Скорик М.М. Основи теорії гендеру

Подождите немного. Документ загружается.

Основи теорії ґендеру

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

Видавництво “К.І.С.”

2004

ББК 60.54я73

О-75

Навчальний посібник “Основи теорії ґендеру” спрямований на те, щоб цілісно й у сис-

тематизованій формі подати основні поняття, структуру й тематику ґендерних досліджень як

предмета міждисциплінарного вивчення. Тут систематизовано викладено як основи ґендеру,

так і способи його побутування в різних суспільних сферах та соціальних інститутах.

Структура посібника побудована за модульною системою та містить розділи, що мо-

жуть бути висвітлені в рамках окремих навчальних дисциплін – філософії, соціології,

політології, правознавства, літературознавства, мовознавства тощо.

Розрахований на студентів ВНЗ та викладачів соціальних і гуманітарних дисциплін.

Видання здійснено в рамках Програми рівних можливостей ПРООН за фінансової

підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у співпраці з Міністерством освіти і

науки України.

Текст посібника підготував Київський інститут ґендерних досліджень.

Рецензенти посібника:

Богачевська-Хом’як М., д-р іст. наук, директор Програми ім. Фулбрайта

Гундорова Т.І., д-р філол. наук, чл.-кор. НАН України

Орлов В.Ф., д-р пед. наук, професор

Редакційна колегія посібника:

Агеєва В.П., д-р філол. наук, професор

Кобелянська Л.С., канд. філос. наук, доцент

Скорик М.М., канд. філос. наук

Відповідальний редактор: Скорик М.М., канд. філос. наук

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою

Міністерства освіти і науки України

Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с.

ISBN 966-8039-70-Х ББК 60.54я73

 ПРООН

 Київський інститут ґендерних досліджень

 Агеєва В.П, Близнюк В.В., Головашенко І.О.,

Горностай П.П., Лавриненко Н.В.,

Луценко О.А., Маланчук-Рибак О.З.,

Малес Л.В., Мельник Т.М., Оксамитна С.М.,

Скорик М.М., Смоляр Л.О.,

Суковата В., Фоменко О.С., Чухим Н.Д., 2004

 “К.І.С.”, дизайн, макет, 2004

Твердження, викладені в цій публікації, відбивають думку авторів і можуть

не збігатися з позицією ПРООН чи оргацізацій та закладів системи ООН.

При використанні матеріалів посилання на посібник обов’язкове.

О-75

Зміст

Вступ 5

1. Ґендер як наука та навчальна дисципліна (Мельник Т.М.) 10

2. Проблематика статі: виникнення та ґенеза ( Чухим Н.Д. ) 30

3. Становлення теорії ґендеру (Головашенко І.О.) 79

4. Біологічні, психологічні та соціокультурні чинники

ґендеру (Малес Л.В.) 109

5. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної

ідентичності (Горностай П.П.) 132

6. Ґендерні ролі та стереотипи (Оксамитна С.М.) 157

7. Жіночий рух як ідеологія і практика суспільних змін

(Маланчук-Рибак О.З.) 182

8. Ґендер у політиці (Мельник Т.М.) 219

9. Ґендер і ЗМК (Скорик М.М.) 266

10. Правові аспекти ґендеру (Мельник Т.М.) 283

11. Ґендерні відносини в економічній сфері (Близнюк В.) 327

12. Ґендерні відносини в родині (Лавриненко Н.В.) 354

13. Ґендер і релігія (Суковата В.) 385

14. Ґендерна літературна теорія і критика (Агеєва В.П.) 426

15. Українська ґендерна культурологія (Агеєва В.П.) 446

16. Ґендер і мова (Фоменко О.С.) 456

17. Ґендерна освіта й педагогіка (Луценко О.А.) 476

18. Становлення ґендерної освіти в Україні

( Смоляр Л.О. ) 504

Глосарій 520

Summary 531

Автори навчального посібника

1. Агеєва В.П., доктор філологічних наук, професор

Національного університету “Києво-Могилянська академія”;

2. Близнюк В.В., кандидат економічних наук;

3. Головашенко І.О., кандидат філософських наук, викладач

Вінницького технічного університету;

