Санагурський Д.І. Об’єкти біофізики: монографія
Подождите немного. Документ загружается.
171
Канали агранулярного ЕПР розширені. Рибосоми та
полісоми мають нечіткі контури і трапляється у вигляді скупчень.
Рис. 4.10. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на стадії розвитку
16 бластомерів за умов впливу катіонів цинку. Позначення – як на рис. 4.1
Більшість мітохондрій має зруйновані зовнішні та
внутрішні мітохондріальні мембрани. Кристи мітохондрій – це
скупчення преципітатів та коагулятів (рис. 4.11, а). Поряд з такими
мітохондріями бувають мітохондрії, які мають непошкоджені
мембрани, але їхні кристи зруйновані й утворюють суцільні
ліпопротеїдні поля (рис. 4.11, б).
172
Жовткові гранули мають нечітко виражену оболонку, до
якої прилягають скупчення електронно-щільних тяжів (рис. 4.11, в).
У цитоплазмі бластомерів можуть бути поодинокі
мультивезикулярні тільця великих розмірів, частина вмісту яких є
лізованою. Також у цитоплазмі спостерігають поодинокі лізосоми
(рис. 4.11, г).
Рис. 4.11. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на стадії розвитку
16 бластомерів за умов впливу катіонів марганцю. Позначення – як на рис. 4.1
173
Електронна щільність гіалоплазми бластомерів зародків
в’юна на шостій годині розвитку за нормальних умов є незначною,
а форма бластомерів – кулеподібна. Міжбластомерні простори
розширені та заповнені речовиною незначної електронної
щільності, дрібнозернистої консистенції (рис. 4.12, а).
Цитоплазма, що прилягає до плазматичної мембрани, має
малий вміст цитоплазматичних органел, тоді як з наближенням до
центру клітини дрібнозерниста гіалоплазма наповнюється
мітохондріями округлої чи овальної форми з чітко контурованими
кристами. В безпосередній близькості до мітохондрій виявлено
канали агранулярного та гранулярного ЕПР, рибосоми, полісоми
(рис. 4.12, б).
У деяких місцях цитоплазми спостерігають ділянки
комплексу Гольджі, що являють собою розгалужені системи
мікроміхурців, каналів, дрібних первинних лізосом (рис. 4.12, в).
На деяких віддаленнях від центральних частин комплексу Гольджі
виявлені скупчення розгалуженої системи мікроміхурців та
канальців, які, можливо, утворюють видільну систему.
Поверхня бластомерів укрита плазматичною мембраною,
рельєф якої нагадує на поперечному перерізі систему випинань та
заглиблень приблизно однакової амплітуди. Плазматична
мембрана на всьому протязі є чітко контурованою (рис. 4.12, г).
Інкубування зародків в’юна за наявності в інкубаційному
середовищі катіонів нікелю, концентрація якого становить 10
-4
М,
протягом п’яти годин зумовлювало зміни ультраструктури
бластомерів зародків, порівняно з контролем.
174
Рис. 4.12. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на шостій годині
розвитку в нормальних умовах. Позначення – як на рис. 4.1
Електронна щільність гіалоплазми є зниженою, порівняно
з контролем. Бластомери зберігають кулеподібну форму,
міжклітинна речовина – дрібнозерниста, але трапляються і великі
гранули електроннощільного матеріалу (рис. 4.13, а).
Цитоплазма містить мітохондрії, кристи яких в основному
зруйновані, мають вигляд преципітатів та коагулятів. Деякі з них –
це суцільні ліпопротеїдні поля (рис. 4.13, б).
175
Мітохондрії більш глибоких шарів цитоплазми, що
прилягають до жовткових гранул, зберігають цілісність крист, але
внутрішні та зовнішні їхні мембрани є частково ушкодженими.
Жовткові гранули мають невисоку електронну щільність,
порівняно з попередніми стадіями розвитку (рис. 4.13, в).
Між мітохондріями міститься велика кількість частково
дезорганізованих рибосом та полісом, первинні лізосоми, канали
гранулярного та агранулярного ЕПР. Також у цитоплазмі наявні
скупчення розгалуженої системи мікроміхурців та канальців.
Поверхня бластомерів покрита цитоплазматичною
мембраною, яка в деяких місцях є розпушеною та пошкодженою
(рис. 4.13, г).
Якщо в середовищі інкубації наявні катіони кобальту,
концентрація яких становить 10
-4
М, ультраструктура бластомерів
зародків в’юна на шостій годині розвитку є зміненою, порівняно з
контролем.
Гіалоплазмі бластомерів цих зародків характерна низька
електронна щільність. Цитоплазма заповнена частково
дезорганізованими рибосомами та полісомами, мітохондріями,
каналами гранулярного та агранулярного ЕПР, розгалуженою
системою міхурців і канальців (рис. 4.14, а).
Жовткові гранули мають нижчу, ніж на більш ранніх
стадіях розвитку, електронну щільність.
