Передерій В.Г., Ткач С.М. Клінічні лекції по внутрішнім хворобам (у 2-х томах)
Подождите немного. Документ загружается.
Український національний
медичний університет
ім. О. О. Богомольця
В. Г. Передерій,
С. М. Ткач
Клінічні лекції
по внутрішнім
хворобам
В 2-х томах
Tом 1
/Кардiологiя, ревматологiя,
пульмонологiя/
Київ - 1998
Клінічні лекції по внутрішнім хворобам в 2-х томах. Т. 1.
/Кардiологiя, ревматологiя, пульмонологiя/ В. Г. Передерій, С. М., Ткач,
Київ, 1997, 515 із.
В лекціях викладені сучасні погляди на етiологiю, патогенез, клінічну
картину, лікування і профілактику основних захворювань внутрішніх
органів. I том містить лекції по хворобам серця і
органів дихання.
Для студентів медичних вузів, iнтернів і лікарів-терапевтів.
Рецензенти :АМОСОВА К. М., д. м. н., професор, зав. кафедрою
госпітальної терапii N1 Українського національного медичного
університету ЛІЗОГУБ В. Г., д. м. н., професор, зав. кафедрою
факультетської терапії N2 Українського національного медичного
університету СВІНЦИЦЬКИЙ А. С., д. м. н., професор, зав. кафедрою
госпітальної терапii N2 Українського національного університету УСЕНКО
Ю. Д., зав. курсом пульмонологii Українського національного медичного
університету ФЕЩЕНКО Ю. І., АКАДЕМІК АМН УКРАЇНИ, ДИРЕКТОР
НДІ ПУЛЬМОНОЛОГІЇ І ТУБЕРКУЛЬОЗУ.
13 ЗАВІДУЮЧИМ КАФЕДРОЮ ФАКУЛЬТЕТСЬКОЇ ТЕРАПІЇ, ЩО
ПРАЦЮВАЛИ ДО НАС І ВСІМ ХТО В РІЗНІ РОКИ ПОНАД 150 ЛІТНЮ
ІСТОРІЮ ЇЇ ІСНУВАННЯ ПРАЦЮВАВ, АБО БУВ ЯКИМОСЬ ЧИНОМ
ПОВ”ЯЗАНИЙ З НЕЮ, ПРИСВ”ЯЧУЄМО!
Передмова.
Шановні читачі! Дуже легко писати передмову до книги, яка приречена
на успіх ,в чому я не маю сумніву. Що дозволяє мені зробити таку сміливу
заяву?
По-перше, те, що вже дуже давно в Україні не видавалися клінічні
лекції по внутрішнім хворобам, які з
нетерпінням чекають студенти і
молоді лікарі.
По-друге, більшість використаних в навчальному процесі підручників і
посібників застаріла і не відповідає вимогам сьогоднішнього дня, а
перекладений американський підручник " Основи медичних знань і засоби
лікування по Девiдсону " не спроможні заповнити всього пробілу по
формуванню клінічного мислення у студентів і лікарів, що
ми маємо в цей
час.
По-третє, це кафедра, з якої вийшли ці лекції. За 153 роки свого
існування вона бачила стільки нових ідей, методів, класифікацій,
рекомендацій, підручників і навчальних посібників, які крокують не тільки
в ногу з часом, але і випереджають його, що мимоволі гадаєш : " Дух
великих предків - Образцова, Стражеско
, Яновського, Василенко, Iванова,
Бурчинського незримо допомагають їх послідовникам і сьогоднішнім
співробітникам! "
Нарешті, по-четверте, це - автори. Один - достатньо молодий, але вже
декілька років читає повний курс лекцій по внутрішнім хворобам доцент
С. М. Ткач. Другий - професор В. Г. Передерій, оригінальні підходи якого
до багатьох питань назв і визначень хвороб, їх
класифікацій, особливостей
клінічного перебігу, лікування і профілактики, нам добре відомі по
попереднім публікаціям. Монографiї із його авторською участю - це
завжди несподівано, сміливо, iнтригуюче цікаво і незвичайно корисно для
лікарів будь-якого медичного фаху всіх поколінь.
