Сирохман І.В Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Подождите немного. Документ загружается.

281

Згідно з міжнародною практикою, що склалася, полімерні ма-

теріали повинні задовольняти ряд вимог, тому що низькомолеку-

лярні сполуки, що мігрують із полімерних плівок і застосовують-

ся для виробництва пластмас, створюють реальну небезпеку для

здоров’я людини:

• залишки непрореагованих мономерів;

• речовини, які добавляють до полімеру для надання йому

спеціальних властивостей (пластифікатори, стабілізатори);

• синтетичні органічні барвники, міграція яких усередину вміс-

тимого може негативно вплинути на колір, смак і запах продукту;

• важкі метали.

Полімерні матеріали мають ряд переваг порівняно з іншими

— вони міцні, легкі, вологонепроникні і надзвичайно економні.

Захист продукції від забруднення здійснюється в тому випадку,

коли вони не виділяють шкідливих речовин за рахунок пластифі-

каторів, наповнювачів, барвників, стабілізаторів, каталізаторів,

газоутворювачів, затверджувачів та інших сполук. В їхньому

складі можуть зустрічатися навіть токсичні сполуки, а саме плас-

тифікатори — похідні фталевої і фосфорної кислот, стабілізатори

— аміни і феноли; каталізатори — солі і окисли важких металів.

У полімерах також можуть міститися токсичні залишки, які не

вступили в реакцію вихідних мономерів — феноли, формальде-

гід, капролактам, стирол. Фенол і альдегід діють на нервову сис-

тему, можуть зумовити екзему і дерматити. Капролактам веде до

судинних неврозів та змін у печінці; стирол негативно впливає на

печінку, нервову та судинну системи. Більшість цих сполук ви-

являють канцерогенну, мутагенну та алергенну дії.

З метою охорони здоров’я споживачів створено і діє система

гігієнічного контролю за виготовленням і використанням полімер-

них матеріалів. Підприємства, які виготовляють, фасують, збері-

гають і реалізують сировину чи полімерні матеріали, повинні до-

тримуватись відповідних вимог, особливо щодо тих, які контак-

тують з продовольчими товарами.

За складом і фізико-хімічними властивостями полімерна

упаковка продовольчих товарів повинна задовольняти відповід-

ні вимоги стандарту. Її призначення повинно бути чітко визна-

чено. Наприклад, фенопласти не придатні для пакування продо-

вольчих товарів, а амінопласти підходять лише для сухих

продуктів. Рідкі і гарячі страви не можна фасувати у тару з

окремих марок стиролу.

Перелік полімерних матеріалів, допущених для використання

у харчовій промисловості, затверджується щорічно. Періодично

282

виходять друком збірники з оцінки синтетичних матеріалів, які

контактують з продовольчими товарами.

Координує контроль за впровадженням нових полімерів спе-

ціальний комітет, створений на базі Українського ВНДІГІНТОКСа

(м. Київ). За дозволеними до використання полімерними матеріа-

лами здійснюється державний санітарний нагляд, робляться ви-

сновки на підставі лабораторних досліджень дослідних варіантів

і виробів першого масового випуску. Надалі проводяться пері-

одичні перевірки.

Усім підприємствам, які починають виробництво продукції з полі-

мерних матеріалів, що буде контактувати з продовольчими товарами,

обов’язково слід подавати нормативну документацію до територіаль-

ної санепідемстанції. У цих документах вказується: найменування, ма-

рка, призначення, умови застосування, методика лабораторного конт-

ролю маловідомих речовин, введених у рецептуру даного матеріалу.

До імпортних полімерних матеріалів ставляться такі самі ви-

моги, як і до вітчизняних. Вони не повинні змінювати органолеп-

тичних властивостей продуктів і не вступати з ними у хімічні ре-

акції та передавати токсичні речовини у дозах, які перевищують

гранично допустимі.

Гігієнічна оцінка харчової тари, посуду і пакувальних матері-

алів із пластичних мас починається з визначення їх запаху. Якщо

він виявлений, то наступні дослідження не проводяться, а виріб

вважається непридатним для подальшого застосування.

