Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

А ще ж приãадóю (це десь 70-ті, 80-ті), хоч ãроші і бóли, а то-

варів нема. Тоді ж товарó не бóло. Тоді бóло можна йоãо за шось

êóпить, таê не бóло товарó. Яê і бóло, таê попід прилавêами. Шоб

дóже

сêазать, шо можна бóло йоãо êóпить, нє. Особенно оце ж êов-

ри, паласів тоді ж не бóло. Коври бóли, я êóпляла в маãазині, яê во-

ни почали трохи появляться. А таê не бóло. Сестра робила в маãа-

зині, таê вона êазала, шо достать

нічоãо не можна бóло. Трóднощі

таêі бóли. Та все рівно, яêось до роз’єдінєнія бóло нам êраще жить.

При Брєжнєві нам бóло трошêи леãше, при Брєжнєві. А ось êоли

цей êолхоз розпався, вже ферма розпалась, нам землю дали. В мене

п’ять двадцять п’ять. Її здала в êолхоз, чи фермерó здала?! Нó, нам

за неї він зерном дає, і раньше він давав зерном, нó, там по сêіêи, не

по баãато. Більше ãроші. Хочеш зерном брать, бери зерном, хочеш

ãроші, бери ãроші. Нó, шо там він дає – ê

апля в морі! Тищó триста

за ãод – оце він нам дав (це яê за мою землю). Всім порівнó поділи-

ли. Усім одинаêово дали. Хто хоче землею, хто хоче ãрошима…

Село наше бере назвó від річêи. Річêа Сóра. Річêа ж ця про-

тіêає дето рядом т

óт. Колись і розêазóвали та я вже забóла. Бóло

там село, таê êазали П’ятихатêи. А чоãо таê êазали, не знаю. Ото

там – Татарівêа, це ото там, “Зоряні”, “Зоряні” êолхоз “Зоря”, а чоãо

їх таê називали? П’ятихатêи – може там п’

ять хат бóло зразó яê

строїлися? Байраê ó нас тоже êазали все время, на Байраці, то вони

і щас êажóть: “На Байраччі”.

Гарêóша Клавдія Михайлівна, 1924 роêó народження,

с. Сóрсьêо-Михійлівêа, Солонянсьêоãо районó

Дніпропетровсьêої області

Гарêóша Клавдія Михайлівна, 1924-ãо роêó народження.

Народилася тóт. Да. Місцева. Батьêів моїх звали – матір Мотря, а

батьêа – Мишêо. І вони місцеві, да. Дєдóшêó і бабóшêó пам’ятаю…

Пам’ятаю, нó, тіêи я óже забóла яê їх звать. По-моємó дєдóш

êó бóло

звóть Савêа, це – мамин батьêо, моєї мами, вобщєм дедóшêа Савêа,

а бабóшêó... Дєдóшêó я не пам’ятаю, я йоãо не бачила, і не пам’ятаю.

Він ó ãолодовêó в 33-мó, яê бóла ãолодовêа, поїхав ó Полтавó, мі-

Опитування провели В.В. Ликова, Г.В. Лєснікова (червень, 2009 р.). Науково-

популярним методом передала Н.А. Бєлік.

нять. Поїхав і не вернóвся. Наміняв там хліба, бо бóла ãолодовêа. І

не вернóвся. Я йоãо не бачіла.

Моя мама родилась ó 95-мó, а батьêо – в [18]93-мó. У батьêів

не велиêе бóло ãосподарство. Сіяли ж самі. У степó êавóнів бóло

ба

ãато, бóло ãарбóзів звезóть… [

Сміється

]. Молотили самі, êосили,

сіяли пшеницю. Яê êолãоспи почали орãанізовóвати пам’ятаю. Да.

