Підпала Т.В. Селекція сільськогосподарських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Т.В.ПІДПАЛА

МИКОЛАЇВ 2006

СЕЛЕКЦІЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН

Навчальний посібник

Рекомендовано як навчальний посібник для підготовки фахівців

напряму 1302 “Зооінженерія” у вищих навчальних закладах

І-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України

ББК 45.3 (073)

П 32

УДК 636.082.22 (075.8)

Рекомендовано до друку Вченою радою Миколаївського державного агра-

рного університету, протокол № 9 від 30 травня 2006 року.

Рекомендовано як навчальний посібник для підготовки фахівців напряму

1302 “Зооінженерія” у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації Мініс-

терства аграрної політики України

(Лист № 18-128-13/808 від 21 липня 2006 р.)

Рецензенти:

В.І.Ладика – доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспон-

дент УААН, ректор Сумського національного аграрного університету

С.А.Войналович – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач

кафедри технології виробництва, зберігання і переробки продукції тваринництва

Південної філії “Кримський агротехнологічний університет” Національного агра-

рного університету

Б.О.Вовченко – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач

кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграр-

ного університету

Підпала Т.В.

П 32

Селекція сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник. -

Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2006. – 277 с.

ISBN 966-8205-31-6

У навчальному посібнику викладено теоретичний матеріал з питань селекції

сільськогосподарських тварин, зокрема, з популяційної генетики, імуногенетики,

цитогенетики, селекції молочної худоби, свиней, овець, коней. Представлено та-

кож матеріал з методології породоутворення й організації селекційно-племінної

роботи з породами сільськогосподарських тварин.

Для студентів аграрних навчальних закладів, науковців, фахівців технологів

виробництва продукції тваринницьких галузей.

ISBN 966-8205-31-6 ББК 45.3 (073)

Передмова

ПЕРЕДМОВА

Тваринництво – галузь, яка забезпечує потреби населення в

багатьох важливих продуктах харчування, і яка сприяє прогресив-

ному розвитку людського суспільства. Проте обсяги виробництва в

значній мірі визначаються племінними та продуктивними якостями

тварин, тобто їх генетичним потенціалом. Тому перед тваринницт-

вом нашої країни стоять серйозні проблеми щодо збільшення виро-

бництва цінних продуктів харчування для населення і сировини для

промисловості. Одним із основних шляхів досягнення цієї мети є

розробка та впровадження в практику методів розведення і се-

лекції сільськогосподарських тварин, які б враховували специфіку

індустріалізації всіх галузей тваринництва.

У сучасних умовах інтенсивного ведення тваринництва та

впровадження прогресивних технологій вимоги до продуктивних

якостей тварин значно підвищились. Для сільськогосподарських

тварин визначальним критерієм є спеціалізований напрям продукти-

вності та високий її рівень, тривалість господарського використан-

ня, стресостійкість, резистентність. Вирішення цих завдань пов’яза-

но з раціональним використанням генетичних знань, що значною

мірою визначає результат технологічного селекційного процесу. Се-

лекція сільськогосподарських тварин є найважливішим засобом по-

ліпшення генетичного потенціалу порід худоби, свиней, коней, овець,

птиці, що в свою чергу сприятиме збільшенню виробництва якісної

продукції та підтриманню рентабельності галузі.

Селекція – це наука про виведення і поліпшення порід, типів,

стад, ліній, родин і кросів на основі відбору, підбору і використання

різних методів розведення сільськогосподарських тварин, що зумо-

влюють спрямовану зміну спадковісті.

Селекційна робота грунтується на закономірностях успадкуван-

ня біологічних та господарськи корисних ознак, або рівень продук-

тивності домашніх тварин визначається спадковими факторами та

умовами середовища. Раціональне використання знань значною мі-

рою визначає результат технологічного селекційного процесу.

Поліпшення генетичного потенціалу тварин можливе завдяки

селекційній роботі, тому при підготовці фахівців із зооінженерії для

Підпала Т.В.

роботи в різних галузях тваринництва вивченню курсу “Селекція

сільськогосподарських тварин” слід приділяти належну увагу.

