Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

291

Розділ III. Криміналістична тактика

Під час відмови видати об’єкти, що підлягають виїмці,

слідчий має право вилучити їх примусово. Якщо стає відомо,

що ці об’єкти сховані зацікавленими особами, то слідчий може

винести постанову про обшук, і провести його негайно, у відпо

відності з вимогами КПК України.

§4. Фіксація результатів обшуку і виїмки

Результати обшуку та виїмки підлягають фіксації за допо

могою протоколювання, фотографування, вимірювання, безпо

середнього вилучення предметів. Виявлена під час обшуку схо

ванка спочатку фотографується масштабним методом. Пізніше,

після відкриття, речі знову фіксуються, попередньо оглядають

ся. Якщо під час обшуку чи виїмки вилучається велика

кількість об’єктівдокументів, то їх вилучають та пакують, а ог

ляд проводять в кабінеті слідчого за участю спеціаліста з засто

суванням технічних засобів. У деяких випадках обшук за

складних та значних справ повністю фіксують відеокамерою

або кінозйомкою.

Основним засобом фіксації результатів обшуку і виїмки є

протоколювання. Всі виявлені в ході обшуку та виїмки пред

мети і документи описуються в протоколі з зазначенням

кількості виявлених об’єктів, їх особливих ознак та місця ви

явлення. Під час описування знарядь злочину, викраденого

майна та інших речових доказів фіксуються їх розміри, вага,

колір, реєстраційні номери та інші ознаки, сліди, що залишені

на цих предметах. Стосовно документів указується їх матеріал,

реквізити, спосіб виконання, колір фарбника, початкова і завер

шальна фрази тексту.

Якщо перераховані об’єкти були упаковані, вказується спосіб

упаковки, характерні ознаки пакувального матеріалу. В ході

виявлення тайника в протоколі обшуку фіксується місце його

розташування, розміри і розміщені в ньому предмети. Тайник

разом з предметами, що в ньому містяться, фотографується.

Потім за правилами детальної фотозйомки фотографуються

розміщені в ньому предмети. Розташування тайника та інших

А.П. Шеремет «Криміналістика»

292

місць виявлення предметів, що відшукувалися, вказується на

схемах і планах місця обшуку, що приєднуються до протоколу.

Якщо предмети і документи, вилучені з місця обшуку, бага

точисельні і на їх огляд на місці обшуку вимагається значна

кількість часу, вони можуть відповідним чином бути упаковані

та опечатані без провадження їх огляду і описування в прото

колі обшуку. В даному випадку огляд вилучених предметів

проводиться в кабінеті слідчого за правилами, передбаченими

кримінальнопроцесуальним законодавством. В якості понятих

у разі провадження вказаного огляду доцільно запросити тих

самих осіб, які виконували ці обов’язки під час обшуку.

У випадках, коли в ході обшуку чи виїмки є скарги і заяви

присутніх, ці скарги і заяви записуються в протокол. Протокол

складається у двох примірниках, один із яких під розписку

вручається обшукуваному чи особі, в якої проводилась виїмка.

Контрольні запитання

1. В чому сутність і завдання обшуку?

2. Які є об’єкти і види обшуку?

3. Охарактеризуйте тактичні прийоми обшуку.

4. В чому полягає сутність тактики виїмки?

5. Які застосовуються засоби фіксації результатів обшуку і

виїмки?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Поняття і завдання обшуку і виїмки в розкритті, розслі

дуванні та попередженні злочинів.

2. Основні тактичні прийоми обшуку і виїмки.

3. Особливості проведення окремих видів обшуку та виїмки.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и

Н.А. Селиванова.– М., 1984.– С. 307–318.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –

М., 1997. – С. 432–444.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.105–108.

293

Тема 21.

Тактика пред’явлення

для упізнання

 Поняття, мета, об’єкти пред’явлення

для упізнання

 Підготовка до пред’явлення

для упізнання

 Тактичні прийоми проведення

пред’явлення для упізнання

 Фіксація результатів пред’явлення

для упізнання

А.П. Шеремет «Криміналістика»

294

§1. Поняття, мета, об’єкти

пред’явлення для упізнання

Пред’явлення для упізнання – це слідча дія, яка полягає в

пред’явленні, демонструванні свідку, потерпілому, підозрювано

му або обвинуваченому особи чи предмета з метою встановлен

ня тотожності або групової належності.