У êолãоспи люди не хотіли іти, таê ó нас забирали ó êоãо шо є: і

хліб, і цибóлю, і часниê, і, нó, óсе, óсі продóêти забирали, шоб тільêи

людям іти. І в

моїх батьêів я знаю тоже ходили… У нас під подóш-

êами бóло трошêи заховано мóêи. І те нашли, забрали. І в поãрібах

шóêали, óсе під мітлó забирали. І наші ж люди, наші! Мєсні виділе-

ні, таêа бриãада бóла. І ото обіжали людей страшне, страшне. Ой,

Боже, Боже, нó, шо ж…

Голодовêа ó 33-мó бóла, бо бóв неврожай, бóв неврожай, бóла

ãолодовêа. Люди мерли. За 21-й ãолод я не знаю. Нó, бóло шось, бó-

ло, били неврожаї чи…чи… Нó, в 33-мó щє êажóть,

ісêóствєна бóла

ãолодовêа. Нó, я ще малой бóла, нó, вже в шêолó ходила. Да, в нас

тóт бóла шêола. Давно щє бóла шêола і є. Заêінчила я 7 êласів.

Шêола в нас є, і не одна даже. Зараз óже

вона одна, а то тóт бóла, і

там – в один êрай. 3 шêоли бóло! Да. Зараз óже вона одинадцять

êласів ó нас. А в отім êраї, це таê по селянсьêомó виêладó вона 8-

річна бóла. А отóто (байраê на йоãо êазали), тóт тільê

и бóло 4 êла-

си. А вже 5-й êлас ó центр ходили.

У тих, шо не хотіли, вони забирали все. А люди ж тоді – нó

що робить? Треба йти, треба йти. Позабирали все в людей. Орãані-

зовóвали êолãоспи. Нó, напрасно, шо не йшли в êолãосп, напрасно.

Нада б

óло зразó йти! Оце яê бóв êолãосп, ó нас óсе бóло, ó нас óсе

бóло: і свинарниêи, і êоровниêи, і вівці бóли, а тепер нема ніде нічо-

ãо. Стайні пóсті, пóсті, ãоробці ото тіêи живóть і все. Коров óже в

селі

мало. То бóло в êаждім дворі êорова, ó êаждім дворі! А тепер ó

нас череда 50 êоров, а тепер – стадо 50 êоров!? Це ж недопóстімо.

Молоêо ó селі 3-4 ãривні літра.

Працювати ó êолãосп пішла зразó після шêоли. Працювала і

êóхарêою, ще яê молода бóла. Заставляли. А тоді на молзаводі

ро-

била, поêи заміж вийшла. Трóдоднібóли. А на ті трóдодні платили

êопійêи, êопійêи! По 25 êопійоê, по 30 êопійоê. Бідно жили, бідно.

Яê німці прийшли помню… Я в селі бóла. Знаю, шо дньом

німці приїхали на мотоциêлах, а ми… Та шо ж? У с

óсідів поãріб ве-

лиêий, таê ми тóди óсю постіль [перетасêали] і ото там днювали в

їх, бо ó нас маленьêий поãріб бóв. Німці стояли ó êаждій хаті. З міс-

цевими людьми

вони себе вели обиêновенно. І в нашій хаті німці

стояли. А тільêи таêі… Боже сохрани шоб ти в них шось óтнóв, Бо-

же сохрани! Я помню, таêа дощєчêа бóла, і на тій дощєчьêі шото

там знаê яêийсь бóв, яêийсь зна

ê бóв. І за той знаê вони нас чóть не

порозстрілювали. Да. В мене брат ще є (він 2 ãода яê óмер). Таê

страшне бóло. Вони нас смиêали, смиêали вже за тó табличêó! Ми і

плаêали і просилися, шо ми не знаєм, ми не брали. А

вони, нó, яêось

простили. Да оце вони… А таê поводились навіть нічоãо, я б сêазала.

І їсти ми їм не ãотóвали, вони самі ãотóвали.

У селі бóла êомендатóра. Попова балêа – може чóли? Не чó-

ли? Та он ó тó сторонó Попова балêа

. Но вони орãанізóвали всю

молодьож, тоді ж молодьожі бóло баãато. Орãанізóвали всю моло-

дьож, вистроїли і жіноê, нас і ми не знаєм êóда. Приãнали в цю По-

повó балêó, по êватирях розпреділились – “Бóдете строїть дороãó!”

