Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

бо самі вони — люди дуже чорні. А в якої жінки дитя

зачнеться, так чоловік гостю платню дас 18 тенке; а як

біле дитя народиться, так гостю триста тенке мета дають,;

а чорне народигься — нічого не платять, (але) що пив,

що їв — те йому (гостю) на халяву.

Від ШаїЬата (Шабата) до Бедеря (Бідара) — три мі-

сяці, а від Дабиля (Дабхола) до Шабата — два місяці іти

морем. А від Бедеря до Чіну й Мачіїгу, де виробляють $

дешево (продають) фарфор — чотири місяці морем іти. А

до Сіляну (Цейлону)— два місяці морем іти, а до Келе-

кота (Кожикоде) — місяць іти.

В Шаїбаті ж водиться шовк та інчі

}в

та перли, та сан-

дал, і слонів (по росту) ліктями продають. На Сіляні ж

водяться діаманти й рубіни, та кристали, та кришталь, та

білі агати. А в Лекоті (Кожикоде) родиться перець і мус-

кат, і гвоздика, і (плод) фуфал (?), і квіти (мускатні). А в

Кузряті (Гуджараті) водиться фарба та лак, а в Камбояті

(Камбеї) — сердолік.

У Рачюрі (Райчурі) ж водиться алмаз — алмази (із

старої копальні та з нової копальні). Продають (їх) по

п'ять рублів за почку

, а гарний (алмаз) — по 10 рублів.

Почка новознайденого алмазу — по п'ять кені (за почку),

(за почку чорного (алмазу) — 6 кені, а білого — одна

тенке). Алмаз народжується в кам'яній горі, і продають ту

гору кам'яну: лікоть (гори) з нерозвіданими алмазами —

за дві тисячі золотих фунтів, а лікоть розвіданої алмазної

(гори) — за 10 тисяч фунтів

золотих продають. А земля

та належить Мелік-ханові — холопу султана. А від Бедеря

тридцять ковів.

А як кажуть жиди, що (жителі) Шабата їхню жидову

(віру сповідують), то брешуть, бо шабатяни — не жиди,

не бесермени й не християни. Інша в них віра —

індійська, ні з іудеями, ані з бесермепами не п'ють, не

їдять, і м'яса (вони) не вживають ніякого. І все в Шабагі

дешево. А водиться (в ньому) шовк і цукор — вельми

дешеві. А по лісу в них мамони ходять та мавіш, та на

дорогах людей обдирають; тому через мавп і мамонів не

сміють вони вночі дорогами їздити.

Із Шабата суходолом іти десять місяців, а морем —

чотири місяці аукиїком

пливти. А в оленів свійських —

ріжуть пупки, бо в них мускус родиться; а дикі олені свої

пупки в полях і лісах скидають, але запах з них виходить і

тому він не свіжий.

Місяця травня першого дня відмітив я Великдень у

Бедері в бесерменському Гундустані, а байрам бесермени

в середині місяця відмітили; а иоститися почав я в пер-

ший день місяця квітня. О, благовірні руські християни!

Пікшо хто багатьма землями багато плаває — з тим багато

№ ірапляється, і віру той християнську втрачає. Я ж —

|иі<» Іюжий Афанасій — настраждався по вірі християн-

ській. Уже чотири великих пости пройшли, і чотири Ве-

ликодні пройшли, а я грішний не відаю, коли Великдень

рСи> піст, і Різдво Христове (коли точно) — не знаю, і

Інших свят не відмічаю, ані середи, ані п'ятниці (пісних)

. Це додержуюсь — а книг у мене немає, бо коли мене

мшрабували, так і книги в мене взяли. Я теж від великих

від до Індії пішов, бо на Русь мені йти було ні з там, не

шлишилося в мене ніякого товару. І перший Великдень

іуі ірів я в Каїні, а другий Великдень — у Чебокарі (Ча-

іьїкурі) в Мазендеранській землі, третій Великдень — в

Гурмизі (Ормузі), а четвертий Великдень зустрів я в Індії

і бесерменами в Бідарі; і туг багато за віру християнську

плакав.