Вивчення модуля полягає в засвоєнні студентами теоретичних

основ селекції сільськогосподарських тварин, зокрема, історії розви-

тку селекції; використання ними генетичних закономірностей та ге-

нетико-математичних методів у селекції тварин; розробка і засто-

сування сучасних методів селекційної роботи, спрямованих на

удосконалення існуючих та створення нових порід, типів, ліній та

кросів тварин.

Курс “Селекція сільськогосподарських тварин” є основою для

оволодіння студентами методів визначення племінної цінності тва-

рин, відбору та підбору за основними господарськи корисними

ознаками та практичного використання генетики. Вивчення явищ,

пов’язаних із спадковістю організмів, розширює крім того загально-

біологічні знання і дозволяє виробити більш глибоке поняття ево-

люції та факторів, що її визначають. Це сприятиме впровадженню

в практику тваринництва сучасних методів селекційної роботи в го-

сподарствах різних типів.

Навчальний посібник підготовлено відповідно до типової про-

грами “Селекція сільськогосподарських тварин”, затвердженої Де-

партаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністер-

ства аграрної політики України у 2002 році, але, враховуючи те, що

селекція – наука, яка розвивається, то поряд з класичними темами,

вони містять сучасні наукові досягнення вітчизняних і зарубіжних

учених, які ще не знайшли широкого висвітлення.

Розділ 1

Розділ

СЕЛЕКЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН

1.1. Розвиток тваринництва і проблеми селекції

Протягом останніх 50-60 років різко збільшилась частка порід,

створених шляхом складних варіантів схрещування різних порід і

видів. Тільки за останні 15-20 років у господарствах країни, завдя-

ки цьому методові, виведено досить конкурентноздатні породи і

типи великої рогатої худоби молочного і м’ясного напрямів проду-

ктивності, свиней, овець, кросів птиці.

Процес цей цілком об’єктивний і обумовлений потребою людс-

тва в продуктах харчування тваринного походження. Виникає необ-

хідність задоволення цієї потреби за рахунок підвищення продуктив-

ності тварин на основі удосконалення племінної роботи в поєднанні

із застосуванням найновіших біотехнологічних методів та прийомів,

з одного боку, і впровадження інтенсивних індустріальних техноло-

гій виробництва продуктів тваринництва, з іншого. Тому більшість

класичних порід, які раніше вважалися одними з кращих і задово-

льняли вимоги суспільства, виявились нині порівняно низькопродук-

тивними і малопридатними для використання на високомеханізова-

них фермах і комплексах.

В минулі часи, коли масове тваринництво було представлене, го-

ловним чином, безпородними тваринами, прагнення швидко досягнути

статусу заводських, тобто ”чистих” порід, мало велику позитивну

роль. Проте згодом із умовного терміну зробили якийсь обмежувач

творчої селекції. Тому вітчизняні породи виявилися неконкурентноз-

датними щодо продуктивності в другій половині XX століття.

Наразі існують такі проблеми удосконалення порід сільського-

сподарських тварин:

1. Відбулася активізація процесу створення порід і типів сіль-

ськогосподарських тварин і птиці, які відповідають сучас-

ним умовам та вимогам.

Підпала Т.В.

2. Підвищилася спеціалізація існуючих і створюваних порід за

напрямом продуктивності, зокрема великої рогатої худоби –

створення спеціалізованих галузей молочного і м’ясного

скотарства, а також птиці – яєчних і м’ясних кросів.

3. Проблемою залишається створення відповідної матеріаль-

но-технічної бази і перш за все міцної кормової бази, яка б

відповідала високим вимогам нових порід та типів сільсько-

господарських тварин.

Проте слід продовжувати наполегливу роботу тваринників –

селекціонерів, вчених і це вже належить робити Вам – нинішнім

студентам. А селекційна робота потребує відповідної підготовки і

знань, особливо в галузі прикладної генетики, без чого неможливе

їх успішне та ефективне застосування. Недарма ще дві тисячі ро-

ків тому відомий римський письменник, агроном Колумелла писав:

”Знати, що слід робити – це найголовніше у кожній справі,

особливо в сільському господарстві, де бажання і можливість

діяти при відсутності знань часто завдає великих збитків, оскі-

льки безтолково виконана робота лише переводить дарма

гроші.”

