Шеремет А.П. Криміналістика
Подождите немного. Документ загружается.
261
Розділ III. Криміналістична тактика
диться на підставі постанови слідчого з метою виявлення важ
ливих для розслідування справи доказів, а також встановлен
ня прихованих під одягом особливих прикмет (татуїровок,
шрамів, плям). У випадку необхідності для участі в освідуванні
залучається лікар і спеціалісткриміналіст. Якщо під час освіду
вання оглядаються відкриті частини тіла (обличчя, руки),
слідчий, поняті можуть бути будьякої статі, а в ході обстежен
ня прихованих частин вони повинні бути однієї статі з тим,
кого освідують.
Освідування починається з ознайомлення особи (потерпі
лого, підозрюваного, обвинуваченого) з постановою слідчого,
потім їй пропонують роздягнутися і обстежують її тіло. В залеж
ності від обставин справи звертається увага на наявність і ха
рактер тілесних ушкоджень, які могли утворитись у зв’язку з
вчиненням злочину. В ході виявлення їх фотографують масш
табним способом. У випадку освідування в зв’язку з розсліду
ванням убивства, згвалтування чи інших статевих злочинів під
час його провадження звертається увага на наявність на тілі
особи крові, сперми, інших виділень, виявлення яких полег
шується в ході застосування ртутнокварцевої лампи. За даною
категорією справ необхідно брати залишки зпід нігтів, де під
час експертизи можуть бути виявлені частинки крові, шкіри,
волокон одягу тощо.
Під час освідування підозрюваних у справах про крадіжки
необхідно звертати увагу на плями технікокриміналістичних
слідоутворюючих речовин, якими часто блокуються об’єкти з
матеріальними цінностями. У випадку попадання на тіло вони
довгий час зберігаються і можуть бути легко виявленими в уль
трафіолетових променях. Доцільно також у таких підозрюваних
брати проби із вушних раковин та вміст ізпід нігтів.
Освідування часто поєднується з оглядом одягу, на якому
можуть бути виявлені такі само сліди, як і на тілі. В цьому ви
падку складається єдиний протокол освідування та огляду одя
гу. До нього додаються фотознімки тілесних пошкоджень, особ
ливих прикмет та вилучених речових доказів.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
262
§6. Фіксація результатів огляду місця події
Фіксація результатів огляду місця події – це точне і повне
відображення обстановки місця події і її окремих частин, вияв
лених предметів і слідів, їх стану і характерних особливостей, а
також здійснених під час огляду дій і одержаних результатів.
Хід і результати огляду фіксуються за допомогою таких
прийомів: складання протоколу; складання планів і схем; фо
тографування; кінозйомки; відеозапису; звукозапису.
Складання протоколу є основним прийомом фіксації ре
зультатів огляду місця події. В протоколі відображаються всі дії
слідчого, методи і науковотехнічні засоби, що ним застосову
вались, у тій послідовності, в якій провадився огляд. У прото
колі описується все вилучене під час огляду.
Протокол огляду місця події складається відповідно до ви
мог кримінальнопроцесуального законодавства і поділяється на
три частини: вступну, описову та заключну.
У вступній частині вказується місце, час, дата, умови про
ведення огляду, перераховуються учасники огляду, правове
обгрунтування огляду, відмітка щодо роз’яснення учасникам
огляду їхніх прав та обов’язків.
В описовій частині протоколу записується інформація щодо
обстановки місцезнаходження і меж території, що оглядається,
чи приміщення, а також конкретні дані про всі предмети і сліди,
виявлені під час огляду. Вказується, які науковотехнічні засо
би і методи застосовувалися для виявлення, дослідження та
фіксації речових доказів і результати їх застосування.
У заключній частині протоколу міститься інформація щодо
перерахування додатків до протоколу – планів, схем, фо
тознімків, кінофільмів, відеозаписів, зліпків, відбитків, а також
вилучених предметів. Протокол підписується слідчим, поняти
ми та іншими учасниками огляду.