Тару і пакувальні матеріали, що призначені для сухих продук-

тів (печиво, чай, крупи, макаронні вироби), досліджують за до-

помогою сорбенту (частіше це хліб), який щільно упаковують у

дослідний матеріал і протягом певного часу (від 2 до 10 діб) ви-

тримують у термостаті при кімнатних умовах. Контрольний зра-

зок сорбенту в тих самих умовах зберігають у щільно закритому

скляному посуді. Якщо сорбент змінює колір, смак або набуває

стороннього запаху під впливом упаковки, зразок бракують.

Більш жорсткі вимоги ставляться до матеріалів і тари, що ви-

користовують для упакування продуктів з високим вмістом білка,

жиру тощо. Їх досліджують методом витяжок, обробляючи у ви-

значених режимах розчинами кухонної солі, етилового спирту,

харчових кислот. Після цього витяжки перевіряють на наявність

у них токсичних речовин: фенолу, формальдегіду, стиролу, капро-

лактаму, солей свинцю, міді, цинку тощо.

У випадку виявлення у витяжках токсичних сполук (продуктів

розкладу полімерів, стабілізаторів та інших компонентів) прово-

дять токсикологічну експертизу на дослідних тваринах.

283

Залежно від результатів токсикологічних досліджень встанов-

люють основний критерій гігієнічної оцінки речовин — допус-

тиму кількість міграції (ДКМ).

ДКМ = Дм/V,

де Дм — максимально допустима добова доза даної речовини для

людини, мг/кг;

V — кількість харчових продуктів середньодобового раціону

людини.

Дм = ab/c,

де а — гранична добова доза речовин, мг/кг;

b — середня маса тіла людини, кг;

c — коефіцієнт запасу.

Величина с встановлюється залежно від ступеня токсичності

речовин:

• нетоксичні — до 10;

• малотоксичні — до 30;

• середньотоксичні — до 50;

• токсичні — до 100.

Найбільш токсичними вважають стирол, вінілхлорид, акрило-

нітрил.

Пластичні матеріали в основному не здатні до біохімічного

розкладання і тому не підлягають і не придатні до компостуван-

ня. Деякі пластмаси містять стабілізатори або пігменти, у складі

яких можуть бути важкі метали.

При повному спалюванні поліетилену і поліпропілену утво-

рюється вода і окис вуглецю без залишків. Полівінілхлорид на-

половину складається із хлору, тому при його спалюванні утво-

рюється хлористий водень, а при неповному згоранні — різні ви-

ди токсичного диму, які містять хлорвуглевод, а також водень

через утворення ціанідів.

З метою зниження шкідливих наслідків полімерної упаковки

необхідно:

♦ збирати і повторно переробляти упаковку традиційними

способами;

♦ використовувати полімерні композиції, здатні переходити в

розчин і піддаватися вторинній переробці;

♦ розробляти і використовувати біорозкладувальні полімерні

матеріали;

284

♦

використовувати безпечні речовини, які можна наносити на

поверхню готових продуктів чи напівфабрикатів, що можуть ви-

конувати роль захисних упаковок.

Основним критерієм екологічної безпеки вважається більш

широке застосування багаторазових упаковок.

Деякі міжнародні організації ведуть боротьбу проти застосу-

вання полівінілхлориду, оскільки вважають його мономери кан-

церогенними, тому переваги надаються поліолефінам, які містять

менше пластифікаторів, ніж полівінілхлорид.

10.10. Санітарний нагляд

і контроль за безпекою застосування

полімерних матеріалів і тари, призначених

для контакту з продовольчими товарами

Санітарно-гігієнічне законодавство приділяє особливу увагу

полімерним і комбінованим матеріалам, оскільки вони за приро-

дою і технологією можуть мати у своєму складі низькомолекуляр-

ні включення, мономери, стабілізатори, пластифікатори, модифі-

катори, пігменти, наповнювачі тощо. Ці речовини можуть мігру-

вати при певних умовах у продукт, змінювати його якість і погі-

ршувати стан здоров’я людей.

