Сирохман І.В Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Подождите немного. Документ загружается.

251

тами, надходять у Реєстр санітарно-епідеміологічних висновків,

публікуються у Переліку матеріалів, виробів, дозволених для кон-

такту з харчовими продуктами і середовищами.

Вимоги до тари і упаковки продуктів дитячого харчування та-

кі самі, як і до тари і упаковки, котрі застосовуються для всіх ха-

рчових продуктів і вони обумовлені Гігієнічними нормами МОЗ

2.3.3.972-00 (ДКМ).

Вперше у вітчизняній і світовій практиці у згаданому документі

диференційовано норми безпеки для полімерних пакувальних

матеріалів, які контактують з продуктами дитячого харчування.

За кордоном такої градації немає.

При оцінці матеріалів і виробів, призначених для упакування

продуктів дитячого харчування, виготовлення товарів дитячого

асортименту, міграція хімічних речовин, які відносяться до пер-

шого і другого класів безпеки, не допускається.

Це означає заборону ряду полімерних матеріалів у контакті з

продуктами дитячого харчування. Наприклад, недопустимо викори-

стання виробів із полістиролу і співполімерів полістиролу, із яких

може мігрувати в контактуючі продукти мономер стиролу, який

відноситься до другого класу безпеки; полівінілхлориду, в якого ос-

новний потенційно небезпечний елемент хлористий вініл, що відно-

ситься до першого класу безпеки. Неузгодженим є застосування і

полеолефінів, у тому числі поліетилентерефталату (ПЕТ).

У більшості пакувальних матеріалів індивідуально або як вну-

трішній контактуючий з продукцією шар використовується полі-

етилен.

Порушення технології виробництва, неправильна експлуата-

ція, довготривале зберігання, опромінення, термічні навантажен-

ня призводять до старіння цього полімеру і виділення продукту

його окислення — формальдегіду. Це шкідлива речовина, силь-

ний алерген, відноситься до другого класу безпеки і не допуска-

ється у матеріалах для дитячого харчування. Тому в документації

(ТУ, ТІ) на виробництво і використання конкретних видів паку-

вальних матеріалів слід жорстко регламентувати температурно-

тривалі режими переробки, умови і строки зберігання для виклю-

чення можливостей появи цієї шкідливої речовини.

Для використання у харчовій промисловості відповідного па-

кувального матеріалу або упаковки необхідно отримати санітар-

но-епідеміологічний висновок на її виробництво чи використання

і сертифікат відповідності.

На кожний вид пакувальної продукції існує нормативна (стан-

дарти) і технічна (ТУ) документація.

252

У документах обов’язково зазначається місце застосування

матеріалу. Наприклад, стрічка поліпропіленова призначена для

виготовлення споживчої тари і фасування в неї молочних,

м’ясних, у тому числі і продуктів дитячого харчування. Якщо в

документі немає слів «для дитячого харчування», для «молоч-

них», «рибних» продуктів, то санітарно-епідеміологічний висно-

вок не видається.

Це відноситься і до імпортних матеріалів та споживчої тари,

при сертифікації яких на території України вимагаються відпові-

дні сертифікати країн-виробників, які підтверджують, що даний

матеріал дозволений для упаковки конкретної харчової продукції

в тих країнах.

10.2. Вимоги до упаковки

Упаковка повинна не лише приваблювати споживача своїм

зовнішнім виглядом, але й забезпечувати якість упакованої про-

дукції, безпеку для життя і здоров’я людей та не забруднювати

довкілля. Від якості упаковки залежить доставка без втрат товару

від виробника до споживача, полегшення складських і транспорт-

них операцій.

Умови експлуатації упаковки — сукупність різноманітних фак-

торів, які впливають на упаковку на етапах транспортування,

зберігання, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Виробники пакувальних матеріалів використовують більш

дешеву сировину низької якості, від чого міцнісні показники ма-

теріалу і упаковки знижуються, вихідний матеріал і тара частіше

не відповідають технічним вимогам галузевих стандартів і між-

народних документів. Наприклад, м’які контейнери із полімер-

них матеріалів не витримують підвищених навантажень, довго-

тривалих термінів зберігання, а під дією атмосферних явищ

руйнуються — проходить передчасне старіння матеріалу. Ящики

із гофрокартону, що виготовлені із макулатурної сировини, не

витримують статичних навантажень при штабелюванні, руйну-

ються при зберіганні, втрачають міцність під час довготривалого

перебування на морозі, при підвищеній вологості повітря розша-

ровуються.

При визначенні нормативно-технічних вимог для конкретного

виду, типу упаковки або при розрахунку і зіставленні надійності

й екологічності вибраних конструкцій, неможливо обійтися без

досліджень тари і таропакувальних матеріалів.

