Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

281

боêó зв’язала, шоб не розпадалося, не заêрóчóвалось, і з цьоãо боêó.

Тоді чи ó êазан, по-моємó, êазани бóли. Оце вона êрасêó розвела,

йоãо тóди топче, це обично літня робота. А тоді вона йоãо витяãóє і

вішає, воно ж оце таê висихає

, а тоді на êлóбоê і змотóє. І êлóбêи

везе до мами до своєї, до бабóшêи. Бабóшêа робила оце то ряднин-

êи, ліжниêи. Нó, ряднинêа – одна стьожêа, а до ліжниêа дві ізшива-

ється до êóчі. Края тоді зарóблюють

, щоб не розповзóвалася.

[Де брали êоноплі]? Оце не знаю. Нó, відêоли я помню, то

êоноплів ó нас не росло. Це мама розêазóвала, яê ще раніше, яê мо-

же ще вона ó батьêа жила.

Вишита на рóêавах і на низó, і на ãрóдях. Чорне і ê

расне, êві-

точêи таêі й листочêи. Квіточêа і два листочêи, êвіточêа і два лис-

точêи і всюди таê само. Мама вобще вишивала êрасіво, тіêи êрести-

êом. Нó, а вже яê ми начали вишивать, таê óже появились тоді раз-

ноцвєтні нитêи… Я

вмію вишивать і хрестиêом, і ãладдю.

Олеêсандр Віталійович

: Помню ти êазала, шо ти вишивала

тоже ãладдю, там птичечêи, на ãробчиêів похоже.

Надія Ниêифорівна: Вміла і вишивала. Сейчас óже може і за-

бóлася. Гладдю я не одним рецептом, а разними, стьожечêи разні

вишивала, разними таêими наêладêами, і просто. А це я

ці прихват-

êи знаю, яê вже бóли при нас. Бóли êлітчасті, і жилєтêи таêі ж самі,

тіêи жилєточêа. Отóт вишивêа бóла зпереді.

А на ãолові шо ó мами бóло, êоли вона заміж йшла, не пом-

ню. Та видно ж, єслі фата

бóла, êвіточêи зроблені таêі бóли.

У нас мама і батьêо на портреті, таê це вже батьêові навєрно

бóло 50 ãод. Батьêо 1900-ãо, а мама 6-ãо ãодó. Мама не дожила до

ста ãод. [А чоловіêа] мати – 4-ãо, а батьêо – 2-ãо [роêó].

Олеêсандр

Віталійович: Бóêвально вчора бачив доêóмент,

завірений печатêою 1902-ãо ãода, а тіêи місяця, не ãлянóв місяць.

Прасêовья…

Надія Ниêифорівна: Правильно, таê мати бóла старша за ба-

тьêа. Батьêо – 4-ãо ãода.

Віталій Антонович: Мати сêазала, шо я доживó, яê і вона

жи-

тиме. Задавила ця… ãрип.

Олеêсандр Віталійович: Не ãрип, осложнєнія після ãрипа.

Всьо равно 82 ãода тоже непоãано.

Віталій Антонович: Я вже сêоро [доãоню] її. Через два ãоди.

Скубицький Олександр Віталійович, 1966 р.н., син Надії Никифорівни.

282

Надія Ниêифорівна: Та ще не сêоро. Яê через два ãоди? Че-

рез 12 ãод. Бабóшêа вмерла…

Віталій Антонович: Поняв, тіше…

Надія Ниêифорівна: Поняв, нó, таê ото ж.

Олеêсандр Віталійович: Дєвочêи, а зачєм Вам оце нóжно?

[

Збираємо для історії села. І Вашоãо і інших сіл. Ми з óні-

верситетó, êожноãо роêó їздимо в êільêа сіл, збираємо розповіді

старожилів. Томó що зараз це майже ніде не зберіãається, в підрóч-

ниêах це не пишеться, яê саме бóло

]…

Нє, яê óсі êинóлися! Наташа Ніêолаєвна про ãолодомор, дє-

вочêи ось прийшли, тоже там за старинó шо то балаêають.

