Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

Вимоги і гарантії законності

забезпечення

відповідності змісту

законів потребам життя

забезпечення верховенства

законів стосовно інших

нормативно-правових актів

систематизації,

зміни або скасування

законів тощо

на

явність спеціальних та

юридичних механізмів, що

забезпечують реальну реалізацію

норм права (наприклад, наявність

можливостей для реалізації

суб’єктивного права)

гарантоване якісне застосування

норм права, з врахуванням усіх

обставин справи

правильне тлумачення змісту

норм права

стабільність судової практики

у правотворчості

у реалізації норм права

Загальносоціальні гарантії

—

це

об’єктивні умови соціального життя

(економічні, політичні та інші), що

впливають на правове регулювання

економічні

—

ступінь

економічного

розвитку країни,

рівність усіх форм

власності,

економічних

можливостей тощо

політичні

рівність суб’єктів,

наявність

політичного

плюралізму тощо

ідеологічні

—

ідеологічний плюралізм,

тобто відсутність однієї

ідеології, турбота з боку

держави щодо належної

правової поінформованості

громадян

соціальні

—

соціальний захист

населення,

наявність системи

соціальних послуг,

страхування тощо

моральні

—

рівень

соціальної

свідомості та

культури

Гарантії законності

— це система всіх засобів і

умов, які забезпечують реальний механізм для точної

і неухильної реалізації законів суб’єктами права

Вимоги законності — це те, що вимагає законність,

передусім, у певних сферах суспільних відносин, а саме:

Правова свідомість

–

це система ідей, уявлень, емоці

й і почуттів,

що виражають ставлення особи, групи, суспільства до чинного,

минулого і бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з

правом

Рівні

здійснення

правосуддя

Правова психологія

–

сукупність

почуттів і емоцій, що виражають

ставлення індивіда, групи, суспільства

до права.

Правові почуття, правові

переживання, правові настрої

Практичні правові знання, правові

уявлення, правові погляди

Правова ідеологія

–

система

правових принципів, ідей, теорій,

концепцій, що відображають наукове

осмислення правової реальності.

Правові ідеї, правові

принципи, теорії, переконання

Правові поняття, правові

категорії

Спеціально

юридичні гарантії

—

це

сукупність всіх умов і засобів, що

закріплені у чинному законодавстві і

спрямовані на забезпечення законності

високий

рівень

розвитку

правової

системи

діяльність

державних

органів, що

характеризуют

ься

підготовкою

виданням і

застосуванням

нормативно-

правових актів

ефективність

чинного

законодавства

діяльність

правоохоронних

органів, що

спрямована

безпосередньо на

охорону

суспільства, прав

і свобод людини і

громадянина від

правопорушень

тощо

попередження

правопорушень

заходи щодо захисту

та відновлення

порушених прав

юридична

відповідальність

Правові звички, правові традиції,

правові звичаї

Правові цілі, правові мотиви,

правові настанови

Елементи

Правова культура – це система цінностей, досягнутих людством у

галузі права, що стосуються правової реальності даного суспільства і

характеризують рівень його правового прогресу.

Функції правосвідомості

– основні напрямки оволодіння

правовими знаннями та їх вплив на правові явища, правову

систему в цілому

Пізнавальна

–

передбачає

знання права,

інформованість

про нормативні

акти

Ціннісна

–

передбачає

ціннісне ставлення до

законодавства,

співвіднесення правових

норм зі своїми поглядами

на обов‘язкове, необхідне

Регулююча

–

передбачає

узгодження поведінки

людини, її мотивів, правових

настанов з чинною в

суспільстві системою

правових принципів із

заборонами

і дозволами

індивідуальна групова професійна

За суб‘єктами

суспільна

За глибиною

відображення правової

реальності

непрофесійна

наукова практична

правосвідомість

правова поведінки

юридична діяльність

стан законності і

правопор

ядку

Форми правової свідомості

Правова культура

Правова культура особи – це зумовлений правовою культурою

суспільства стан особи, який забезпечує її правомірну поведінку.

Функції правової

культури суспільства

Правова

освіченість –

знання правових

норм

Поважне ставлення до

права – переконаність у

необхідності соціальній

корисності дотримання

норм права

Уміння підпорядковувати

свою діяльність вимогам

норм права, реалізовувати

суб‘єктивні права і юридичні

обов‘язки

Інформаційна –

інформованість про

право, освоєння

правової спадщини

минулого і

сучасності

Регулятивна –

забезпечення ефективності

функціонування всіх

елементів правової системи;

регламентація поведінки і

діяльності особи; створення

стійкого правопорядку

Аксіологічна оцінка

правових явищ і

процесів, стану

законності і

правопорядку

відповідно до

правових норм

Структура

Зміст

Правосвідомість

Правове мислення

Правомірна поведінка

Правова активність

Правовий вплив і правове регулювання

Правове регулювання

—

це

цілеспрямований вплив з боку

держави на поведінку людей та

суспільні відносини, за допомогою

всіх правових засобів (правові норми,

правові відносини, суб’єктивні права

та юридичні обов’язки, акти

застосування норм права, заборони,

пільги, заохочення, покарання тощо)

правовий вплив ширше за

обсягом поняття, аніж

правове регулювання, адже

окрім правових засобів

(норм права) він охоплює й

інші (політичні,

ідеологічні, виховні,

психологічні та ін.)