253

У Центрі дослідження (ФГУП «НІЕКІТУ» м. Калуга) прово-

дяться сертифікаційні і лабораторні дослідження тари і пакуваль-

них матеріалів на відповідність технічним вимогам, які підляга-

ють обов’язковій сертифікації:

• тари споживчої із картону, паперу і комбінованих матеріалів

(коробок, пачок, пакетів); пакетів із полімерних матеріалів; міш-

ків паперових і тканинних, барабанів картонних навивних; тари із

полімерних матеріалів (ящиків, лотків, бочок, банок, каністр, відер,

бідонів, фляг, пляшок, корзин, коробок та інших); фляг молоч-

них; бочок стальних; паперу для пакування харчових продуктів

на автоматах; плівки поліетиленової.

Добровільній сертифікації можуть підлягати:

• мішки-вкладиші плівкові; упаковки в термоусадковій плівці;

ящики із гофрованого і тарного склеєного картону; піддони пло-

скі; ящики дерев’яні; барабани фанерні; фляги і бідони металеві;

барабани і бочки стальні; каністри металеві; ящики алюмінієві;

прокладки горбкуваті для яєць; папір мішковий; картон гофрова-

ний; картон для плоских шарів гофрованого картону; картон тар-

ний склеєний; плівка полімерна та з комбінованих матеріалів;

пластмаси, поліетилен низького тиску, пінополістирол; гума;

стрічки паперові, полімерні і сталеві пакувальні.

Лабораторним способом можна визначити міцність і захисні

властивості тари при стискуваннях, штабелюваннях, ударах при

вільному падінні, горизонтальному ударі.

Універсальний комплекс досліджень фірми ISNSTRON дає

змогу проводити випробування і дослідження міцністних та де-

формаційних характеристик міцності різних матеріалів у широ-

кому діапазоні температур і вологи. На основі отриманих даних

визначаються тимчасові характеристики, будуються діаграми за-

лежності з використанням ЕОМ.

У кліматотермосвітлокамері центру проводяться прискорені

кліматичні дослідження на фотостаріння матеріалів і упаковки дією

кліматичних факторів: сонячної радіації, верхніх і нижніх меж воло-

гості, температур повітря при зберіганні, визначаються антикоро-

зійні властивості упаковки металевих виробів. Дослідження механіч-

них показників упаковки і пакувального матеріалу після витримки в

кліматичній камері дощу дозволяє визначити їх вологоміцність.

Підтримання стандартних умов у дослідних приміщеннях за-

безпечується промисловими кондиціонерами, за допомогою яких

підтримується температура та вологість повітря.

Достовірні результати лабораторних досліджень тари і таро-

пакувальних матеріалів служать невід’ємною частиною комплек-

254

су факторів, які визначають конкурентоспроможність пакуваль-

ної продукції.

Особлива увага звертається на гігієну і якість харчової упако-

вки. Наприклад, у Великобританії встановлено точні критерії,

яким повинні відповідати постачальники, щоб одержати сертифі-

кат перевірки. Цей стандарт дозволяє постачальнику проходити

лише одну перевірку на відповідність вимогам і скоротити кіль-

кість постійних перевірок.

Усі види тари і упаковки повинні відповідати специфічним

вимогам, мати задану газо-, паро-, водонепроникність, прозо-

рість, міцність, еластичність, морозостійкість, здатність до тер-

мозварювання (полімери), можливість використання у вигляді

посуду (розігрівання гарячих страв у мікрохвильових печах, ви-

пікання тощо). Більшість матеріалів повинні бути жиро- і оліє-

стійкими, гальмувати розвиток мікроорганізмів.

Сучасна упаковка, крім функціональних естетичних і еконо-

мічних вимог, повинна враховувати екологічні аспекти самого

матеріалу. Передбачено спеціальні санітарно-гігієнічні вимоги

щодо використання тари і упаковки, її нешкідливість, особливо

на харчові продукти, відсутність низькомолекулярних включень,

слідів або залишків мономерів, стабілізаторів, пластифікаторів,

модифікаторів, деяких пігментів, солей важких металів. При

цьому розраховується відношення максимально-допустимої кон-

центрації певних сполук для людини (мг/кг) до кількості харчо-

вих продуктів середньодобового її раціону. Для всіх токсичних

речовин встановлені свої нормативи.

