Прокопенко І.Ф., Ганін В.І. Методика і методологія економічного аналізу

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу

Ретроспективний аналіз поділяється на оперативний і підсумко!

вий (результативний).

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють

один одного. Вони дають можливість адміністрації підприємства не

тільки оперативно ліквідовувати хиби в процесі виробництва, а й ком!

плексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за

відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на підвищення

ефективності виробництва, його рентабельності.

За просторовою ознакою

можна виділити аналіз внутрішньо!

господарський і міжгосподарський.

Оскільки господарська діяльність (керована система) складаєть!

ся з окремих підсистем, важливе значення має класифікація АГД за

об’єктами управління:

— техніко!економічний аналіз;

— фінансово!економічний аналіз;

— аудиторський (бухгалтерський) аналіз;

— соціально!економічний аналіз;

— економіко!статистичний аналіз;

— економіко!екологічний аналіз;

— маркетинговий аналіз.

За методикою вивчення об’єктів економічний аналіз госпо!

дарської діяльності можна подати так:

— порівняльний аналіз;

— факторний аналіз;

— діагностичний експрес!аналіз;

Оперативний (ситуацій)

ний) аналіз проводиться

відразу після вчинення гос)

подарських операцій або

зміни ситуації за короткі

відрізки часу (зміну, добу,

декаду і т.д.). Ціль його

оперативно виявляти хиби

і впливати на господарські

процеси.

Підсумковий (заключний) аналіз

проводиться за звітний період

часу (місяць, квартал, рік). Його

цінність полягає в тому, що ді)

яльність підприємства вивча)

ється комплексно і всебічно за

звітними даними за відповідний

період. Цим забезпечується

більш повна оцінка діяльності

підприємства стосовно викорис)

тання відповідних можливостей.

Методологія і методика економічного аналізу

— маржинальний аналіз;

— економіко!математичний аналіз;

— стохастичний аналіз;

— функціонально!вартісний аналіз (ФВА).

За суб’єктами (користувачами аналізу) розрізняють внутріш!

ній і зовнішній аналіз.

За охопленням досліджуваних об’єктів аналіз ділиться на су!

цільний і вибірковий.

За змістом програми аналіз може бути комплексним і тема!

тичним.

Аналітичне дослідження, його результати і їхнє використання в

управлінні виробництвом повинні відповідати визначеним вимогам.

Важливіші принципи аналізу такі:

Внутрішньогосподарський

аналіз вивчає діяльність тіль)

ки досліджуваного підприєм)

ства і його структурних під)

розділів.

При міжгосподарському ана)

лізі порівнюються результа)

ти діяльності двох або

кількох підприємств.

Охоплює максимум структурних

підрозділів і напрямків діяльності. Всебічно вивчає причинні

залежності розвитку господарювання організації.

КОМПЛЕКСНІСТЬ

Базується на положеннях діалектич!

ної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів

розвитку виробництва, використовує досягнення НТП,

новітні прогресивні методи економічних досліджень.

НАУКОВІСТЬ

Оцінка певних проявів економічно!

го життя здійснюється з урахуванням державної, економіч!

ної, соціальної, екологічної, міжнародної політики та чин!

ного законодавства.

ДЕРЖАВНИЙ ПІДХІД

Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу

Об’єкт, що вивчається, розглядається

як складна динамічна система, що містить елементи, пов’язані

між собою та з зовнішнім середовищем. При цьому повинні

враховуватися всі внутрішні і зовнішні зв’язки, взаємозалеж!

ності та взаємопідпорядкованості його окремих елементів.

СИСТЕМНІСТЬ

Базується на перевіреній інформації,

яка достовірно відбиває об’єктивну

реальність, а висновки повинні обгрунтовуватися точними

аналітичними розрахунками. Це вимагає постійного удос!

коналення організації системи обліку, аудиту, ревізії і кон!

тролю, методики аналізу з метою підвищення точності і віро!

гідності його розрахунків.

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ,

ТОЧНІСТЬ

Активно впливати на результати ви!

робництва, своєчасно виявляти недоліки в діяльності та

оперативно інформувати про це керівництво підприємства.

Цей принцип спонукає до практичного використання ре!

зультатів аналізу в системі управління підприємством з

метою розробки конкретних заходів щодо обгрунтування,

коригування планових показників.

ДІЄВІСТЬ

Проводиться за планом, системно і

систематично. Це викликає необхідність планування аналі!

тичної роботи в організації, розподілу обов’язків між вико!

навцями і контролю за її проведенням.

ПЛАНОВІСТЬ

Швидко і чітко проводити аналіз

ситуацій, здійснювати відповідні управлінські рішення і

втілювати їх у життя підприємства.

