ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011
• вміст гумусу в грунті та площі з високим та підвищеним його
вмістом (таблиця 5);
• тип грунту в господарствах (таблиця 6).
5. ГУМУСНИЙ СТАН ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛА-
СТІ В РОЗРІЗІ РАЙОНІВ (ЗА ДАНИМИ "ОБЛДЕРЖРОДЮЧІСТЬ")
Відсоток площ з різним вмістом гумусу
середній підвищений
високий
2,1-3,0 3,1-4,0 4,1-5,0
№
п/п
Райони
%
Cередній вміст
гумусу,%
1.
Драбівський 0,7 70,3 29,0 3,78
2.
Жашківський 12,7 55,1 32,0 3,69
3.
Чорнобаївський 22,6 57,7 18,6 3,45
4.
Шполянський 18,1 72,8 6,8 3,34
5.
Лисянський 27,8 31,9 30,0 3,33
6.
Катеринопільський 26,5 66,2 5,9 3,27
7.
Уманський 25,6 72,5 0,8 3,23
8.
Христинівський 31,0 68,4 0,5 3,19
9.
Тальнівський 28,9 69,5 0,00 3,18
10.
Монстерищенський 35,9 61,0 2,0 3,14
11.
Черкаська область 33,8 50,7 8,6 3,12
12.
Кам"янський 41,4 53,4 0,0 2,99
13.
Маньківський 42,2 49,1 1,5 2,95
14.
Золотоніський 50,5 45,9 0,5 2,94
15.
Городищенський 56,5 35,4 0,8 2,82
16.
Смілянський 45,4 41,5 0,00 2,78
17.
Звенигородський 48,6 38,6 0,00 2,76
18.
Черкаський 66,1 2,2 2,9 2,42
19.
Чигиринський 75,2 3,9 0,00 2,33
20.
Корсунь-Шевченківський 28,0 62,5 9,5 2,31
21.
Канівський 47,4 7,9 0,4 2,14
№ п/п: 1-10– райони з високою придатністю до мінімального обробітку;
№ п/п: 12-17 – райони з середньою придатністю до мінімального обробітку
№ п/п: 17-21 – райони малопридатні до мінімального обробітку.
6. ПЛОЩІ ТИПІВ ГРУНТІВ НАЙБІЛЬШ ПРИДАТНИХ ДО МІНІМАЛЬ-
НОГО ТА НУЛЬОВОГО ОБРОБІТКІВ В РАЙОНАХ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБ-
ЛАСТІ
Площі грунтів придатних до мінімального та нульового обробітку, тис га
Разом по району
№
п/п
Райони
Темно-сірі
опідзолені і
слаборегра-
довані
в т.ч.
змиті
Чорноземи си-
льно-регра-
довані слабо- і
малогумусовані
в т.ч.
змиті
Разом %
в т.ч.
змиті %
1
Городищен-
ський
27,026 14,911 17,549 7,962
44,575
80,2
22,873
41,2
2 Драбівський
0,108 - 85,923 4,266
86,031
91,2
4,266
4,5
3
Жашківсь-
кий
15,988 4,078 52,809 13,119
68,797
91,0
17,197
22,7
4
Звениго-
родський
35,647 14,382 9,627 4,291
48,766
78,3
18,673
30,0
5
Золотонісь-
кий
0,346 0,112 72,996 7,054
73,342
80,1
7,166
7,8
6 Кам’янський
20,954 10,596 19,590 7,950
40,544
85,5
17,65
37,2
7 Канівський 14,581 9,567 26,563 9,169
41,144
74,8
18,763
34,1
8
Катерино-
пільський
23,385 7,473 23,096 8,422
46,481
91,4
15,895
31,2
9
Корсунь-
Шевченків-
ський
18,545 12,583 16,539 9,239
35,084
65,7
21,822
40,9
11
Лисянський
13,972 6,823 27,113 11,255
41,085
75,4
18,078
33,2
12
Маньківсь-
кий
23,774 5,993 22,919 8,908
46,69
81,0
14,901
25,9
13
Монасте-
рищенський
21,789 6,622 24,898 9,237
46,687
87,5
15,859
29,7
14
Смілянський
25,269 14,322 16,650 5,821
41,919
77,6
20,143
37,67
15
Тальнівсь-
кий
17,585 5,850 45,975 15,110
63,560
93,2
20,960
30,7
16
Уманский 49,249 8,615 40,380 11,368
89,629
87,5
19,983
19,5
17
Христинів-
ський
26,461 3,287 17,719 3,406
44,190
93,4
6,693
14,2
18
Черкаський 7,451 0,358 17,690 0,455
25,141
49,5
0,813
1,6
19
Чигиринсь-
кий
9,790 7,853 30,438 11,394
40,228
74,2
19,247
35,5
20
Чорнобаїв-
ський
0,255 0,070 85,973 6,800
86,228
90,3
6,871
7,2
21
Шполянсь-
кий
24,851 10,346 43,411 15,186
68,262
86,7
25,532
32,4
Разом по об-
ласті
377,048
29,0
143,814
11,0
697,858
53,6
170,419
13,1
1074,906
82,6
314,233
24,5
Якщо в господарстві переважають грунти чорноземного
типу важко- та середньосуглинкого типу з високим та підви-
щеним вмістом гумусу, то такі грунти позитивно реагують на
мінімалізацію обробітку грунту. Після відмови від оранки слід
перейти на однотипність обробітку (різноглибинний безполи-
цевий обробіток) і через перехідний період від 3 до 5 років
при достатньому матеріально-технічному забезпеченні можна
перейти до нульового обробітку. Чим у більш вигідній пропор-
ції співвідносяться зазначені грунтові параметри, тим більша
площа грунтів в господарстві може бути охоплена мінімаль-
ним та нульовим обробітком. Таких грунтів в Черкаській обла-
сті більше 70% (таблиця 6). На темно-сірих грунтах, а це 29-
30% площ, слід виконувати різноглибинний комбінований об-
робіток грунту з високим рівнем мінімалізації обробітку. На
решті грунтів необхідно застосовувати глибокий різноглибин-
ний комбінований обробіток грунту.
