167
поглинач кисню, який може містити залізо, силікагель, джерело
діоксиду вуглецю та електроліт. Кількість використаного рідкого
прискорювача поглинача кисню становить 0,2—0,8 мл з розраху-
нку на 2,5 г заліза. Рідкий прискорювач поглинача вводять крізь
вологопоглинаючий гніт, який вставлений в отвір пакетика.
Використання активної упаковки, особливо тієї що поглинає
кисень, забезпечує суттєве збільшення тривалості зберігання кек-
сів без зараження пліснявою при температурі 25ºС, незалежно від
рівня активності води і рН.
Досліджено зміну якості структурованого соєвого білка, який
зберігали у мішках із різних видів поліпропілену і поліетилену в
умовах спекотного і вологого, спекотного та сухого і звичайного
для Індії клімату. Зміну вологості і ступінь неферментативного
потемніння корелювали з вологістю повітря при зберіганні. Кра-
щим пакувальним матеріалом для структурованого соєвого білка
був поліетилен високої густини. Під кінець 12 місяців зберігання
якість продукту трохи погіршилась, але вона залишалась цілком
задовільною.
Розроблено плівки з використанням екстрактів β-глюканів із
зерна ячменю і вівса. Пластифікатором при отриманні плівок
служив гліцерин. Проникність для водяної пари плівок із 4 %-их
розчинів β-глюканів була вищою ніж для плівок, отриманих із
2 %-их розчинів. Механічні властивості плівок залежали як від
джерела β-глюканів, так і від концентрації у розчинах. Плівка,
приготовлена із зерен ячменю, залишалась непошкодженою при
зануренні у воду на 24 години.
Досліджено вплив використання пластифікаторів гліцерину,
етиленгліколю, поліетиленгліколю і сорбіту на механічні власти-
вості та проникність для вологи їстівних плівок із пшеничної
клейковини. Встановлено, що гліцерин є ефективним пластифі-
катором, тоді як сорбіт робить плівки жорсткими.
Активна упаковка може забезпечити селективне поглинання
продуктів окислення ліпідів із простору над продуктом з метою
збільшення тривалості його зберігання. Така упаковка забезпечує
зберігання вівсяних пластівців близько одного року.
Біологічно активні полімерні матеріали (БАПМ) на основі по-
лівінілового спирту являють собою полімерну матрицю з іммобі-
лізованим на ній ферментом різної природи (протеаза або ліпаза).
При іммобілізації на полімерному носії ферменти не тільки збері-
гають свою біологічну активність (на 70—80 %), але й набувають
нових властивостей: розширення діапазонів робочих температур і
рН, можливість багаторазового використання. Наприклад, БАПМ