Мета санітарного нагляду і контролю щодо застосування по-

лімерних матеріалів і тари, які контактують із харчовими продук-

тами — забезпечити безпеку продовольчої сировини і продуктів

харчування через дотримання санітарно-гігієнічних вимог до цих

матеріалів. Основною законодавчо-нормативною базою для цьо-

го є закони України «Про забезпечення санітарного та епідеміо-

логічного благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчо-

вих продуктів і продовольчої сировини», Гігієнічні нормативи

ГН 2.3.972-00 «Гранично допустимі кількості хімічних речовин,

які виділяються із полімерних матеріалів, які контактують з хар-

човими продуктами» (з доданим до них списком усіх діючих на

даний час документів санітарно-гігієнічного характеру), «Перелік

матеріалів, виробів і обладнання, дозволених МОЗ для контакту з

харчовими продуктами і середовищами».

Санітарний нагляд та контроль за полімерними матеріалами і

тарою для продовольчих товарів необхідний у зв’язку з тим, що

при порушенні технології їх виробництва, умов зберігання і за-

285

стосування виникає реальна вірогідність міграції у продукти

компонентів полімерних матеріалів і тари. Вони можуть зміню-

вати органолептичні властивості харчових продуктів, а при дов-

готривалому надходженні в організм викликати інтоксикацію,

а також виявляти алергічний, ембріотоксичний, тератогенний і

мутагенний ефекти. Ризик забруднення продуктів харчування

суттєво підвищують компоненти полімерів при вищедопустимих

рівнях у їх композиційному складі допоміжних речовин і доба-

вок, наявності мономерів, продуктів деструкції компонентів по-

лімерів (у результаті неповної полімеризації або співполімериза-

ції), дії різних фізичних і хімічних факторів, старінні матеріалу.

Крім того, у сировині для виготовлення полімерів можуть бути

забруднювачі.

Ступінь контамінації харчових продуктів побічними сполука-

ми із полімерів залежить від їх розчинності, технології синтезу

полімерів, умов їх експлуатації. Наприклад, важливе місце за-

ймає кратність використання, температура, терміни зберігання

полімерних матеріалів, тривалість контакту матеріалу з продоволь-

чими товарами, дія сонячного світла, ступінь агресивності сере-

довищ, з якими контактують полімерні матеріали і тара.

До основних заходів, які дають змогу знизити ризик контамі-

нації продуктів компонентами полімерів, відносять:

• удосконалення технологічного процесу їх виробництва;

• випуск полімерних матеріалів і тари відповідно до гігієніч-

них вимог, що ставляться до них;

• експлуатація і зберігання виробів згідно з призначенням, тем-

пературно-вологісними режимами та іншими умовами їх викори-

стання;

• посилення державного санітарного нагляду і виробничого

контролю за випуском та експлуатацією полімерних матеріалів і

тари, які контактують з харчовими продуктами.

Органами Держсанепіднагляду уточнені гігієнічні вимоги до

полімерних матеріалів з урахуванням досягнень гігієнічної науки

і практики:

♦ до рецептури полімерного матеріалу не повинні входити ре-

човини, які характеризуються високою токсичністю і специфіч-

ною дією на організм — канцерогенною, мутагенною, алерген-

ною тощо;

♦ технологія виробництва повинна забезпечити отримання по-

лімерних матеріалів зі стабільними гігієнічними показниками;

♦ вироби із полімерних матеріалів при контакті з харчовими

продуктами і модельними середовищами не повинні змінювати їх

286

органолептичні властивості, а також виділяти хімічні речовини,

що входять до рецептури полімерного матеріалу, у кількостях,

які перевищують допустимі рівні;

♦ при дії модельних розчинів, що імітують харчові продукти,

а також при контакті з продовольчими товарами під час дослідної

експлуатації зовнішній вигляд виробів не повинен змінюватись.

