Пенчук І.Л. Радіожурналістика: основні засади функціонування

Подождите немного. Документ загружается.

розумніша передача, тим менше аудиторія й інтерес рекламодавців, тому

держава мусить узяти на себе цей тягар.

Дослідження показало, що радіостанціям варто більше уваги надавати

відбору ведучих ефіру, їх умінню вступати у комунікацію з слухачем,

особистісним якостям. Вважаємо, що є необхідність розробити програму

фахової діагностики і професійного відбору ді-джеїв. Крім того, варто подбати

про психологічне навчання, підвищення комунікаційної компетентності,

регулярне підвищення рівня музичної обізнаності ді-джеїв.

Проведений у дослідження аналіз показав, що регіональне радіомовлення

– важлива інституція у формуванні свідомості молоді. З цією метою усі

телерадіоканали Запорізького регіону повинні формувати відповідні сітки

мовлення в контексті чинного законодавства; подавати державною мовою

новини, передачі для дітей та молоді, інтелектуальні ігри, освітньо-пізнавальні

передачі. Бажано, щоб товариства “Просвіта”, “Знання”, вищі навчальні

заклади організували проведення лекцій з дикції, орфоепії, психології,

української мови для працівників радіо. Вважаємо за необхідне запровадити

періодичні атестації працівників радіоорганізацій із видачею довідок (ліцензій)

на право професійно займатися журналістикою.

1. Потебня А. Эстетика и поэтика. М., 1976, С. 260.

2. Словник іншомовних слів / Укл. С. Морозов, Л. Шкарапута. - К.: Наукова

думка, 2000. – 662 с.

201

ДОДАТОК 15

ДЕРЖАВНЕ І КОМЕРЦІЙНЕ РАДІО:

ХТО ФОРМУЄ НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ?

І. ШЕВЧУК,

коментатор Одеської ОДТРК,

аспірант Одеського політехнічного університету

На Одещині працює близько десяти FМ-радіостанцій, які суттєво

відрізняються одна від одної професійним рівнем і тематичною спрямованістю

передач. Так чи інакше, саме до цих станцій в основному прикута увага

молодіжної аудиторії. Чому? На це питання є багато відповідей. Чи не

найперша з них полягає в тому, що для молоді реальної альтернативи

радіоефірному “баба-гуму” фактично не існує. Одна з причин цієї ситуації -

чисто технічна. Кон’юнктура ринку сформувалася таким чином, що більшість

радіоприймальної апаратури, якою користується молодь, розрахована на

прийом радіопрограм у діапазоні особливо високих частот FМ. Тож програми

державного радіо (а на сьогодні вони — добре це чи погано — єдина

альтернатива комерційній “розважалці”) залишаються недоступними

молодіжній аудиторії навіть із технічних причин (на відміну від Києва, в Одесі

програми “Променя” в діапазоні СВЧ FМ не транслюються). Те, що комерційні

радіостанції розплодилися, як гриби після дощу, не в останню чергу пов’язане

з невисокою вартістю обладнання для радіомовлення. Максимальні прибутки

за мінімальних витрат це єдина ідеологія для всіх комерційних радіостанцій.

Одним із шляхів мінімізації витрат є широке застосування у їхній діяльності

ретрансляції чужих програм або ж виготовлення власних передач, які не

потребують особливих зусиль і високої кваліфікації. Власне, якщо

порівнювати комерційне радіо і комерційне телебачення, то можна дійти

висновку, що на телебаченні панує більший професіоналізм. Це й не дивно, бо,

як правило, за комерційним телебаченням стоять більші гроші, більші амбіції

та масштабніші плани. Отож серед великої кількості одноманітних

комерційних радіостанцій державне радіо повинно зайняти гідне місце. Та

202

поки що через незадовільне фінансування державного радіо про конкуренцію у

сфері боротьби за слухача навіть говорити не доводиться.