Автори книжки являються представниками славнозвісної школи своїх
попередників, залишаються терапевтами в широкому розумінні цього
слова. Саме тому, виходячи з загально терапевтичних позицій написані
лекції і виносяться на Ваш суд " Клінічні лекції по внутрішнім хворобам ".
Тут
немає " суперглибини ", властивої монографiям і лекціям вузьких
фахівців, проте є глибина, достатня для студентів, лікарів і викладачів
любого віку і “вузьких” спеціальностей , які змусило їх обрати саме
життя, та перепрофiлювати відділення, де вони працюють, в
гастроентерологічні, кардiологичні, пульмонологічні і т. д. На жаль,
розрив терапiї як
єдиного цілого, вже багато років служить погану службу
не тільки для лікарів, але і, що саме головне, для хворих.
Тому " Клінічні лекції по внутрішнім хворобам ", написані терапевтами
В. Г. Передерієм і С. М. Ткачем в найкращих традиціях своєї кафедри,
вселяє в мене впевненість в життездатності терапii України завтрашнього
дня.
Особливо мені
iмпонує орієнтир авторів на Міжнародну класифікацію
хвороб 10 перегляду /мкх-10/. Незвжаючи на те, що ця класифікація ВООЗ
являється в першу чергу статистичною, в її опрацюванні приймали участь
провідні фахівці світу в різноманітних галузях медицини, в зв'язку з тим
вона заснована на останніх досягненнях в усіх медичних дисциплiнах.
Застосування в
повсякденній практиці нашими лікарями і студентами МКХ
10 перегляду дозволить їм говорити з лікарями інших країн на одній мові,
розуміти і доповнювати одне одного .
Впевнений, що багато читачів отримають задоволення уже від першої
вступної лекції, а цей інтерес і задоволення не залишать їх до кінця лекцій
,що представляються.
Хочу побажати студентам
глибоко вникнути в матеріал, розібратися зі
всіма суперечними і до кінця неясними питаннями як на лекціях, так і на
практичних заняттях із тим, щоб стати прекрасними лікарями і, не
зважаючи ні на що, отримати задоволення від лікувально-профілактичної
і освітньої діяльності!
З найкращими побажаннями . Заслужений діяч науки і техніки України
лауреат Державної премії України, професор А. П. Пелещук
Зміст
Передмова_______________________________________7
До читача______________________________________9
1. Вступна лекція____________________________11
Серцево-судинні захворювання____________________39
2. Артеріальні гiпертензiї_____________________41
3. Атеросклероз
Iшемічна хвороба серця___________________113
4. Стенокардiя_____________________________130
5. Iнфаркт мiокарду_______________________161
6. Некоронарогенні захворювання мiокарду______199
7. Ревматична лихоманка_____________________231
Набуті вади серця __________________257
8. Мiтральні вади серця_______________259
9. Аортальні вади серця________________289
10. Порушення серцевого ритму________________315
11. Серцева недостатність__________________355
Хвороби органів дихання________________________389
12. Пневмонiї_________________________________389
13. Хронічні обструктивні захворювання
легень____________________________________427
14. Бронхіальна астма________________________457
Додаток________________________________489
ДО ЧИТАЧІВ
Шановні читачі! Клінічні лекції
по внутрішнім хворобам були нами
задумані і написані, зрозуміло , в першу чергу для студентів. Практично
весь матеріал в цій книзі викладений так, як читається на лекціях уже
протягом деяких років.
Проте протягом цих же років ми постійно мали відчуття
незадоволеності від того, що майже всі лекції проходять у вигляді
своєрідного монологу
лектора і немає такого, як нам хотілося б, зворотного
зв'язку зі студентами. А нам дуже хочеться, щоб кожний студент, маючи
під рукою цю збірку, заздалегідь готувався б до кожної лекції і був готовий
не до простого сприймання матеріалу, а до загальної дискусії по темі ,і
сумісному клінічному розбору хворого.
Впевнені, що такий підхід до
лекцій з боку студентів дозволить не просто підвищити рівень знань, а
навчить багатьох клінічним ,мисленням так необхідним в їх подальшій
самостійній роботі!
