Шпоры по Истории Укр
Подождите немного. Документ загружается.
нацистами УПА вела восени 1944 р. УПА, в основному для
видобутку озброєння. З цього періоду її головні
сілисосредоточілісь на антисоветской і анти фронтах. Новий
прихід комуністів, з їх колективізації, репресіями, пошуками
«пособників окупантів і бандитів» змусив населення
України братися за зброю і масово йти в УПА. З моменту
вступу Червоної Армії на західно-українські землі УПА,
виконуючи вказівки керівництва ОУН (Б) і приписи
Третього надзвичайного великого збору ОУН (серпень 1944
р.), повністю зосередилася на збройному протидії фронтові
з’єднанням Червоної Армії та радянських партизанів. Бої та
сутички з регулярними військами тривали і після
проходження через Україну основних сил діючої армії.УПА
створила після встановлення радянсько-польського кордону
6-й військовий округ під кодовою назвою «Сан», який
охоплював етнічні українські землі. Про великих масштабах
бойових дій в цьому регіоні свідчать дані про бойові втрати
з обох сторін. Так, згідно з довідкою НКВД УРСР,
підписаній заступником наркома Т. 51троката, який
курирував західні області, з лютого 1944 р. до жовтня 1945
р. Червона Армія і війська НКВД провели 26685 бойових
операцій проти ОУН і УПА. За цей час були вбиті 98846
повстанців і підпільників, взяті в полон або заарештовані
104990 чоловік. Були, звичайно, втрати і з іншого боку. Як
зазначено в довідці, загинули 9621 червоноармійців і
співробітників ЦКВД, поранено 1343 і пропали безвісти
2456 чоловік. І це всього за 20 місяців. Однак з 1947 року
наступальні операції УПА майже припинилися. Вкрай
ускладнилася зв’язок між окремими боевкамі. Тоді УПА
відмовилася від фронтальних боїв, перейшла до дрібних
підпільно-партизанським акціях, стала проводити політико-
пропагандистські рейди. Свої ідеї УПА доносила до народу
через друковані органи, листовки, обращения и т.д. Після
загибелі Р. Шухевича 5 березня 1950 р. сяють повстанського
руху помітно спав. Новий головнокомандувач В. Коваль вже
не зміг відродити УПА, хоча аж до 1953 р. організація
продовжувала от случая к случаю завдавати ударів по
ворогу. Только с арестом Коваля в 1955 р. діяльність УПА
фактично припинилася.
24. Як вплинули на розвиток економіки УРСР і
добробут її громадян реформи 50-х - початку 60-х рр. XX
ст.?
Найбільші труднощі переживало сільське господарство,
тому перші заходи нового керівництва, спрямовані на
піднесення економіки, стосувалися сільського господарства.
Це мало важливе значення для України – однієї з головних
житниць Радянського Союзу. Серед цих заходів слід
насамперед назвати підвищення заготівель цін на
сільськогосподарську продукцію. З метою кращого
стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошовий
аванс. Цілинна програма дала змогу розширити зернове
виробництво. Після смерті Сталіна були зроблені поступки
селянам, котрі мали особисті підсобні господарства.
Особливо відчутними були реформи в промисловості. До
середини 50-х років планування і управління народним
господарством України майже цілковито зосереджувалося в
Москві, більшість найважливіших галузей промисловості
керувалися союзними міністерствами. Тому обмеження
централізму й бюрократії неминуче розширювало
економічні права і компетенції України. Але й на цьому
зміни в управлінні економікою не завершилися. Після
реформи в промисловості і будівництві проведена
перебудова управління сільським господарством. В 1962 р.
почалося створення виробничих колгоспно-радгоспних
управлінь. Певна увага зверталась на соціальні проблеми. В
1963 р. був прийнятий план розвитку легкої і харчової
промисловості, який породив надії в країні і досить скоро
дав перші наслідки.
У жовтні 1964 р. відбувся переворот, внаслідок якого М.
Хрущова усунено від політичної діяльності. Падіння М.
Хрущова позначилося негативно на політичному становищі
в Україні. Воно обірвало смугу реформ, фактично
припинилася реабілітація, почався наступ на
«шестидесятників», пройшла хвиля арештів і судових
процесів. Хоча реформи Хрущова були непослідовними і
незавершеними, вони відкрили перспективу майбутнього
оновлення радянського суспільства.
25. Що зумовило виникнення українського
дисидентського руху і за що боролись українські
дисиденти?
Руху дисидентів в Україні сприяла політика десталінізації.
Дисидентський рух – один з видів українського
національно-визвольного руху. Спочатку дисидентами
стали представники інтелігенції, «шестидесятники» -
молоде покоління письменників. Потім кількість
дисидентів зросла, були створені і численні дисидентські
організації. Дисидентський рух був загальноукраїнським
явищем, він виник у всіх регіонах України. Він охопив
практично всі соціальні версти суспільства, був масовим,
організованим.
Цілі українського дисидентського руху:
- домогтися конституційними методами виходу України
зі складу СРСР, створення незалежної української
держави;
- за допомогою мирних форм боротьби сприяли процесу
осмислення радянським суспільством трагедії
тоталітаризму в СРСР, шляхів демократизації системи;
- усіляко сприяти формуванню демократичного
мислення, політичної культури в населення.
Дисиденти критикували радянську систему, партійні методи
керівництва країною; вимагали припинити політику
русифікації; забезпечити умови для збереження і розвитку
української культури; пропагували ідею незалежності
України; створювали клуби творчої молоді; організовували
конференції, мітинги, видання книг.