І ото ми там дороãó êлали. Аж ó

Кривий Ріã! І ото та Попова балêа,

із ãорода, і ото аж ó Кривий Ріã. Вона і досі та дороãа, да, да. Німці

зробили дороãó. У них строãо бóло. Шоб оце сів отаê отдихать? Бо-

же сохрани! Не можна бóло! Роби і роби, а тіêи та

ê: по-малó, по-

малó, по-малó. А шоб таê яê це ми дома робимо, робимо, ще десь

робимо, сіли отдихнóли, цьоãо немає. Строãо на щьот цьоãо ó них

бóло! Вони нам нічоãо не платили, нічьоãо не платили. Ото ми ро-

били, от. Бóло

на виходний прийдем додомó, наберем харчів… [

Не-

розбірливо

]. Ой трóдно бóло, трóдно… Мій батьêо теж не бóв на

войні. Він на заводі робив. Ті, êоãо забирали в Германію поверта-

лись і розêазóвали, що на заводах робили, на фабриêах робили, нó,

трóдне діло бóло. Я, я не бó

ла і не знаю яê там воно бóло, ні. Є таêі

шо поприходили, повертались, а баãато й не повертались: і заміж

повиходили, або й вмерли, от. Ота-отаêе бóло життя. В Германію

брали, таê я заміж вийшла та втеêла ó ãород [

нерозбірливо

]. Жена-

тих не брали. Не брали в армію таêих. От.

А êоли німці відстóпали

там ó нас бóв сêлад, здоровий сêлад

(êолись бóв êоровниê). Там їхніх продóêтів бóло, німецьêих! Поні-

маєте? То вони, êоли отстóпали, підпалили.

Більше нічоãо не пали-

ли, а сêлад підпалили. Таê люди потóшили і обібрали óсі оті продó-

êти [

сміється

]. Може де, де далі підпалили, там по степах, може со-

ломó там або шо. Нó, в нас ó селі німці не палили, ото сêлад підпа-

лили.

Замóж я вийшла в 42-мó

Чоловіê мій

наш, мєсний. Да [

не-

розбірливо

]. Не сватав. Яêе там сватання ó войнó? Узяв за рóêó і до

брата в ãород... Ой, не хочеться йоãо і зãадóвать.

Після війни

ãотóвали, шо бóло. Це ж таêе – хто яê моã. “Про-

стяãайте ножêи по одьожêє”. Таê і тоді. Після войни яêа там свадь-

ба? Яêі там свадьби?

Нó, раньшє свадьби бóли, êанєшно. І на свадь-

бі ãóлялі, яê розêазóють, бóло й тиждень.

Тиждень свадьба бóла!

Пеêли баãато. Шишêи ãотóвали. Ви бачили êоли-небóдь шишêó?

Аãа, аãа, таêа шишечêа. Це ото, êоли приãлашають на свадьбó й да-

ють шишêó. На свадьбó ж батьêи приãлашають, або молоді розно-

сять шишêи і приãлашають на свадьбó. Десь за неділю до свадьби.

Да, да, не раньше. Молодим дарóвали… Но раніше ж не таê. Після

войни тóãо бóло. А таê – з одежі щось дарóвали. Перед свадьбою

раніше вечером ãóляють. Зразó ж ідóть до молодоãо, поãóляють, по-

дарóють. А тоді до молодої – відãóляють, обдарóють. Це таêі – мо-

лодьож, шо не жената – оті

йдóть на свят-вечір. А ті, шо приãла-

шонні на свадьбó, приходять на дрóãий день. Бóло таêе, шо їх виêó-

повóвали. Правильно, виêóповóвали. Молодий виêóповóвав.

Батьêи ãотóвали придане – це там подóшêи, одіяла, отаêе.

Коли наречений приходив

, ó êоãо є брат, або сестра, то він повинен

виêóпити. Значіть, виêида ãроші, тіêи в рóêи, а вона êаже: “Мало,

мало, мало”. А то сêіêи ó ньоãо бóде, ото всі вибере, аби молодó ви-

êóпить.