Бесерменин же Мелік багато силував мене віру бесер-

Монську прийняти. Я ж йому сказав: «Пане! (Ти намаз

Мориш, і я теж молюся. Ти п'ять разів на день молитву

ІЖ>риш, я — тричі. Я — іноземець, а ти — тутешній.)»

Пні же мені говорить: «Воістину на бесерменина ти не

схожий, але і християнства не знаєш». Я ж у глибокі

роздуми впав і сказав про себе: «Горе мені, окаяному, з

иугі істинної збився і яким шляхом піду вже не знаю.

Господе Боже-вседержителю, творець неба й землі! Не

Підверни лице від раба твого, що у скорботі перебуває.

осіїоде! Доглянь мене й помилуй мене, бо твоє творіння

ц, не дай мені, Господе, зійти з путі істинної, настав

мене, Господе, на шлях праведний, бо не був я в нужді

доброчесним перед тобою; Господе, Боже мій, хоч у злі я

пні свої прожив. Господе мій (Бог-покровитель, Бог ти

МИЛОСТИВИЙ, Бог милосердий, ІМИЛОСТИВИЙ Бог, Бог ми-

лосердий. Хвала (тобі)! Вже чотири Великодні в бесер-

монській землі пройшли (для мене), але християнства (я)

це полишив. А що далі буде — то Бог відає. Господе,

Ііоже мій, на тебе покладаюся, врятуй мене, Господе,

По же мій!»

Угледів я в Індії бесерменській у Великому Бедері як у

Иелику ніч, що на Великдень, Волосожар та Кола в зорю

увійшли, а Лось

головою стоїть на схід.

Па байрам на бесермепський здійснив сулган свят-

ковий виїзд, а за ним двадцять візирів великих і триста

слонів убраних в обладунки булатні та з баштами, а

Олшти — окуті. А в баштах по шість вояків в обладунках

Ті з гарматами і з пищалями, а на великому слоні — 12

моиків. І на кожному (слоні) по два прапори великих, а

до зубів великі мечі по кентару (вагою) прикріплені, та до

голови великі залізні гирі прив'язані. Л проміж вух си-

дить людина в обладунку й з великим залізним крюком —

тим (гаком) слоном правлять. Та тисяча коней верхових у

золотій збруї, та сто верблюдів з великими барабанами, та

трубачів триста, та танцюристів триста, та триста налож-

ниць. А каїгган на султанові увесь яхонтами оздоблений,

та шагіка-шишак з великим алмазом, та сагайдак золотий

з яхонтами, та золоте сідло, а на ньому три шаблі золотом

окуті, і збруя золота — усе золото. А перед ним кафар

підстрибцем біжить та зонтом грає, а за ним піших бага-

то. А за ним слон злий іде, увесь у камку одягнений і

людей відганяє, та великий залізний ланцюг у нього в

роті; та коней і людей відганяє, щоб ніхто до султана

близько не підступив.

А брат султанів на ліжкові сидить на золотім, та бал-

дахін над ним оксамитовий, та маківка золота з яхон-

тами, і несуть його двадцять чоловік.

А Махмуд (Гаван) на ліжкові на золотім сидить, та

балдахін над ним шовковий з маківкою золотою, і везуть

його на чотирьох конях у золотій збруї. А поряд з ним

людей велика кількість, та перед ним співаки (ідуть) і

танцюристів багато; і все з мечами голими та з шаблями,

та з щитами, та із сулицями, та із списами, та з луками

прямими великими. А коні всі в обладунках, та сагайдаки

на них. А інші (люди) всі голі, тільки пов'язка на стегнах,

що сором прикриває.