Надія Ниêифорівна: Нó, розêажи, може ти знаєш про ãоло-

домор, розêажи.

Олеêсандр Віталійович: Я знаю те, шо я нічоãо не знаю. Таня

оно êаже, тоже в неї доêлад должен бóть про ãолодомор. Яê всі êи-

нóлися!

Надія Ниêифорівна: Таê вони ж тепер взялися страшне.

[

Нó, ми ж не тільêи про ãолодомор. Ми питаємо яê весілля

проходили, яê дитинó народжóвали, яê народжóвали êоли ліêарень

не бóло

]

...

Надія Ниêифорівна: У нас бóла ліêарня, і вона щас єсть.

Олеêсандр Віталійович: У нас даже роддом бóв. Я в ньомó і

родився. Таê шо я чисто родився ó Сóрсьêо-Михайловêі…

Татара Ніна Федорівна, 1950 роêó народження,

с. Сóрсьêо-Михайлівêа Солонянсьê

оãо районó

Дніпропетровсьêої області

Ніна Федорівна: [Звóть мене] Ніна Федорівна Татара. Тóт

народилися, ó 50-мó [році].

Татара Олеêсій Миêолайович: Тóт родились, óчились і же-

нились, і в однім êласі, мєждó прочім, із нею сиділи, за однією пар-

тою…

Опитування провели В.В. Ликова, Г.В. Лєснікова (4 червня 2009 р.). Науково-

популярним методом передала Н.І. Швайба.

283

Ніна Федорівна: [Дівоче моє прізвище] – Запальона. [Бать-

êи] мої, немає вже, померли. [Вони місцеві]. Марія Антонівна – ма-

тір звали, і батьêа – Федір Савич Запальоний. [

Сміється

Нó, яê êолãосп з’явився, я вже ж не помню, може шо і розêа-

зóвали. А про êолеêтивізацію розêазóвали. Батьêо бóв вобщє-то в

мене не місцевий, він з Київсьêої області. Потом вони сюди приїха-

ли вже, êажись, перед войною. А

мати місцева, батьêи тóт її жили.

То розêазóвали. Особєнно про êолеêтивізацію розêазóвали… Стра-

шне робилося. Забирали посліднє із домів. Казала, бóло їй ãодів

п’ять, навєрно… Нó, да, це ж вона яê раз з 17-ãо ãодó, три і 33-й ãод –

ãодів шість

їй бóло, навєрно. Нó, êаже, що лежала на лежанêє, вона

боліла, а люди ж оті ж ходили, чи яê їх… аêтівісти. Каже, зняли її з

лежанêи, а мати там заховала під неї тісто, опара. Каже, даже те за-

брали. Ото таêе страшне. Та вобще розêаз

óвали баãато страшноãо,

виãребли все з домó. А батьêи в неї бóли зажиточні, то все-все поза-

бирали, все.

Коняêа бóла, êорова бóла – це ж тоді счіталося яê зажиточні.

Там плóã може яêийсь бóв же, і êоняêа ж бó

ла, ãород орали, от. Зе-

млі бóло наверно, я вже не помню сêільêи там ãеêтар, вобщем не

знаю, цьоãо не помню. То все, все з дворó позабирали.

[Насильно приходили і забирали]? Канєшно! Єслі вони даже

дитинó з лежанêи з цієї зняли, êаже… І êопали,

переêопóвали і ãо-

роди, і все шо, де може шось заховане бóло. Місцеві ж тоже це хо-

дили забирали. Оце таêе тіêи знаю.

Оце ж [материні] батьêи в êолãосп не йшли, то їх êóрêóлями

счітали. А таê, та може й ішли, я вже

сама не помню. Вже шиісят ãод

тоже пошти [

сміється

]...