При підготовці цих і лекцій до публікації, ми також думали і про
лікарів, не тільки молодих і не тільки терапевтів /дільничих, цехових,
кардiологах
, пульмонологах, гастроентерологах і т. д. /, але і лікарях інших
спеціальностей, що закінчили інститут 3-5-10 років тому і для, яких більше
знайомство з тим новим, що з'явилося в клінічній медицині за останні роки,
буде безсумнівно корисним.
Особливе значення при написаннi лекцій ми придавали двом моментам.
Перший - це орієнтир читачів на сучасну
і застосовану в більшості
розвинених країн світу МКХ 10-го перегляду із тим, щоб наші випускники
і лікарі спромоглися говорити на одній сучасній фаховій мові з лікарями
будь-яких інших країн. Другий - це постійне суміщенння понять
/визначень, класифікацій, схем і засобів лікування і т. д. /, прийнятих у нас
із поняттями прийнятими в інших, не російськомовних країнах. Нам
здається, що лікарі всіх поколінь повинні пояснюватися одними і
тими ж
термінами і розуміти один одного незалежно від віку, стажу і кваліфікації.
Хочемо підкреслити, що представлена книга - це не підручник по
внутрішнім хворобам, а клінічні лекції, що дозволило нам декілька піти від
тих академічних правил побудови і викладу матеріалу, що властиве
підручникам. В окремих лекціях представлений цілком новий матеріал, що
ще не пройшов достатнього іспиту часом /тим не меньше широко
використаних в інших країнах/, може мати різне тлумачення і не бути
відомим широкому колу читачів.
Особливо це стосується питань класифікацій, визначень, схем і засобів
обстеження та лікування хворих. Сподіваємося на те, що частина тих, які
прочитають ці лекції, визначать недостатньо
освітлені питання,
повідомлять нам свої зауваження і побажання. Особливо хотілося б знати
погляд студентів і викладачів на те, яким матеріалом треба було б
доповнити ці клінічні лекції з тим, щоб вони задовольнили якомога більше
число наших читачів. Приносимо щиру подяку всім нашим офіційним і
неофіційним рецензентам : професорам Амосовій К. М., Л
iзогубу В. Г.,
Свiнцицькому А. С., Усенко Ю. Д., академікам Гончаруку Є. Г.,Фещенко
Ю. І., Спiженко Ю. П., член-кореспонденту АМН Широбокову В. П., без
доброзичливих, розумних, ввічливих зауважень і тонкої критики яких, цим
лекціям навряд чи вдалося б відбутися в такому виді, в якому Ви їх
читаєте!
Автори
ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ
Шановні студенти! Ви прийшли на першу лекцію по внутрішнім
хворобам, після закінчення 3-х курсів загальної підготовки : фізики,
різномнітних курсів хімії, біології, патологічної і нормальної анатомії і
фізіології, фармакологiїi, пропедевтики внутрішніх хвороб і інших
дисциплiн. На кожній кафедрі Вам казали про їх важливості для лікаря
будь-якої
медичної спеціальності. Справді, без знання цих
фундаментальних дисциплiн ніяк не засвоїти основних клінічних
дисциплін, передусім таких, як терапiя, акушество і гінекологія, хiрургiя.
Ці предмети являються iнтегруючими і їх вивчення засновано на
достатньому знанні базисних дисциплiн. В свою чергу, ці дисципліни є
основними для всіх інших, так
званих cубспеціальностей : пульмонологiї,
кардiологiї, ендокринологiї, нефрологiї, гастроентерологiї і багатьох
інших.
Зараз Ви ще молоді і більшість із Вас мріє після закінчення інституту і
швидко стати хірургами, нейрохiрургами, ендокринологами, урологами,
гематологами, окулiстами, Лор-лікарями, тобто так званими вузькими
фахівцями. І це правильно. Але
Ви повинні особливо зараз, під час
здійснюваних реформ і перемін, держати в голові наступне: ринок і
ринкові відносини в медицині, в яких ми ще погано розбираємося, і які
тільки зароджуються у нас в країні, в тому числі такий великий розділ
ринкових відносин, як медичне страхування, все це диктує свої " правила
гри
". Ви повинні з ними бути знайомі вже сьогодні, щоб не бути
розчарованими в недалекому майбутньому в обраній Вами спеціальності.
