Сирохман І.В Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Подождите немного. Документ загружается.

191

Сріблястість — місцева пластично деформована ділянка ви-

робу, схожа на тріщину, але без локального поділу матеріалу.

Сколення — відщеплення невеликих шматків пластмаси від

виробу.

Сліди витікання — сліди, що виникають на поверхні виробу

внаслідок нерівномірності витікання пластмаси.

Слюдоподібна поверхня — луската поверхня виробу, що нага-

дує слюду.

Сухе місце — наявність на поверхні виробу наповнювача, не-

просоченого полімером.

Тріщина — локальний поділ пластмаси у виробі.

Холодний стик — наявність слідів підтікання розплаву в міс-

цях їх з’єднання у виробі.

Дряпина — невеликі заглибини на поверхні виробу.

«Кишені» застійні — скупчення нерозмішаних компонентів

смоли, помітні на зрізі виробу.

Крейдування — наявність на поверхні виробу сухого «крейдя-

ного» порошку.

Недопресування — дефект, обумовлений недостатнім запов-

ненням форми під час формування виробу.

Відбитки формувальних елементів — відтворення на поверхні

виробу дефектів поверхні технологічного виробу.

«Риб’яче око» — невелика кулеподібна маса, яка є наслідком

недостатнього змішування компонентів пластмаси, помітна на

просвічування.

Зморшкування — дефект у вигляді хвилі в одному чи декіль-

кох шарах матеріалу, що армує пластик.

Розшарування — відокремлення деяких шарів один від одного.

Горбик — невелике локальне підвищення поверхні виробу різ-

номанітної форми (частіше конічної).

192

ДЕРЕВ’ЯНА ТАРА

7.1. Характеристика деревини —

як матеріалу тари

Однією із давно відомих і досі необхідною для виготовлення

тари є деревина, яка застосовується у найрізноманітніших фор-

мах. Хоча в деяких сферах упаковки її почали витісняти високо-

технологічні матеріали, деревина все ще відіграє важливу роль у

виробництві транспортної тари для перевезень крупногабаритних

вантажів і крихких предметів будь-яких розмірів, які вимагають

жорсткої і міцної упаковки.

Для виробництва тари використовують деревину хвойних і

листяних порід. За своєю твердістю вона поділяється на м’яку

(липа, ялина, сосна, осика, ялиця, кедр), дуже тверду (самшит,

тис) і тверду (дуб, модрина, береза, бук).

Щільність дерева складає від 0,88 до 3,2 г/см

. Важчі види де-

ревини мають більшу міцність, а також кращу фіксацію цвяха,

але гірше піддаються обробці (усаджуються, розтріскуються).

Виокремлюють чотири групи деревини, яка придатна для вигото-

влення ящиків, залежно від її міцності і фіксації цвяхів:

• І група включає хвойні дерева з м’якою деревиною і листяні

породи із деревиною невеликої щільності — сосна, ялина, кедр,

каштан, липа;

• ІІ група — листяні породи з більшою фіксацією цвяхів, але

при цьому вони схильні до розтріскування. Тому при викорис-

танні цих видів деревини слід застосовувати цвяхи менших роз-

мірів і забивати їх на більш близькій відстані один від одного;

• ІІІ група деревини із середнім ступенем твердості (ясень,

в’яз тощо). Такий матеріал має близьку до ІІ групи фіксованість

цвяха і міцність, але при цьому менш здатний до розтріскування і

найбільш підходить для виготовлення дна та планок ящиків. Така

деревина частіше застосовується для виготовлення армованих

дротяних і фанерних ящиків;

193

• ІV група деревини найбільш тверда (дуб, клен тощо). Вона

важко обробляється і застосовується для виготовлення найбільш

міцних армованих дротяних і фанерних ящиків.

Найбільш придатною вважається деревина, яка містить близь-

ко 15 % вологи. Розмір сучків на пиломатеріалах не повинен пе-

ревищувати третину від ширини дошки. Сучки не допускаються

в місцях вбивання цвяхів. Серед інших дефектів, які допускають-

ся лише в певних межах, можна віднести тріщини, щілини, нахил

волокон, а також ділянки гнилі і пошкоджені комахами.