Діяльність дисидентів була кваліфікована державними
органами влади як незаконна. Проти активних членів
дисидентських організацій і їхніх лідерів були проведені в
1961-1965 рр. судові процеси. Багато відомих дисидентів
біли засуджені до позбавлення волі на довічний термін. У
цих умовах національно-визвольний рух не міг домогтися
реалізації своїх цілей.
26. Визначте позитивні та негативні наслідки
брежнєвського консервативного правління для
України.
Новий поштовх до переосмислення радянським
суспільством комуністичної ідеології дала економічна
криза, що почалася на початку 60-х років: падає авторитет
КПРС, керівників партапарата; у суспільстві наростає
розчарування в комуністичній ідеології, починається
критика основних її положень, незважаючи на «залізну
завісу» (закритість країни) поширюється інформація про
досягнення розвинутих капіталістичних країн; відбувається
боротьба в керівництві країни. Початі КПРС заходи для
подолання ідеологічної кризи не змогли досягти мети, криза
продовжувала поглиблюватись, а в середині 80-х років
досягла катастрофічних для влади КПРС розмірів.
У другій половині 60-х років керівництво СРСР почало
спроби нових економічних реформ. Ці реформи
проводилися у всіх республіках, у тому числі і на Україні.
Ціль реформ – усунути кризові явища в економіці.
Неефективне використання виробничих фондів, зниження
приросту промислового виробництва, висока собівартість
товарів, поява і розростання тіньової економіки – все це
привело до промислової кризи. Керівництво країни долала
кризу тим, що збільшила обсяг промислового виробництва
на 50%. Восьма п’ятирічка (1965-1970 рр.) була
найуспішнішою, але в наступних п’ятирічках знову почався
економічний спад. Криза в промисловості катастрофічно
впливала на державний бюджет, його прибуткова частина
зменшилася. В зв’язку з цим було прийнято рішення щодо
розширення виробництва і продажа алкогольних напоїв.
Криза в сільському господарстві України ускладнювала
неблагополучна екологічна ситуація, республіка була
перевантажена підприємствами важкої промисловості.
Намагаючись перебороти кризу, керівництво СРСР у 1982
р. розробило Продовольчу програму, забезпечивши країну
основними видами продовольства. Але виконати її не
вдалося. Керівництво СРСР негативно ставилося до поняття
«якість життя». Це не дивно, тому що «якість життя» -
більш глибоке поняття, ніж «рівень життя». За якістю життя
СРСР не міг посісти перші місця, якість життя в СРСР була
низькою.
27.У чому полягають головні труднощі України в
євроатлантичній інтеграції?
Одним із провідних напрямків зовнішньої політики
України є участь у загальноєвропейському процесі і,
зокрема, у процесі європейської інтеграції.
Із 1992р. Україна стала учасником Наради з безпеки та
співробітництва у Європі (НБСЄ) і підписала ключовий
документ НБСЄ — Гельсінський Заключний Акт. Це стало
свідченням визнання рівноправності України у творенні
демократичних міждержавних відносин і безпеки в Європі
9листопада 1995 р. Україна першою серед країн СНД
офіційно вступила до Ради Європи (РЄ), Це дало
можливість брати участь у виробленні спільної політики
Європейських держав у галузі прав людини,
трансформувати національні державні та суспільні
інститути відповідно до загальноєвропейських вимог.
Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе ряд зобов'язань,
які стосуються, насамперед, приведення її правової та
політичної систем у відповідність до вимог цієї організації.
Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано
смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі,
виконання рекомендацій РЄ відповідає національним
інтересам України, наближає її до стандартів
демократичного суспільства. Для контролю за виконанням
узятих на себе зобов'язань щодо України запроваджено
постійно діючий моніторинг стану справ із правами людини.
За період від 1995 до 2004 рр. Україні неодноразово
загрожували виключенням із РЄ за невиконання зобов'язань.
Така ситуація не найкращим чином впливала на імідж
України та її відносини з Європейськими державами. Це
також негативно відбивалося на євроінтєграційних
прагненнях України. Проте після «помаранчевої революції»
моніторинг РЄ становища в Україні було знято.
У 1994р. була підписана, а в 1998р. набула чинності
закону Угода про партнерство і співробітництво між
Україною та ЄС. У документі проголошувалися такі цілі
співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння
розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для
взаємовигідного співробітництва в усіх галузях;
підтримання зусиль України зі зміцнення демократії,
розвитку її економічного потенціалу та завершення
переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС
щодо України було затверджено в 1999 р.
У липні 2002р. відбувся саміт «Україна—ЄС». Основними
питаннями, що обговорювалися, були надання Україні
статусу країни з ринковою економікою та асоційоване
членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміту було
"прийняте рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС і
не потрапляє до хвилі розширення ЄС у 2004 і 2007 рр. У
2003 р. Україні було надано статус «країни-сусіда ЄЄ».
Щоб зменшити негативні наслідки від вступу до ЄС сусідів
України, із ними були укладені угоди про спрощення
візового режиму.
У 2005 р. починається новий етап у співробітництві з
ЄС.,Нове українське керівництво на чолі з Президентом В.
Ющенко спрямувало всі зусилля на вступ до ЄС.
Основними кроками на цьому шляху є надання Україні
статусу країни з ринковою економікою, вступ до Світової
організації торгівлі (СОТ), подання заявки на вступ до ЄС,
початок переговорного процесу про умови вступу, набуття,
асоційованого членства в організації, вступ до організації.
Проте у 2005—2007 рр. цей процес було пригальмовано.
Єдиним успіхом у цей період стало надання Україні статусу
країни з ринковою економікою.
Нові перспективи для співробітництва з ЄС відкрилися
після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).