У Бедері ж місяць три дні в повні стоїте. Тут солодких

овочів немає. І спеки великої в Гундустані немає. Сильна

спека в Гурмизі та в Кятобагряїмі (Бахрейні) — де перли

водяться, та в Жиді (Джедді), та в Баки (Баку), та в

Місюрі (Єгипті), та в Оробстані (Аравії), та в Ларі. А в

Хорасанській землі жарко, але не так. А в Чагатайській

землі дуже спечно. І в Ширазі та в Єзді, та в Кашині

(Кашані) жарко, проте вітер там буває. А в Гіляні вельми

душно й парильня лиха, та в Шемасі сильно парить; і в

Вавілоні (Багдаді) жарко, та в Хуміті (Хумсі) й у Шамі

(Сирії) жарко, а в Ляпі (Халебі) не так жарко.

А Севаська (Сіваська) округа й Гурмизька (Грузин-

ська) земля всім добром багаті. А Турецька земля вельми

багата. І Волоська земля багата й харчі там дешеві. Та й

Подільська земля всім багата. А Русь-Землю (да береже

Господь, бережи (її), Боже, бережи, Боже! Немає на цьо-

му світі такої країни, як ти. І чому не живуть як брати

між собою князі Руської землі? Хай устоїться земля Русь-

ка, бо справедливості мало в ній. О, Боже, Господь, Бог,

всевишній!)

Господе Боже мій! На тебе покладаюся, врятуй мене,

Господе! На Русь піти хочу, але путі не знаю куди йти

мені з Гундустану: на Гурмиз піти, так із Гурмиза на

Хорасан путі немає; і на Чагатай путі немає, і на Бодату

(Багдад) путі немає; і на Катабогряїм (Бахрейн) путі не-

має, і на Єзд путі немає, і на Рабостан (Аравію) путі

немає. Усобиці всюди тривають, князів скрізь повбивали.

Узун Хасан-бек убив мірзу Джеханшаха. Султана Абу-

Саїда отруїли, а Узун Хасан-бек Шираз захопив, але та

земля його не визнала, і Мухаммед Єдігер до нього не

йде, бо побоюється. А іншого шляху нікуди немає. А на

Мекку іти — так треба віру бесерменську приймати, тому

й не ходять християни на Мекку, бо приневолюють їх

віру (там бесерменську) приймати. Але в Гундустані жи-

ти — означає потратитися зовсім, бо все в них дорого:

хоч один я чоловік, а в день на харчі йде напівтретина

алтюіа, хоч вина не пив і не (їв) досита.

Мелік ат-туджар узяв два індійських міста, (жителі

яких) на морі Індійському розбійничали. Сім князів по-

лонив та скарбницю їхню взяв: в'юк яхонтів і в'юк ал-

мазів, та в'юк рубінів, та сто в'юків товару коштовного, а

іншого товару — рать узяла неміряно. А під містом два

роки стояв, а раті з ним двісті тисяч (було) та сто слонів,

та триста верблюдів.

У Бедер мелік ат-туджар повернувся на (свято) курбан

байрам, що но-руському — на Петрів день. І вислав

султан десять візирів за десять ковів його стрінути, а в

кові — по десять верст, і з кожним візирем по десять

тисяч раті своєї та по 10 слонів в обладунках. А в мелік

ат-туджара щодня по 500 осіб за їжу сідають. А з ним за

його скатертину три візирі сідають, а з (кожним) візирем

по 50 чоловік, та ще й бояр найближчих сто. На конюшні

в мелік ат-туджара дві тисячі коней, а тисяча і вдень, і

вночі осідланих (завжди) готових стоїть, і сто слонів на

конюнші. Та в будь-яку ніч двір його сто вартових в

обладунках сторожують і двісті трубачів, і десять бара-

банщиків, і десять бубнів великих — у кожен по двоє

б'ють.