Річ у тім, що сподіватися на успіх у створенні високопрофесійного

державного радіомовлення, покликаного формувати менталітет людини XXI

століття, можна лише за умови належного фінансування. Комерційні

радіостанції готують “легкий” продукт. Державному каналу і за змістом, і за

формою треба вести серйозну пропагандистську роботу, нерідко спонукаючи

аудиторію до перегляду своїх світоглядних позицій. А те, що боротьба за такий

перегляд позицій в нашій країні конче необхідна, свідчать хоча б результати

соціологічних опитувань. Сучасна молодь не має достатнього багажу

політичних знань, але й відсутнє бажання поповнювати ці знання. Певна річ,

державні установи, до яких належать і засоби масової інформації, повинні

втручатись у цю ситуацію і в першу чергу формувати національну свідомість,

викликати інтерес до певних аспектів суспільного життя, а вже потім

задовольняти цей інтерес. Це, звичайно, складніше завдання, ніж

“нашпигувати” ефір поп-музикою та порожніми балачками.

Складніші завдання потребують і значно більших коштів як на технічне

забезпечення, так і на матеріальне заохочення творчих працівників. Сьогодні,

на жаль, літературознавці, науковці, українські культурологи співпрацюють з

регіональним державним радіо фактично на громадських засадах, оскільки

гонорар за таку співпрацю символічний. А тим, хто вважає, що державне радіо

може формувати національну свідомість на громадських засадах, хочеться

нагадати один популярний анекдот. Старий єврей на прохання племінників

відкрити секрет успіху його чаю сказав мудру фразу: “Не шкодуйте заварки”.

203

ДОДАТОК 16

КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІОМОВЛЕННЯ

Класифікація радіомовлення за зоною обслуговування

1 Іномовлення /міжнародне/ радіомовлення

2 Транснаціональне /наднаціональне/ радіомовлення

3 Загальнонаціональне радіомовлення

4 Регіональне радіомовлення

5 Обласне радіомовлення

6 Міське радіомовлення

7 Районне радіомовлення

8 Заводське радіомовлення

9 Вузівське радіомовлення

10 Шкільне радіомовлення

Класифікація радіомовлення за джерелами фінансування

1 Державні радіоорганізації

2 Громадські радіоорганізації

3 Релігійні радіостанції

4 Приватні радіостанції

5 Комерційні радіостанції

Класифікація радіомовлення за тематичною наповненістю

1 Інформаційні передачі

2 Політико-ідеологічні передачі

3 Історико-культурологічні передачі

4 Соціально-економічні передачі

5 Освітньо-пізнавальні передачі

6 Релігійні передачі

7 Дитячі передачі

8 Юнацькі передачі

9 Молодіжні передачі

10 Літературно-драматичні передачі

11 Музично-розважальні передачі

12 Рекламні передачі

204

Класифікація радіомовлення за формою передачі інформації

1 Дротове мовлення

2 Ефірне мовлення

3 Інтернет-мовлення

Класифікація радіомовлення за формою подачі інформації

1 Прямий ефір

2 Запис

Класифікація програм радіомовлення за комунікативними

характеристиками

1 Монологічні радіопередачі

2 Діалогічні радіопередачі

3 Полілогічні радіопередачі

4 Інтерактивні радіопередачі

Класифікація програми радіомовлення

за додатковим шумово-звуковим наповненням

1 Музичні радіопередачі

2 Немузичні радіопередачі

Класифікація за типами мовлення

1 Інформаційне мовлення

2 Інформаційно-музичне мовлення

3 Музично-інформаційне мовлення

4 Музичне мовлення

205

ДОДАТОК 17

КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМАТІВ РАДІОМОВЛЕННЯ

№ Британська версія Американська версія

(музичні формати)

Інформаційно-музичні формати

1 News-Radio всі новини

2 Talk-Radio “розмовне” радіо,

приблизно 50%

“телефонної аудиторії”

News/talk

3 All Comedy комедії, скетчі, “гумор по

телефону”

4 All Sport виключно спортивні

програми

Музичні формати

5 MIX Music всі види музичних

напрямів та течій

Easy & Hard Mix, Urban

Contemporary

6 Top 40 “хіти” сучасності Adult Contemporary,

Contemporary Hit Radio

7 Gold записи 60 - 70-х років,

“золотий фонд” музики

70-х

Heart of Seventies, Oldies.