4. Горностай П.П., кандидат психологічних наук, провідний

науковий співробітник Інституту соціальної та політичної

психології АПН України;

5. Лавриненко Н.В., кандидат соціологічних наук, старший

науковий співробітник Інституту соціології НАН України;

6. Луценко О.А., кандидат філософських наук, доцент Сумського

педагогічного університету ім. А.Макаренка;

7. Маланчук-Рибак О.З., кандидат історичних наук, науковий

співробітник інституту етнології НАН України (м. Львів);

8. Малес Л.В., кандидат соціологічних наук, викладач Київського

національного університету імені Тараса Шевченка;

9. Мельник Т.М., кандидат юридичних наук;

10. Оксамитна С.М., кандидат соціологічних наук, доцент,

завідувачка кафедри соціології Національного університету

“Києво-Могилянська академія”;

11. Скорик М.М., кандидат філософських наук, докторант

Інституту соціальної та політичної психології АПН України;

12. Смоляр Л.О., кандидат історичних наук, доцент Одеської

академії харчових технологій;

13. Суковата В., кандидат філософських наук. викладач

Харківського університету ім. В.Каразіна.

14. Фоменко О.С., кандидат філологічних наук, доцент Київського

національного університету імені Тараса Шевченка;

15. Чухим Н.Д., кандидат філософських наук, доцент Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

ВСТУП

Активні суспільні трансформації, що відбуваються нині,

суттєво змінюють усталені способи життєдіяльності, суспільні

норми та ідеологічні конструкції, що їх визначають. Ці трансфо-

рмації активно осмислюються на різних рівнях; формуються і

розвиваються нові наукові напрямки, що мають на меті осмисли-

ти та висловити ці зміни.

Одним із таких напрямків стала теорія ґендеру.

З’явившись у вітчизняних соціальних і гуманітарних студіях

на початку 1990-х, термін “ґендер” та пов’язана з ним проблема-

тика набули вибухоподібного поширення і розвитку, оскільки

апелювали до, можливо, найґрунтовнішого з поділів людства –

поділу на статі, порушуючи питання “Що таке бути жінкою чи

чоловіком у сучасному світі?” та даючи на нього різноманітні,

але часто рівно теоретично привабливі відповіді.

Контекст появи ґендерних досліджень, як нового наукового

напрямку, склали і вітчизняна традиція теоретизування над про-

блематикою статі, що визначала її як маргінальну і розглядала

побіжно, і суспільні практики радянських, а пізніше – пострадян-

ських країн, для яких конфлікт між номінально егалітарною іде-

ологією та подальшими, вже посттоталітарними, суспільними

перетвореннями, які відновлювали соціальну ієрархію, розмежо-

вуючи колишніх рівних громадян за соціально-економічними,

віковими, етнічними та, як виявилося, й ґендерними ознаками,

став видимим лише в останній час.

Відтак, теоретичне дослідження “політик нерівності” – осно-

вна інтенція феміністичних, а потім і ґендерних, студій – потра-

пили в сприятливий ґрунт, визначивши теоретичну привабли-

вість та евристичність теорій ґендеру. Їх активне вивчення, адап-

тація та застосування для аналізу української ґендерної ситуації,

що здійснювалися у вітчизняній гуманітарній та суспільствозна-

вчій думці в останнє десятиріччя, перетворили ґендерні дослі-

дження з локальної галузі соціального знання на чільний напря-

мок соціогуманітарної думки.

Основи теорії ґендеру

Ґендерні дослідження, розпочаті в Україні зусиллями ентузі-

астів – викладачок і викладачів українських вищих навчальних

закладів, дослідників і дослідниць з науково-дослідних установ,

що першими оцінили евристичний потенціал теорій ґендеру, їх

актуальність, затребуваність та безумовну перспективність, на-

далі отримали значний розвиток. Розпочавшись із поодиноких

розробок спеціальних курсів з локальних ґендерних проблем, з

нечисленних наукових розвідок в галузі ґендеру, в подальшому

цей напрямок викликав справжню хвилю зацікавленості у науко-

вців, молодих фахівців, викладачів.

Діяльність ґендерних дослідницьких центрів – недержавних

організацій, створених, як правило, при вищих навчальних за-

кладах України, спрямовувалась на розроблення й упровадження

ґендеру та ґендерної проблематики в навчальний процес.