Основними матеріалами для виробництва дерев’яної тари є:

пиломатеріали, фанера і деревинноволокнисті плити.

Серед пиломатеріалів розрізняють: пиломатеріал з деревини

хвойних порід ІІ, ІІІ та IV сортів; пиломатеріал з деревини м’яких

порід і берези ІІ та ІІІ сортів; тарні дощечки спеціального розпи-

лювання з деревини ІІІ та IV сортів. Фанера буває: підвищеної

водостійкості, склеєна фенолформальдегідним клеєм (ФСФ); се-

редньої водомісткості, склеєна карбамідним або альбуміноказеї-

новим клеями (ФК і ФБА); обмеженої водостійкості.

Серед допоміжних матеріалів виокремлюють цвяхи, скоби,

шурупи, дріт, кутники, сталеву стрічку, клей.

Композит вважається новим матеріалом для транспортної

упаковки. У ньому міститься до 80—90 % деревини і 10—20 %

зв’язуючих добавок на клейовій основі.

Застосування композиційних матеріалів із відходів дереви-

ни, з додаванням різних клейових композицій, дає змогу вирі-

шити багато проблем, пов’язаних з виробництвом тари і упа-

ковки для продукції спеціального промислового і оборонного

значення.

В Україні лісом зайнято близько 10 млн га землі, із них

8,6 млн га — промислового призначення. Рівень вирубування де-

ревини в лісах України в основному стабільний — щорічно заго-

товлюється близько 15 млн м

. За рівнем споживання деревини

Україна займає четверте місце в Європі. Повністю використати

деревину неможливо, тому що кількість відходів становить поло-

вину первинної сировини, а в ряді випадків — до 70 % і вище.

Для зменшення вирубування лісів, розв’язання проблеми ути-

лізації відходів деревини розроблено композиційні матеріали, до

складу яких входить 80—90 % деревини і 10—20 % — зв’язуючої

добавки на клейовій основі (реактопласти). Деревина з додаван-

ням синтетичного полімеру дозволяє отримати міцний, конку-

рентоспроможний матеріал з високими експлуатаційними харак-

теристиками.

194

Композиційні матеріали і вироби із них ефективно, повністю

або частково, можуть замінити полімерні і металеві вироби. Про-

дукція із деревинно-композиційних матеріалів дешевша від де-

рев’яної у два—три рази.

Виробництво спеціальної тари з використанням даного мате-

ріалу є ефективним і значно знижує вартість.

Тара із композиційного матеріалу порівняно із деревиною

більш легка і міцніша, зберігає стабільну форму і точність розмі-

рів, має велику волого-, біо- і вогнестійкість. Ящики із нового

матеріалу можуть мати різноманітні оригінальні конструктивні

рішення, вони легші й міцніші дерев’яних, легко і швидко розби-

раються, компактно упаковуються.

7.2. Основні види дерев’яної тари

для продовольчих товарів

За функціональним призначенням виокремлюють тару спожи-

вчу і транспортну. До споживчої належать коробки і пенали, а до

транспортної — ящики, барабани, бочки, бути, контейнери, ящич-

ні піддони.

Ящики бувають дерев’яні й фанерні.

Багатообігові дерев’яні ящики бувають нерозбірні. Вони поді-

ляються на шість типів (1, 2, 3, 4, 5, 6):

1-й тип — ящики-лотки нерозбірні, відкриті, без планок (№ 1-1,

№ 2-2, № 1-3);

2-й тип — ящики нерозбірні відкриті, щільні або гранчасті

(№ 2-1, № 2-2, № 2-3, № 2-4);

3-й тип — ящики нерозбірні фанерні щільні з кришкою, яка

знімається та закріплюється планкою (№ 3-1, № 3-2);

4-й тип — ящики нерозбірні щільні з відкритою кришкою на

петлях, дощані (№ 4-1, № 4-2);

5-й тип — ящики розбірні щільні з кришкою, яка встановлю-

ється під планку торцевої стінки з одного боку та кріпиться дво-

ма болтами з другого (№ 5-1, № 5-2);

6-й тип — ящик складний щільний закритий, на двох метале-

вих стрічках.