Під час складання протоколу необхідно враховувати судо
ву перспективу. В ньому обстановка повинна бути відображе
на так, щоб за описом можна було чітко уявити місце події і у
випадку необхідності відновити обстановку за протоколом.
263
Розділ III. Криміналістична тактика
Складання планів і схем місця події також є одним із
прийомів фіксації результатів огляду. План місця події стано
вить собою графічне зображення даного місця, виконане схе
матично або у масштабі. Відмінність між цими прийомами по
лягає в тому, що схема виконується без масштабу, а план – у
масштабі. План і схема додаються до протоколу і дають уявлен
ня щодо місцевості або приміщення, де провадився огляд. Пред
мети на плані і відстань між ними зображаються в такому мас
штабі, щоб були відображені всі необхідні предмети і сліди.
Якщо не вимагається дотримуватися масштабу, складаєть
ся схема місця злочину. Необхідні розміри предметів указують
ся безпосередньо на ній. Їх точність визначається призначен
ням схеми і характером зображеного предмета.
Фотозйомка дозволяє швидко зафіксувати все, що огля
дається на місці події. Фотозйомка ілюструє протокол огляду і
доповнює його. Фотознімки допомагають більш точно зрозум
іти зміст протоколу огляду.
Під час застосування фотозйомки у ході огляду місця події
необхідно дотримуватися таких важливих умов, як своє
часність і послідовність, повнота і детальність фіксації об’єктів
зйомки. Виготовлені фотознімки на протилежному боці позна
чаються надписами про те, що вони є додатками до відповід
ного протоколу, що зображено на фотознімку і з якого місця
здійснено зйомку. Фотознімки завіряються підписами слідчо
го, особи, яка здійснювала фотозйомку, і понятих.
Кінозйомка застосовується під час огляду місця події в тих
випадках, коли необхідно зафіксувати динаміку будьяких про
цесів, наприклад, послідовність виконання окремих операцій,
роботу агрегатів, інтенсивність руху. Кінозйомка обстановки
місця події особливо важлива у випадках, коли вона може швид
ко змінюватись внаслідок невідкладних рятувальних чи віднов
люваних робіт, ліквідації наслідків події. Застосування кінозй
омки відмічається в протоколі огляду, де вказується марка і
технічні дані кінокамери і кінострічки. В протоколі вказуються
також об’єкти, що зняті на стрічку.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
264
Відеозапис також використовується для фіксації процесу і
результатів огляду місця події. Вона переглядається на екрані
телевізора. Відеозапис дає можливість не лише зафіксувати на
магнітній стрічці зображення, а й забезпечити звуковий комен
тар події, що відбувається на екрані. Для детального вивчення
окремих елементів місця злочину демонстрування відеозапи
су можна тимчасово зупинити і спостерігати потрібний кадр у
статичному стані.
Про застосування відеозапису також робиться відмітка в
протоколі огляду. Крім того, після закінчення відеозапису він
переглядається всіма учасниками огляду і на ту саму стрічку
фіксуються їх заяви щодо правильності його виконання.
В ході огляду місця події слідчий може використовувати при
лади звукозапису. Це може бути звичайний або портативний
магнітофон. На магнітофонну стрічку записується все, що вияв
ляється, а також заяви і пояснення учасників огляду, результати
опитування очевидців та інші відомості допоміжного характеру.
Застосування звукозапису дозволяє слідчому більш цілеспрямо
вано проводити огляд місця події, оскільки він не відволікається
на складання чорнових записів. Звукозапис сприяє також більш
повній фіксації в протоколі результатів даної слідчої дії.
Під час фіксації результатів огляду місця події застосову
ються також інші прийоми, зокрема: копіювання та моделюван
ня; вимірювання; вилучення слідів разом з предметами тощо.
Контрольні запитання
1. Які завдання передбачає тактика огляду місця події?
2. За якими принципами здійснюється огляд місця події?
3. В чому полягає суть підготовки до огляду місця події?
4. Які є види огляду місця події?
5. Які методи застосовуються під час огляду місця події?
