Поляков О.Є., Юсіна Г.Л., Євграфова Н.І. Цивільна оборона. Теоретичний курс: Учбовий посібник

Подождите немного. Документ загружается.

161

евакуаційні заходи;

інженерний захист

медичний захист;

біологічний захист;

радіаційний і хімічний захист.

5.3 Інформування та оповіщення

Досвід та аналіз наслідків багатьох надзвичайних ситуацій свідчать

про те, що необізнаність населення про причину, масштаб та ступінь загро-

зи у випадку НС значно збільшують кількість постраждалих та жертв,

сприяють виникненню паніки і утруднюють проведення рятувальних захо-

дів. З цієї причини дуже важливим елементом системи захисту населення і

територій є інформація і оповіщення. Для цього створена система, органі-

заційно-технічне об’єднання засобів передачі сигналів і розпоряджень ор-

ганів цивільного захисту. Основу цієї системи утворюють автоматизовані

загальнодержавні і територіальні системи централізованого оповіщення

мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

Для попередження і оповіщення населення введені сигнали попере-

дження для мирного та воєнного часу. Сигнал «УВАГА ВСІМ» подається

органами ЦЗ за допомогою сирен і виробничих гудків. По цьому сигналі

варто включити приймач місцевої радіотрансляційної мережі, прослухати

повідомлення місцевого керування з питань НС і цивільного захисту насе-

лення. У цьому повідомленні населенню повідомляють про характер, при-

чину погрози, що створилася, дають конкретні рекомендації з поводження

в даних критичних умовах. Після сигналу «УВАГА ВСІМ» може піти й

інша інформація про погрозу, що насувається. Після одержання інформації

необхідно виконувати всі вказівки і рекомендації повідомлення. На мир-

ний час існують такі сигнали:

аварія на атомній електростанції;

аварія на хімічно небезпечному об’єкті;

землетрус;

затоплення;

штормове попередження.

Для воєнного часу існують такі сигнали:

повітряна тривога;

162

відбій повітряної тривоги;

радіаційна небезпека;

хімічна тривога.

5.4 Спостереження і контроль

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування

на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої

влади здійснюються:

створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної

і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них

існуючих сил та засобів контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації про

стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини,

фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами

та іншими біологічними агентами.

5.5 Укриття в захисних спорудах

Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які призначені для

захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техноген-

ного, природного, екологічного та воєнного характеру.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захис-

ту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної

зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності

укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацю-

ючого населення за місцем проживання.

Укриттю в захисних спорудженнях підлягає все населення відповід-

но до його приналежності до певних груп (працююча зміна, населення, що

проживає в небезпечних зонах, і ін.)

Створення фонду захисних споруджень досягається шляхом:

комплексного освоєння підземного простору міст для розміщення

в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого й госпо-

163

дарського призначення з урахуванням пристосування їх для вкриття насе-

лення при НС;

обстеження й обліку всіх споруд, що відповідають вимогам захис-

ту, споруд підземного простору міст, гірських виробок і природних поро-

жнеч;

дообладнання підвальних й інших заглиблених приміщень;

будівництва окремо розташованих заглиблених споруд, об’єктів

господарювання, пристосованих для захисту;

масового будівництва в період погрози найпростіших укриттів і

сховищ;

своєчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України

окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських,

культурних і побутових потреб у порядку, встановленому органами МНС

України.

5.5.1 Класифікація захисних споруд

За призначенням:

для укриття населення;

для розміщення органів керування;

для лікарняних закладів.

За захисними властивостями:

сховища;

протирадіаційні укриття (ПРУ);

найпростіші укриття.

За розташуванням:

вбудовані;

побудовані окремо;

метрополітени, гірські вироблення й ін.

За строками будівництва:

побудовані завчасно;

швидко споруджені.

5.5.2 Сховища

Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист

164

людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і сильно-

діючих отруйних речовин, бактеріальних засобів і уражаючих факторів

звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, міс-

цем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і

часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поді-

ляються на п’ять класів.

Таблиця 5.1 – Класифікація сховищ на класи за ступенем дії ударної

хвилі від ядерного вибуху

Клас сховища

ІІ

ІІІ

Надлишковий тиск ударної хвилі на по-

верхні землі біля сховища, кПа

500

300

200

100

Коефіцієнт ослаблення іонізуючого ви-

промінювання, не менше

5000

3000

2000

1000

300

За місткістю сховища поділяються на: малі – до 150 осіб, середні –

від 150 до 450, великі – понад 450 осіб.

За місцем розташування – на вбудовані, які розміщені у підвальних

приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням – промислово-

го виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови: на побудовані завчасно і швидкоспоруджувані.