А Нізам аль-Мульк, Мелік-хан і Фахгулла-хан три

міста великих захопили. А з ними своєї раті сто тисяч

вояків та 50 слонів. І взяли вони яхонтів неміряно й

усякого каміння коштовного багато. А все те каміння та

яхонти, та алмази на ім'я мелік ат-туджара купили, і

заборонив він ділкам своїм продавати їх купцям, що в

місто Бедерь на день Успіння прийшли.

Султан же на потіху в четвер та у вівторок виїжджає,

та гри візира з ним виїжджають. А жінок (з ним) дві

тисячі виїжджають на конях і на ліжках золочених, та

коней верхових у золотій збруї перед ними (ведуть). Та з

матір'ю султана вельми багато піших (іде) та два візира,

та десять візирснь, та 50 слонів у попонах сукняних. А на

(кожному) слоні по чотири чоловіка голих сидить, тільки

пов'язка на стегнах. А за ними голі жінки пішки йдуть —

вони воду, щоб нити й підмиватися, за ними носять; а

один в одного воду не п'є.

А в день пам'яті шейха Ала ад-діна, а по-руському на

Покрову святої Богородиці, виїхав мелік ат-туджар із гра-

ду Бедеря з раттю своєю воювати (проти) індусів, а раті з

ним 50 тисяч вийшло, і султан своєї раті 50 тисяч послав,

та три візира з ним пішли, а з ними (ще) 30 тисяч (воя-

ків). Та слони з ними пішли з баштами та в обладунках,

та на кожному слоні чотири вояки з пищалями. Пішов

мелік ат-туджар завойовувати Чюнедар (Віджаянагар) —

велике князівство індійське.

А в бінедарського (віджаянагарського) князя —триста

слонів та раті своєї сто тисяч, а коней у нього — 50

тисяч.

Султан виїхав із граду Бедеря на восьмий місяць після

Великодня. Та візирів з ним 26 виїхало: 20 візирів бесер-

менських, а 6 візирів індійських. А з султаном раті його

двору виїхало: сто тисяч вершників та двісті тисяч піших,

та триста слонів з баштами й в обладунках, та сто лютих

звірів на подвійних ланцюгах. А з братом султана вийшло

(раті) його двору: сто тисяч піших і сто слонів в обладун-

ках. А з Мал-ханом двору його 20 тисяч кінних (вояків)

вийшло, а піших — 60 тисяч та 20 слонів убраних. А з

Бедерь-ханом і його братом вийшли 30 тисяч кіннотників

та пініих 100 тисяч, та слонів убраних баштами — 25. А з

Сул-ханом двору його 10 тисяч кіннотників вийшло, а

піших — 20 тисяч та 10 слонів з баштами. А з Візир-

ханом 15 тисяч кінних людей вийшло та піших 30 тисяч,

та слонів убраних 15. А з Кутувал-ханом двору його 15 ти-

сяч кіннотників вийшло та піших 40 тисяч, та 10 слонів.

А з кожним візирем по 10 тисяч, а з деякими — 15 тисяч

кіннотників і 20 тисяч піших.

А з віджаянагарським самодержцем раті його 40 тисяч

кінних людей вийшло, а піших вояків — 100 тисяч, та

40 слонів убраних в обладунки, та по чотири вояки на

(кожному з) них з пищалями.

А з султаном 26 візирів вийшло, а з кожним візирем

ІЇО 10 тисяч своєї раті, а піших — 20 тисяч, а з деяким

візирем — 15 тисяч кіннотників і піших 30 тисяч. А

великих індійських візирів чотири, і з ними раті своєї

40 тисяч кіннотників, а піших — 100 тисяч.

розсердився

султан на індусів, що мало (їхніх вояків) з ним вийшло, і

додав він ще 20 тисяч піших вояків, 200 тисяч кіннот-

ників та 20 слонів. Така вона, сила султана індійського

бесерменського. (Підходить (їм) віра Мухаммедова). А раст

депі худо донот — а праву віру бог відає. А права віра (в

тому, щоб) єдиного Бога знати й ім'я його в усякому

ігистому місці чистим (серцем) прикликати.