Нареченоãо йоãо мати повинна перевязати плат

êом. Це на

свадьбó, на свадьбó. І цей платоê постійно в йоãо пов’язаний. Нó,

поêа свадьба êончіться. А молода йомó яêийсь бóêетиê вішала. Ще

з бóêетами старша дрóжêа і старший боярин бóв.

Вінчалися, нó, не всі. Не знаю чоãо. А

розписóвалися. Пої-

дóть розпишóться, а тоді приãлашають на свадьбó. І раньше ж êо-

нями їхали! Машин тоді ж не бóло. Коні й êоні. Їхали і дрóжêи й

бояри з молодьожью. Нєвєста ж на свадьбі ó фаті, а тоді, на дрóãий

день, вона вже без

фати. Да, на перший день вона в фаті цілий день.

А на дрóãий день, вже завтра, вона без фати. А вона вже тоді там, ó

свеêрóхи, хазяйнóє: êорови доє, свиням дає. От. Вже вона фатó

сêинóла, вона вже молодиця.

А на третій день “êóрей їдять”. У молодоãо. Той, хто ãóляв на

свадьбі, той несе êóрицю. Їх там ото сêóбóть, варять, і тоді вже êаж-

дий несе свою водêó, до тих же êóрей і всьо, тоді вже наварили. Піс-

ля свадьби молоді жили з батьêами. З йоãо батьêами. Він же ш за-

бирав молодó до себе і вже вона хазяйêа.

Під час свадьби, бóло, êóпають батьêів в болоті. Моãо чоло-

віêа бóли чóть не втопили. Да. Ми ж тоже ãóляли

. Осьо в нас тóт

річêа за ãородом. Нó, а вони ж на брічьонêó йоãо, а тоді довезли до

річьêи та яê пóстили!

Одяã раніше тіêи шили. Да, юбêа, êофта. І тіêи шить, тіêи

шить. Є таêі шо ще не надівала.

У маãазинах цілі рóлони лежали.

Рóлони бóли. Матерії сила бóла! Бóли таêі люди, шо шили. Останні

роêи, я памятаю “шейêом” ó нас бóв. Там спеціальні робили люди,

шо шили.

Тóт ó селі бóла хароша церêва. Отóто, навпротів сєльсавєта

óла церêва. Таê її німці розбили. Ні, брешó – êомóністи, да, не ні-

мці. А при німцях бóла церêва. Можна бóло ходить вони не заборо-

няли. Бо вони ж вєрóющі. Німці вєрóющі. А наші вже яê німці од-

стóпили, таê наші ото розбомбили

й церêвó, êомóністи. У церêвó

ходили простий одяã вдяãали.

У êоãо яêий бóв.

Тіêи платêи в’язали.

Да, да, бóло шо й з дітьми ідóть. Ой при німцях бóла церêва. Нó, ті-

êи яêось їх дві бóло. Дві церêви бóло. В їхню я не ходила, не знаю,

яê воно бóло. А знаю, шо бóла. там біля шê

оли бóла таêа церêва…

[

Нерозбірливо

Оце посліднє, посліднє время, при êолãоспах, вже бóло добре

жити. Оце добре бóло жити. Понятно? Хверми бóли, і мноãо чоãо

бóло, все бóло дешеве. От тоді сахарь 80 êопійоê бóв. Нó, все бóло!

Та де це ти на тó 10-êó сêóпешся, шо аж додомó єлі несеш?! А тепер

шо?

Бóла в нас і ліêарня. Вона ще до війни, давно, давно. Бóла і

зараз є. Роддом ó нас ó Сольоном. Да, в нас роддома не бóло. І зараз

тóт роддома немає. Бóли таêі люди, що ліêóвали молитвами,

таê

вони ж óже померли. Шептали, бабêи шептали. Бóв ó нас ãлавний

врач, то йоãо дєвочьêа боліла, то він водив до бабêи, сам врач. В

êолãоспі êóхарêою робила, ó степó робила. На свинарниêó 15 ãод

робила. А на поле от зранêó

êіньми на возах возили. Тоді ж бриãади

бóли. Бóли й ãарби, нó, тіêи ж на них снопи возили.