ОПЕРАТИВНІСТЬ

Методологія і методика економічного аналізу

1.4. ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ЕВОЛЮЦІЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

УПРАВЛІННЯ*

Економічний аналіз — це функція управління

, яка забезпечує

науковість прийняття рішень. Це важливий інструментарій виявлення

внутрішньогосподарських резервів, основа розробки науково обґрун!

тованих планів і управлінських рішень.

Осмислення, розуміння інформації досягається за допомогою

економічного аналізу.

Розглянемо сукупність управлінських концепцій в аспекті їх роз!

витку у хронологічному порядку. Безумовно, практика управління

надзвичайно давня. Аналіз наукових видань дозволяє виділити такі

історичні періоди.

Одним з перших європейців, хто

дав характеристику управління як особ!

ливої сфери діяльності, був Сократ. Він

був переконаний у тому, що влада в

державі повинна належати «кращим»,

тобто моральним, справедливим і досвід!

ченим у галузі управління громадянам.

Учень Сократа — Ксенофонт — визначав діяльність з управління як

Цих принципів варто дотримуватися під час проведення аналізу

господарської діяльності на будь!якому рівні ієрархії управління.

Економічний аналіз є синтезованою наукою, що сформувалася

шляхом інтеграції низки наук і об’єднала окремі їхні елементи. У свою

чергу результати аналізу використовуються іншими науками при

вивченні тих чи інших аспектів господарської діяльності.

Участь широких мас робітників у

проведенні аналізу забезпечує більш повне виявлення про!

гресивного досвіду і використання внутрішніх господарсь!

ких резервів.

ДЕМОКРАТИЗМ

Стародавній

період

(9–7 тисячоліття

до н.е.)

* Підрозділ підготовлено за участю доктора педагогічних наук професора

Т. В. Рогової.

Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу

особливий вид мистецтва. Філософ Платон вважав, що управляти

державою повинні Закони, але вони занадто абстрактні, і тому

здійснювати нагляд за їх виконанням має політик (на рівні підприє!

мства — аналітик, авт.), який володіє мистецтвом управління.

Сутність його управлінської діяльності повинна полягати в реалізації

цих законів до ситуацій, що реально складаються, незалежно від

обставин (кольорів прапорів, партій тощо, авт.). Понад 5000 років

тому філософи зазначали, що вже на перших етапах умови успішного

розв’язання проблем управління (чимось) пов’язували з: існуванням

мудрого правителя, мудрих законів, системою виховання в державі,

від «мудрості» якої залежить «добробут» народу.

Управлінська думка в Україні також має тривалу історію. Її тра!

диційно вивчають з Київської Русі. В сучасних наукових досліджен!

нях [22] стверджується, що початок цієї історії пов’язаний ще з пе!

ріодом дослов’янського поселення. Етнічні території України вже тоді

мали певні господарські й управлінські уявлення. Тривалий час вони

існували спочатку на рівні практики, а згодом стали мистецтвом,

тобто у формі сформульованих правил, порад щодо ведення госпо!

дарства. Не завжди при цьому вони були письмово зафіксовані че!

рез обмеженість писемних джерел тих

років.

Першим звернув увагу на людей!

виконавців як фактор рівня ефектив!

ності виробництва Р. Оуен. Його ідеї

гуманізації управління процесом ви!

робництва, визначення необхідності

навчання цьому мистецтву, покращання умов праці і побуту пра!

цюючих залишаються актуальним і сьогодні.

Інтенсивний розвиток промисловості в ХІХ ст. ускладнив зав!

дання управління підприємствами. Для їх успішного розв’язання вже

не вистачало досвіду. Усвідомлення цього спонукало до пошуків

нових принципів щодо підвищення рівня ефективності управління

механізмом господарювання. Виникають перші теорії наукового уп!

равління, які стали реальною базою діяльності управлінців.

Незважаючи на довготривалий час розвитку як зарубіжної, так і

вітчизняної практики управління, до ХХ ст. становлення управління

як науки не відбувалось. Початком визнання управлінням як науки

і самостійною галуззю досліджень більшість науковців вважає 1911 р.,

Індустріальний

період

(1776–1910 рр.)

IІ

Методологія і методика економічного аналізу

коли була опублікована праця американського інженера У. Тейлора

«Принципи наукового управління». Розуміння того, що для ефек!

тивного досягнення цілей організацією (підприємством) можна і

необхідно управляти систематизовано, безумовно, не виникло вод!

ночас. Ця стратегія формувалася тривалий час, починаючи з середи!

ни ХІХ ст. до 20!х рр. ХХ ст.

Розвитку управління як наукової

дисципліни не притаманна серія послі!

довних кроків уперед — це були декіль!

ка підходів. Об’єкти управління — це і

техніка, і колективи, і безпосередні ке!