Вантажопідйомність багатообігових ящиків залежить від типу:

¾ №1, № 4—1 — до 20 кг;

¾ № 3-1; № 4—2 — до 30 кг;

¾ № 2 (1—3); № 2-4 — до 40 кг;

195

¾ № 3—2 — до 50 кг;

¾ № 5—1 — до 60 кг;

¾ № 5—2 — до 100 кг;

¾ № 6 — до 75 кг.

Нерозбірні дощані ящики для вантажів масою до 500 кг поді-

ляють також на шість типів (1, 2, 3, 4, 5, 6):

1-й тип — ящики щільні з суцільними або збірними торцеви-

ми стінками без планок. Призначені для вантажів масою 35 кг;

2-й тип — ящики щільні з торцевими стінками, зібраними на

двох планках: № 2-1 для вантажів масою 110 кг, № 2-2 — масою

55 кг;

3-й тип — ящики щільні з торцевими стінками, зібраними на

чотирьох планках: № 3-1 — для вантажів масою 200 кг, № 3-2 —

масою від 200 до 500 кг;

4-й тип — ящики на трикутних планках. Призначені для ван-

тажів масою 15 кг;

5-й тип — ящики гранчасті з торцевими стінками, зібраними

на двох планках: № 6-1 для вантажів масою 200 кг, № 6-2 — ма-

сою від 200 до 500 кг;

6-й тип — ящики гранчасті з торцевими стінками, зібраними

на чотирьох планках: № 6-1 для вантажів масою 200 кг, № 6 —

масою від 200 до 500 кг.

Основними видами дощатих ящиків, які використовуються

для упакування, транспортування та зберігання харчових про-

дуктів є: ящики дощані для продукції рибної промисловості;

ящики дощані для консервів; ящики дощані для кондитерських

виробів; ящики для продукції м’ясної та молочної промисло-

вості; ящики дерев’яні багатообігові для харчових рідин у

пляшках.

Із листових матеріалів виготовляють такі види ящиків: ящики

із листових деревинних матеріалів нерозбірні для вантажів до 200 кг

(1-4 тип) і ящики із листових деревинних матеріалів для продук-

ції харчових галузей промисловості та сірників (1-4 типів, 23 но-

мери).

Ящики збиті цвяхами вважаються міцними і застосовуються

для перевезення вантажів у складних умовах. Вони виготовля-

ються із м’яких і твердих сортів деревини, попередньо вису-

шеної з метою уникнення деформації, мають велику ударну

міцність на стискання та стійкість до пробивання або проко-

лювання стінок. Тара відрізняється великою масою, її важко

відкривати, вона волого- і газопроникна, тому для захисту чут-

ливих до зовнішніх дій продуктів при перевезенні вимагається

196

герметична внутрішня прокладка. Існує декілька конструкцій

ящиків (№ 1—№ 6) рис. 7.1.

Рис. 7.1. Ящики решітчасті й армовані дротом дощані

Для виготовлення армованих дротом (жорстка тара із суцільни-

ми стінками) і решітчастих ящиків (різновид жорсткої тари решіт-

частої конструкції, стінки яких можуть бути відкритими і мати об-

шивку) використовуються дуже тонкі пиломатеріали. Додаткова

міцність забезпечується за допомогою дроту, який фіксується ско-

бами. Часом частина дерев’яних деталей замінюється гофрокарто-

ном як внутрішня прокладка, яка амортизує продукт, а дріт замінює

пластмасова стрічка. Ці ящики мають невелику масу, високу міц-

ність при штабелюванні, легкість ручного або автоматичного скла-

дання, зручність вантажо-розвантажувальних робіт і транспорту-

вання, а також можливість швидкого охолодження завдяки отворам.