Коли телевізор в селі перший появився я не знаю, а в нас по-

явився, ó мене племениця бóла в ãороді, і вона нам êóпила. Нó, а в

яê

ім ãодó я не помню. Я вже забóла. Нó, давно, давно.

Хрестини в людей, яê дитина появиться, бóли, а яê же? Бóли

і через місяць, бóли і через ріê бóли. Хто яê. Бóли хрещений і хре-

щена, брали дитятêо і шли до батюшêи. Хрещєний ãроші батюшêі

платив. А дитині дарили дєтсêе, дєтсêе все бóло: і матерію, і розпа-

шонêи, таêе, дєтсьêе все. А тоді ãóлянêа сама натóральна бóла. Ра-

ньше хрещених одна пара бóла

, а тепер ó моєї онóчêи 2 пари êóмів.

Кажó: “А чьоãо це воно таê?”. А Наташа êаже: “Бабóшêа, батюшêа

розрішив”. Ріê дитині відмічали. Да, да. Яêраз на Меланêó. Волос-

сячêо на ріê дитині підстриãали. Да, да. А тоді батьêи зберіãали.

Різдво ó

нас відмічають. 6-ãо ввечері вечеря, а 7-ãо Різдво.

Оце вже натóральний празниê. І вечерю носять. Раньше ж заборо-

няли. А тепер діти матаються тіêи таê.

А êоли забороняли бóло й тайно носили. Шо носили? Варена

êóтя з рисó. От, і там 20 чи сêіêи пиріжêів.

Це діти, діти носили. Я

знаю це ми в шêолó щє ходили, то êоло нас подрóжêа моя жила, таê

ми ото з нею. А на дрóãий день питають: “Хто вечерю носив, анó

встаньте”. Наêазóвали. За дисциплінó оцінêó знімають. Тоді ж при

êомóністах строã

о бóло. Вобще-то бóла я жовтеням, бóла піонером.

Тоді êомсомолêа. Яê приймали в піонери не помню.

Носили, хто êóди хоче. На дрóãий день, це 7-ãо êолядêи. Під

віêно підходять:

Блаãословіть êолядóвати!

Коляд, êоляд, êолядниця,

Добра з медом паляниця.

А сóха

, не таêа.

Дайте, тітêо, пятаêа.

Дайте дядьêо пятаêа,

А Ви, тітêо, ãрошей,

Бóвай дядьêо хороший!

І молоді, і старі ходили. Це 7-ãо з ранêó бóло ходили. А бóло і

не з самоãо ранêó, а десь в обід ходили. А

êолядóвали разом, і хлоп-

ці й дівчатêа.

А 13-ãо – це перед Старим Новим роêом

ó нас не бóло. А 14-

ãо, на Василя, посипали, да. В 2 часа ночі приходили. Отаêе бóло,

от. Перші таêі, постарші, а меньші óже розвидниться, тоді приходи-

ли. Бóли, бóли. Жінêи не посипали. А чьоãо… А хто зна, тіêи чоло-

віêи. А

на Меланêи, це 13-ãо вечером, меланêóють. Да. Жінêи. А чо-

ловіêи ні.

А Пасêó… Печóть пасêó. Носять же ш в церêвó святити. А

раньше, êоли забороняли, не пеêли. А тепер пожалóста, ó 3 часа ночі

святять. Нó, а спочатêó Вербна неділя. Вербó святять. Да. Святять і

вербó. А тоді, ó чистий четверã, треба сêóпаться досвіта ó цій воді, і

винести цю êóпіль

до схід сонця. А для чоãо я й сама не знаю. А в

п’ятницю, це ж страсна п’ятниця. Я знаю, шо êажóть нельзя пасêи

пеêти, то я в четверã печó. І тільêи в неділю йдемо до церêви.