Тому, завдання Ваших викладачів, на наш погляд, полягає не тільки в
передаванні Вам фахових знань, а і в Вашій підготовці, орiєнтації,
наскільки це можливо, в нашому швидко плинному житті , і
в Вашій
майбутнїй медичній діяльності зокрема.
В чому ж , на сьогоднішній день, складаються ці загальні знання,
тенденції розвитку освіти, медицини і нашого суспільства в цілому, в
яких Вам необхідно орiєнтуватися На це і інші загальні питання ми
постараємося відповісти Вам під час цієї вступної лекції.
А зараз дозвольте зупинитися
дуже коротко на історії нашого
університету і декілька ширше - нашої кафедри, хоч би стисло
визначивши видатних її представників і, зрозуміло ж, познайомити Вас з
сьогоднішнім колективом кафедри.
Як Вам відомо, університет св.Володимира в Києві був заснований в
1835 року. Ми із Вамi якраз і знаходимось на території цього
університету, а
із вікон аудиторії видно його основні корпуси. Але
медичний факультет в Київському університеті був заснований лише в
1841 році. Треба зразу підкреслити, що медичні факультети того часу, як і
зараз, не мають своїх базових клінік, що негативно позначається на
подготоці лікарів. Це розуміли розумні люди того часу. Тому і була
задумана
реформа вищої медичної освіти, у керма якої стояв великий
Микола Iванович Пирогов! Крім безліччі нововведень, він запропонував і
ввів в життя те положення, що медичні факультети повинні були мати
свої клініки. Ця лікарня і ця аудиторія були спеціально збудовні як
факультетська клініка і кафедра і вже понад 100 років в цьому залі майже
ніщо не змінюється. Факультети довгий час мали свої клініки, аж до 1952
року, коли медичні університети і інститути знов позбавилися своїх
клінік. Сама реформа коштувала М.І . Пирогову відставки, його
усунунення від справ і переїзд до місця його останнього в
житті
пристанища- села Вишеньки Вінницької губернії, де великий лікар і
вчений покоїться і нині.
Як же тоді було побудовано медичне навчання? Всього було 5 курсів.
Терапiю починали із 3-го курсу. В той час предмет, що Ви вже пройшли і
знаєте як пропедевтику внутрішніх хвороб, називався загальною терапiєю
і семi
отикою, тобто припускалося, що студент повинен оволодіти
основними засобами дослідження хворого, такими як опитування, огляд,
пальпація, перкусiя і аускультація. Причому не тільки повинен був знати
як це робиться, уміти це робити! Крім того, студент зобов'язаний був
вивчити симптоми: семiотику найважливіших хвороб, здати іспит і тільки
після цього мав
право прийти в клініку . Спочатку факультетську, а після
цього і госпітальну. Чому наша кафедра називається факультетською?
Тому що була при медичному факультеті і ставила своїм найважливішим
завданням навчити студентів лікарському мисленню і умінню ставити
діагноз. Здати іспит по факультетськiй терапii було дуже важко. Згідно з
існуючими у нас архівними
даними, це не вдавалося кожному третьому
студентові! Ті, яким це вдавалося, переходили на кафедру госпітальної
терапiї, основними завданнями якої є навчити студентів сполученому і
багатообразному перебігу хвороб, виділити, діагностувати основне
захворювання, його ускладнення та супутні хвороби, а також уміти
лікувати їх! В самому понятті госпітальної клініки /від грецького слова
госпіталь
, що означає привітний, гостинний/, припускалося, що хвору,
страждальну людину в госпіталі приймуть привітно! Проте поступово це
слово зникло із нашого вжитку, так як зникла в лікарнях привітність, а
їм на зміну прийшла казенщина, бюрократизм і бездушність! Як вже було
сказано, в 1952 році інститути були позбавлені своїх клінік.