рівники. Успіхи в розвитку теорії управ!

ління залежали від успіхів суміжних,

пов’язаних з управлінням, галузей: ма!

тематики, фізики, інженерних наук: математики, фізики, інженерних

наук, соціології, психології, антропології тощо. У міру розвитку цих

галузей знань розвивалася і сфера управління організацією. Нові

знання допомагали спеціалістам зрозуміти, чому деякі попередні

теорії інколи не витримували практичної апробації, і змушували

знаходити нові підходи щодо управління. У наш час у науковій літе!

ратурі з теорії управління визначено основні школи теорії і практи!

ки управління.

Еволюція управління як науки:

Період

систематизації

та інформації

(1911 — до нашого

часу)

IIІ

Важливий внесок цієї школи — систем!

не використання стимулювання з ме!

тою зацікавлення робітників у підви!

щенні продуктивності праці. Ключовим

елементом даного підходу було те, що за більшу кількість

виробленої продукції робітники отримували більшу гро!

шову винагороду. Таку систему трактували як «мистецтво

видавлювання поту».

Школа наукового

управління

1885

1920

Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу

Були вироблені підходи до вдоскона!

лення управління організацією в ціло!

му, з точки зору широкої перспективи.

Головний внесок в теорію управління

полягав у тому, що управління розглядалось як універ!

сальний процес, що складається з взаємопов’язаних фун!

кцій: планування, організація тощо. Метою цієї школи було

створення універсальних принципів управління.

Адміністративна

школа управління

(класична)

1920

1950

Значення наукових підходів цієї школи

полягає у початку розв’язання проблем

психологічного аспекту управління. Ав!

тори визначили управління як «забез!

печення виконання роботи за допомогою інших осіб», тоб!

то якщо керівник колективу піклується про своїх підлеглих,

то рівень їхньої задоволеності зростає, що приводить до під!

вищення результатів праці. Підійшли до розуміння менед!

жменту через призму людської природи, потенціалу люди!

ни, її цінностей. Дж. Мейо створив соціальну філософію

управління, теорію людської поведінки в колективі; Ф. Рот!

лісбергер — принципи людського управління. З ідеями цієї

школи в Україні 20!х рр. XX ст. була пов,язана соціально!

трудова концепція М. Вітке — створення «духу вулика».

Школа людських

відносин

(неокласична)

1930

1950

Основна мета цієї школи — підвищення

ефективності функціонування органі!

зації за рахунок підвищення ефектив!

ності її людських ресурсів. Школа по!

ведінських наук відрізняється від школи людських відносин,

котра зосереджувалась перш за все на методах налагоджу!

вання міжособистісних відносин. Новий підхід був спрямо!

ваний на надання допомоги робітнику усвідомлювати свої

особисті можливості на базі концепцій поведінських наук.

Такий підхід у 60!ті рр. ХХ ст. охопив всю галузь управлін!

ня. Творці цієї школи вбачали в цьому підході «единствен!

ный наилучший путь» рішення управлінських проблем.

Школа

поведінських

наук

1950

сьогодення

Методологія і методика економічного аналізу

1.5. МЕТОДОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Методологія

— це система принципів наукового дослідження;

вчення про науковий метод пізнання законів природи за допомогою

сукупності методів дослідження, що застосовуються в будь!якій науці

відповідно до специфіки об’єкта її пізнання.

Саме методологія визначає, якою мірою отримана інформація

може слугувати реальною та надійною основою економічних знань.

З формальної точки зору методологія пов’язана з операціями, за

допомогою яких формується пізнання. Таким чином, «методологія» —

це сукупність дослідницьких процедур, техніки та методів, у тому

На превеликий жаль, у 30!х рр. XX ст. дослідження в галузі на!

уки управління в СРСР були призупинені, всі попередні етапи роз!

витку радянської управлінської думки були визнані як безплідні,

схоластичні вправи, як гра в абстракції і схеми тощо.

Її основною характеристикою є заміна

словесних міркувань і описового ана!

лізу моделями, символами і кількісни!

ми значеннями. Вчені цього наукового

напряму передбачають пошук з більшості рішень тих, що

будуть оптимальними. Представники цієї школи розгляда!

ють управління як процес логічний і такий, що піддається

формалізації, тобто його можна висловити математично.

Саме кількісна школа в управлінні стимулювала залучен!

ня положень теорії кібернетики — галузей науки, що син!

тезують, інтегрують складні явища, — до управління. Ідея

Друкера про те, що управління має починатися з розроб!

лення цілей і потім переходити до визначення функцій,

системи взаємодії, і процесу, стала революційним починан!

ням в управлінні, докорінно змінила його логіку.

Представники цієї школи практично ставляться до ідей шко!