1.2. Історія розвитку селекції

Селекція тварин має багатовікову історію. Як в минулому, так

і нині селекція є найважливішим засобом підвищення генетичного

потенціалу і створення порід і типів сільськогосподарських тварин,

які б найбільш повно відповідали вимогам людини за кількістю та

якістю продукції й тваринницької сировини.

Породи сільськогосподарських тварин є засобом виробництва у

тваринництві впродовж тривалого періоду історичного розвитку су-

спільства.

Утворення культурних порід тварин було досягнуто тривалою і

систематичною працею людини. При їх створенні використовували-

ся як методи “скотозаводського мистетцтва”, елементарні зоотех-

нічні, так і сучасні складні зооінженерні, біотехнологічні методи і

прийоми.

Розвиток селекції як науки тісно пов’язаний із процесом доме-

стикаційних змін тварин і створення спеціалізованих високопродук-

Розділ 1

тивних порід. Можна виділити ряд етапів розвитку селекції, які

дуже відрізняються за тривалістю.

І. Селекція тварин стародавніх часів – початку ХVІІІ століття.

Селекція як мистецтво починається з глибокої давнини, коли люди-

ною здійснювалося приручення та одомашнення тварин і шляхом

несвідомого відбору закріплювалися якості, що сприяли їх розве-

денню. Дія природного відбору значна, тому що існування тварин і

самої людини обумовлено факторами середовища. Початкові нави-

чки набуті людиною в процесі доместикації, закріплювалися в ско-

тозаводському мистецтві окремих людей і груп населення.

В удосконаленні порід застосовується тривалий штучний відбір,

який людина стала проводити з того часу, коли почала розводити

приручених тварин. Але спочатку протягом тисячоліть людина здій-

снювала цей відбір стихійно, несвідомо, не уявляючи кінцевих ре-

зультатів. На плем’я залишали тварин спокійних, з добре виявлени-

ми ознаками продуктивності, без наміру поліпшити породу. Оскільки

тварини, залишені для розведення, більше задовольняли ті чи інші

вимоги людини, порода, хоч і повільно, але змінювалась у тому на-

прямі, в якому проводився відбір. Можна передбачити також, що на

початку розведення приручених тварин виникали проблеми спорідне-

ного спарювання при їх малочисельному поголів’ї.

З покоління в покоління передавали люди накопичений ними до-

свід у вигляді порад і рекомендацій. Деякі з них не втратили свого

значення і в наш час. Так, при відборі плідника вимагалося, щоб

він був породистим, походив з відповідної місцевості, давав високо-

якісних потомків тощо.

Разом із тим передавалося і багато різних помилок та забобо-

нів. Найбільш поширеними з них були: уявлення про “обглядання”,

телегонію і успадкування набутих властивостей. Сутність першого

полягає в тому, що враження самки під час запліднення та в пері-

од вагітності можуть передаватися плоду і викликати у нього від-

повідні зміни ознак. Явище телегонії передбачає можливість впли-

ву самця на якість не тільки своїх нащадків, але й тих, які будуть

отримані від цієї самки при спаровуванні її з іншим самцем.

Проте з розвитком культури людського суспільства ускладню-

ється робота з тваринами, проводяться експерименти з розведен-

Підпала Т.В.

ня, а також практично перевіряються протиріччя старих, шаблон-

них рекомендацій.

ІІ. Селекція тварин у ХVІІІ та ХІХ століттях розвивається як

скотозаводське мистецтво. Талант заводчика і його інтуїція були

основними факторами зоотехнічної діяльності у племінній роботі.