У деяких випадках ураховують також вимоги до полімерних

матеріалів і їх компонентів, як відсутність стимулюючої дії на

розвиток мікрофлори, хімічних реакцій або інших взаємодій з хар-

човими продуктами.

У «Переліку матеріалів, виробів, обладнання, дозволених

МОЗ для контакту з харчовими продуктами і середовищами» на-

водяться допустимі температура, вологість, кислотність, концен-

трація жиру і алкоголю в продуктах і напоях, призначених до кон-

такту з конкретними полімерними матеріалами і їх марками. Для

частини полімерних матеріалів строго лімітовані терміни їх екс-

плуатації і зберігання.

До основних напрямів удосконалення Держсанепіднагляду за

полімерними матеріалами належать:

• гігієнічна оцінка нових полімерних матеріалів, які раніше не

використовувались у харчовій промисловості;

• гігієнічна оцінка полімерних матеріалів, які випускаються

вітчизняною промисловістю, і які надходять по імпорту;

• поточний санітарний нагляд за критичними контрольними

точками виробництва полімерних матеріалів.

Важливим аспектом удосконалення Держсанепіднагляду по-

винні стати нові умови видачі гігієнічного висновку на допуск до

виробництва, постачання, реалізації і застосування виробів із по-

лімерних матеріалів, призначених для контакту з харчовими про-

дуктами. Відповідно до наказу МОЗ гігієнічний висновок вида-

ється на основі експертизи представлених документів та

результатів проведених досліджень. Особливо важливими є орга-

нолептичні, хімічні, в окремих випадках — мікробіологічні показ-

ники, а також дослідження біологічної активності речовин, які

виділяються із полімерних матеріалів. У разі повної відповідності

виробів вимогам санітарного законодавства видається гігієнічний

висновок.

При гігієнічній оцінці враховують допустимі межі та умови

застосування виробів із полімерних матеріалів, призначених для

контакту з харчовими продуктами. В окремих випадках їх мо-

жуть доповнювати вимогами до процесів виробництва, зберіган-

ня, транспортування та експлуатації.

287

Гігієнічні висновки видаються:

• на визначений вид виробів із полімерних матеріалів, які кон-

тактують з харчовими продуктами;

• на окрему номенклатурну одиницю виробів;

• на зміну складу, рецептури, технологічного процесу вироб-

ництва, нормативної або технічної документації на вироби;

• після закінчення терміну дії раніше виданого висновку;

• на дослідну партію виробів із полімерів;

• на партію імпортних виробів з полімерних матеріалів при

відсутності нормативної і технічної документації на продукцію,

яка ввозиться на територію України.

При видачі гігієнічного висновку на окремі види вітчизняних

виробів із полімерних матеріалів, що контактують з харчовими

продуктами, обов’язковим є: оцінка умов виробництва з видан-

ням гігієнічного висновку на них, узгодження виробника з Держсан-

епідслужбою нормативної або технічної документації після ана-

лізу результатів гігієнічної оцінки з подальшою видачею виснов-

ку на готові полімерні вироби.

Гігієнічний висновок на полімерну продукцію для продоволь-

чих товарів повинен містити таку інформацію:

♦ У графі «Найменування продукції» вказується його на-

йменування, назва марки (якщо вона є), матеріал, з якого виготов-

лений виріб, марка матеріалу. Запис, який містить лише на-

йменування матеріалу, з якого виготовляється виріб (наприклад,

«пляшки із поліетилентерефталату», «стаканчики із полістиро-

лу»), не допускається;

♦ Графи «Організація-виробник нормативної документації»,

«Організація-виробник», «Одержувач гігієнічного висновку» по-

винні містити відомості про конкретні організації (найменування,

юридична адреса) або фізичні особи.