ли людських відносин. На думку Друкера менеджер пови!

нен дбати про досягнення економічних цілей і про клієнтів,

а не про створення «радості для робітників». Водночас він

вважає, що відносини на роботі грунтуються на взаємній

повазі, відстоює ідеї самоврядування трудового колективу.

Школа

кількісного

підходу

1950

сьогодення

Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу

числі і прийоми збору й обробки техніко!економічних, екологічних

і соціальних даних.

Змістове розуміння методології виходить з того, що за її допоH

могою реалізується евристична (пошукова) функція предметної

галузі дослідження.

Різні системи теоретичних знань мають сенс тоді, коли вони не

тільки пояснюють предметну галузь, а й одночасно є інструментом

пошуку нових знань для побудови відповідних економічних моде!

лей. Економічна теорія формулює принципи й закони, що відбива!

ють об’єктивність розвитку економіки. У той же час вона є методом

подальшого проникнення у ще не вивчені сфери системи господа!

рювання на базі знань, перевірених практикою. «Всякая наука —

прикладная логика», — писав Гегель.

У сучасній літературі можна знайти трактування трьох основних

функцій теорії, що орієнтують, класифікують та передбачають. Пер!

ша спрямовує зусилля аналітика на збір даних, друга — на встанов!

лення залежностей, третя — допомагає систематизувати факти, за!

лежності шляхом виявлення логічних, математичних залежностей, а

не випадковості.

У класичній науці об’єкт дослідження розглядається як «некая

данность», яка не залежить ані від дослідника, ані від інструмента!

рію пізнання. Загальнонаукові принципи розробляються в логіці і

методології наукового дослідження, є, таким чином, результатом

просування загальної наукової методології.

Один із загальнонаукових принципів вимагає визначення

стійкості, інваріантності в різноманітних господарських зв’язках,

їх змінах та залежностях.

Як застосовується цей принцип на практиці? Наприклад, під час

дослідження змін продуктивності праці необхідно визначити «ядро»,

найвпливовіші фактори. Треба мати на увазі, що для кожної істо!

ричної епохи притаманне своє ядро факторів. За однією з класифі!

кацій виділяємо найвпливовіші показники: технічного, технологіч!

ного, економічного, екологічного та соціального спрямування.

Загальне методологічне правило, про яке йде мова, спрямовує до

порядку дій, за якого в аналізі повинні бути передбачені процедури,

які сприяють розглядати загальну структуру чинників у різноманіт!

ності їх проявів.

Можна виділити три типи конкретних ситуацій.

Методологія і методика економічного аналізу

1.6. МЕТОДИ, ТЕХНІКА, ПРОЦЕДУРИ ЕКОНОМІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

На відміну від методології методи і процедури дослідження —

це система більшHменш формалізованих правил формування, обH

робки і аналізу інформації. Але й тут методологія відіграє важлиH

ву роль, перш за все у виборі тих чи інших прийомів для вивчення

поставленої проблеми.

Ні вітчизняна, ні зарубіжна практика не дають чіткого визначен!

ня прийомів дослідження. Одну і ту саму систему дій деякі автори

Перша —

проектуюча (уявлення ситуації). Її особливість в тім,

що дослідник (аналітик) абстрагується від впливу конкретних зов!

нішніх і внутрішніх чинників.

Тоді передбачувана математична модель буде мати вигляд:

у = 0,02 + 0,2х

+ 0,3х

+ 0,15х

+ 0,1х

+ 0,03х

Другий тип ситуації —

реальна урівноважена, в якій врахову!

ються конкретні господарські процеси, операції (позитивні, нега!

тивні), тобто в реальному варіанті.

Тепер наша модель може мати такий вигляд:

у = 0,03 + 0,2х

+ 0,19х

+ 0,35х

+ 0,1х

+ 0,08х

+ 0,05х

Третій тип ситуації —

кризовий стан, банкрутство, соціальний

вибух тощо. В такій ситуації знаходиться система господарювання,

яка не задовольняє ні суспільство, ні конкретних робітників. За та!

ких умов необхідно визначити поріг, тобто кордон, за яким форму!

ються такі відносини.

В такій ситуації наша математична модель може виглядати так:

у = 0,02 + 0,2х

+ 0,07х

+ 0,1х

+ 0,35х

+ 0,16х

Порівняння даних у трьох описаних ситуаціях підтверджує, що

деякі одні сфери формування чинників притаманні всім трьом ситу!

аціям, інші — специфічні тільки для однієї.

Для реалізації другого важливого методологічного принципу —

процесуального підходу доцільно розглядати показники в динаміці.

Тому що в одному періоді (році, 3–5 роках) домінуючим інтеграль!

ним показником був рівень технології, в іншому — стан основних

виробничих фондів, і т.д.