, шнек — преси ділять на преси попереднього (неглибокого)

зняття олії (фор-преси) та преси остаточнього (глибокого) зняття олії.

Форпреси широко застосовуються в технологічних схемах екстракційних

заводів. Вони відзначаються досить високою продуктивністю.

Екстрактори.що працюють за способом занурювання екстрагуємого

матеріалу в розчинник, бувають двох видів: вертикальними, шнековими та

вежовими (баштовими).

Модернізований шнековий екстрактор НД-1250 складається з

завантажувальної колони з декантатором 2, горизонтального передаточного

шнека 1 і екстракційної колони 11.

Корпус кожної колони складається з окремих царг, які, з'єднані між собою

фланцями. Всередині корпуса розміщуюють-ся робочі шнеки 3, які

приводяться в рух електро-двигунами через редуктори. Шнеки

завантажувальної та екстрагувальної колони, крім того, мають конічні

зубчасті передачі, а передаючий шнек — пару циліндричних шестерней.

В верхній частиш шнекового вала екстракційної колони закріплено лопаті

зкидувача шрота 9, який приводиться до руху від редуктора екстракційної

колони через ланцюгову передачу.

Шнековий вал екстраційної колони, як і інші шнеки екстрактора, обертається

за годинниковою стрілкою. Лопатевий скидач обертається проти

годинникової стрілки, робить при цьому 27 об/хв та скидає макуху із

екстрактора через два патрубки. Активністю (70...80) т/добу при порівняно не

високому зняттю олії (олійність макухи до (15... 17)% частота обертання

шнекового ва-

520

лу фораса (18...36) об/хв., товщина вихідної ракушки (макухи) (8...12)мм.

Тривалість пресування — в середньому 80с.

Преси глибокого заняття олії мають значно меншу продуктивність (18...30)

т./добу, але зате олійність макухи нижче (4...7)% — це досягається більш

тривалим знаходженням мезги в пресі — (220...225) с, внаслідок

сповільненого обертання шнека (5...13) об./хв. Та невеликої ширини вихідної

кільцевої щілини. Товщина макухи — ракушки, що виходить з преса,

знаходиться в межах (3...4) мм. В практиці застосовують шнек — преси одно-

кратного остаточного вичавлювання, які здійснюють послідовно попереднє

та остаточне вичавлювання в одному агрегаті.

Пресована олія після фільтрування та очищення від домішок може бути

використована як готова продукція як нерафінована І та II сортів.

12.3. Екстрагування макухи

Пресовим способом неможливо досягти повного знежирення мезги. Повне

вилучення олії можливе тільки екстракційним способом, схему якого

наведено на рис. 12.3.

Рис. 12.3. Технологічна схема виробництва олії екстрагуванням

Форпресову макуху перед надходженням на екстрацію піддають обробці з

метою надання їй структури крупки, гранул або пелюстків, які забезпечують

максимальне вилучення олії розчинниками.

521

Обробку форпресової макухи в такій послідовності: спочатку грубе

подрібнення макухи, потім друге, більш тонке подрібнення на вальцьових та

інших дробарках, що дають крупку макуху. Перед отриманням пелюстки