[Чи про ãолод розповідали]? Нó, êанєшно. Що їсти нічоãо

бóло, що лободó їли. Іменно про лободó знаю: і пиріжêи з лободою

пеêли, і борщ варили із êропиви, оце таêе. І хліб із чоãось пеêли, ро-

зêазóвала, тіêи я не помню

. Старші ходили собирали êолосêи. Їх ó

батьêів бóло п’ятеро чи шестеро дітей, і старші ж ходили, óже ж

êолãосп тоді бóв. Таê êазали, що десь насóнóть êолосочêів собі êó-

дись і витрóсювали все. Даже брата її, братові бóло ãодів шістна-

дцять, наверно, я вже й не помню, яê їх ніêоãо вже в живих немає…

Таê чóть даже не посадили за ці êолосочêи.

Оце ж я вспоминаю за батьêа – оце дóмаю, чи не за ці êолос-

êи йоãо посадили? Десять ãод ó Маãадані бóв

. Чи не за ці êолосêи

йоãо посадили? Шо вони собирали êолосêи і витрóсили. А йомó ж

284

то бóло… Тоже він 17-ãо ãодó. Нє, це перед войною, це наверно десь

в 37-м ãоді бóло. Яêраз война êочилася і він приїхав тіêи після ето-

ãо, потом реабілітіровали... А таê…

Це мій батьêо ó матері вже бóв дрóãий чоловіê. Це він яê

приїхав

сюди в 48-м навєрно, десь таê, от і поженилися десь в 49-м.

А первий чоловіê ó неї на войні поãиб.

[Яê війнó переживала мати]? Во время войни в неї тіêи один

син бóв, в 43-м ãоді родився. Я-то в 50-м родилася, вже після войни.

Вона жила ó своã

о старшоãо брата, бо даже своєї хати не бóло. Оце

тóт ó нас оце ж дворище, тільêи там бóла далі стара хата. Жили…

Тóãо переживали.

Бóли німці, бóли, нó, êажóть, тóт войни êаê таêовой не бóло.

Кажóть, даже німці

бóли, в принципі, не аãресивні. То нічоãо, про-

жили. Це ж іще свеêор со свеêрóхою тóт жили, вони дітьми бóли, то

êажóть, німці тóт поãаноãо нічоãо не зробили вроде в селі. Це, на

сêіêи я

, оце шо вони розêазóвали.

[Яê взаãалі тóт весілля святêóють]? А сєйчас яê і в ãороді,

можна сêазать, святêóють [

сміється

]. Нó, таê, ó нас тóт менше три

дня не ãóляють.

[За свою мамó, яê заміж виходила]? Поêи я заміж не вийш-

ла, то вроді яê і не інтересóвалася. А яê заміж вийшла, ми óїхали

відсіля. Нас довãо не бóло, а приїхали ми осьо недавно, ãод с

êіêи

назад. Нó, а свайба бóла в цьомó селі, в цьомó домі. Це дом моїх ба-

тьêів, вони померли і ми приїхали сюди, ось тепер з чоловіêом тóт

живем.

А ó нас з чоловіêом – це зовсім нестандартний слóчай [

смі-

ється

]: ми сначала розписалися, а потом ó нас óже свадьба бóла

[

сміється

]. Таê шо я про себе не можó таê розêазати, а дрóãі? Ми

тóт довãо не жили, на свайбах тóт почти не ãóляли, сватами ми ніде

не бóли, таê шо я не знаю…

Я êоли заміж вийшла, працювала тóт в селі поваром. В

центрі

в нас там чайна бóла, називалася “Чайная”. Там їсти ãотови-

ли люди, і ото я там робила небаãато. Ми тільêи поженилися со сво-

їм – розписалися 18 оêтября, свайба бóла ó нас 7 ноября, а 11-ãо йо-

ãо в армію забрали. Таê шо він óїхав, а в іюні місяці

і я відсіля óїха-

ла на Сєвєр, Норільсê. Крайній Сєвєр.