Зводяться на об’єктах, що продовжують роботу у воєнний час, у ка-

тегорованих містах, на небезпечних об’єктах. Розраховані на вкриття най-

більшої за чисельністю зміни на строк не менш ніж дві доби.

Окремо розташовані сховища будуються на відстані не більше 500

метрів і не менш чим напіввисота найближчої будівлі +3 метри.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати за-

хист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них

людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється

на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим сту-

пенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні

виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димля-

чих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу,

вище ґрунтових вод не менш як на 20 см.

165

5.5.3 Об’ємно-планувальне рішення сховища

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укри-

вання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для роз-

міщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, во-

дозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і

виходи. Нижче наведено схематичний план (без урахування масштабу і

взаємного розташування приміщень) сховища.

1 – вхід-вихід; 2 – тамбур або тамбур-шлюз; 3 – приміщення для укривання

людей; 4 – галерея аварійного виходу, поєднана з повітропроводом;

5 – оголовок для забору повітря; 6 – фільтровентиляційне приміщення;

7 – приміщення для дизель-генератора; 8 – комора для продуктів;

9 – кімната санпоста; 10 – туалети

Рисунок 5.1 – Схематичний план сховища

Приклад об’ємно-планувального рішення вбудованого і окремо роз-

ташованого сховища наведені на рисунку 5.2.

166

1 – захисні герметичні двері; 2 – шлюзові камери; 3 – санітарно-побутові

відсіки; 4 – основні приміщення для розміщення людей; 5 – галерея

аварійного виходу і оголовок; 6 – фільтровентиляційна камера;

7 – медична кімната; 8 – комора для продуктів

Рисунок 5.2 – План сховища (приклад)

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення лю-

дей і допоміжних приміщень – входів, для фільтровентиляційного облад-

нання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи

артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати,

тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 5.1 та 5.2).

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують

на одну особу 0,5 м

при двоярусному і 0,4 м

при триярусному розміщенні

нар, у робочих приміщеннях пунктів управління – 2 м

на одного працюю-

чого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання – 0,55 х 1,8 м.

При цьому об’єм приміщення повинен складати не менше, ніж 1,5 м

на

кожну людину.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними

речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бак-

теріальними засобами, воно має бути герметичним, а система вентиляції

повинна забезпечувати невеликий надлишковий тиск (підпір).

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбу-

рами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між

собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні

двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід – це підземна галерея з виходом на територію, яка

не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід за-

кривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від

ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорів-

167

нює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м – це і є територія, яка не

завалюється.

5.5.4 Системи життєзабезпечення сховища

Для безпечного перебування людей протягом не менше ніж дві доби

у сховищі передбачені такі системи:

система повітропостачання (вентиляції);

система водопостачання;

система каналізації;

система електропостачання;

система теплопостачання;

система зв’язку.

Система вентиляції складається з оголовка, повітропроводу (як пра-

вило, сполучені з аварійним виходом) , противибухових пристроїв, проти-

пилових фільтрів, вентиляторів (при місткості до 300 осіб – з електроруч-

ним приводом, а для більших сховищ – з електроприводом), фільтрів-

поглиначів, гермоклапанів, клапанів надлишкового тиску, водяних мано-

метрів. Включена вентиляція забезпечує невеликий надлишковий тиск у

приміщеннях сховища.

Противибухові пристрої відсікають вибухову хвилю, вони являють

собою систему жалюзі, що автоматично зачиняються. Енергія ударної хви-

лі витрачається на деформацію металу жалюзі.

Протипилові фільтри очищають повітря від пилу й бактерій майже

повністю, від краплиннорідких отруйних речовин – частково. Від газопо-

дібних отруйних речовин протипилові фільтри не захищають.

Фільтри-поглиначі очищають повітря від залишків пилу, бактерій,

отруйних речовин у будь-якому агрегатному стані. Вони являють собою

ємності із гранульованим активованим вугіллям, змонтовані разом з вен-

тилятором і системою перемикання режимів вентиляції в одному корпусі,

– фільтровентиляційній установці.

Існують два режими вентиляції сховища (рис 5,3).

168

1 – оголовок; 2 – повітропроводу, сполучений з аварійним виходом;)

3 – противибуховий пристрій;4 – протипиловий фільтр; 5 – вентилятор;

6 – фільтри-поглиначі

Рисунок 5.3 – Режими вентиляції сховища

Перший режим – (режим чистої вентиляції), коли повітря проходить

всі пристрої, крім фільтрів-поглиначів. У цьому режимі повітря очищаєть-

ся від пилу майже повністю, від краплиннорідких отруйних речовин і бак-

терій – частково, не очищається від пароподібних отруйних речовин. По-

дача повітря становить 8...13 м

на людину в годину.