Об’єднуючи зусилля викладачів суспільствознавчих і гу-

манітарних дисциплін та фахових науковців, такі центри істотно

посприяли становленню ґендерних досліджень в Україні.

Мабуть, основним досягненням діяльності цих творчих груп

стало уведення в науковий обіг нового дискурсу: великою мірою

саме їх заслугою стали вивчення нового кола явищ, пов’язаних із

проблематикою статі, сформульована відмова від “ґендерно ней-

тральної” методології, відстоювання ґендерно чутливої термі-

нології у наукових дослідженнях, обґрунтування актуальності та

популяризація ґендерної проблематики та її вихід за стіни науко-

вих лабораторій.

Зміні наукової та громадської думки щодо проблематики

ґендеру посприяли численні праці з цих питань, і написані ук-

раїнськими дослідниками й дослідницями, і перекладені ук-

раїнською мовою. Ці роботи, хоч і є різноплановими, написани-

ми в межах різних наукових і суспільних контекстів, відбивають

позиції часу, нації та особистості. Всі вони написані в останнє

десятиріччя в Україні, у період становлення не лише ґендерних

досліджень як наукового напрямку, а й постання нових

ґендерних відносин у країні загалом та формування суспільного

ставлення до цих проблем.

Вступ

За останні роки ґендерні підходи укоренились та розвину-

лись майже у всіх гуманітарних і соціальних галузях вітчизняних

наук: від соціології, психології, педагогіки, історії, філософії,

релігієзнавства, літературознавства та мистецтвознавства до

політичних наук, права, наук про державне управління, еко-

номіки й статистики.

Сфери та обсяги залучення до них ґендерних підходів

нерівноцінні й часто різнорівневі; так само різняться й теоретич-

ний і категорійний апарати, й застосовувані методології

досліджень. Характерне для них використання теоретичних по-

зицій, розроблених західними як феміністично, так і ґендерно

зорієнтованими вченими зумовлює різниці у розумінні та вико-

ристанні основних понять, у способах їх застосування для

аналізу виявлених ґендерних проблем. У наслідку, під загальною

назвою “ґендерних досліджень” в українському науковому та

освітньому полі функціонують одночасно майже всі теоретичні

пропозиції, так чи інакше заангажовані на висвітлення жінок і

чоловіків та їхніх суспільних ролей: від “філософії статі” і до

соціо-конструктивістських підходів. Другим аспектом цієї про-

блеми є міждисциплінарний характер ґендерних досліджень, що

зумовлює їх залежність від теоретичних засад та методологічних

стандартів, прийнятих у тій чи іншій науковій дисципліні.

Це зумовлює потребу в узагальненні корпусу знань,

об’єднаних під назвою “теорій ґендеру”, у цілісному баченні

функціонування ґендеру в певній суспільній ситуації, система-

тичному викладі основних положень.

Презентований увазі освітянської та наукової громадськості

навчальний посібник “Основи теорії ґендеру” є спробою викона-

ти ці завдання. Він має на меті відбити ґендерні дослідження як

уже усталену теоретичну перспективу, сформовану останніми

десятиріччями ХХ століття. Посібник містить виклад основних

напрямків і течій розвитку ґендерних та феміністичних

досліджень, їх генезу в межах низки галузей гуманітарного й

суспільного знання, теоретичні прояви ґендерної проблематики в

різних суспільних, суспільно-політичних та власне теоретичних

контекстах.

Основи теорії ґендеру

В основу посібника покладено ідею комплексності

міждисциплінарного ґендерного підходу, кроссекторальності

ґенедрної проблематики та можливостей гнучко трансформувати

цей курс залежно від спеціалізації, профілювання, рівня акреди-

тації того чи іншого навчального закладу.

Хочемо зазначити, що цього посібника не було б, якби не

сумління, талант і надзвичайна наполегливість тих, хто долучив-

ся до його розробки. Він є результатом цілої низки зустрічей,

обговорень на численних семінарах із ґендеру, що відбувалися

протягом 2001 – 2003 років, в рамках впровадження ґендерних

підходів у систему вищої освіти Програмою рівних можливостей

ПРООН у співпраці з Міжнародним фондом “Відродження”. Ре-

зультатом цих зусиль стала розробка цього навчального посібни-

ка. Авторський колектив посібника – це фахівці з різних галузей

наукового знання, представники різних регіональних ґендерних

центрів.