А моя сім’я мноãодітна бóла, бідні можна сêазать бóли, дос-

татêó таêоãо не бóло. Хотя ми не обділені бóли, мати старалася, та

всьо равно – п’ятеро дітей, надо ж бóло êормить

. А ó моãо чоловіêа

285

їх тіêи два бóло, нó, батьêи обоє роботящі… У мене мама інвалід ê

томó же бóла, хоть і робила, нó, на таêій роботі… От навєрно із-за

цьоãо, я таê дóмаю, вони хотіли йомó баãатó нєвєстó. Нó, це ж таêе

діло [

сміється

]. Таê шо нам прийшлося втихаря розписаться.

У мене бóло плаття біле [

сміється

]. У молодоãо – обичний

темний, чорний êостюм.

Ми розписалися [

сміється

] і прийшли до нас вечером – сво-

їм-то батьêам треба сêазать. Вони не протів бóли. Тєм боліє, шо не

таêі вони й зажиточні бóли, йоãо батьêи, нó, питалися поêазать, шо

вони лóчше нас живóть, êороче ãоворя.

Но сватання є. До

мене приходили з хлібиною, хлібинó надо

бóло правильно розрізать… [Чи домовлялися, êоли сватів засила-

ти]? Навєрно, я не помню [

сміється

] – óже сороê ãод яê жонаті. Та,

навєрно, ж предóпреждали, êоли прийдóть… Ой, а сêіêи [сватів

приходило]? Батьêи приходили, він приходив, і тітêа з чоловіêом

êажись бóла, чи ще може одна тітêа бóла. Нó, щось таêе. Не помню,

шо вони

там êазали… Ми он самі невістêó сватали, но ми, правда,

батьêи, не ходили. Батьêам êатєãорічесêи, сêазали, нельзя ходить.

Ми послали тóди сватів, ходили мій брат із сóсідом. Не знаю, що

вони там êазали…

[Яê запрошóють на весілля]? Обично молоді отêритêи

роз-

носять. Колись раньше шишêи пеêли. На нашó свайбó, то моя мати

пеêла шишêи і ми ходили розносили. Отаê нєсêольêо палочоê із

тіста в êóчêó, і дрóãою отаêово внизó їх зліпляють, а тóт вони тер-

чять, ще отаêоãо обмотó

ють тістом і от таêе печеться. Таêа шишечêа

полóчається, рожêи торчать óверх.

Ми ходили вдвох до людей, десь за неділю, днів за п’ять, ота-

êоãо. Давали цю шишêó і приãлашали до себе на свайбó. “Приãла-

шаєм до нас на свайбó…”, щоб

приходили таêоãо-то на таêе-то вре-

мя. А вони êазали, що прийдемо. Оце таêе. А сейчас – приãласіте-

льні отêритêи.

[Сêільêи днів ãóляють свайбó]? Три дні. Перший день – це ж

торжественно: розпісь. Церêва ó нас тóт єсть, вінчаються. Весело

вобщем

все.

Нашó свайбó три дні ãóляли, да, три дня ãóляли. Свеêор со

свеêрóхою, їх попросили, щоб тоже на свайбó до нас приїхали. Мій

дядьêо і хрещений він мій, поїхав, їх привіз, поêланялися… Главне,

сватів прислали, щоб вроді яê ó людей бóло, а самі ж на свайб

ó не

захотіли іти.

286

На дрóãий день, шо я дóже не люблю, батьêів êóпають. В

ãрязь сначала вимазóють, а потом êóпають, а потом ãроші платять,

êóпляють одежó, передівають їх. Оце таêово… Лічно ó наших сватів,

три дочêи і дві óже замóжні – óже їх два рази êóпали. Оце ще

одна.