Другий режим – режим фільтровентиляції, коли повітря проходить

ще очищення у фільтрах-поглиначах, очищаючись при цьому повністю від

пилу, бактерій і отруйних речовин (СДОР) у будь-якому стані. Подача по-

вітря в цьому режимі становить 2 м

у годину на людину (внаслідок висо-

кого опору фільтрів-поглиначів).

Перший режим використовується від моменту заповнення сховища

до прояву дії уражаючих факторів, потім вентиляція відключається на

30…40 хвилин, після чого включається другий режим, що функціонує до

кінця перебування людей у сховищі.

Рідко зводяться сховища з регенеративним режимом вентиляції (у

Краматорську – на міському холодильнику). У цьому режимі повітря цир-

кулює по приміщенню, збагачується киснем, звільняється від продуктів

дихання, при цьому забезпечується підпір повітря для запобігання потрап-

лянню в сховище зовнішньої атмосфери.

Подача повітря в

сховище

Режим чистої вентиляції

Режим фільтровентиляції

169

Інші системи життєзабезпечення:

система водопостачання – від зовнішньої мережі й аварійний запас

не менш 6 літрів на людину;

система каналізації – міська мережа й (або) вигрібні ями;

система електропостачання – від загальної мережі або дизель-

генератора (у великих сховищах), аварійне освітлення від акумуляторів;

система теплопостачання – від міської мережі або відсутня зовсім;

система зв’язку – телефон, радіоточка, короткохвильова радіоста-

нція.

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електропостачання –

труби з електропроводкою фарбують у чорний колір, водопостачання –

труби фарбують у зелений колір, опалення – труби фарбують у коричневий

колір, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв’язок. Там також ма-

ють бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального

захисту, засоби гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, засоби ава-

рійного освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води, документація

щодо утримання сховища.

Після деякого дообладнання – встановлення захисних герметичних

пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища

можуть бути використані шахтні виробки, катакомби, метрополітен, тран-

спортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель, підземні (у скель-

них породах) приміщення різного господарського призначення.

5.5.5 Швидкоспоруджувані сховища

Якщо не вистачає споруджуваних завчасно сховищ й (або) є погроза

нападу, будуються швидкоспоруджувані сховища. Необхідна документа-

ція, місце готуються заздалегідь. Це місце в мирний час не може бути за-

йняте спорудами або зеленими насадженнями. Планування спрощене (на

50...300 осіб), але основні вимоги ті ж, що і для сховищ, побудованих зав-

часно. Аварійний запас води зберігається в бочках, фільтри піщані й мате-

рчаті, повітря періодично аналізується на присутність отруйних речовин у

режимі чистої вентиляції. Можуть бути використані підземні пристосовані

приміщення, підземні вироблення, метрополітени.

170

5.5.6 Протирадіаційні укриття (ПРУ)

Протирадіаційне укриття (ПРУ) – це захисна споруда, яка забезпечує

захист у ній людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіо-

активного забруднення місцевості, отруйних і сильнодіючих отруйних ре-

човин, біологічних засобів у краплинно-рідинному вигляді та світлового

випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану. ПРУ будуються в зоні

можливих слабких руйнувань або в заміській зоні.

Таблиця 5.2 – Захисні властивості ПРУ

Захисні властивості

Зона можливих слаб-

ких руйнувань

Заміська зона

посл

100...…200

50...…100

, кПа

–

Максимальна відстань

до ПРУ

1 км

До 3 км

У ПРУ є приміщення для розміщення людей, санвузол, вентиляційне

приміщення (у великих ПРУ), приміщення для зберігання забрудненого

верхнього одягу (часто сполучається з тамбуром).

Вимоги до ПРУ спрощені:

припускається 1 вхід, якщо місткість менш 50 чіл.;

припускається одноярусне розташування нар-сидінь і висота при-

міщення 1,7...1.9 м;

вентиляція спрощена – з піщаним фільтром з ручним приводом.

Під ПРУ можуть бути пристосовані різні заглиблені приміщення –

підвали, льохи, овочесховища й інші приміщення – після герметизації,

пристрою вентиляції й робіт з підвищення К

осл.

Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюються коефіці-

єнтом ослаблення, який вказує, у скільки разів доза радіації на відкритій

місцевості на висоті 1 м від землі більша від дози радіації в укритті, тобто

коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а

відповідно і дозу опромінення людей.

Протирадіаційні укриття можуть обладнуватись насамперед у підва-

льних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних одноповерхових

будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житлових одноповерхових