способи

Правовий вплив

—

це весь

процес впливу права на

свідомість, волю та поведінку

людей за допомогою правових

(правове регулювання) та

неправових (інформація,

ідеологія, виховання тощо)

засобів

у правовому регулюванні

право реалізується виключно

через його механізм (система

юридичних засобів, за

допомогою яких здійснюється

правове регулювання),

відповідно правовий вплив

здійснюється за допомогою і

неправових засобів

Види

спеціально

дозволений

правове

регулювання —

ширше за змістом

індивідуальний

нормативний

(загальний)

загальнодозвільний

централізований

співвідношення

За способом

об’єднання дозволів і

заборон

нецентралізований регіональний, місцевий

За принципом

територіальності

За обсягом

суспільних відносин

Методи правового регулювання — це сукупність певних способів

(прийомів), за допомогою яких впорядковуються суспільні відносини.

Тип правового регулювання — це юридичний режим, особливий

порядок регулювання, що формується у певній сфері суспільних відносин.

Дозвіл

—

це

надання суб’єкту

права можливості

реалізувати свої

суб’єктивні права

самостійно на

основі норм права

Зобов’язання

здійснюється шляхом

покладання на суб’єктів

права суб’єктивних

юридичних обов’язків, що

відповідно вказують особі

як діяти в тій чи іншій

ситуації

Заборони

реалізуються

шляхом покладання на

особу обов’язку

утримуватися від тих або

інших дій. Як правило,

заборони домінують у

сфері публічного права

Загальнодозвільний

(дозволено все,

що прямо не заборонено законом) —

дії в рамках яких діє фізична особа

передбачені законом

Загальнозабороняючий (заборонено

все, крім того, що дозволено законом)

— дії посадової особи.

правові норми

—

основа всього механізму правового регулювання, оскільки

саме вони регламентують суспільні відносини (поведінку особи) шляхом

встановлення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків

юридичні факти — конкретні життєві обставини, через які виникають,

змінюються, або припиняються правові відносини

правові відносини

—

це ел

ементи механізму правового регулювання, через

які здійснюється взаємозв’язок між суб’єктами права шляхом реалізації

суб’єктивних прав і юридичних обов’язків

акти реалізації норм права

—

це дії суб’єктів права з втілення в життя

приписів правових норм, що виражаються в правах і обов’язках суб’єктів права

(використання, виконання, дотримання)

акти застосування норм права — це індивідуальні владні приписи, що

спрямовані на регулювання суспільних відносин (наприклад, наказ ректора)

Елементи механізму правового регулювання

(юридичними засобами)

Методи правового регулювання

Тип правового регулювання

Розділ 2.

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Предметом “Історії держави і права України” є вивчення процесу

зародження і розвитку держави і права України, державно-правових категорій

та інститутів; правового положення населення; джерел права і правової

системи, причому в їх історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Об’єкт науки і навчальної дисципліни “Історія держави і права України”

складає держава і право України в історичному минулому.

“Історія держави і права України”

є дисципліною

Історичною,

оскільки розглядає

історію виникнення

і еволюцію

державних функцій

і правових систем

Правовою,

оскільки вивчає

специфічні

соціальні явища –

державу і право

Суспільною,

оскільки державно-

правова форма в той чи

інший історичний

період – відображення

цивілізації, культури,

рівня соціального

розвитку та інших

особливостей

суспільства

Державний устрій Скіфії

Скіфське царство відносять до монархії на чолі зі спадковим царем.

Влада царя була необмеженою, він виконував обов’язки верховного

воєначальника, здійснював судові функції та був жерцем.

Велика Скіфія, за Геродотом, поділялася на три царства – басілеї. Одне з

них очолював головний цар, а два інших – молодші царі (ймовірно, сини

головного). Царства поділялися на менші адміністративно-територіальні

одиниці (номи) на чолі з посадовими особами (номархами).

Історія знає імена найвідоміших скіфських царів: Атея, Скілура,

Палака, Фарзая та Інісмея.

Три царі

(Велика Скіфія)

Цар

Військо

Рада

скіфів

Народні

збори всіх

воїнів

Центральне

управління

Судові

органи

Легкоозброєнна

кіннота

Важкоозброєнна

кіннота

Місцеве

управління

Царський суд

Суд номарха

Суд старейшин

родів

Соціальна структура населення Скіфської держави

Населення

Невільне

Раби

Вільне

Скіфська аристократія

Жерці

Військова

знать

Номархи

Родоплемінна

знать

Царі,

царська

сім

’

Общинники (прості скіфи)

Зажиточні

(гипотоксоти)

Небагаті

(“восьминогі”)

Бідняки

(“безпозвонкові”)

Міське населення

Ремісники Торговці

Право Скіфії

Джерела права

Правила, встановлені

царською владою

Звичаєве

право

Міжнародні договори (договір

між царем Тасієм та царицею

Боспору Гіпепірією)

Особливості скіфської правової

системи

Тісне переплетіння норм права з родоплемінними звичаями

Вплив релігії на формування права

Невизнання рабів суб’єктами права

Яскраво виражений класовий характер існуючого права

Охорона приватної власності й тяжкі покарання за замах на

власність можновладців та їхніх слуг

Відсутність чіткого формулювання складу злочинів, суддівська

сваволя