Ретроспективний аналіз показує,
що це стало вкрай від'ємним моментом в
справі підготовки лікарів. І в цей час всі це бачать, розуміють, але
пройшло вже майже 50 років, а ніхто ніщо змінювати не хоче. Чому? Про
це свідчить сумний досвід реформаторства в Росії взагалі і М. І.
Пирогова, зокрема. Політика і інтереси різних медичних і
білямедичних
шкіл і угрупувань - це Вам не топографічна анатомія, наркоз, гіпсові
пов”язки або інші відкриття. Коли порушуються інтереси багатьох
людей, то в такій ситуації будь-яке ясне, як божий день питання,
починають розглядати на всіляких комісіях, багаторазово обговорювати і
дискутувати, писати якісь нікому не потрібні рішення, проекти,
пропозиції, узгодження.
В такій ситуації справа потихеньку умирає, а
винних як не було, так і немає. Те, що унiверситетськi клініки будуть
знову, ми впевнені, це тільки питання часу, бо медичні факультети
зможуть вижити, нормально працювати і викладати в ринкових умовах,
тільки маючи свої потужні, сучасні і висококваліфіковані клініки.
Проте, повернемося безпосередньо до
історії нашої кафедри. Кафедра
факультетської терапiї існує із 1844 року. За цей час її очолювали 13
завідуючих. це були відомі, розумні, багаті /до революції/ вчені і лікарі,
суспільні діяічі, імена і портрети яких Ви можете бачити в цій аудиторії і
в холі на спеціальному стенді. Як і в будь-якій справі, не всі завідуючі
кафедрою були рівноцінними людьми. Тому ми зупинимося тільки на
лікарях і вчених із
світовим ім'ям, справи яких знали і знають в усьому
світі і якими ми по праву пишаємося!
Першим в цьому списку безсумнівно стоїть Василь Параменович
Образцов /1849-1920/. Надзвичайно цікава, часом iнтрiгуюча і, нарешті,
трагічна доля ціє великої людини і лікаря! Маючи достатньо складний
характер /від себе додамо, що нам невідомі
при житті неординарні люди з
легким характером/. Він тільки із 3-го заходу отримав кафедру, на якій
Ви зараз знаходитесь. В чому були складності характеру, запитаєте Ви?
Відповідь буде наступною. В першу чергу, він мав в молодостi велике
зрозуміння, любив казати правду, часом забуваючи, що правда - дуже
сильні, але гіркі ліки, що
раздавать людям їх слід дуже невеликими
дозами, iнакше навішають таких ярликів, що сам себе не впізнаєш.
Взагалі, він був розумною, освіченою, знаючою людиною. “Горе від
розуму “ - це найвідоміша річ в усі часи і для всіх народів, пам'ятайте про
це! По-друге, він був дуже великим життєлюбом, із-за чого
навіть раз
був викликаний на дуель. Це в 20 віці! Вдумайтесь, що це була за людина
і тому який характер! Ставши завідуючим кафедрою, В. П. Образцов
зробив її найбільш авторитетною не тільки в Росії, але і в Європі! цьому
сприяло декілька справді світових відкриттів і повідомлень. Наприклад,
глибока, сковзаюча, методична, систематична пальпація
по Образцову-
Стражеско. Це зараз ми знаємо ціну цього засобу, про який написано в
будь-якому підручнику по внутрішнім хворобам. А тоді, 100 років тому?
Ви знаєте як все нове,особливо в медицині, пробиває собі шлях. Тоді, на
зорі 20-го століття багато називали це модою, що, як відомо, буває
смішно 2 рази :
коли з'являється і коли відходить. Але це була не мода,
якій судилося, тільки з'явития, зразу померти. Це був новий невідомий і,
як виявилося надалі, дуже ефективний клінічний засіб, який і в наш час
застосовують лікарі багатьох клінічних спеціальностей в усьому світі,
згадуючи нашого В. П. Образцова. І ще одне
видатне відкриття -
прижиттєва діагностика тромбозу коронарної артерії /iнфаркту мiокарда/
і детальніший опис 3-х його основних клінічних різновидностей -
ангiнальної, ядушної і гастральної форм. В основному кардiологiя, трохи
менш - гастроентерологiя і пульмонологiя - от сфера наукового і
практичного захоплення цього видатного терапевта. Ритм галопа, ритм
перепіла положення
про нормальний 3-ій тон - все це його заслуги.