♦ У графі «Нормативна і технологічна документація» зазна-

чаються номери нормативно-технічної (ДСТУ, РСТ, ТУ) і техні-

чної документації (технічні інструкції) з вказівкою про діючі змі-

ни, а також нормативні документи, на відповідність яким

проведена гігієнічна оцінка (ГН). Проведення гігієнічної оцінки

вітчизняних видів продукції неможливе без наведення норматив-

ної документації разом з переліком показників якості, які конт-

ролюються, у тому числі і гігієнічних, а також технологічного ре-

гламенту їх виробництва.

♦ У графі «Протокол досліджень» вказується номер протоколу

із зазначенням дати видачі, найменування організації, які прово-

дять дослідження.

288

♦

У графі «Реквізити імпортної продукції» робиться посилан-

ня на документи (сертифікати, декларації), які підтверджують,

що даний матеріал або виріб допущений у країні-експортері.

У разі відсутності цих документів, сертифікат видається термі-

ном на один рік.

♦ У графі «Гігієнічна характеристика продукції» повинні бути

відображені основні гігієнічні показники, які притаманні даному

виду продукції і за якими повинен здійснюватися періодичний гі-

гієнічний контроль.

♦ «Сфера застосування» характеризується конкретними типа-

ми продуктів харчування (сухі, волого- або жировмісні), які до-

пущені для контакту з даним матеріалом (виробом). Якщо виріб

дозволяється до контакту з алкогольними напоями, то вказують

максимально допустиму міцність алкогольної продукції.

♦ «Необхідні умови використання, зберігання, транспортуван-

ня і заходи безпеки» — повинні бути вказані конкретні умови ви-

користання матеріалу (виробу) — можливість одно- або багато-

разового застосування, максимальна температура продукції, яка

контактує з продовольчими товарами, час контакту.

♦ «Інформація, що наноситься на етикетку» — повинна вклю-

чати заходи перестороги при транспортуванні, зберіганні та екс-

плуатації продукції.

♦ При заповненні графи «Термін дії» гігієнічного висновку

необхідно мати на увазі, що він встановлюється залежно від виду

продукції, кількості супроводжуючої документації, ступеня ви-

вчення об’єкта дослідження. Максимальний термін дії гігієнічно-

го висновку — п’ять років. Якщо застосовують партію для дослі-

дного випробовування і відсутні документи на імпортну

продукцію, гігієнічні висновки видаються на один рік. За новим

положенням, гігієнічні висновки Держсанепіднагляду вважають-

ся підставою для видачі Держспоживстандартом сертифікату

відповідності.

Згідно із законом «Про якість та безпеку харчових продуктів

та продовольчої сировини» передбачено обов’язкову державну

реєстрацію полімерних матеріалів, що є важливою умовою для їх

реалізації.

Останнім часом внесено зміни щодо порядку подання докуме-

нтації і зразків для хімічної оцінки, у правилах відбору проб для

лабораторного дослідження, підготовку проб до аналізу, прове-

дення санітарно-хімічних досліджень, виборі контрольних показ-

ників і методів їх визначення та оцінювання отриманих результа-

тів. Наприклад, у ГН 2.3.3.972-00 наведено нові дані про основні

289

види матеріалів, які дозволені для контакту з продуктами харчу-

вання, основні хімічні речовини-мігранти властиві конкретним

полімерним матеріалам, які слід контролювати при проведенні

типових санітарно-хімічних досліджень.

Введено положення про те, що для ідентифікації речовин,

значення ДКМ якого не встановлено чи відсутнє, слід керува-

тися ГДК відповідної хімічної речовини у питній воді. При

проведенні санітарно-хімічних досліджень виробів, які при-

значені для контакту із сухими продовольчими товарами, оцін-

ка хімічних речовин, що визначається у повітряному середо-

вищі, проводиться згідно з ГН 2.3.3.972-00, виходячи із

середньодобової ГДК.