Але навіть за цих умов штучний відбір застосовують методи-

чно і залежно від заздалегідь наміченої мети, тобто ознаки породи

стали відповідати вимогам, які були поставленні. При методичному

відборі використовують результати найбільш раціональних прийомів

оцінки племінних тварин: проводять облік продуктивності та похо-

дження твари, беруть до уваги якість нащадків. Для перевірки яко-

сті тварин організовують спеціальні випробовування, а тому ведуть

старанний облік молочної продуктивності великої рогатої худоби. В

цей період було розроблено методи вимірювання тварин, оцінки бу-

дови тіла і продуктивності. Для нових порід створюються державні

племінні книги, а також спілки і товариства, які займалися розве-

денням тварин.

Емпіричним методом, завдяки заводському мистецтву завод-

чиків, з урахуванням напряму продуктивності були створені, за від-

носно короткий період, нові породи худоби.

Вважається, що такий швидкий розвиток селекції був обумов-

лений соціально-економічними факторами, а саме розвитком капі-

талізму. Новий економічний лад, що супроводжувався розвитком

морської торгівлі, промисловості, зростанням попиту на м’ясо та інші

продукти тваринництва, спричиненим ростом міст, перетворює тва-

ринництво із другорядної у провідну галузь сільського господарства.

Племінне тваринництво зародилось в Англії у вісімнадцятому

сторіччі, де капіталізм набув значного розмаху, а країна стала одні-

єю з перших з виведення нових порід сільськогосподарських тварин.

Перші успіхи у тваринництві внаслідок поліпшення годівлі за-

свідчили, що не всі тварини однаково реагують на ці заходи. Вини-

кла потреба у відборі тварин, які б краще виправдовували поліп-

шення годівлі. Швидке удосконалення стад потребувало знань про

походження і родовід тварин, а також застосування оцінки естер’є-

ру та племінної цінності тварин за якістю потомства.

Розділ 1

Проте на розвиток тваринництва цього періоду не мала ніяко-

го впливу творча думка, тваринники діяли, головним, чином на свій

страх і ризик. Багато з них зазнавали невдачі, але ніхто не міг по-

яснити причину.

ІІІ. Селекція тварин у ХХ столітті досягла високого розвитку і

виділилася як наука. Це стало можливим завдяки розвитку генети-

ки, яка є теоретичною основою селекції; застосуванню закономір-

ностей популяційної генетки; впровадженню сучасних біотехнологі-

чних методів і виникненню біотехнологічної селекції; використанню

електронно-обчилювальних машин; обміну племінним матеріалом.

Селекція стала однією із форм еволюції домашніх тварин, що про-

явилося у підвищенні темпів породоутворювального процесу і ство-

ренні нових порід сільськогосподарських тварин. Бурхливий розвиток

селекції цього часу можна розподілити на декілька періодів:

1. Перша половина ХХ століття (1900-1950 рр.). Характеризу-

ється поліпшенням малопродуктивних домашніх тварин, збільшен-

ням чисельності чистопорідної худоби, створенням великих колекти-

вних господарств, плановим розміщенням порід худоби. Але відомі й

негативні факти, які особливо проявилися в першому десятилітті ми-

нулого століття і спричинили збитки тваринництву. Це формалізм,

який існував при відборі тварин за визначеним стандартним типом

для кожної породи. Так, крім бажаних ознак він включав ще й ряд

несуттєвих деталей, які необхідно було враховувати, а це значно зву-

жувало можливості відбору за господарськи корисними ознаками.

Не виключено, що однобічний відбір за визначеним стандартним ти-

пом знижував життєздатність тварин, тому що при цьому порушува-

лась гармонійність фізіологічних функцій.

Між іншим, час формалізму минув під тиском економічних

умов у тваринництві після другої світової війни, хоча його залишки

збереглися ще й до наших днів.

2. Середина ХХ століття (1950-1970 рр.) ознаменувалась впро-

вадженням в практику тваринництва штучного осіменіння, оцінки

генотипу тварин за родоводом і якістю нащадків, вдосконаленням

і розробкою нових методів і прийомів селекції. Помітні зрушення у

поліпшенні порід сільськогосподарських тварин відбулися ще й

тому, що інтенсивні генетичні дослідження дали для практики цінні