Пред’явлення для упізнання є методом (засобом) ідентифі

кації об’єктів за пам’яттю, тобто ідеальним відображенням, сліда

ми пам’яті. Об’єктами упізнання є: люди, матеріальні предмети,

трупи, тварини.

В залежності від об’єкта пред’явлення для упізнання розрі

зняють його види:

 пред’явлення для упізнання об’єкта в натурі – людини,

тварини, предмета;

 пред’явлення для упізнання трупів;

 пред’явлення для упізнання властивостей та ознак пред

метів;

 пред’явлення для упізнання фотографічних зображень

об’єктів, кіно та відеозображень.

Пред’явлення для упізнання провадиться у випадках, коли

допитуваний стверджує, що може узнати особу чи предмет, які

спостерігав і запам’ятав їх розпізнавальні ознаки.

Науковою основою упізнання слугує філософське вчення

стосовно індивідуальності об’єктів матеріального світу та прин

ципової можливості пізнати їх.

Психологічну основу складають: адекватність відображення

органами чуття людини об’єктивної реальності; можливість

запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого (ознак

та властивостей предметів); можливість адекватного відтворен

ня сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті).

Пред’явлення для упізнання – це процесуальна діяльність,

яка породжує докази. В основі цієї діяльності лежить психоло

гічний процес упізнавання, суть якого полягає в порівнянні

уявного образу, що зберігається у пам’яті особи з об’єктом,

людиною, які спостерігаються тепер, – в умовах, що їх надав

295

Розділ III. Криміналістична тактика

слідчий. В ході порівняння особа робить висновок: чи є об’єкт,

що спостерігається, тим самим (тотожним), який вона спостер

ігала раніше в зв’язку з подією, що розслідується.

Упізнання не може проводитися, якщо особа після поперед

нього спостереження об’єкта одержала про нього додаткові відо

мості. Така ситуація може створитися, якщо особу, яку шука

ють, затримали в присутності того, хто його раніше бачив.

Пред’явлення для упізнання відрізняється від інших слідчих

дій. Його не можна підмінити допитом, очною ставкою тощо.

Особливо важливо відрізняти пред’явлення для упізнання від

звичайного впізнання, яке знаходить своє відображення в

слідчих діях (обшук, допит тощо), а також в деяких розшуко

вих заходах. Наприклад, коли під час допиту пред’являють

фотографію групи осіб з пропозицією допитуваному назвати

відомих йому там осіб; потерпілий зустрів і задержав злочин

ця на вулиці; упізнав розшукуваного за портретами в газетах,

оголошених на стендах в міліції тощо. Факт такого узнавання

відображається в протоколах відповідних слідчих дій чи рапор

тах співробітників міліції, що здійснюють затримання.

§2. Підготовка до пред’явлення для упізнання

Існують загальні положення підготовки пред’явлення для

упізнання, зокрема:

 визначення мети упізнання;

 планування упізнання;

 вибір місця та часу упізнання;

 запрошення учасників упізнання (поняті, особа, яку

впізнають, той, що впізнає; особи та предмети, серед яких

буде проводитись пізнання, помічник слідчого, спеціаліст,

оперативні працівники);

 підготовка технічних засобів (зв’язок, транспорт, фіксація);

 попередній допит того, хто впізнає;

 виявлення його особистих властивостей;

 створення умов для проведення впізнання з дотриман

ням закону.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

296

Одним із поширених видів упізнання є пред’явлення жи

вих людей та предметів. Підготовка до такого упізнання вклю

чає, крім дотримання загальних умов, наступні окремі: підбір

осіб (не менше трьох), серед яких повинна бути особа, яку

впізнають; ці особи повинні бути однієї статі; схожі за віком;

національноетнічними ознаками; мати однакову статуру; бути

одягненими у схожій одяг; мати схожу зачіску.

Підготовка до пред’явлення для упізнання живої людини

включає, як правило, попередній допит особи, яка буде впізна

вати, повідомлення їй мети наступної слідчої дії.

Попередній допит особи, що буде впізнавати, проводиться

для того, щоб вияснити, при яких обставинах допитуваний

спостерігав дану особу, які прикмети й особливості обличчя

запам’ятав і чи може її впізнати. Цей допит є складовою части

ною пред’явлення для упізнання. Основну увагу в ході допиту

доцільно приділити одержанню даних, які дозволяють оживи

ти в пам’яті допитуваного образ об’єкта, який спостерігався,

зберегти його для наступного впізнання.