До пріоритетних напрямів удосконалення безпеки полімерних

матеріалів і тари належать:

• збір і аналіз даних про можливість міграції речовин поліме-

рів як при виробництві і переробці матеріалу, так і при експлуа-

тації;

• розробка єдиних методик для проведення токсикологічних

досліджень, єдиних методик і критеріїв безпеки для застосування

нових полімерів і науково-гігієнічних показників;

• гігієнічне обґрунтування можливостей заміни полімерних

матеріалів більш перспективними;

• гігієнічна експертиза імпортних полімерних матеріалів, які

застосовуються для тари й упаковки, в обладнанні й технологіч-

них лініях фасування продуктів;

• розв’язання проблем допустимих доз речовин, які мігрують

із полімерів, при одночасному їх надходженні в організм із хар-

човими продуктами, повітрям, водою, а також крізь шкіру;

• вивчення впливу полімерних матеріалів, які контактують із

продовольчими товарами, на метаболізм харчових продуктів у

організмі;

• виявлення механізму і особливостей дії полімерів на окремі

функції організму;

• оцінка етапів та умов забруднення речовинами, які мігру-

ють із полімерів і продукції різних галузей харчової промисло-

вості;

• дослідження ефективності миття полімерної тари багатора-

зового і тривалого використання;

• удосконалення діючих інструктивно-методичних і норматив-

них документів з урахуванням сучасних вимог науки і практики;

• розробка гігієнічної класифікації матеріалів щодо ступеня

безпеки для здоров’я населення;

290

• розв’язання проблеми застосування комп’ютерних методів

прогнозування біологічних ефектів полімерних матеріалів, які

контактують з продовольчими товарами;

• вивчення можливостей використання вторинних матеріалів

для контакту з продовольчими товарами.

У цілому нові директивні і нормативні документи дають змогу

удосконалювати державний санітарний нагляд відносно забезпе-

чення безпеки використання полімерів у харчовій промисловості.

Чисельними дослідженнями пакувальних матеріалів, які вико-

ристовувались у Данії протягом п’яти років, більш ніж у 1000 до-

сліджених екстрактів проб полістиролу, поліпропілену, поліети-

лентерефталату і полівінілхлориду виявлено понад 50 різних

домішок. У пробах полівінілхлориду в значних кількостях знай-

дено діетиленгексиладипат, динонілфталат та інші похідні фтале-

вої кислоти. Разом з тим у 69 % зразків піки домішок не переви-

щували допустимого рівня.

Проведено модельне санітарно-гігієнічне і токсикологічне ви-

вчення показників безпеки заливок рибних пресервів. Для цього

готові упаковки із поліпропілену заливали 6 %-м розчином оцто-

вої або лимонної кислоти з додаванням 2-5 % кухонної солі, імі-

туючи заливку пресервів. Через 10, 15 і 30 днів визначали орга-

нолептичні властивості, вміст формальдегіду і токсичних елемен-

тів (мідь, свинець, кадмій, цинк, миш’як). Виявлено тенденцію до

накопичення токсичних елементів у заливках, вміст яких не пе-

ревищував гранично допустимих. Висока концентрація формаль-

дегіду спонукала авторів до наступних досліджень різних конце-

нтрацій оцтової кислоти і солі у заливках при використанні

упаковок із поліпропілену для рибних пресервів.

Досліджено 24 пластикові пляшечки для дитячого харчування,

які в домашніх умовах піддавались стерилізації. Полікарбонат, із

якого виготовлено тару, стерилізували парою, обробляли хіміч-

ними реактивами або промивали в машині водою з поверхнево-

активними речовинами при температурі 65 °С. Використання

дуже чутливого методу ВЕРХ (Про 0,03 мг/кг) не дало можливо-

сті встановити присутність біофенолу А у продуктах які зберіга-

лись у пляшках.

Хімічне і ветеринарне дослідне відомство Штутгарту (Німеч-

чина) перевірило 50 комбінованих плівок на наявність у них ізо-

ціанатів, які утворюють у вологовмісних харчових продуктах кан-

церогенні сполуки. У 30 % плівок ізоціанати містились у кількос-

ті, значно нижчій, ніж нормовано Європейським законом, —

1 мг/кг, а в 70 % плівок — їх не виявили.