Особливо слід відзначити внесок людини, що тривалий час

була координатором цього проекту і для якої ґендерні

дослідження стали справою її життя, – Наталі Чухим, якої, на

жаль, уже немає серед нас. Саме її праця сприяла здійсненню не

лише підготовці та написанню посібника з основ теорії ґендеру,

але й цілій низці попередніх, спрямованих на впровадження в

Україні ґендерної освіти.

Організовані та здійснені Наталкою Чухим та за її керів-

ництва ґендерні експертизи навчальних програм, розроблені й

запроваджені спецкурси з ґендерних дисциплін на гуманітарних

факультетах Київського національного університету імені Тараса

Шевченка, низка її статей з актуальних проблем ґендерної освіти

й методології ґендерних досліджень, значна просвітницька й ор-

ганізаційна праця зробили цю непересічну дослідницю

“матріархом” та ідеологом цього справді історичного процесу.

Її ім’я – не єдине в переліку авторів посібника, за якими стоїть

не лише особиста історія, а й ціла галузь у дослідженнях, які ще

років з десять тому здавалися в Україні неможливими. Для Люд-

мили Смоляр, з іменем якої пов’язане проведення перших науко-

Вступ

вих студентських конференцій з ґендеру в Україні, конкурси сту-

дентських робіт, майстер-класи для викладачів, значна наукова,

освітянська та просвітницька діяльність, робота в цьому авторсь-

кому колективі також стала останньою її працею.

Цей навчальний посібник є й нашою шаною цим його ор-

ганізаторкам і натхненницям, що стояли біля витоків ґендерних

досліджень в Україні, і що пішли з життя майже одночасно.

Автори та розробники цього посібника сподіваються, що він

викличе зацікавлення студентської молоді, викладачів, науковців

та дослідників ґендерної проблематики і стане корисним у фор-

муванні ґендерно неупередженого світогляду.

Розділ 1.

ҐЕНДЕР ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА

ДИСЦИПЛІНА

Світова наукова думка на межі другого – третього тисячоліть

характеризується появою нових напрямків наукових досліджень,

переосмисленням, здавалося б, усталених теорій і переоцінок зви-

чних соціальних, політичних, повсякденних практик. Від століття

до століття прогресує спеціалізація наукового знання. Нові про-

блеми, суперечності, альтернативи, типи інтелектуальної діяльно-

сті потребують культури порушення питань, спираючись на попе-

редні наукові традиції і вміння зосередити думку на проблемах

нової епохи, часу, країни. Перед гуманітарною наукою постали

історичні завдання по-новому осмислити соціальні реалії перело-

мних епох, погляди на світ і справедливість його організації, від-

найти людські ресурси, потенційні можливості й межі перебудови

усталених суспільних відносин, переозначити їх перспективу. Ці

завдання зумовлені необхідністю оновити й реформувати націона-

льні суспільства та світову спільноту, дотримання гуманістичних і

демократичних принципів соціального життя; зосередити увагу на

особистості, її становищі і статусі, а також на її значенні в забезпе-

ченні подальшого поступу людства та його стійкого розвитку; ус-

відомити, що керування сучасними соціальними процесами потре-

бує не розрізнених ідей, а нової комплексної системи знань, що

містить і соціо-статевий складник.

Для позначення нових стратегій світового регулювання

cоціо-статевих відносин у суспільних науках виник термін “ґен-

дер” та започаткувалися ґендерні дослідження. Вони мали на ме-

ті аналізувати відносини між жінкою та чоловіком, визначати

їхні характеристики через спільне й відмінне, розкривати ролі

статей, конструктів фемінності та маскулінності тощо.

Трансформація національного життя в умовах глобалізації,

всеосяжні світові масштаби діяльності, зв’язків, стосунків, до-

лання кордонів зумовили потребу запровадити поняття ґендеру в

практичних перетвореннях. Його стали застосовувати при визна-