В ході допиту необхідно надавати значення установленню

фізіологічних даних особи, що впізнає, для встановлення його

здібностей щодо впізнання. У разі виявлення обставин, що

свідчать про можливості його психологічної неповноцінності

необхідно проконсультуватися з відповідним спеціалістом з

цього приводу і після цього вирішувати питання про мож

ливість проведення впізнання.

Під час впізнання домашніх тварин на допиті виясняються:

вид, порода, стать, приблизний вік, зріст, масть, вгодованість,

кличка, особливі прикмети тощо. Якщо допитуваний може на

малювати об’єкт, ознаки якого він запам’ятав, чи створити ма

теріальну модель, йому повинна бути надана така можливість.

Щодо підготовки до упізнання предметів і речей, то їх підби

рають таким чином, щоб вони були однакового найменування,

виду, марки, моделі, кольору та стану. Річ може бути така сама,

але зношена, тому пред’являти її серед нових не можна.

Виникає особлива ситуація в ході пред’явлення для упіз

нання унікальних предметів, наприклад, творів мистецтва, ан

297

Розділ III. Криміналістична тактика

тикварних речей, дорогоцінностей, які існують в одному при

мірнику. Практично в таких випадках неможливо забезпечува

ти підбір схожих об’єктів. Тому краще процесуального упізнан

ня не проводити, а використати практичний прийом –

впізнання об’єкта під час допиту. В такому випадку пред’яв

ляється сам об’єкт або його фотографічне зображення.

Вибір часу і місця пред’явлення для упізнання визначаєть

ся слідчою ситуацією, що склалася. Що стосується строку про

ведення упізнання, то, за загальним правилом, чим меньше він

відалений від події, тим краще. Однак якщо особа, що впізнає,

схвильована подією, що відбулася, їй перш за все треба дати

можливість заспокоїтися.

Коло осіб, запрошених для участі в пред’явленні для упіз

нання, повинно бути ретельно продумано. Поняті не повинні

мати відношення до справи, небути знайомими з тим, кого

впізнають, оскільки це може викликати сумніви в об’єктивності

впізнання. Спеціаліст (психолог, педагог тощо) повинен воло

діти необхідними знаннями. Особи, що підлягають пред’явлен

ню для упізнання спільно з особою, що перевіряється, повинні

бути подібними один до одного.

Піготовка завершується створенням на місці пред’явлення

для упізнання оптимальних умов сприйняття об’єкта. Обстанов

ка повинна бути такою, щоб той, хто впізнає, зміг уважно огля

нути всі пред’явлені йому об’єкти. Як правило, об’єкти пред’яв

ляються в місці провадження слідства чи в іншому служебному

кабінеті з належним освітленням на момент впізнання.

§3. Тактичні прийоми проведення

пред’явлення для упізнання

Тактичні прийоми пред’явлення для упізнання живих лю

дей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України)

достатньо повно визначені в законі. Однак існують тактичні

особливості, які розроблені криміналістикою, зокрема:

 запросити всіх учасників (крім впізнаючого), пояснити їм мету

та суть впізнання, ознайомити з нормами КПК України;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

298

 запропонувати особі, що впізнається, зайняти будьяке

місце серед інших осіб, разом з якими вона буде пред’яв

лена. Щодо предмету впізнання, то його розміщення

здійснюють поняті;

 розміщені предмети впізнання нумерують бірками (крім

осіб), фіксується загальна картина людей і предметів;

 пізніше запрошують впізнаючого, якого попереджають

про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчен

ня, після чого пропонують оглянути об’єкти та дати

відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред’яв

лених той предмет (особу), який спостерігали раніше в

зв’язку з подією злочину?». Впізнаючий може брати

пред’явлені предмети в руки, оглядати, а особам запропо

нувати встати, повернутися тощо;

 після впізнання об’єкта останній фотографується.

Тактика упізнання ділянок місцевості, окремих будівель в

криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети

називають в числі предметів впізнання. Будівлі та ділянки

місцевості пред’являються в одному примірнику, оскільки не

можливо підібрати схожі об’єкти. Міркування, що сусідні

будівлі та ділянки місцевості можуть бути об’єктами, серед яких

пред’являється об’єкт пізнання, спірні, а тактика проведення

суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих

випадках впізнання не відбувається, а проводиться звичайна

перевірка події на місці.

На думку М.В. Салтевського, коли впізнаючий – свідок

проголошує, що може впізнати якусь будівлю чи показати

місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та

відповідно її оформити.

