таких розділів: "Про край" (ст.f1–6); "Про крайове представництво взагалі"
(ст.f7–9); "Склад крайового представництва" (ст.f10–55); "Компетенція
крайового представництва" (ст.f56–81); "Кінцеві постанови" (ст.f82).
Крайова конституція для Галичини, порушуючи єдність краю, ділила
його на три округи (Краківський, Львівський і Станіславський), тобто суто
польський, змішаний польсько-український і суто український. Начальником
крайової адміністрації був намісник, якому підпорядковувалися призначені
сеймовими куріями президенти округів.
Поділ Галичини на три округи був невдалою спробою вирішення
національних суперечностей у Галичині, де поляки становили 45,9f%
населення, українці – 45,4f%, євреї – 7,1f% та інші – 1,6f%. Тому аж ніяк не
можна погодитися із твердженням відомого польського історика права
професора Львівського університету О.fБальцера, що встановленням трьох
окремих округів штучно порушувався органічний зв’язок окремих складових
частин Галичини, а тим самим применшувалося значення краю як цілості в
державному організмі. Таку ж позицію займали польські правлячі кола, які
заперечували український характер Східної Галичини і виступали тоді і
пізніше проти будь-яких культурних і політичних домагань галицьких
українців.
Крайове представництво за конституцією повинно було складатися з
трьох сеймових курій: Львівська – 50 депутатів, Краківська – 58 депутатів,
Станіславська – 42 депутати. Депутати обиралися прямими виборами на
строк шість років при наявності майнового цензу. Пасивне виборче право
надавалося з 30-річного віку. Згідно зі ст.f24 Конституції сеймові курії
щорічно скликалися імператором у листопаді, тривалістю чотири тижні.
Імператорові належало право розпуску курій. Кожна сеймова курія
більшістю голосів обирала голову (офіційно він йменувався президентом) і
його заступника терміном на три роки. Компетенція курій зводилася
головним чином до питань господарського характеру, і їхні рішення
вимагали санкції імператора. Внаслідок цього вони одержували статус
крайового закону в справах, які перелічені в крайовій конституції (ст.f61).
Виконавчим органом усіх трьох курій був спільний Крайовий виділ
(комітет) у складі 15 членів, обраних порівну куріями. Члени комітету
зобов’язані були проживати у Львові і з свого середовища обирали голову.
Спільним законодавчим органом усіх трьох округів Галичини був
Центральний виділ у складі 33 членів (15 членів Крайового виділу і по шість
депутатів від кожної курії). Компетенція Центрального виділу зводилася до
розгляду питань, які конституція вважала спільними для всього краю.
Намісник краю, а також президенти округів і призначені ними комісари
31