Завідував В.П.Образцов нашою кафедрою із 1904 по 1918 рік. Життя
його закінчилося трагічно. Загубивши все в революцію, він переніс
iнсульт і, паралізований, помер в злиднях в лікарні для бідних,
залишивши нам в спадщину , крім своїх видатних наукових праць і
оргнізованого їм товариства
терапевтів, ще і розкішний маєток на
колишній вулиці Ленiна, зараз Б. Хмельницкого, що, нажаль поки
знаходиться в запустінні і чекає свого покупця. Адже ж по праву він
повинен був би належати всім нам у вигляді будинку лікарів чи під якою-
небудь іншою назвою!
Феофiл Гаврилович Яновський /1860-1928 рр. /, академік АН УРСР,
завідував кафедрою із 1921 по 1928 рік. Запропонував скляний
стетоскоп, дав поняття діагностичного значення простору Траубе при
плевриті, описав основні ознаки раку легень. Дуже багато нового вніс в
питання патогенезу, iмунiтету, клініки і профілактики туберкульозу
легень. Видав монографiю " Туберкульоз легень ", що тривалий час
була
настільною книгою вітчизняних фтiзiатрів. Кiївський НДІ туберкульозу,
пульмонологii і грудної хiрургii по праву носить його ім'я.
Стражеско Микола Дмитрович /1876-1952 рр. /, академік 3-х академій
- чудовий лікар, великий дипломат, що зумів прожити весь смутний час
30, 40 і 50-х років в шануванні і почестях. Був Героєм Соціалістичної
Праці. Мав чудову колекцію картин. В науці займався питаннями
хронічної інфекції, сепсисом ран, алергією, геронтологiєю, кардiологiєю,
зокрема, розробив теорію ревматизму і запропонував спільно із
В.Х.Василенко класифікацію недостатності кровобігу, що є
загальноприйнятою у нас в країні вже понад 60 років. Описав так званий
" пушечний тон Стражеско " при
повній атрiовентрикулярній блокаді,
видав чудову монографiю " Строфантин як лікувальний засіб " і багато
інших книг. Нарешті, відкрив в Києві Інститут клінічної медицини. Саме
клінічної медицини, а не кардiологii, як він називається в цей час,
оскільки розумів, що кардiологiя є хоча і важливою, але невеликою
частиною внутрішніх хвороб
. Глибокий вчений і лікар, він розумів, що
потрібен інститут, iнтегруючий всі 5 основних розділів внутрішньої
медицини і створив його, правда не надовго. Перепрофiльований надалі і
трансформований із Інституту клінічної медицини в Інститут кардiологii,
він зараз носить ім'я Миколи Дмитровича Стражеско. Не знаємо,
наскільки це вірно. Видатна людина задумала
велику перспективну
справу, здійснила її, а нащадки переробили, вилущили саму суть проекту
автора на догоду кон'юнктурі 60-х років і назвали ім'ям М. Д. Стражеско!
Не знаємо, вірно це чи ні. Знаємо тільки : " Великі ідеї - великі люди.
Дрібні ідеї - дрібні люди! "
Вадим Миколайович Iванов /1892-1962 рр. /, академік 2 -х академій -
дотримувався принципу
" Співдружність між фізіологіїю і клінікою ".
Широко займався питаннями гастроентерологii, зокрема питаннями
лікування виразкової хвороби і дуодено-гастрального рефлюксу. Одним
із перших став вивчати бiоритми людини, яким зараз приділють велику
увагу в усьому світі. За ряд робіт в онкологii, присвячених класифікації,
впровадженню томографii і топографії раку шлунку і легень, був
удостоєний Державної премії СРСР.