З метою дотримання відповідних вимог на підприємствах па-

кувальної індустрії впроваджують систему НАССР. Вона забез-

печує безпеку продовольчим товарам, сприяє проведенню держав-

ного контролю і нагляду за дотриманням обов’язкових вимог

стандарту в процесі виробництва. Система НАССР ураховується

багатьма страховими компаніями при страхуванні відповідально-

сті і вважається новим ступенем у менеджменті якості. Вона

впроваджена на деяких підприємствах і передбачає проведення

щоквартального внутрішнього аудиту виробництва, потім на на-

раді керівників підрозділів розробляються завдання щодо усу-

нення виявлених зауважень, визначаються причини їх появи,

розробляється план подальшої роботи за системою НАССР для

кожного підприємства. Організація виробництва на основі прин-

ципів НАССР вважається однією із важливих конкретних переваг

підприємства, які гарантують якість і безпеку виробленої про-

дукції.

255

10.3. Сучасні вимоги до упаковки

За останні роки суттєво підвищились вимоги до упаковки. за-

вдяки глобалізації. Це зумовлено появою нових пакувальних ма-

теріалів, прогресом у галузі пакувальної техніки, появою нових

пакувальних матеріалів; новими знаннями і досвідом у викорис-

танні функції упаковки; вимогами економіки та екології.

Нові знання і досвід формують основну базу для удоскона-

лення і уточнення вимог до упаковки і поліпшення її якості.

Завдяки взаємозв’язку виробників і споживачів упаковки під-

вищується вплив конкуренції на розвиток галузі.

У більшості випадків виробник тари поки що допомагає своїм

замовникам якнайкраще упакувати їхню продукцію. Його мета —

не лише виготовити пакувальний засіб, але й забезпечувати своїм

клієнтам перемогу в конкурентній боротьбі. Тому виробники

упаковки більш уважно відносяться до тих підприємств, які пер-

шими почали оцінювати вплив глобалізації на свою діяльність.

Це перш за все відноситься до виробників споживчої тари, яка в

майбутньому повинна відповідати вимогам різних споживачів.

Прикладом може служити інформаційна функція і зручність у

використанні упаковки, підвищені вимоги до відмінних ознак то-

варів в упаковці, завдяки яким його можна легко запам’ятати,

а потім пізнати на ринку, а також підвищені вимоги до захисної

функції упаковки, особливо для продуктів з обмеженим терміном

зберігання. З розширенням продажу через Інтернет виникла про-

блема щодо транспортної тари нової якості. Важливо при цьому

забезпечити різноманітність такої тари, яка підійде будь-якому

замовнику. Паралельно ставляться підвищені вимоги до реклам-

ної функції транспортної тари.

Запропонування товару в Інтернеті вимагає репродукції упа-

ковки на невеликій площі, зображенні з урахуванням вимог спо-

живача щодо інформації про відповідний товар. Водночас не слід

насичувати тару важкозчитуваною і не дуже принциповою інфор-

мацією, а також інформацією рекламного характеру.

З метою запобігання плагіату і підробок використовують упа-

ковку, яка гарантує оригінальність упакованого продукту за ра-

хунок спеціальних захисних елементів (малюнок, колір друку і

етикетки), а також технології і системи щодо захисту продукту.

Оснащена чіпом етикетка-відповідач використовує енергію елек-

тричного поля і тим самим дозволяє здійснювати автоматичну

безконтактну ідентифікацію та обмін даними.

256

Заслуговує на увагу економічність пакування. На багатьох

підприємствах витрати на пакувальні матеріали і упаковку є важ-

ливим критерієм для прийняття рішення щодо використання

упаковки. Якісну упаковку впроваджують, ураховуючи знижен-

ня витрат на неї. За оцінкою АРМЕ (Асоціація виробників плас-

тмас в Європі), затрати матеріалу на пакування з 1988 по 1997 р.

знизилась у середньому на 28 %, а максимально — на 73 %

(табл. 10.3).

Таблиця 10.3

ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ МАТЕРІАЛУ НА УПАКОВКУ

ЗА ПЕРІОД 1988—1997 рр. ЗА ОЦІНКОЮ АРМЕ

Види упаковки Зниження маси упаковки, %

Плівка для транспортних пакетів 73

Пляшки для напоїв 19

Тара для молочної продукції 13

Ємності для жировмісних продуктів 27

Пакети з ручками 34

Пакети великі 23

Пляшки для молока 25

Середнє значення 28

Економія при виготовленні упаковки досягається за рахунок

використання нових пакувальних матеріалів, покращання їх яко-

сті, вдосконалення технологій виготовлення, оптимального фор-

мування тари і застосування нових систем пакування.