Тактика пред’явлення трупа проводиться в морзі чи на місці

події. Труп пред’являється один. Якщо на ньому є ушкоджен

ня, то проводиться його «туалет», йому надається вигляд, який

особа мала за життя. Спочатку труп пред’являється особам, які

заявили, що людина пропала безвісті, а пізніше іншим особам,

яких попередньо треба допитати. Під час упізнавання відкри

тим, як правило, залишається лише обличчя трупа, інші части

299

Розділ III. Криміналістична тактика

ни закриваються простирадлом. Впізнаючий в ході упізнання

може оглянути інші частини тіла, на яких можуть знаходитись

індивідуальні ознаки.

Тварини пред’являються серед інших одного роду, виду,

віку, масті. Місцем упізнання може бути тваринницька ферма,

поле, вигін, де знаходиться стадо тварин. Упізнаючий оглядає

всіх тварин та проводить упізнання тієї, яку він запам’ятав під

час виникнення події злочину.

Пред’явлення предметів для упізнання в деяких випадках

неможливе, а іноді і недоцільне. Тому проводиться упізнання

за фотознімками. Фотозображення пред’являються серед не

менше трьох інших зображень схожих об’єктів, виконаних в

схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному

кольорі. Знімки для упізнання нумеруються, подальший поря

док пред’явлення для упізнання такий самий, як і при пред’яв

ленні предметів.

Пред’являти для упізнання можна не лише об’єкти, а й їх

ознаки та властивості, головним чином функціональні. В зв’яз

ку з цим існує упізнання за ходою, руховими навичками, мов

ленням. Упізнання можна проводити, пред’являючи власти

вості в натурі або у вигляді відео кінозображень, звукозапису.

Крім дотримання загальних тактичних положень необхідно

врахувати таке:

 властивістьнавик пред’являється серед подібних, наприк

лад, для упізнання за ходою підбирають осіб, які б могли

демонструвати аналогічні властивості,

 особі, навички якої упізнаються, треба послідовно про

демонструвати одну й ту саму навичку, властивість для

всіх осіб;

 створити належні умови сприйняття, можливість повто

рити прийом.

У разі проведення упізнання за кіно відеозображенням це

потребує спеціальної підготовки. Пред’явити відеозапис треба

серед інших, а для цього треба записати властивості, схожі за

статурою, віком та іншими ознаками осіб, серед яких буде про

водитись упізнання. Складність підготовки очевидна, тому в

А.П. Шеремет «Криміналістика»

300

практиці відеозапис використовують для пред’явлення іншим

особам, зафіксувавши один раз натуральне пред’явлення.

У ході пред’явлення для упізнання фонограм звукозапису

проводяться аналогічні підготовчі дії – виготовляються фоног

рами запису мови осіб, серед яких буде пред’являтися фоног

рама запису мови особи, що впізнається. Решта вимог аналогі

чна попереднім.

§4. Фіксація результатів

пред’явлення для упізнання

Засоби фіксації результатів пред’явлення для упізнання

повинні відповідати виду упізнання та властивостям об’єктів,

за якими проходить упізнання.

Основними прийомами фіксації є: протоколювання; фото

графування; відеозапис, кінозйомка та звукозапис; складання

планів, схем та креслень.

Протокол пред’явлення для упізнання є основним спосо

бом фіксації ходу і результатів згаданої слідчої дії. Протокол

оформляється відповідно до вимог КПК України. Як проце

суальний документ він повинен містити повну і точну інфор

мацію про хід і результати упізнання: назву слідчої дії, дату,

місце складання, посилання на норму процесуального зако

ну, що регулює цю дію, роз’яснення учасникам дії їх прав і

обов’язків, описування ознак об’єктів, серед яких пред’яв

ляється той об’єкт, що упізнається.

У протоколі відмічається, що свідок чи потерпілий поперед

жений про кримінальну відповідальність за відмову чи ухилен

ня від давання показань та за давання свідомо неправдивих

показань. Вказується виконання вимог щодо підбору схожих

об’єктів, серед яких пред’являються предмет чи особа, що

впізнаються. В ході пред’явлення для упізнання осіб в прото

колі відмічається прізвище, імя, по батькові кожної особи в групі

впізнаючих, їх зріст, вік, колір волосся, риси обличчя, колір і вид

одягу та інші ознаки, фіксується, що особі, яка впізнає, роз’яс

нено право зайняти будьяке місце серед впізнаючих.