І, нарешті, Георгій Йосифович Бурчинський /1908-1993 рр./. Це була
неординарна людина. По підручнику, який він відредагував і у великому
відсотку написав сам, Ви продовжуєте займатися і в цей час!
Багато років після закінчення Кiївського медичного інституту /28
років/ він прслужив в армії, проте зумів зберегти в собі в
найкращому
розумінні цього слова поезію, яку гарно знав і майже на кожній лекції
разом із медичними знаннями передавав студентам. За 24 роки
керівництва кафедрою /1962-1986 р.р./ створив школу українських
гастроентерологів із 22 кандидатів і 6 докторів наук. Став Заслуженим
діячем науки і Лауреатом Державної премії України. Я познайомився з
ним очно лише в 1986 році і мене завжди не переставала захоплювати
його непідробна любов до студентів взагалі і студенткам зокрема. Для
них у нього існували тільки 2 оцінки : 4 і 5! це -жартома. А якщо
серйозно, то це був чудовий клiніцист, блискучий лектор
і просто
розумна людина, працювати поряд з яким було великим задоволенням.
Багато викладачів , із якими Ви зараз познайомитесь, були його учнями.
Сьогоднішній склад кафедри - це 12 викладачів і науково-
дослідницька лабораторія, де разом із викладачами працюють доктор
біологічних наук, кандидат медичних наук і декілька лаборантів. I так,
на кафедрі сьогодні працюють : один
професор - Ваш покірний слуга, ще
один доктор наук, але не медичних, а біологічних - Бичкова Нiна
Григорівна, протягом багатьох років вона очолює наукову лабораторію
кафедри. У мене немає ніяких сумнівів, що скоро ми будем вітати її і з
званням професора! Працюють шість доцентів. Передусім - це ветерани
кафедри, старше покоління : А. М
. Спiвак, Б. К. Рейнгардт, К.О.
Миронова, Е. В. Лiтинська. Всі вони чудові лікарі, вчителі, в чому Ви
самі скоро переконаєтесь. Але на кафедрі вони виконують ще і іншу
роботу, про яку я Вам зараз розповім.
Алла Марківна Спiвак - завуч кафедри, вона буде Вам дуже потрібна,
якщо
Ви будете пропускати заняття, захочете здати достроково, або
перенести іспит, а також по багатьом іншим навчальним і учбово-
методичним питанням.
Клавдiя Олександрівна Миронова - відповідає на кафедрі за роботу з
викладачами, що приїздять на факультет підвищення кваліфікації -
асистентами, доцентами і професорами.
Борис Константинович Рейнгардт буде читати Вам лекції по
фiз
iтерапiї і курортологiї, а якщо у кого із Вас з'явиться бажання
займатися в науковому терапевтичному гуртку, то прийдеться
познайомитися із ним ближче, оскільки він його очолює вже протягом
багатьох років.
Елла Володимирівна Лiтинська - не тільки доцент, але також міський
гастроентеролог і відповідальна на кафедрі за лікувальну
роботу.
Двоє молодих доцентів. Сергій Михайлович Ткач. Відносно молодий,
оскільки він доцент вже протягом деяких років. Читає, і на мій погляд,
дуже неабияк, повний курс лекцій. Автор деяких монографій і співавтор
лекцій, що Ви зараз читаєте. Я гадаю, що Ви не встигнете закінчити
університет, як він стане доктором медичних наук і
професором.
Самий молодий доцент кафедри - Морозова Земфiра Валерiнівна. Її
чекає попереду ще дуже багато у викладацькому і науковому житті -
написати докторську дисертацію, читати лекції, написати декілька
монографій і багато іншого.
Асистенти кафедри. Їх семеро. Майже " розкішна сімка ". Різні по
віку, поглядам, кваліфікації, працездатності, але об'єднні загальною
любов'
ю до медицини, викладанню студентам, своєму вузу і кафедре.
Передусім це ветерани кафедри - Алла Олександрівна Фомiна і Тереза
Михайлівна Галецька. Те, що вони асистенти, а не, як мінімум, доценти,
взагалі- не лихо. Їх авторитет на кафедрі, в колективах лікарень, де вони