Становлення та розвиток
«Апокрисис» була відповіддю на твір білоруського єзуїта
Петра Скарги «Синод брестський» (1597), спрямований
проти православних на захист Брестської унії.
На противагу П. Скарзі Христофор Філалет у релігійній
формі обстоював ідею рівності людей, незалежно від ста-
новища у суспільстві та віросповідання. За своїм соціально-
політичним характером книга була спрямована проти того-
часних польських порядків, які надавали необмежені права
можновладцям і прирікали трудящих на цілковите безправ'я.
Обґрунтовуючи свої погляди, Філалет виходив з ідей сус-
пільного договору і природного права, обмеження влади
монарха законом. Він обстоював вимогу створення справед-
ливого закону і його суворого дотримання як підданими, так
і королем.
За Філалетом, монарх не є абсолютно повновладним
володарем над своїми підданими. Людина — це єдність душі
і тіла. Влада монарха не поширюється на душу людини і не
є абсолютною щодо її «тіла», тобто в земних справах. Монарх
не має права чинити свавілля над підданими і здійснювати
безконтрольне самовладдя. Відносини між ним і підданими
мають грунтуватися на законі і добровільній згоді, на вимо-
гах «права й Божого й прирожонного».
Основою справедливих відносин між монархом і підда-
ними має бути договір, за яким піддані присягають королю
виконувати свої обов'язки, а король присягає підданим діяти
згідно з законом, поважати права і свободи підданих. Дотри-
мання королем закону, поважання ним прав і свобод підда-
них є джерелом могутності держави. І навпаки, порушення
королем і сенаторами закону, нехтування ними прав і свобод
підданих, зловживання владою ослаблюють державу, спри-
чинюють її занепад.
Христофор Філалет доводив, що піддані повинні захи-
щати свої права від зазіхань влади. Ігнорування інтересів
підданих, потурання несправедливості та утискам, беззакон-
ня і свавілля неминуче породжують невдоволення владою і
можуть спричинити силовий спротив. Поки що, попереджав
Філалет можновладців, для захисту своїх прав ми вдаємося
до письма, а не до шабель. Але якщо можновладці й надалі
зловживатимуть народним терпінням, то це викличе «вну-
трішню війну», вся провина за яку ляже на них.
Відповідно до традицій суспільно-політичної думки того
часу Христофор Філалет значну увагу приділяє проблемі
Зародження і розвиток української політичної думки
співвідношення світської і духовної влади, держави і церкви.
Грунтуючись на ідеях суспільного договору і природного
права, він заперечував абсолютизм не тільки світського
монарха, а й римського папи. В дусі протестантизму Філалет
вважав незаконними втручання папи у світські справи, його
намагання підпорядкувати собі світську владу й водночас
обґрунтовував право простих віруючих брати участь у
вирішенні церковних справ. Ідеї Христофора Філалета,
спрямовані проти релігійного і соціального гноблення, мали
велике значення для розвитку української суспільно-
політичної думки, зародження її ліберального напряму.
Іван Вишенський Одним із найвідоміших письменників-
полемістів був Іван Вишенський (між
1545/1550—1620). Він народився в селі Судова Вишня в
Галичині, з 70-х років став монахом Афонського монастиря
в Греції. Іван Вишенський різко виступив проти Брестської
унії, заявивши, що її організатори керувалися лише
власними інтересами й бажанням рівності у визискуванні
православного селянства нарівні з панами-католиками.
Іван Вишенський є автором багатьох трактатів, спрямо-
ваних проти унії. Найвідомішим серед них є «Писання до
єпископів, які втекли від православної віри», написане у
відповідь на книгу П. Скарги. Основна ідея полемічної
творчості Івана Вишенського — ідея соціальної рівності. Він
доводив, що люди є рівними від природи: їхні тіла скла-
даються з єдиної субстанції, королі та царі «толко властію
сродство людське превосходять, а плотію і кровію і смертію
всім ровни суть». У зв'язку з цим він різко осуджував різні
форми феодального гніту, винуватцями соціального зла
вважав світських і духовних панів. «Антихристовим законом»
називав освячену церквою залежність селянина від пана.
Однак Іван Вишенський не закликав до соціальної
боротьби. Перемогти світ зла, на його думку, можна
каяттям у гріхах, молитвами, зреченням життєвих благ,
очищенням від скверни тощо. Ідеалом суспільного устрою
Для нього є «царство Божеє», де всі люди рівні і не мають
власності, або мають «малу» власність і живуть у злагоді з
Богом та один з одним. Він ідеалізував давньохристиянську
євангельську громаду, всі члени якої жили у братерстві і
рівності, відмовилися від власності та сім'ї, зреклися
земних благ.
103