Серед екологічних проблем переважає напрям зниження спо-

живання пакувальних матеріалів і тари, раціональне використан-

ня відходів упаковки. Європарламентом прийнято спеціальну ди-

рективу про упаковку і пакувальні відходи (Директива 94/62/ЕС),

в якій підкреслюється необхідність підвищення показників щодо

утилізації використаної упаковки. Пропонується кілька спряму-

вань розв’язання цієї проблеми (табл. 10.4).

257

Таблиця 10.4

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО НОРМ УТИЛІЗАЦІЇ УПАКОВКИ

З РІЗНИХ МАТЕРІАЛІВ, %

Показники

Директива

94/62/ЕС

опозиції

Європейсь-

кої

комісії

Пе

ше читання

Європейського

парламенту

опозиції

політради

17.10.2002 р.

Утилізація:

min

max

60 60

Рециклінг:

min

max

65 55

За матеріалами:

Скло

Картон, папір

Метал

Полімери

Деревина

min 15

не має

22,5

Розв’язання проблеми безпеки і якості харчових продуктів має

базуватись на поліпшенні кожної стадії виробничого процесу.

Важливе значення має зважування, обробіток і пакування харчо-

вих продуктів. Застосування ручної праці на цих операціях

пов’язане з відхиленням від правил виробничої гігієни і безпеки,

тому дуже важливо підібрати високоефективне обладнання. На-

повнення і герметизація упаковки відіграє дуже важливу роль.

При цьому сучасні автомати безпосередньо на робочому місці

можуть формувати пакети, лотки і здійснювати герметизацію.

Обтягнуті герметичною плівкою лотки є винятково надійними,

а порушення герметизації помітні. Така упаковка дозволяє роз-

міщувати харчові продукти в оптимальному середовищі, що збі-

льшує термін їх зберігання і попереджує від псування, зумовле-

ного мікробіологічними, хімічними або фізичними змінами.

Дуже важливо забезпечити надійність і чистоту етикетування.

Поряд з використанням багатооборотної тари необхідно ство-

рити умови повного кругообігу і утилізації матеріалів використа-

ної тари. З урахуванням особливостей утилізації оцінюють еко-

логічність упаковки. Значна увага приділяється впливу відходів

пакувальних матеріалів на оточуюче середовище: забруднення

повітря, водоймищ, землі тощо. Важливо також ураховувати ви-

трати ресурсів сировини. Екологічну оцінку проводять в основ-

ному з позиції екологічного балансу. На відміну від властивостей

258

продукту, екологічні критерії можна вважати відносними, хоча

вони включають усі дії на оточуюче середовище. Разом з тим

споживання ресурсів спрямовує пошуки вчених і спеціалістів

відтворювальної сировини. Її оцінюють за вартістю і біологічним

розкладом. Наприклад, полімери із рослинної сировини дешевші,

ніж одержані з нафтохімічної сировини.

Перспективними можна вважати використання генних техно-

логій. Наприклад, багато мікроорганізмів утворюють і накопи-

чують різні поліефіри і «полігідроксижирні кислоти» як резервні

речовини. Вчені інституту мікробіології Університету в Мюнсте-

рі вперше клонували гени важливих ензимів біоситезу і внесли

суттєвий вклад щодо утворення поліефірів. Паралельно були

введені гени біосинтезу для утворення полігідроксижирних кис-

лот у ріпак, картоплю та інші рослини.

Європейський Союз ухвалив рішення, згідно з яким із січня

2004 р. нова упаковка зможе запускатись у виробництво тільки в

тому разі, коли виробник вжив усіх заходів щодо мінімізації за-

бруднення оточуючого середовища без шкоди для функціональ-

ності упаковки.

10.4. Вимоги до упаковки в ЄС

Існують норми безпеки товарів для споживачів, у яких регла-

ментуються склад деяких пакувальних матеріалів і якість облад-

нання, що використовується у виробництві продовольчих това-

рів. Наприклад, застосування пластмас у виробах, що контак-

тують з продуктами харчування, допускається тільки тоді, якщо

вони виготовлені із безпечних для здоров’я споживачів компоне-

нтів. Підставою для включення тієї чи іншої речовини у цей спи-

сок є представлення Європейським пакувальним інститутом тех-

нологічних і токсикологічних даних, що підтверджують

безпечність навіть при довготривалому зберіганні. Перевірку цих

нормативів здійснює науково-технічний комітет з продовольства

при Комітеті ЄС. Збут і використання для контакту з харчовими

продуктами пластмас із включенням компонентів, які відсутні у

списку, заборонено у всіх країнах ЄС.

Важливим напрямом посилення вимог до якості продукції, що

допускається на ринок ЄС, є екологічні норми. В ЄС діє близько

280 законодавчих актів щодо проблем забруднення повітря, води

і ґрунту, управління відходами, екологічної оцінки, біотехнології

тощо.