[Коли їх êóпають]? Це на дрóãий день рано приходять, тóт

ворота роблять таêі імпровізіровані, вірьовêó натяãóють, без ãрошей

не пройдóть. Гроші собирають на те, шоб êóпить одежó. А êóпляють

одежó от трóсів і до сорочêи, од носêів і до сорочêи

, більйо, оце все

êóпляють. Посидять же, поснідають і пішли, всі наряжені. Наря-

джаються, êонєшно, і в циãани, і хто в шо може, той і наряжається. І

пішли в центр, по маãазинах ходять наряжені і сêóпляються. Потім

ãóляють до вечора. У молодó і молодоãо наряжаються вже

хтось з

ãостей. А молоді вже сидять, я знаю, дома, може, тоже вмісті з ними

ходили дивиться.

А потом сюди ж приходять і óже потом начинають батьêів

êатать, êóпать. От осьо озеро є. Один раз, це в сватів наших, возили

на озеро êóпать, це дрóãа свайба. А перша

свайба – вобщє в êалюжі

êóпали [

сміється

]. Кóпають батьêів нєвєсти і почємó-то ще êóпали

хрещенó й хрещеноãо нєвєсти. Почемó, не знаю. Нас лічно не êóпа-

ли, я таêоãо не люблю. В мене син тóт один женився, то в нас таêоãо

не бóло, ми зразó сêазали, ми

таêоãо не любимо [

сміється

[Навіщо êóпають батьêів]? Я не знаю. Це дóрістіêа яêась.

Може, і обичай яêийсь, не знаю. По êрайнєй мєрє, он дивіться, сêі-

êи старих фільмів поêазóють – таêоãо не поêазóвали ніде, я ніêоли і

не бачила. А відê

іля це, може, тіêи в нас ó селі? Хотя опять же, ми

їздили в Харьêов на свадьбó, під Харьêовом в частном сеêторі, там

наших батьêів знаêомих, шо сина женили, тоже êатали, мили, оді-

вали. Таê шо, навєрно, по всій Уêраїні таêе.

А іще на

дрóãий день, оце ж після первоãо торжественноãо

дня, батьêи, не помню яêі батьêи, несóть-везóть молодим їсти. Це

вже яê син мій менший женився, то вони ночóвали ó діда з бабою

там, тóди дальше село. То відсіля батьêи нєвєсти, нó,

хто там ще,

дрóзя, навєрно, йоãо бóли… А їсти брали таêе – бóряê сирий, морê-

винó сирó, цибóлинó, таêе шо нес’їдобне... І їздили ж êормить моло-

дих. Яê там бóло, не знаю, я не їздила. Нó, а таê, в мене хоть і троє

дітей, но оце тільêи тóт одна свайба бóла, а ті в ãороді.

У перший день, вот яê син менший мій женився, заїжали, êа-

нєшно, [до молодої]. [Весільна ãілêа, дерево]? Нє, в нас нема таêоãо,

це навєрно в Западній Уêраїні. Тóт ó нас таê

оãо нема. [Молодий їде

287

виêóпляти] со свідєтелем, молодіж, тóт дрóзя яêі, і пішли тóди. Во-

ни сюди вже не вертаються, а забирають нєвєстó і їдóть. Нó, наш

сначала вінчався їхав, а потом розписóвався.

Сестри молодó там одівали, старша дрóжêа називається, оді-

вали, а потом виêóпляє

жених. Йоãо в хатó не пóсêали. Приходе він

со своїм свєдєтєльом, брав з домó, êóпляв подароê. І ó свєдєтєля

должні бóть ãроші, нó, єстєствєнно бóêет цветів дополнітєльний, то

нєвєсті цвіти… А виêóпляли – в неї менша сестра бóла, вона не пóс-

êає молодоãо

і êаже: “Не отдам тобі сестрó…” – даром не отдам чи

яê, вобщем виêóп требóє. І оце цій малій сестрі давали подароê…

Вона торãóється. То ж сначала дав шоêоладêó, вона êаже: “Нє…”

Тоді ж дав подароê, я ж знаю шо дав, а потом óже ãроші іще дава-

ли… Сестра в неї старша, вона вже правда замóжня бóла, бóтилêó

шампансьêоãо дали, мєлочь там, ãрошей давали. Отаê виêóпляли.

