24. Виникнення та еволюція укр.. козацтва. Уперше термін
«козак» згадується в Початковій монгольській хроніці (1240 p.). Посилення визискування селянства
і міщанства, релігійний і національний гніт, напади татар призводили до того, що частина населення
втікала в незаселені степові райони середньої течії Дніпра. Там утікачі поступово об'єднувались у
групи, які спільно полювали, нападали на татар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно.
Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її
історію. Термін «козак» тюркського походження означав «вільна людина, «вояк», «степовий
розбійник». Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називалась
Запорозькою Січчю. Термін «Запорозька Січ» вживався також у розумінні «військово-політична
організація козаків». Легендарним засновником Запорозької Січі вважається Дмитро Байда-
Вишневецький, який походив з княжого роду на Волині. На початку 1550-х pp. побудував замок на
дніпровському острові Мала Хортиця для захисту від татарських набігів. У 1563 р. князь
Вишневецький потрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султана страчений.
Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча переважали українці. Тут були
представники 20 національностей: росіяни, білоруси, поляки. Сімейні козаки також допускалися в
Запоріжжя, але вони не могли тут жити з сім'ями. Вони поселялися в слободах, зимівниках і хуторах.
Але усі, січовики і зимовчаки, називали себе «славним низовим військом Запорізьким» і
товариством. Наприкінці XVI ст. запорожців нараховувалося 5-6 тис. Серед козаків було поширене
братство — «побратимство». Товариство вирішувало питання про війну і мир, розподіляло всі землі,
ліси, угіддя, вибирало посадових осіб, карало винних у злочинах; від імені товариства писались
відповіді на послання від різних держав та владних осіб, які присилалися на Січ.Військо Запорізьке
мало два поділи: військове і територіальне. У військовому було 38 куренів, а в територіальному —
спочатку 5, а потім 8 паланок. Курені :Іванівський, Сергіївський, Канівський, Поповичський,
Титарський, Корсунський, Уманський, Полтавський тощо. 10 куренів складали 1/4 Січі, яка
називалася пірією і мала свою казну. Назва «курінь» походить від слова «курити», тобто «дими ти»
Паланкову старшину складали: полковник, осавул та писар.Увесь склад Війська Запорозького
ділився на старшину, молодиків та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило
поза Січчю, на зимівниках. Ті козаки, що жили в селах, містечках, на хуторах, називалися ще
городовими. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ зустрічається у «Всесвітній хроніці» (1551 р.)
польського історика Мартина Бєльського. Походи на Крим, у Молдавію показали, що козаки були
значною військово-політичною силою, тому польський уряд ви рішив частину з них узяти на службу,
щоб використовувати для воєнних цілей і тримати під контролем. У 1572 р. коронний гетьман Ю.
Язловецький за указом польського короля Сигізмунда II взяв на службу 300 козаків. їх прізвища
заносили у спеціальні списки (реєстр), звідси їх назва — «реєстрові козаки», їм установили певну
платню, вони підкорялися лише своєму «старшому». У 1590 р. у реєстрі було вже 1000 чоловік.
Зростала і кількість нереєстрового козацтва.Характерними ознаками козацтва були відсутність
кріпосництва, формальна рівність між козаками. Фактично Запорізька Січ була козацькою
республікою і стала початковим етапом у формуванні української державності. У кінці XVI ст.
козацтво виділяється в окремий суспільний стан в Україні, стає значною військово-політичною
силою, центром національно-визвольного руху, ядром української державності. Характерною
ознакою діяльності Запорізької Січі було прагнення поширити свій політичний вплив на всі
українські землі. Саме українське козацтво стало вирішальною силою у боротьбі за українську
державність. Цим воно суттєво відрізнялося від донського козацтва, яке виконувало лише військово-
оборонні функції.