6. У чому проявляються особливості огляду трупа людини?
7. Що таке освідування живої особи?
8. Охарактеризуйте прийоми фіксації результатів огляду
місця події.
265
Розділ III. Криміналістична тактика
Теми рефератів і курсових робіт
1. Місце і роль слідчого огляду у розкритті і розслідуванні
злочинів.
2. Особливості і тактика огляду місця події: підготовка, учас
ники, етапи, тактичні прийоми, оцінка результатів.
3. Мета і тактика проведення огляду трупа та освідування
живих осіб.
4. Прийоми і засоби фіксації результатів огляду місця події.
Література
1. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. –
М., 1995. – С. 299–312.
2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –
М., 1997. – С. 390–412.
3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий
посібник. – К., 1996. – С.94–99.
266
Тема 19.
Тактика допиту
Поняття, завдання та види допиту
Підготовка до допиту
Тактичні прийоми допиту
Психологічні основи тактики допиту
Допит неповнолітнього
Тактика очної ставки
Фіксація результатів допиту
267
Розділ III. Криміналістична тактика
§1. Поняття, завдання та види допиту
Допит – це слідча дія, в ході якої органи розслідування або
суд одержують інформацію від допитуваного щодо обставин, які
мають значення для встановлення істини у справі. Суть допиту
полягає в одержанні від допитуваних осіб показань стосовно
будьяких обставин, що підлягають доказуванню. Допит – це
трудомістка, складна, багатопланова слідча дія, яка вимагає від
слідчого високої професійної підготовки та майстерності. Особ
ливість одержання інформації полягає в тому, що її джерелом є
людина. Тому одержання інформації пов’язано з рядом проце
суальних, психологічних та етичних вимог, які відносяться до
загальних положень допиту. Для ефективного проведення до
питу слідчому необхідно добре розумітися в психології допи
туваних, уміти налагоджувати з ними правильні взаємовідно
сини, уміло застосовувати до них різноманітні тактичні
прийоми і методи психологічного впливу.
Важливим у тактиці допиту є організаційний аспект, який
враховує досягнення таких наук, як теорія управління, науко
ва організація праці.
Загальним завданням допиту є одержання від кожного до
питуваного відомих йому достовірних відомостей стосовно
обставин, під час яких відбулась подія, що розслідується, та
особах, до неї причетних. Забезпечення повноти і достовірності
інформації, що отримується, є одним із важливих завдань, оск
ільки допитуваний не завжди може відразу пригадати окремі
обставини. Крім того, він може добросовісно помилятися сто
совно того, як відбувалась та чи інша подія. Ще більш складна
ситуація виникає тоді, коли допитуваний дає неправдиві пока
зання, замовчує окремі обставини, відмовляється від показань,
намагається будьяким шляхом заважати слідчому щодо вста
новлення істини у справі.
Процесуальний порядок допиту регламентуєтья норма
ми КПК (статті 107, 143–146, 166–171, 201, 300, 303, 304,
308, 311), дотримання яких є обов’язковим. Порушення про
цесуальних правил проведення допиту тягне за собою
А.П. Шеремет «Криміналістика»
268
недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих
показань як джерела доказів.
Слідчий у випадку необхідності перед допитом вивчає осо
бу допитуваного, роз’яснює йому його права та обов’язки, з’я
совує відомості анкетного спрямування. Свідок у ході допиту
попереджається про кримінальну відповідальність за відмову
від дачі показань та за дачу свідомо неправдивих показань.
Конституція України у ст. 63 проголошує імунітет свідка: «Осо
ба не несе відповідальності за відмову давати показання або
пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло
яких визачається законом».
Залежно від підстав допит поділяється на ті чи інші види
(Схема 15). За процесуальним становищем допитуваного роз
різняють допит потерпілого, допит свідка, допит підозрювано
го, допит обвинуваченого. Така класифікація вигідна під час
розгляду процесуальних аспектів цієї слідчої дії, а також дея
ких її тактичних прийомів. У залежності від віку допитуваного
виділяють допит дорослого, неповнолітнього чи малолітнього.