Недоліками щільних і решітчастих ящиків є: відсутність опо-

ру пробиванню і ненадійне штабелювання.

При виготовленні армованої дротом тари потрібне особливе об-

ладнання, за допомогою якого фіксується дріт і планки, а затрати на

транспортування становлять значну частину від вартості виробу.

Така тара частіше застосовується для перевезення овочів і фруктів.

При упакуванні більш важких промислових товарів щити розміщу-

ють ближче один до одного і виготовляють із більш товстих пило-

матеріалів, а дротяне армування виконується на всіх стінках ящика.

197

Армовані ящики (у тому числі решітчасті) складають із тонких

щитів, закріплених дротом, який фіксується скобами, а також де-

рев’яними планками по краях кришки шляхом продівання дротяних

петель у відповідні їм петлі, після чого дріт закручується (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Армовані ящики (у тому числі решітчасті)

Решітчасті ящики використовують для пакування товарів, біль-

ших за розміром порівняно із звичайними дерев’яними. Їх скла-

дають за допомогою цвяхів або шурупів, на дні ящика передба-

чені повздовжні бруски, які дають змогу автонавантажувачу під-

дівати і піднімати вантаж. Додаткова міцність кутів ящика

забезпечується за допомогою сталевої стрічки, яка охоплює весь

ящик. Для дуже важких вантажів потрібний ящик більш міцної

конструкції, в якій замість цвяхів використовують шурупи або

гвинти (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Простий решітчастий ящик

198

Бочки. Бочки з’явилися більше 2000 років тому. В основі їх

конструкції лежать декілька важливих інженерних принципів.

Клепки зігнуті у двох напрямах, і тара має ідеальну форму, що

забезпечує максимальну міцність. Пук є найбільш широкою час-

тиною бочки і дає можливість легко котити її та допомагає по-

ставити вертикально. Днища бочки плоскі, і це забезпечує стій-

кість при зберіганні, обручі можуть натягуватися у напрямку до

пуку. При цьому клепки щільно притискаються одна до одної і

бочка не протікає. Біля днища в клепках вирізано паз (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Будова дерев’яної бочки

Бочка відрізняється від барабана тим, що стінки у неї випуклі.

Для деяких видів бочок існують спеціальні терміни, наприклад,

бочечка — це маленька заливна бочка (37,9 л і менше), також ка-

дка (25,4 л), баддя, яка зверху ширша, ніж знизу, з ручкою або

дужкою для перенесення.

Бочки об’ємом (від 3,8 до 227 л) можуть мати різну форму і

виготовляються зі декількох видів деревини. Кількість обручів,

виготовлених із сталі, дроту або дерева, залежить від розмірів і

типу бочки. Бочки поділяють на: заливні (для рідин), сухотарні

(сухих продуктів) і фанерно-штамповані (виготовлені із клепок,

днищ, склеєних із п’яти шарів шпону). Заливні бочки можуть ма-

ти внутрішнє захисне покриття залежно від типу продукту, що в

них наливається. Для продукції на водній основі захисне покрит-

тя може складатися із воску, для олій рідких — із силікату на-

трію, а для нехарчових спиртовмісних речовин — клей.

Металева скоба із зубцями,

які забиваються

в клепки бочки

Брус

Утор

Днице

Уторний обруч

Пуковий обруч

Пук

(найбільш широка

частина бочки)

Бочкова клепка

з отвором

Отвір під шпунт

Шийний обруч

Отвір обруч

199

Дерев’яні бочки для вина. Вони повинні мати правильну гео-

метричну форму без перекосів, заглиблень та випуклостей. Тому

намагаються підбирати деревину однорідного кольору без сучків.