Мітохондрії мають округлу форму, розміщені невеликими
скупченнями, кристи їхні частково розпушені, як і зовнішні та
внутрішні мембрани. В деяких місцях кристи мітохондрій майже
повністю зруйновані і являють собою скупчення ліпопротеїдного
матеріалу (рис. 4.14, б).
176
Рис. 4.13. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на шостій годині
розвитку за умов впливу катіонів нікелю. Позначення – як на рис. 4.1
Частина мітохондрій, розміщених у безпосередній
близькості до частково дезорганізованого комплексу Гольджі,
утворює об’єднання з кількох мітохондрій, кристи яких розпушені
й утворюють ліпопротеїдні поля. До таких скупчень мітохондрій
можуть прилягати травні вакуолі (рис. 4.14, в).
177
Плазматична мембрана між бластомерами має слабо
хвилясту форму, в деяких місцях вона розпушена або пошкоджена.
Цитоплазма кортикальних шарів бластомерів має невеликий вміст
органел (рис. 4.14, г).
Рис. 4.14. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на шостій годині
розвитку за умов впливу катіонів кобальту. Позначення – як на рис. 4.1
Ультраструктура бластомерів зародків в’юна, які
піддавалися інкубуванню за наявності в інкубаційному середовищі
178
катіонів цинку, концентрація якого становить 10
-4
М, є зміненою,
порівняно з контролем.
Електронна щільність гіалоплазми бластомерів незначна.
Цитоплазма заповнена рибосомами, полісомами, первинними
лізосомами, мітохондріями, кристи яких значно пошкоджені,
порівняно з контролем. Органели, як і вся цитоплазма,
перебувають у стані набряку (рис. 4.15, а).
Кристи деяких мітохондрій являють собою ліпопротеїдні
маси, мембрани розпушені, інколи перервані. До деяких з них
прилягають травні вакуолі (рис. 4.15, б).
Жовткові гранули бластомерів цих зародків мають вигляд
гранулярного матеріалу невисокої електронної щільності. В
безпосередній близькості до таких гранул знаходяться
мультивезикулярні тільця (рис. 4.15, б, в).
У цитоплазмі бластомерів спостерігають розгалужені
системи мікротрубочок та канальців.
Поверхня бластомерів покрита хвилястої форми
мембраною, яка в багатьох місцях є розпушеною або перерваною
(рис. 4.15, г).
Інкубування зародків в’юна за наявності в інкубаційному
середовищі катіонів марганцю, концентрація якого становить
10
-4
М, зумовлює зміни ультраструктури бластомерів зародків на
шостій годині розвитку, порівняно з контролем. Цитоплазма
бластомерів таких зародків містить рибосоми та полісоми, канали
гранулярного та агранулярного ЕПР, первинні лізосоми,
мітохондрії. Гіалоплазма бластомерів є електроннощільною.
Більшість мітохондрій зберігає цілісність крист, зовнішніх і
179
внутрішніх мембран, але деякі мітохондрії мають розпушені та
пошкоджені мембрани та кристи (рис. 4.16, а).
Рис. 4.15. Ультраструктура бластомерів зародків в’юна на шостій годині
розвитку за умов впливу катіонів цинку. Позначення – як на рис. 4.1
Жовткові гранули мають високу електронну щільність. У
безпосередній близькості від них знаходяться мітохондрії з
кристами, що являють собою ліпопротеїдні поля (рис. 4.16, б).
180
Крім того, поблизу жовткових гранул знаходяться травні
вакуолі (рис. 4.16, в).
Плазматична мембрана є хвилястою, майже на всьому
протязі суцільною. В деяких місцях спостерігають розпушеність та
пошкодження окремих ділянок мембран (рис. 4.16, г).
У разі інкубування клітин за наявності катіонів кадмію
плазматична мембрана бластомерів є розтягненою, на
поперечному перерізі набирає форми витягнутої нитки, а самі
клітини перебувають у стані набряку. Інші бластомери, що
знаходяться поряд, на деяких ділянках мають зруйновану
плазматичну мембрану, частина кортикального шару цитоплазми
відшарована в міжклітинний простір (рис. 4.17, а). Міжклітинний
простір заповнений преципітатами та коагулятами.
У ділянках зруйнованого шару цитоплазми бластомерів у
кортикальних шарах гіалоплазми простежується формування
каналів гранулярного ЕПР видовженої форми, що може свідчити
про адаптивне пристосування клітини до ефекту пошкодження та
заміщення плазматичної мембрани (рис. 4.17, б).
Цитоплазма бластомерів має малий вміст рибосом та
полісом, значну кількість мітохондрій округлої форми з
розпушеними кристами.
Окремі мітохондрії є вакуолізованими та вміщують
преципітати та коагуляти. Між мітохондріями виявлена
розгалужена система мікроміхурців, видовжених каналів,
мультивезикулярних тілець. В цитоплазмі наявні жовткові гранули
невисокої електронної щільності (рис. 4.17, в).