Допити поділяються також на початкові, додаткові, повторні.
Виходячи з особистої позиції, зайнятої допитуваним, розрізня
ють допити осіб, які дають правдиві показання, і допити осіб,
які завчасно не бажають говорити правду. Можуть бути запро
поновані й інші підстави для класифікації допитів і, відповід
но, їх види. За суб’єктом проведення допит поділяють на: до
пит, який здійснюється слідчим, дізнавачем, прокурором,
суддею. Особливими різновидами допиту є допит під час очної
ставки та перехресний допит.
§2. Підготовка до допиту
Своєчасна підготовка до допиту в значній мірі забезпечує
його успіх. Перед початком допиту слідчий визначає коло осіб,
від яких йому необхідно одержати показання, а також чер
говість їх виклику на допит. Із числа тих, хто причетний до
обставин події, в першу чергу допитують осіб, які не зацікав
лені в результатах розслідування, що володіють більш загаль
269
Розділ III. Криміналістична тактика
Додатковий Обвинуваченого Підозрюваного Неповнолітнього
Повторний Початковий Свідка Потерпілого Дорослого
Малолітнього
За послідовністю проведення
допиту
За процесуальним станом
допитуваного
За віком допитуваного
Види допиту
За місцем проведення допиту За складом учасників допиту За характером слідчої ситуації
В іншому місті
В кабінеті
слідчого
За участю третіх осіб
Без участі
третіх осіб
У безконфліктній
ситуації
У конфліктній
ситуації
Керівника групи
слідчих
Начальника
слідчого підрозділу
Родичів чи знайомих
неповнолітнього
Педагога
Прокурора
Перекладача
Спеціаліста
Захисника
Експерта
Схема 15. Основні види допиту
А.П. Шеремет «Криміналістика»
270
ною інформацією, а тому можуть повно і об’єктивно викласти
її слідчому.
Підготовка допиту включає ряд елементів. Одним із таких
елементів є аналіз вихідних даних і визначення предмету до
питу. Якісний допит неможливий без чіткого уявлення пред
мета допиту, тобто кола обставин, які повинні бути вияснені у
допитуваного. Предмет допиту визначається виходячи із обста
вин, що підлягають доказуванню за конкретною справою і пе
редбачуваним ступенем освідомленості в них даної особи. Все
це можна установити в ході вивчення матеріалів, зібраних за
справою, а у випадку необхідності й оперативнорозшукових
даних, що є в розпорядженні співробітників органів дізнання.
Предмет допиту і питання, які необхідно поставити допи
туваному, – це різні поняття. Перше з них ширше. Наприклад,
предметом допиту може бути алібі, заявлене підозрюваним, а
окремих питань, які будуть у зв’язку з цим вияснятися, з’явить
ся значно більше.
Одним із важливих елементів підготовки допиту є вивчен'
ня особистості допитуваного. Відомості про людину, з якою
необхідно зустрічатися на допиті, дуже важливі для слідчого.
Чим більше він збере про неї даних і чим краще буде знати
допитуваного, тим правильніше вибере тактичні прийоми. Од
нак обмежені можливості, якими володіє слідчий, і майже по
стійний дефіцит часу спонукають вирішувати питання про
вивчення особистості допитуваного з урахуванням реальної
обстановки. Найбільш глибоко вивчається особистість підозрю
ваного (обвинуваченого), оскільки це важливо і для вирішен
ня загальних завдань судочинства. В меншій мірі вивчаються
особистості свідків і потерпілих, оскільки ці учасники процесу
менше схильні приховувати істину.
В підготовці до допиту певне значення має визначення часу
допиту. Час допиту визначається відповідно до вимог закону.
Наприклад, обвинувачений повинен бути допитаний відразу
після пред’явлення обвинувачення. Допит здійснюється у ден
ний час. Нічний допит допускається лише у випадках настан
ня обставин, які не можуть терпіти зволікання. Час допиту вста