Виêóпили, тоді йоãо пóстили в êомнатó.

Виêóп заплатили, заходе він до нєвєсти, йомó молода вішає

бóêет з лєнтою. [Квітêó вставляли] обязатєльно

. Це нєвєста чіпляє

êвітêó з лєнтою женихó на êостюм.

Нó, вони посиділи там бóêвально п’ять минóт і виходять з

хати, а мати їх посипає зерном, мєлоччю, êафетами. Батьêо нічоãо,

рядом стоїть. Вони ідóть, а мати посипає. А всі ãості вже ідóть за

ними

. [Чи ãоворить щось мати, êоли посипає]? Не знаю, я своїй до-

чêі нічоãо не êазала, бо таêоãо в ãороді немає [

сміється

Потом поїхали в церêвó, там вінчаніє бóло, а з церêви ó сіль-

совєт – розписóватися.

Потом поїхали êататься. Катаються, там де… Нó, на сêільêи

вони ãостей звали – на два, на три часа, значить все время вони десь

êатаються, потом приїзжають.

Приїхали вже до нас, напримєр, додом

ó – стелили від пороãó

ряднинêó, от пороãа і до самих воріт. Машина ж там остановилася,

вони вийшли і должні йти по цій дорожêі. Дорожêа должна бóть

сóцільна, не різана, щоб жизнь бóла в їх не розрізана. Нó, я таê по-

няла, щоб не розводилися, щоб

прожили всю жизнь, шоб бóла ціла

жизнь, не на половинêи, потомó шо половинêи нельзя. Бóває шо не

хватає, таê люди в нас по селó біãають, питають, щоб одна ряднинêа

бóла. А в êоãо яê не хватає, то я вже й не знаю я

ê. [Молоді підходять

до батьêів по цій ряднинці]… Обізатєльно рóшниêи, обізатєльно, нó,

тіêи ж êóплені, вишиті, бо щас же êóпить можна óсе.

288

Прийшли, ми стояли на порозі вже, батьêо держав іêонêó чи

я, вже не помню хто, хлібинó. Пеêли її ми самі, таêó êрасівó хлібин-

êó зробили – êаравайчиê-сіль. А потом ми їх приãлашаєм в хатó, нó,

яê вона ж вже вроді жить тóт бóде. Нó, таê

посиділи, ãості ж óже зі-

бралися за стіл. Шатьор, в шатрові [

сміється

Коровай хто вміє, самі випіêали наêанóні. У нас в селі, хто

їсти ãотовили, жінêа. В мене таêа сêоворода êрасіва єсть, ріфльона,

з êрóãлими етімі… Тефлонова, висоêа таêа, таê шо êоровай бóв хо-

роший, з рьобришêами по боêам. А

зверхó шось там, йоãо óêрашали

тістом, полосочêи різали, обмотóвали, на подобіє цвєточêа робили.

Колись на яêійсь свайбі, я бачила, двох ãолóбêів робили.