А у п'ятий Великдень вирішив я на Русь (іти). Вийшов

іі граду Бедеря за місяць до улу байрама бесерменського.

(Згідно з вірою Мухаммеда, посланця Божого). А коли

Великдень — Христове воскресіння — того (точно) не

відаю, тому з бесерменами постався й з ними ж роз-

говівся, а Великдень у Кельбері (Гулбарзі) відзначив, у

десяти ковах від Бедеря.

Султан з мелік ат-туджаром і з військом своїм прий-

шов до Келберга (Гулбарги) на п'ятаадцятий день після

улу байрама, але не поталанило їм на цій війні. (Лише)

одне місто індійське взяли, а людей їхніх багато загинуло,

і скарбниці витратили багато.

А індійський цар-султан вельми сильний, і раті в ньо-

го багато. А сидить (він) на горі в Бічінегері (Віджаяна-

гарі), і ірад його (стольний) — дуже великий. Три рови

навколо нього, та ріка крізь нього тече. По один бік міста —

дикі джунглі, а по другий бік — долина підходить —

місце вельми дивне і для всього придатне. І ніяк у країїгу

не пройдеш, як тільки через град (стольний) дорога, а

град новідкіля не взяти, бо гора велика та джунглі дикі й

колючі. Місяць ггід містом рать стояла, і люди від спраги

вмирали, і дуже багато голів загинуло від голоду й спраги,

бо на воду дивишся, а здобути нізвідкіля (не можеш).

А мелік ат-туджар захопив (інше) індійське місто —

силою узяв: двадцять діб удень і вночі бився з містом, і

рать (усі ці дні) не пила, не їла, ггід містом стояла з

гарматами. А раті його 5 тисяч люду доброго загинуло. А

як місто взяли, івк вирізали 20 тисяч чоловічого й жіночого

населешгя та 20 тисяч полонегшх — дорослих і дітей —

захопили. А продавали полонених по 10 теїпсе за голову,

а дітей — по дві тенке. Скарбниці ж ніякої (у місті) не

було. А велике (стольне) місто не взяв.

А віл Кельбсрга (Гулбарги) пішов я до Кулурі (Каллу-

ра). У Кулурі водиться сердолік, і тут же його обробляють

та по всьому світу звідти розвозять. Л в Кулурі (мешка-

ють) триста алмазииків — (зброю оздоблюють). І перебу-

вав я тут п'ять місяців, а звідти вже пішов до Калік!

(Коїлконди або Голкопди?). Базар туг вельми великий. Л

звідти пішов до Конаберга (Гулбарги), а від Конаберга

пішов до (гробниці) шейха Ала ад-діна. А від шейха Ала

ад-діна пішов до Амендріє, а від Амендріє —до Наряса,

а від Наряса — до Сурі, а від Сурі пішов до Дабиля

(Дабхола), пристані моря Індійського.

Дабиль же місто дуже велике, і до того Дабиля все

помор'я Індійське та Ефіопське з'їжджається. Тут і я,

Афанасій, окаяний раб Бога вишнього, творця неба й

землі, замислився про віру християнську і про хрещення

Христове, і про пости святами отцями влаштовані за за-

повідями апостольськими — і схилився розумом на Русь

піти. І зійшов на таву, і домовився про платню корабель-

ну — дав від своєї голови два золотих, щоб дійти до міста

Гурмиза (Ормуза). Ступив же на корабель і (вийшов) з

міста Дабиля (Дабхола) за три місяці до Великодня на

бесерменський піст.

Ішов я на таві морем місяць і не бачив нічого. А на

другий місяць побачив три Ефіопські, і всі люди туг (на

кораблі) вигукнули: «Олю перводігер, олло конкар, бізім

баиіи мудна насінь больмишьті», а руською мовою означає:

«Боже господарю, Боже, Боже вишній, царю небесний,

присудив ти нам осьде погинути!»

