від моральних претензій і політичного тиску з боку будь-якої
нації. Як зазначає Г. Моргентау, «безтурботне припущення,
що носієм і виразником морального блага є якась одна
нація, а така, що сповідує зло, — інша, неспроможне не
тільки морально, а й інтелектуально»
3
.
Якщо теза про визначальну роль національного інтересу
в зовнішній політиці держави в концепції політичного
реалізму слугувала обгрунтуванням експансіоністської зов-
нішньої політики США, то твердження про неприпустимість
ідентифікації будь-якої держави із загальнолюдськими
моральними цінностями було спрямоване проти СРСР, який
проголосив себе авангардом суспільного прогресу, захисни-
ком усіх пригноблених, носієм загальнолюдської моралі.
Пройде кілька десятиліть, і ролі цих держав американські
політики поміняють місцями: Президент США Р. Рейган
проголосить СРСР «імперією зла», а США — носієм вищих
моральних цінностей, проти чого саме й застерігав
Г. Моргентау.
Згідно з концепцією політичного реалізму суттю міжна-
родних відносин є боротьба за владу між суверенними
державами, що прагнуть до глобального чи регіонального
домінування. Саме ця боротьба є основним детермінуючим
чинником міжнародної політики. У процесі боротьби за
реалізацію національних інтересів у сфері міжнародних
відносин кожна держава посідає місце, що відповідає її силі.
При цьому сила держави визначається як її економічним та
воєнним потенціалом, так і союзницькими відносинами з
іншими державами, авторитетом на міжнародній арені.
Основним механізмом, що регулює відносини між дер-
жавами на міжнародній арені, за допомогою якого різнома-
нітні елементи їх могутності приводяться до єдиного знамен-
ника, є «баланс сил» між блоками та союзами на чолі з
наймогутнішими державами світу. Центри сили підтримують
баланс у певній рівновазі, яка має динамічний характер.
Війна або активна підготовка до неї є наслідком порушення
рівноваги.
Ідеї політичного реалізму, балансу сил були відображен-
ням реального протистояння між головними воєнно-
політичними блоками на чолі з США та СРСР, боротьби за
3
Цит. за: Вдасть й демократия: зарубежнне ученьїе о политической
науке / Под ред. П. А. Цьіганкова. М., 1982. С. 165.
досягнення воєнної переваги чи рівноваги та стратегічного
паритету між двома суспільними системами. Концепція
політичного реалізму, захисту національних інтересів і досі
залишається визначальною у зовнішній політиці США, хоча
протистояння двох систем уже немає.
Модерністські Модерністські концепції міжнародних відно-
концепції син і світового політичного процесу є багато-
манітними не тільки за своїм змістом, а й за
характером і спрямуванням. Термін «модерністські концепції» уданому
відношенні є значною мірою збірним поняттям, яке позначає цілу
сукупність відповідних концепцій різних напрямів.
Один із таких напрямів пов'язаний зі спробами узгодити теорію
міжнародних відносин з реаліями науково-технічної революції.
Представники цього напряму намагаються на основі фактичних даних
створити моделі міжнародного розвитку, придатні для строго наукового
аналізу з використанням електронно-обчислювальної техніки. Спира-
ючись на досягнення кібернетики, соціології, соціальної психології,
антропології, вони розглядають міжнародний конфлікт як різновид
соціального конфлікту. Його вивчення проводиться на основі біхевіо-
ристського та структурно-функціонального методів.
Модерністські концепції виходять із необхідності зміни підходів в
аналізі зовнішньої політики держав. Якщо раніше держави
розглядались як цілісні явища, що мають чітко визначену позицію у
міжнародних відносинах, яка базується на національному інтересі, то
тепер їх почали розглядати як системи, що зазнають зовнішніх впливів
і нерозривно пов'язані з існуючими міжнародними структурами.
Суб'єктами міжнародних відносин вважають різноманітні міжнародні
організації, транснаціональні корпорації та інші інституції, що не є
державами; їх діяльності приділяється значна увага. В результаті
склався напрям, пов'язаний з конструюванням спеціальних концепцій,
присвячених аналізу конкретних проблем функціонування міжнарод-
них політичних відносин. Прикладом такого роду концепцій можуть
бути теорії: міжнародних систем, міжнародних організацій, міжнарод-
них ролей, міжнародного конфлікту, національного інтересу, загальної
безпеки та ін.
У межах зазначеного напряму активно розроблялась ідея «взаємо-
залежності» як вихідного принципу міжнародних відносин на
противагу теорії протистояння та «балансу сил». Ця ідея знайшла своє
втілення, зокрема, в концепції загальної безпеки.
Головна ідея концепції загальної безпеки полягає в необхідності
відходу від базування міжнародної безпеки на принципі «балансу сил»,
на протистоянні й конфронтації великих ядерних держав. Найваж-
ливішими принципами, які сприятимуть реалізації ідеї загальної
безпеки, вважаються: визнання неможливості виживання у загальній
ядерній війні, а також неможливості перемоги в ній; у сучасному світі,
перенасиченому ядерною зброєю, великі держави не можуть дозволити
собі вдаватися до воєнних засобів розв'язання політичних або