У сільсовєті êоли розписóють, там же должен бить оцей êра-

сівий хліб – молоді ж должні одщіпнóть. Це ж молодих при

ãлаша-

ють, на рóшниê становлять їх, нó, я знаю, що воно там êажóть. І до-

ма з ж хлібом встрічають, з êороваєм. Дають êоровай одщіпнóть,

потом ãостям іще раз дають, ламають молоді. А! Молоді должні êó-

сать хліб, хто більше отêóсе той в домі хазяїн бóде [

сміється

На своїй свайбі даже не помню, чи бóв той êоровай, чи не бó-

ло. А от ó дітей, я заміж дочêó тіêи отдавала, і це одноãо сина. А

один син женився без нас, ми вже óїхали з Росії. То я не можó сêа-

зать, хто більше одêó

сив, нó, не можó [

сміється

], от. Шампансьêе

випивають, поздравляють, а потом матері – нó це я со свахою, сеê-

ретар ó нас розписóє в сільсовєті, зв’язóєм молодим рóêи, от і ми за

ці êінці со свахою їх по êрóãó один раз обвели і виводили з сільсо-

вєта. Вивели на вóлицю, пожелали

сімейноãо щастя êрєпêоãо…

[Яê за столом розсаджóються]? З молодими сидять свідєтє-

лі. В принципі, ó нас батьêи рядом десь сидять, нó, не біля молодих.

Хрещені, родичі, а потом óже дальші óсі остальні ãості.

[Що дарять молодим]? Вєщі, ãроші. Старі люди з хлібом

приходять, з бóтил

êою приходять, а молоді таê. [Що хрещені по-

винні подарóвати]? Та Боã йоãо знає. Нó, оце ж я про сина, бо саме

свіже вродє, одинадцять ãод яê тільêи свайба бóла. Хрещена пода-

рила êовьор, а в них ще таê полóчилося, що хрещена одна на двох.

Нада ж отаê полóчилося [

сміється

], а ми й не знали. Це ми приїхали

сюди тільêи та яê вони рішили пожениться, то ми і взнали, шо одна

хрещена на двох. Вона êовьор подарила. А її хрещений пилосос по-

дарив.

[Забобони під час весілля]… Та єсть, навєрно, нó, тіêи я не

знаю. От подарêи

яê дарóють со смислом, це я знаю. Присêазêи ро-

289

зêазóють. Бóряê, напримєр, щоб не ходив до чóжої жінêи… Нєвєсті

тоже шось êажóть, щоб достатоê в домі бóв… Кóêóрóдзи êачан, на-

примєр, щоб діточоê там сêіêи-то бóло... Каждомó отдєльно êажóть.

Старший син женився, таê відеопльонêó привезли нам

, то там тоже,

хоть і в ресторані ãóляли, тоже дарили со смислом подарочêи і êа-

зали. А таê…

Пізно вечором, яê наãóлялися óже, [знімають з молодої ві-

ноê]… У нас, напримєр, шатьор стояв посередині і столи стоять бóê-

вою “П”. І от посередині в проході молода сидить, і

хрещена мати

заêолêи з ãолови витяãóє. Ото ж знімає віноê, заêолêи витяãóє і

щось приãоворює, я не знаю шо. Потом платочоê пов’язóється той,

шо нєвєста, яê її виêóпляв женіх, вона йомó платоê на рóêó

прив’язала. Цей платоê знімається і і

на ãоловó зав’язóється. А ві-

ноê потом і плаття вже знімають, одіває óже дрóãó одежó. Головó

пов’язали, а потом вона вже йде в хатó, переоділася в дрóãе плаття.

Далі ãóляють, я знаю там, до дванадцяти, до двóх часов, хто й

за столом заснóв до ó

тра [

сміється

[У першó ніч молодих] одвезли до діда з бабою. У нас ãостей

дóже баãато приїжджих бóло, таê шо в нас і по сóсідах ночóвали

наші ãості, нó, і в нас, êанєшно. Яê я заміж виходила, ми ночóвали в

сóсідів. Не дома і не

в йоãо, бо він на томó êраю села жив. Нó, я ж

êажó, ó нас зовсім дрóãа… Ми з ним поженилися напереêор батьêам.

То вже в нас, мої батьêи тільêи свайбó зробили, бо я одна дочêа бó-

ла ó їх. Мати мєчтала ж мене заміж

отдать по-хорошомó. Моя свай-

ба бóла в 69-м році. То ми ночóвали в сóсідів, не знаю, чомó не дома.