Classic Hits, MemoryMusic

8 Dance танцювальна музика Hot AC

9 Jazz виключно джаз Smooth Jazz, Natural

Sound, Swing Era

10 Country тільки кантрі-музика Pure and New Country

11 Sweet/ Nostalgia романтичні твори, балади

i легка популярна музика,

легка інструментальна i

популярна музика

Soft Spectrum, Classic

Easy, Ultra Easy, Middle of

The Road

12 Soft Rock, Hard Rock “золотий фонд” рок-

музики

Heart of Rock, Rock

Classic

13 Alternative альтернативна музика Adult Album Alternative

14 Classical класична музика Classical

15 Only"Beatles"

Only"Presley"

тільки “Бітлз”, тільки

“Преслі”

Only "Beatles", Only

"Presley"

Технічні формати

16 Sigmentic Radio дві або декілька станцій з

різними форматами на

одній частоті

Формати комунального paдio

17 Ethnic R. радіо для національних

меншин

206

I8 Students R. радіо у межах навчальних

закладів

19 Common Radio радіо у межах лікарень,

торговельних закладів

тощо

20 Religion’s Radio радю для віруючих однієї

або декількох конфесій

AC Christian, Gospel

21 Motivative R. добрі послуги та корисні

поради

22 Access Radio радіо-хобі, сімейний

бізнес

207

ДОДАТОК 18

ПЛАН АНАЛІЗУ РАДІОПРОГРАМИ

І.ПЕНЧУК

1. Назва програми.

2. Автор та ведучий.

3. Спонсор (якщо є, то наскільки впливає на хід програми).

4. День та час виходу (а також повтор).

5. Регіон розповсюдження передачі:

- міжнародна;

- транснаціональна;

- національна;

- регіональна;

- міська;

- вузівська (виробнича) тощо.

6. Тип програми:

- інформаційна;

- інформаційно-аналітична;

- аналітична;

- розважальна;

- інформаційно-розважальна;

- соціальна;

- рекламно-комерційна;

- акція;

- ток-шоу;

- гра;

- змагання;

- конкурс тощо.

7. Структура програми

- план;

- хронометраж;

- блоки (якщо є);

208

- розбивки (якщо є);

- рубрики (якщо є).

8. Тематичне наповнення.

9. Використані жанри:

- перелічити, навести приклади;

- дотримання класичних жанрів телебачення, або відбувається взаємовплив

(приклад).

10. Функціональні особливості програми.

11. Зворотній зв’язок в програмі:

- епістолярний (пошта редакцій)

- “миттєвий” (за телефоном в момент радіопрограми, а також пряме

включення мікрофонів для трансляції думок аудиторії, Інтернет, пейджер,

телеміст, телеграф, факсимільний модемний зв’язок);

- співавторство (залучення авторського активу для підготовки програм);

- тестування (з’ясування позиції аудиторії з приводу роботи радіостанції або

предмету обговорення в ЗМІ – за допомогою особистісних інтерв’ю,

анкет, телефону);

- консультативна (обговорення продукції редакції під час слухацьких

конференцій, прямоефірних випусків тощо);

- експертний (вивчення оглядів роботи ЗМІ, дослідницьких та науково-

критичних матеріалів про журналістську практику, думки спеціалістів-

експертів);

- дослідницький (рейтингові вимірювання динаміки реальної аудиторії

радіостанції або програми і поглиблене вивчення стану аудиторії).

- опосередкований, нелінійний зв’язок (є посередник: редактор, коментатор,

цензор) чи безпосередній (лінійний) зворотній зв’язок;

- глядачі в залі з пультами.

12. Роль ведучого в програмі:

- диктатор;

- вчитель;

- суддя;

209

- медіатор;

- опонент;

- посередник;

- невидимка.

13. Соціальний статус ведучого

- професійно-кваліфікаційні вимоги;

- ідейно-моральні якості;

- відповідальність;

- принциповість;

- порядність;

- ділові якості;

- інтелектуальний рівень;

- професіоналізм;

- спеціалізація;

- літературна мова;

- психологічні якості;

- саморозвиток;

- ставлення до справи, яку робить;

- фізичні якості.

14. Позитивні та негативні риси мовлення ведучого (ведучих):

- мова ефіру (українська, російська);

- стиль мовлення (приклад);

- дикція (приклад);

- помилки (приклад);

- вплив російської мови на українську і навпаки;

- шаблонні фрази;

- манера вітання та прощання (приклад);

- відсутність жаргонів і штампів;

- особливі літературні і ораторські прийоми;ідеальне структурне

оформлення тексту;

- всі частини тексту логічно пов’язані між собою.

210