Пробули в тій землі Ефіопській п'ять днів. Божию

благодаттю зла (ніякого з нами) не сталося. Багато рису

та перцю, та хліба (ми) ефіопам роздали, тому судна (во-

ни) не пограбували.

А звідти вже ішов 12 днів до Мошката (Маската) і

шостий Великдень у Мошкаті зустрів. І плив 9 днів до

Гурмиза, і в Гурмизі 20 днів пробув. Із Гурмиза пішов на

Ларі й у Ларі пробув три дні. Від Ларі 12 днів ішов до

Шираза, і в Ширазі пробув 7 днів. А від Шираза 15 днів

ішов до Вергу (Еберку), а у Велергу (Еберку) пробув

10 днів. А від Вергу 9 днів ішов до Єзда і пробув в Єзді

8 днів. А від Єзду 5 днів ішов до Пагані (Ісфахана) і в

Пагані пробув 6 днів. А від Пагані пішов на Кашині

(Кашан) і в Кашині пробув 5 днів. А із Кашині пішов на

Кум, а з Кума пішов на Саве. А із Саве пішов до Сул-

тани, а із Султанії пішов до Теврізя (Тебриза).

А від Теврізя пішов в орду Узун Хасан-бека. В орді ж

пробув 10 днів, бо (далі) ніякого шляху немає. А (Узун

Хасан-бек) послав на турків (війною) раті свого двору

40 тисяч. Вони Севасть (Сівас) взяли й Тохат (Токат),

• тяли й попалили, і Амасію взяли та багато сіл пограбу-

• ішли, та на караманського (володаря) війною пішли.

Л із орди (Узун Хасан-бека) пішов я до Арцицана

(Іїрзінджана), а від Арцицана до Трепізона (Трапезунда)

пішов. А прийшов у Трепізон на Покрову святої Бого-

родиці й прісподіви Марії і пробув у Трепізоні 5 днів. І на

корабель сів, про платню домовився — (за дорогу) до

Кафи золотий від голови своєї дав, а на харчі я золотий

позичив (з умовою) у Кафі віддати.

А в Трапізуні (Трапезунді) багато зла завдали мені

шубаш та паша

. Усі манатки мої (наказали) до себе в

міст на гору принести та обшукали все, і які цінні дріб-

ниці були — усе позабирали. А шукали грамоти, бо з

орди Узун Хасан-бека я прийшов.

Божию милістю прийшов я до третього моря Чорного,

що перською мовою — дарія Стамбульська. А йшли ми

морем з (ходовим) вітром 10 днів і дійшли до Вонади

(Вони), а тут нас зустрів великий вітер північний, який

повернув нас до Трапізона, і стояли ми через вітер злий і

сильний у Платані 15 днів. Двічі ми із Платани в море

(відкрите) виходили, але зустрічає нас вітер злий і не дає

Нам морем ходити. (О, Боже істинний, Господь Бог-тво-

рець!) Хіба іншого бога окрім тебе знаю?

І хоч пройшли ми море, але занесло нас у Балікаєї

(Ьалаклава), а звідти в Токорозов (Гурзуф), і туг стояли

ми 5 днів А в Кафу прийшов Божию милістю за дев'ять

днів до Пилипова посту. (Бог-творець!)

Так пройшов я милістю Божию три моря. (А про реш-

іу Бог знає, Бог-творець відає).

Амінь!

Кайтаки — жителі гірського західнодагес-

танського князівства Кайтак.

Булат-бек — правитель Дербента.

Коїтул (тюрк.) — ставка.

Алтин — руська грошова одиниця, дорів-

нювала шести грошам; батман (перс.) —

міра ваги, метрична ідентифікація усклад-

нена.

Дарія (перс.) — море.

Тава, даба (маратх.) — корабель.

Мелік ат-туджар — пан купців, прізвисько

Махмуда Гавана (1405—1481) — першого

міністра індо-імусульманської держави Бах-

манідів у часи її розквіту.