259

Останніми роками в країнах ЄС різко підвищилися екологічні

вимоги до упаковки продовольчих і непродовольчих товарів,

які поступово стають обов’язковими. Це має попередити забруд-

нення навколишнього середовища використаною тарою і речови-

нами, які виділяються при її ліквідації, особливо шляхом спалю-

вання.

На початку 90-х років ХХ ст. в ЄС щорічно вироблялося бли-

зько 50 млн т пакувальних матеріалів і тільки 20 % із них вико-

ристовувались повторно. Окремі країни, зокрема Німеччина, Ні-

дерланди, Данія прийняли ряд жорстких екологічних норм щодо

упаковки. Наприклад, у Данії в деяких випадках заборонено за-

стосування металевої тари, для частини рідких товарів припису-

ють повторне використання скляних пляшок.

Обов’язковими вимогами для країн—членів ЄС, які пропону-

ється ввести, є:

• об’єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними

для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача;

• до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні кон-

центрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі

норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому);

• за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка по-

винна бути придатна для багаторазового використання, а після

закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сирови-

ни або окремих компонентів.

Передбачено, що протягом десяти років з моменту вступу ди-

рективи в силу, утилізація становитиме 90 % використаної упаковки

за масою і 60 % сировинних матеріалів, які входять до її складу.

В Німеччині законодавство зобов’язує продуцентів організу-

вати збір своєї упаковки у торговельних організацій і споживачів,

для чого організовано спеціальні фірми.

У країнах ЄС сертифікацію з екологічних вимог застосовують з

1992 року. Для цього встановлено критерії щодо проведення оцінки

екологічної безпеки продукції на етапах її життєвого циклу і прави-

ла присвоєння екологічного знака ЄС продукції і технологіям.

Екологічне маркування повинно інформувати споживачів про

екологічні особливості товару. Маркування виробів, які наносять

найменшу шкоду навколишньому середовищу, здійснюється «зе-

леним знаком ЄС», що зображує квітку з 12 пелюстками-

зірочками та літерою Є всередині. Такий знак присвоюється ком-

петентними органами країн-членів, виходячи із екологічних норм

ЄС. Не застосовується цей знак для маркування продовольчих,

фармацевтичних і шкідливих хімічних речовин.

260

Екологічний знак ЄС не відміняє застосування національ-

них знаків. На упаковці німецьких товарів може також ста-

витися знак «Зелена крапка», який підтверджує, що вироб-

ництво даного товару є екологічно чистим і тара підлягає пере-

робці.

В ЄС уніфіковано правила, що торкаються етикетування,

маркування і упакування продовольчих та непродовольчих то-

варів.

Вимоги до етикетування повинні покращити інформованість

споживачів про якість продукції, яка реалізується. Найбільш де-

тально регламентується торгівля продовольчими товарами, що

надходять у закритих упаковках. Етикетка і реклама на таку про-

дукцію не повинні вводити в оману споживачів, не містити медич-

них приписів (за виключенням мінеральної води, зубної пасти,

функціональних і дієтичних продуктів), не видавати звичайні

властивості товару за якісь особливі, що виокремлюють його із

загальної маси подібних товарів.

Етикетки на харчові продукти повинні містити ряд обов’яз-

кових даних за уніфікованою формою:

• найменування продукту з чітко відображеною природою або

фізичним станом (мед натуральний, кава розчинна тощо);

• перелік інгредієнтів, які використані при виробництві дано-

го товару, включаючи різні добавки, що наводяться у порядку

поступового зниження;

• маса нетто;

• максимальний термін придатності;

• особливі умови зберігання і використання;

• назва фірми-виробника чи постачальника;

• район виробництва (для виноградних вин, коньяків та ін.).

Обов’язково наводиться номер (шифр) поставки конкретного

товару, а в роздрібній торгівлі — також його ціна. Передбачено

спеціальні правила фасування продовольчих товарів у роздрібній

торгівлі, а також допустимі відхилення від маси, що вказано на

етикетці.

Торгівля продовольчими товарами, які не відповідають цим

вимогам, забороняється в країнах ЄС.

З 1990 року прийнято стандартну форму відображення на ети-

кетках і рекламі хімічного складу та енергетичної цінності про-

довольчих товарів. Вона повинна розміщуватись на видному міс-

ці, у простій і зрозумілій для споживача формі. Розрахунок

калорійності здійснюється за коефіцієнтами, зафіксованими у ди-

рективі Ради ЄС. Ці відомості направлені на підвищення культу-