Но в нас свайба бóла вже в ноябрі, холодно, в хаті столи бóли. Може

поетомó ми й не ночóвали дома. Та й сім’я

ж велиêа бóла, ó мене че-

тверо братів іще êрім мене. А таê, ó сватів старша дочêа заміж вихо-

дила, молоді дома ночóвали, потомó шо він сирота з Кривоãо Роãó, а

таê, де должні ночóвати, я не знаю.

На третій день – êóри. З óтра рано приходять ãості

, всі при-

носять хто шо: êóрицю, êачêó. Де ãóляли, тóди й приносять, і пішли

на роботó. Обично третій день – це понеділоê, люди ж на роботó. То

êóрей принесли, а самі на роботó і аж вечором приходять. А тóт їсти

ж ãотовлять. Нанімають людей, повара, êóхарі, нó, хто харашо ãото-

ве тоãо й нанімають. Обично сóп яêийсь ãотóвали, лапшó – це імен-

но з êóрей. А таê, шо на свайбі пооставалося, те й доїдають [

посмі-

хається

290

[Яêі основні страви на свайбó повинні бóти]? Нó, яê êаждий

хоче, щоб не об… Нó, яê сêазать по-óêраїнсьêи… Не знаю яê. Таê

щоб на столі бóло все, щоб яê êажóть, ломився стіл од їди. А таê

особоãо… Теремоê оце хіба шо.

Теремоê –

це очерет ріжóть, сóшать йоãо… Берóть йоãо, де

озера заростають, оце ж там очерет берóть, сóшать йоãо. А потом те-

ремоê оце ж печóть. Лєнточêи тіста ріжóть, розêатають полосêó,

один êрай надрізають… І обмотóють ãілочêó, де розрізані еті

, один

êрай, воно отаê полóчається в êрóãовó. На верх цвіти роблять із бó-

маãи цвітної. Батьêи випіêають. Єслі дві свайби, і там, і там, то êаж-

дий отдєльно випіêає. Єслі одна свайба… Напримєр, ó мене син же-

нився менший, то свайба в нас тільêи

бóла. Но ми не випіêали [

смі-

ється

]. Ми вобщє теремêó не робили. Я не вмію йоãо робить та й

вобщє… Ми двадцять чотири ãода прожили в Росії і ми приїхали тóт

і, нó, яêось ми до цих обрядів…

Оце ж теремêи приêрасили. У відро пшениці насипають,

втиêають аêóратно ó відро сê

ільêи там, баãато, прямо отаêі-во охап-

êи. Втиêають і підв’язóють êрасною лєнтою. У моãо брата син же-

нився, то я точно обратила, що êрасна бóла лєнта. Обв’язаний сто-

їть цей теремоê на центральномó столі, де молоді сидять. З самоãо

начала і до пізньоãо вечора в первий день. А потом ãості розходять-

ся, дарять подарêи… Нє, подарêи дарять десь за третім столом. А

теремоê óже роздають яê ãості додомó розходяться. Каждомó приã-

лашонномó по ãілêі теремêó. Розрізають лєнточêó і молоді ото самі

роздають.

На застоллі теремоê ті

êи стоїть, [êоровая] не бóло. Теремоê

стоїть і для молодих два фóжера, лєнтами обв’язані, і дві ложêи

зв’язані в êóчó êрасной лєнтой, но ці ложêи тіêи лежать. А для чоãо

вони лежать в êóчі? З боêалів п’ють вони, да, а ложêи тіêи лежать.

[А що потім з тими ложêами]? Не знаю. Таê це я, дóже баãато Ви

знаєте, дóже...

Єслі ãóляють на два двори свайбó, то свайбó ãóляють сначала

ó нєвєсти дома, а потом їх виряджають до жениха. І вже там вона і

остається. Родичі

з її сторони, батьêи, нó, й самі потом êонечно

їдóть. Нó, опять же посипають, з дворó виводять, посипають на ãо-

лови єто самое. І поїхали до женіха.

В первий же день ãóляють ó молодої, бóêвально там два-три

часа ãóляють. А ó жениха там ждóть тоже свої ãості,

но і со сторони