(

Тьма (давньорус.) — десять тисяч, бс тім

(

Кафари (від араб, кафір) — невірний.

Чагатайська земля — улус Чагатая (ДруЯ

го сина Чіигіс-хаїїа) та його нащадкіп Л

одна з держав, іцо утворилася після ром

паду Великої Монгольської імперії. Кор-

дони держави Чагатаїдів динамічно міим

лися, але її серцевину складали Східний

Казахстан і часгина Середньої Азії.

Козі гундустанська, гоузі хінді (перс.)

кокосовий горіх; татна — сік, що отри-

мують із кори пальми сорту пальміра.

Кічірі, кхічрі — індійське блюдо із суміш)

овочів з приправами; шешні — рисоиі

коржі.

Житель — дрібна мідна монета, що хо-

дила в мусульманській Індії (насамперед,

у межах Делійського султанату).

Ков, кос — індійська міра довжини, що

має великі розбіжності в різних районах

Індії: від 3 до 10 км.

І5

Камка — кольорова шовкова тканина, і

гаптована золотом.

Кентар — міра ваги, на Русі дорівнювали

2,5 пуда (40 кг).

Птах гугук, мамони — фантастичні дикі

тварини.

*Таурок, гаурик — наложниця, одаліска. \

Куговал (перс, кутувал) — комендант

фортеці.

Футун (таміл. фонам, або фута, фудда; у

множині араб, фудтин) — золота або

срібна монета значної вартості.

~'Бут (пере.) — ідол, кумир, божок.

Бутхана — (перс, бутхане) — кумирня,

храм.

Шешкені (перс,

шеш

— шість, кепі — дрібна

північноіндійська срібна монета) — сріб-

на монета вартістю шість кені.

Лакх — 100 тисяч, образно означає «вели-

ка кількість».

Сита (давньорус.) — медовий слабоалко-

гольний напій.

Намаз — молитва.

Фуна — срібна монета.

Улу багря (улу байрам) — ісламське свято

жертвопринесення.

Чін — Північний Китай, Мачіп — Пів-

денний Китай.

Алача (перс.) — шовкова тканина з зо-

лотими й срібними смугами; пестрядь

(давньорус.) — тканина з різнобарвних

ниток; кіндяк (від таміл. кшдан) — на-

бивна бавовняна тканина; фарба піл —

синя фарба індіго; ахік (араб.) — сердо-

лік; лон — сіль (від санскр. лавана).

*Каланфур — кориця.

Баба (перс.) — батько, прабатько.

Фатіс — напівкоштовний камінь; сумбада

— наждак (корундова порода з домішкою

кварцу).

ЧГенке (перс, тальга) — срібна монета вар-

тістю 64 кені.

Дервіш (перс.) — мусріьманський аскет.

Чнчі — перлина вищої якості.

Почка —давньоруська міра ваги, 1/20 або

1/25 золотника (0,21 г або 0,17 г відпо-

відно).

^ Фунт — дин. футун.

Аукиїк (від араб, гунк, гунук, джунук) —

великий арабський вітрильник.

Волосожар, Кола, Лось — давньоруські

назви сузір'їв Плеяд, Оріона та Великого

Возу (Великої Ведмедиці).

Шубаш (тур. су баши) — начальник мі-

ської варти; паша — намісник султана.

КНИГА МАРКО ПОЛО

(Переклад зі старофранцузької

/. Мінаєва)

КНИГА ПЕРША

ГЛАВА 49

Тут описується область Шесмюр

(Кашмир)

У Кесимюрі (Кашмир) люд також ідолопоклонники,

говорить особливою мовою. Просто дивно, скільки дия-

вольських замовлянь вони знають: ідолів своїх примушу-

ють говорити, погоду змінюють замовляннями, велику

темряву напускаюгь. Хто всього цього не бачив, і не