Пасêи і êрашанêи

святили. Бóли êовбаси, сало отаêе. Яйця ó

нас êрашені, не розписані. Я, напрімєр, в цибóлинні êрашó. Оце по-

святили, а потім розãівляються ó нас. Оце їдять êрашанêи, пасêó…

Все село. І ляãають спать. Раньше люччє бóло, тепер молодьож не

йде до церêви.

Оцю свяченó пас

êó… Нó, хто яê хоче, но можна і сêотині да-

вать. Там êорові чи щє êомóсь. А потім, це через неділю, поминають

померлих. Ідóть на êладовищє, несóть шо в êоãо є. Я носила і пасоч-

êó.

Іêони люди в хатах завжди тримали. Да. Хоч і заборонялось

все одно тримали. Не тіêи я. Тримали.

Трійцю ó нас відмічають в селі, да. Приêрашають, бóло цим,

ясеньêом. Да, да. Топольой можна. Празнóєм 3 дні. Робить, нічоãо

не робимо. І ця трава лежить, поêа й посохне. А в церêвó на Трійцю

зараз вже не

ходю. Ні, не ходю. Я, чесно êажóчи той, не сильно. Я й

раніше таê, êоли не êоли. А зараз на ноãи впала, таê вобщє, ні в ма-

ãазін, ні на базар, ніде. Тільêи ото на ãород вилізó, та пополю. У ме-

не там, на ãороді й зараз êóêóрóдза, êартопля, бóряêи, êабачêи, ци-

бóля, чясниê, помідори, отаêе все. Оãірêи, баштан. Нó, раніше бóло

ãороди тіêи по півãеêтара. А тепер землі ãóляє! Сêрізь бóр’яни.

А оце, êоли êолãосп розпався і почали землю ділити,

дали

мені сертифіêат. Таêий доêóмент. Це êолãосп дав. Нó, не знаю чи

пять з половиною ãеêтар чіслиться на мені. Тепер за цей, за цю зем-

лю дають нам зерно. Хто не хоче зерна, ãрішми берóть.

В нас же ш тóт êолись і плотня б

óла, і робітниêи бóли по де-

ревó. Таê бóв таêий чоловіê ó нас, він по всіх хатах робив в селі. Та

він щє й живий – Петро Драãóн, отам живе на байраці, за оцими

озерами. Ось ставні, і оті орнаменти, ці приêраси над віêнами – це

він робив. В нас же стіни литі. Яê лить стіни? Копають таêі ями.

Колотять там ãлинó, а тóт роблять таêі щити, щити деревяні, і тоді

ллється ця ãлина, êладеться солома, а люди топчють, топчють, топ-

чють. Таê ми це на 4 раза. Гóляли свадьбó прямо… [

Нерозбірливо

Раньше й вальêами робили. Нó, вальêами хóжі. А стіни обêладені

плитêою. Оце ж, аãа, це моãо чоловіêа брат робив. Він не один ро-

бив в селі таêó плитêó. Не один. Хто заêазóвали, він їм робив. Не

помню, êоли ми вже свою

хатó робили. Но там на черепиці бóло на-

писано. Цеãлó êóпляли. У нас прихожа, зала, êóхня і спальня. Іêон в

мене зараз немає, а бóли. Телевізор ó нас в êóхні стоїть. Там в нас і

топêа і телевізор.

Дні народження дітям справляємо. Да, да, êожноãо

роêó.

В селі оêрім óêраїнців ó нас щє живе… Оце ось яê брат óмер,

жили отóт азейбаржанці. Звідêи вони, я не знаю, но приїхали і тóт

жили. А тоді, поправді вам сêазать, він начяв ãóлять з дрóãими жін-

êами, і вони виїхали [

нерозбірливо

]. Но хороші люди. Хороші, ота-

êих сóсідів яê бóли, ó нас немає.

Циãани ó нас теж є. Є й постійні, отам ó центрі живóть. От, а

то ж таêі нальотчиêи є, шо... Та Боã їх знає яê до них ставляться. Яê

до людей.