Зміна структури посівних площ, повернення в грунт нето-
варної частки врожаю в грунт у поєднанні з біогенною рецир-
куляцією Са (особливо чорноземного типу, яких на Черкащині
майже 54%) при прогресуючому збільшенні площ з поверхне-
вим і мінімальним обробітком забезпечує стабілізацію агро-
екологічного стану ґрунтового покриву та продуктивності
культур в агроценозах сівозмін. Цьому є наукове обґрунту-
вання.
Наростання деградаційних процесів при інтенсивному ви-
користанні чорноземів зменшує статті водного балансу: при-
хідні за рахунок неповного на 25-35% поглинання зимових
опадів, а витратні збільшуються за рахунок підвищення на 25-
30% фізичного випаровування, що призводить до надмірної
аридізації грунтових умов влітку. У зв'язку з цим на деградо-
ваних чорноземах погіршуються кількісні показники зволо-
ження і суттєво знижується товща активного вологообігу, який
зміщується на травень-липень і обумовлює глибоке літнє ви-
сушування грунтової товщі. Контрастність термічного режиму,
наростання ксероморфності грунтових умов оброблюваних
чорноземів області знижують грунтовідновну активність куль-
тур сівозмін і збільшують паузи у діяльності грунтової мезо-
фауни та мікроорганізмів, що є основною причиною вкоро-
чення гумусованого горизонту за рахунок посилення процесів
мінералізації при значній акумуляції гумусу у верхній частині
грунтового профілю. Відбувається остепніння ґрунтоутворен-
ня чорноземів центральної частини Лісостепової зони в агро-
ценозах сучасних сівозмін.
Погіршення гідротермічних умов при інтенсивному вико-
ристання чорноземів подавляє спорадичну пульсацію карбо-
натів у річному і сезонному циклах, що сприяє утворенню
стійких форм карбонатів на фоні незначного вмісту СО
2
у
грунтовому повітрі. Утворюється карбонатний ілювій, кількість
стійких форм карбонатів у якому збільшується по мірі нарос-
тання арідності грунтових умов.
Розчинність карбонатів чорноземів визначається парціа-
льним тиском СО
2
грунтового повітря, якісним складом грун-
тового розчину, активністю іонів Са
+2
і реакцією грунтового
середовища. При біогенній рециркуляції Са рослинного похо-
дження забезпечується висока активність кальцію у грунто-
вому розчині, який відтворює природний порядок надходжен-
ня Са в грунт та свідчить проте, що кальцій має великий за-
пас енергії, який необхідний для переходу з обмінного стану у
грунтовий розчин при міграції по грунтовому профілю. Цю
здатність забезпечує депресивна концентрація вуглекислоти
(1,22-1,25%) грунтового повітря та оптимальність зволоження
у сезонному циклі при застосуванні грунтозахисних техноло-
гій. Вапняковий потенціал (рН-0,5 рСа) чорноземів досягає
значень - 6,32-5,56 проти - 5,85-5,95 при оранці, що забезпе-
чує утворення розчинних форм карбонатів, за рахунок вищого
запасу енергії для переходу з обмінного стану у грунтовий
розчин. Відбувається перекристалізація зернистого кальциту
у мікрозернистий кальцит і кальцит-люблініт.
Нами встановлено в довгострокових (понад 36 років) до-
слідженнях, що реакція ґрунтового середовища в орному ша-
рі грунту (рН
сол
.) при проведенні біогенної меліорації при по-
верхневому обробітку була на рівні рН
(сол)
=6,97. При глибоких
обробітках: рН
(сол)
=5,84-5,96. У шарі грунту 0-10 см при пове-
рхневому обробітку рН
сол
=6,38, тоді як при оранці, безполи-
цевому обробітку: рН
сол
=5,64-5,98.. Гідролітична кислотність
при оранці та безполицевому обробітку в шарі грунту 0-30 см
складала - 1,18-1,75 мг-екв/100 г грунту, а при поверхневому
обробітку - 0,13-0,48 мг-екв/100 г грунту, що вплинуло на зна-
чення суми увібраних основ, яка при поверхневому обробітку
досягала 35-37 мг-екв/100 г грунту, тоді як при глибокому об-
робітку сума увібраних основ знижувалась на 8 мг-екв/100 г
грунту.
При біогенній меліорації грунту здатність чорнозему про-
тистояти зміні активної реакції ґрунтового розчину (буфер-
ність) підсилюється у найбільшій мірі за рахунок збагачення
шару грунту 0-40 см карбонатами ґрунтової товщі та активним
Са з рослинних решток в процесі мінералізації. Зниження ак-
тивної реакції чорнозему від підкислення відносно точки об-
мінної нейтральності становило 17%, тоді як при глибоких об-
робітках - 33-39%. Буферність чорнозему проти підкислення