434
стабілізації та розвитку соціальноAекономічних процесів, коорA
динацію діяльності органів державної влади для пріоритетного
розв’язання певних проблем подолання наслідків економічної
кризи та попередження такої ситуації у майбутньому. Саме тоA
му П.Eц. п. д. у. ефективно використовують у багатьох країнах
світу, особливо в найбільш розвинутих із них — таких як
США, Японія, Франція та ін. Програми державного рівня доA
вели свою ефективність в Японії, Кореї, інших країнах для
відродження повоєнної економіки, виходу з економічних
криз, здійснення економічних реформ.
Регламент органу державного управління — документ,
який встановлює порядок організації та регулює організаційA
ноAпроцедурні питання діяльності певного органу державного
управління. Здебільшого він містить сукупність норм, настаA
нов і правил, які регулюють організацію роботи; порядок проA
ведення сесій, з’їздів, конференцій, нарад, зборів, процедуру
виборів членів керівних органів, порядок внесення та обговоA
рення питань порядку денного, а також вироблення і прийнятA
тя рішень з цих питань, утворення допоміжних органів, наданA
ня прав, обов’язків і повноважень їхнім представникам.
Ресурси державної влади й управління — ресурси як носії
влади (суб’єкти державного управління) використовують для
забезпечення керованості інших учасників державноAуправA
лінських відносин (суб’єктів і об’єктів державного управління)
з метою досягнення цілей держави. Найголовнішими з них
є кадрові ресурси державної влади й управління. Як правило,
державні діячі, політики й чиновники отримують ресурси влаA
ди, обіймаючи керівні посади в системі державного управлінA
ня. Р. д. в. у. — це фундаментальне джерело управління. Їхнє
першорядне значення відображено в теорії соціального обміну,
згідно з якою в основі влади, а отже, й державного управління,
лежить нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів. Люди,
які не мають ресурсів, отримують їх в обмін на виконання наA
казів і доручень їхніх розпорядників. Розподіл і перерозподіл
соціальних ресурсів відбувається у процесі державного управA
ління. Можна виокремити такі типи ресурсів: утилітарні ре)
сурси — матеріальні та інші соціальні блага, пов’язані з повA
сякденними інтересами, турботами та побутовими потребами
людей; примусові ресурси — заходи державного примушуванA
ня; нормативні ресурси — засоби впливу на ціннісні орієнтації