Різноколірність свідчить про те, що бочка зроблена з різних порід

дерева, а це негативно впливатиме на органолептичні властивості

вина, яке в ній дозріватиме або зберігатиметься. Найкращою де-

ревиною для дозрівання вина вважають дуб. Внутрішня та зовнішня

поверхні бочки повинні бути чистими, без сторонніх запахів,

які не властиві деревині дуба. Остов бочки не повинен бути обву-

глений. Сталеві обручі мають бути розміщені симетрично з обох

боків.

Під час оцінки якості дубової бочки звертають увагу на клеп-

ку. Це зв’язано з тим, що дуб має різко виражену велику тексту-

ру, обумовлену чітко помітними річними кільцями, великими су-

динами й серцевинними променями, що утворюють на радіаль-

ному розрізі (у напрямі радіусів кряжу) світлі смужки, а на тан-

генціальному (паралельно діаметру кряжу) — темні штрихи. Ду-

же важливо, як розходяться ті промені, що повинні йти уздовж

клепки. Усі розрізи повинні бути радіальними, тоді бочка не проті-

катиме. Також звертають увагу на те, як зроблена фаска на денцях.

Щоб зробити 1 м

клепки на бондарські вироби витрачають

5-6 м

кругляка, а з 1 м

клепки виходить 5-7 бочок місткістю 225 л.

Для підприємств, які виробляють спиртні напої, необхідні бочки

місткістю понад 225 л, а для домашнього виробництва — місткі-

стю 20, 50, 100 л.

Якість бочки значною мірою впливає на якість вина. Це зумов-

лено взаємодією продукту з дубовою деревиною. Через пори де-

ревини всередину бочки проникає атмосферне повітря, під дією

якого в напої відбуваються різні окисно-відновні реакції. Крім

того, вино екстрагує частину дубильних речовин. Інші породи

дерев можуть надавати вину присмаку гіркоти та аромату смол,

деякі бочки надто пористі і в них втрачається багато вина. Під

час витримки в дубових бочках рубінові або золотисті вина по-

ступово облагороджуються, набувають тонкого смаку, шовкови-

стої ніжності і складного букета, в якому відчуваються пряні від-

тінки.

Запропонований спосіб попереднього комбінованого обробіт-

ку деревини (ультразвуком протягом 15 хв. і теплом при темпе-

ратурі 125—150 ºС протягом 2 год) забезпечує прискорення до-

зрівання коньячних спиртів. Поєднання ультразвукової і різних

режимів термообробки деревини дуба доцільно використовувати

для отримання коньяків і міцних алкогольних напоїв при темпе-

200

ратурі 125—150 ºС (2 год) для марочних, при 170—190 ºС (1 год)

для ординарних коньяків, а при 210 °С (20—30 хв) — для бренді.

Піддони. При виробництві піддонів можуть застосовуватися

різні види деревини і з деякими дефектами (сучки, сліди гнилі,

тріщини, короблення). Деревина, яка застосовується для вироб-

ництва піддонів, класифікується відповідно до її виду, механіч-

них властивостей, технологічності. Вона може бути будь-яких

типів.

Серед допоміжних засобів для виготовлення піддонів застосо-

вують цвяхи, скоби, болти, шурупи і глухарі (шурупи з квадрат-

ною головкою під ключ).

Кількість конструкцій піддонів дуже різноманітна, але серед

них виокремлюють три основні групи: одноразового користуван-

ня, універсальні, багатооборотні. Різновиди піддонів — для

складського зберігання і перевезення товарів, а також спеціалізо-

вані, які відповідають технічним умовам. Спеціалізовані піддони

повинні відповідати вимогам, визначеним специфікою товару або

особливостями транспортування.

Універсальні піддони бувають типу М, який розраховано на

десять і більше обігів до першого ремонту і тип L — розрахова-

ний для застосування не більше дев’яти разів.

Конструкцію піддонів можна поділити на два розповсюджені

типи: двозахідний, який автонавантажувач може підчіпляти лише

з двох (протилежних) сторін і чотиризахідний, який можна під-

німати вилами підйомника з будь-якої сторони (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Конструкція чотиризахідного піддону

Зовнішній

поздовжній брус