Молодьож зараз… Чьорт їх

знає, де вони працюють! Вони за-

раз таê желізо собирають та металолом. Та молодьож зараз неãодна.

Баãато є сімей прозвалювалось.

Раньше êлóб бóв, та й зараз мабóть є.

У селі нашомó є хóтори. От по тій стороні річêи, то хóтір, там

5 хат

, називається хóтір.

Но все ж не запомниш

Мені вже 85 ãод, шо знаю, а шо вже й

забóла. В мене два сина. Вже вони і той дєдóшêа, і той дєдóшêа. І

внóêи є. І пранóêи. В мене вже сім правнóêів!

Татара Іван Іванович, 1926 роêó народження,

Татара Марія Михайлівна, 1930 роêó народження

с. Сóрсьêо-Михайлівêа Солонянсьêоãо районó

Дніпропетровсьêої області

Татара Іван Іванович: Татари? Усі родичі далеêі-далеêі, там

пра-пра-пра. А тóт Татарів óже мало їх осталося, вже померли. Бóли

тóт та вже померли. Тóт Сêóбицьêі, Шевченêи, Татари бóли, нó, це

тóт. А на тім êраю…

Опитування провели В.В. Ликова і Г.В. Лєснікова (6 червня 2009 р.). Науково-

популярним методом передала Н.І. Швайба.

Нó, оце ж село в нас – оце значить П’ятихатêи там єсть…

А êолãоспів тóт бóло п’ять сначала, а потом óже стало два, а

тоді вже один став. А бóв значить таê: “Зоря”, “Схід”, Байраê, Каãа-

нович, Шевченêа. Отаêі. Нó, êолãоспи

виросли в 30-х ãодах. В ос-

новном, в 30-х ãодах нас ó êолãоспи собирали.

Бóв в мене тóт, батьêо й мати. Батьêа – Іван Семенович Та-

тара. Мене тоже Іван. А мати Уляна бóла. Та батьêо, оце я вам óже і

не сêажó яê

оãо роêó, я вже позабóвав. Та я, мабóть, і не знав тоді в

те время.

Батьêо вже, началась ото êоліêтівізація… У 17-м ãодó бóла

революція, а потом значить вже власть начала, совєти тóт стали, со-

вєтсêа власть стала. Нó, й начали ж êол

ãоспи. Сначала Лєнін хотів

НЕП зробить. Бóла, НЕП називалось, щоб бóло єдинолічно жили,

нó, тіêи шоб не бóло êріпосноãо права. Щоб люди жили свободо,

робили таê яê оце на заводі, на фабриêах. Хазяйство, хазяїн – на

тобі землю, тіêи роби. Яê тепер, щас понахватали

і побросали, там

бóр’яни ростóть… Тоді таêоãо не бóло, єслі йоãо земля, то вона обі-

затєльно…

А батьêів два ãеêтара бóло в нас тіêи землі, потомó шо тоді

давали на їдоêа. На мóжиêа давали землю, жінêам

чи дочêі землі не

давали. Тіêи давали на чоловіêа. От народився синоê – оце йомó

ãеêтар землі.

Нó, шо, батьêо яê батьêо, на тобі, сêіêо нас бóло. А тоді ж яê

êоліêтівазація – ми малі, мені бóло сім ãод в 33-32-

м – я з 26-ãо.

Братó бóло п’ять ãод, нема вже брата, поêойний, а сестрі бóло

дев’ять ãод – троє. Дід бóв. А тоді ж не таê яê тепер, батьêа-матір

діти не слóхають. Боже сохрани! Прийшли: “Іван, ідеш ó êолãосп?”

А Іван подививсь на

діда, на батьêа: “Ні”. Три раза прям. Ото êа-

жóть ãолодомор, шо ото ãолодомор... Знаєте, ãолодомор тепер êри-

чать. То там брехні баãато чим більше бóло.

Бóло таê. У êолãосп не хотів іти – ото всьо. Та ще яêщо сло-

во сêазав яê

е протів власті, то тебе запроторять, сóдить. А єслі ти в

êолãосп записався – нічоãо тобі. Нó, не таê щоб тоді дóже бóло, по-

томó шо война ж бóла, но можна бóло жить. А раз прийшли: “В êол-

ãосп не йдеш? Подóмай”, – пішли

. Дрóãий раз прийшли, а за третім

разом все забрали. А ми ж отаêі… Ми ж таêі, шо жита нам насипали

на ãорищі, чи на піч, посóнóли, а ми на печі. Раньше бóло таê: діти

малі, прийшли хто чóжі там додомó, то ми тó

т нє, ми сидимо на печі

100

і не мóрêнем вобще. “А що це за жито?” – “Це дітям”, – і батьêа за-

брали в êаталажêó, а мати сама осталась.

В êолãосп батьêо не йшов, ще зерна приховав трохи, найшли

те зерно. Сóсіди доложили. Це ж село. Забрали батьêа ó тюрмó в

районі. А

потом же мати тóт сама. А потом і мати померла, дід по-

мер. Мати померла, а ми осталися. Таê, представляєш, братові п’ять

ãод, немає ніêоãо, нас троє і ніêомó не нóжні…

Ходили просили, хто дасть там хліба, хто не дасть. Нó, таê

вижили. Год

жили самі, ãод. А тоді таêи нас óзяли – діти ж ходять

малі, обірвані, отаêі шиї, отаêі пóза – рахіти.

Шо ми їли? Бóр’ян, дерть всяêа, все таêе їли, а жили яê óсі

жили. Я знаю яê жили. Мерли яê мóхи, але ми вижили. І оце ось

недавно сестра померла і брат помер, а я ще живий – оце нас три.

Таê історія, то таê страшне діло. І таê ми вижили. Забрали тоді в

êолãосп нас, в садіê пішов, в яслі.

А наш батьêо, яê забрали йоãо і сóдили, тó

т ó ãороді одроб-

ляв він. П’ять ãод дали тюрми. А тюрма бóла не строãоãо режимó,

понімаєте, проста. А тоді ж не бóло таêоãо, а ми ж малі діти бóли, а

мати ще ж молода. Нó, виходний давали там, і йомó схотілося при-

йти

додомó, дітей побачить, і жінêа ж молода й діти. Таê пішêи –

сороê êілометрів прийшов. Таê це ж яê би він прийшов і вечором

пішов, таê він остався. Свободнó йомó дали на вечір, а остався і

днем тóт. А тóт побачали та зразó в сільсовєт: “Іван з

тюрми втіê…” І

батьêа тільêи “чорт”, і на Біломорêанал. Знаєте, Біломорêанал стро-

їли? Тóда йоãо! І там йомó êапóт. Тóт оце дядьêо жив – немає йоãо,

помер, він все собирався мені розêазать: “Іван, я ж тобі за батьêа ро-

êажó…” Вони разом бóли, таê цей вийшов з Біломорêаналó. То то-

же тюрма счіталась, тіêо з роботою: тачêи ото тяãали й висипали. “Я

ось тобі розêажó за батьêа”, – тоді яê вип’є. Виряджали в армію, то

там ãóлянêа, а я ж то

тверезий і êажó: “Гнат Андрєєвіч, розêажіть за

батьêа”. – “Я нічоãо не знаю, не знаю”. Таê я йоãо пойняв, шо там і

він може замішаний, шо не хоче розêазóвать. І таê він помер, і нічо-

ãо не розêазав про батьêа. Нó, там батьê

о бóв, бо він êаже, що ми з

твоїм батьêом бóли на Біломорêаналі. А не розêазав, яê він помер.

Нó, батьêо бóв слабеньêий, а там же шо… Каже, ходив очистêи со-

бирав з êартошêи та їв, та всяêó ãадость. Но я

ê він помер, ніхто й не

взнав. Таê батьêа ото…

А мати ж дома померла. В нас там таê: тóт хата бóла, а оãород

два ãеêтара аж до річêи. Оце наше все і оце рибó маю право тóт ло-