Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

її організація та форми в світі широко варіюють залежно від соціально-

економічних умов, інфраструктури медичних закладів, кваліфікації спеціалістів,

діагностичної бази. В розвинутих країнах, з великою кількістю хворих, є

широка інфраструктура закладів: хоспіси, денні стаціонари і домашні стаціонари,

притулки "останньої допомоги", гуртожитки для хворих, що потребують обслу-

говування, інтернати готельного типу.

Принциповим підходом є

їх

домашнє лікування, а госпіталізація доцільна тільки

при ускладненнях і на термінальному етапі життя. Більшу частку життя хворі

знаходяться вдома. Регулярне систематичне спостереження (кожні 3-6 місяців)

проводиться амбулаторно. В США, Франції, Нідерландах вони отримують

адекватну медичну допомогу. В країнах Африки стан багатьох хворих трагічний.

Наприклад, серед госпіталізованих в Уганді до 60 % становлять хворі на

СНІД.

Вони не ізольовуються від інших пацієнтів, бо діє принцип "Ізолюй вірус, а не

хворого". В Уганді, Замбії за браком ліжок створюють лікарні з відділеннями

допомоги на дому. Проте погані дороги, нестача транспорту та пального не дають

змоги більшості хворим отримати належну спеціалізовану медичну допомогу.

Організація надання спеціалізованої лікувально-профілактичної

допомоги хворим на СНІД і

ВІЛ-інфікованим

в Україні

Основною структурною одиницею є центри профілактики

СНІДу.

В Україні

їх

функціонує 15. Центри формують систему забезпечення хворих на базі

кабінетів інфекційних захворювань (КІЗ). Для надання

їм

допомоги створена

система спеціалізованих закладів (мал. 13).

Діагностичні

лабораторії

СЕС з діагностичними

лабораторіями

Український центр

профілактики

боротьби зі СНІДом

Обласний або міський

центр профілактики та

боротьби зі СНІДом

Кабінет довіри

Блок

госпіта^

для

Спеціалізований блок

. СНІДу інфекційної та

багатопрофільної

лікарні

КІЗ поліклініки

Кабінет профілак-

тики

ВІЛ-інфекції

поліклініки

Мал. 13. Схема організації лікувально-профілактичної допомоги

хворим на

ВІЛ/СНІД

в Україні.

228

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Обов'язки центрів:

• проведення первинного обстеження та реєстрація хворих з вперше в

житті встановленим діагнозом

"ВІЛ-інфекція";

• забезпечення диспансерного нагляду за

ВІЛ-інфікованими,

що мешкають

на закріпленій за центром території;

• надання лікувально-діагностичної допомоги в амбулаторних і стаціонар-

них умовах;

• забезпечення спеціалізованої планової, невідкладної, консультативної

допомоги;

• направлення до клініки СНІДу Українського центру в плановому порядку

чи за екстреними (клінічними) показаннями;

• координація діяльності медичних закладів, розташованих на підвідомчій

території;

• щомісячний збір та подання в Український центр профілактики та бо-

ротьби зі СНІДом оперативної

інформації

щодо зареєстрованих хворих за

встановленими звітними формами.

Показаннями до госпіталізації у центри є клінічно виражена гостра ВІЛ-

інфекція та

СНІД.

КІЗи

зобов'язані:

• проводити диспансерне спостереження за хворими на ВІЛ-інфекцію за

місцем проживання;

• надавати лікувально-діагностичну допомогу в амбулаторних умовах;

• організовувати екстрену спеціалізовану допомогу; терапію та планове

обстеження за рекомендаціями центрів профілактики та боротьби зі СНІДом;

• направляти до центрів в плановому порядку, за екстреними показаннями.

Крім КІЗ, існують кабінети довіри - діагностичні структури нового типу,

організовані при Центрі ПБСНІД (наказ МОЗ № 426 від 1987 р.).

Завдання кабінету довіри:

• кваліфіковане обстеження та діагностика СНІДу;

• направлення до стаціонару;

• диспансеризація;

• психологічна допомога та підтримка інфікованих і хворих.

У штаті кабінету є психолог, що проводить консультування з метою

попередження самогубств

ВІЛ-інфікованих.

Стаціонарна допомога хворим надається на базі Центрів і спеціалізованих

блоків СНІДу при інфекційних чи багатопрофільних лікарнях.

За наказом обласного управління охорони здоров'я визначені заклади,

на базі яких організовують бригади для надання різних видів спеціалізованої

допомоги. По областях створені бригади хірургічної, терапевтичної, акушерсько-

гінекологічної, стоматологічної, педіатричної, реанімаційної допомоги. При

потребі в інших видах допомоги викликають спеціалістів за профілем.

Прогноз потреб в Україні на найближчі 5 років свідчить про подальше

зростання навантаження на систему охорони здоров'я.

229

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Організація диспансерного нагляду за

ВІЛ-інфікованими

в Україні

Стратегічна суть диспансеризації - продовження життя хворої людини,

його соціальна змістовність і економічна продуктивність завдяки кваліфікованій

медичній, психо-соціальній та юридичній допомозі. Тому диспансеризація при

ВІЛ/СНІДі передбачає систему комплексних лікувально-профілактичних,

соці-

ально-психологічних і гігієнічних заходів.

Основні принципи діяльності диспансерної служби:

• Доступність - передбачає максимальну наближеність до пацієнта, безпе-

рервне і цілодобове функціонування (бригади кризового консультування

телефонних, "гарячих" ліній).

• Конфіденційність - право пацієнта на збереження таємниці; порушення

принципу є найбільш частим механізмом "запуску" протиправних дій проти

людини інфікованої ВІЛ, а почасти руйнації

її

особистого та соціального життя.

• Безкоштовність допомоги - основа функціонування диспансерної служ-

би, важливий фактор профілактики розповсюдження інфекції. Медикаментозне

лікування, психологічна та юридична допомога сьогодні коштують дуже дорого,

і тому практично не доступні для більшості хворих. Невиконання цього принци-

пу може поставити нашу державу перед фактом нової проблеми - формування

значного контингенту ВІЛ-інфікованих поза увагою диспансерної служби, як

потенційного джерела розповсюдження інфекції. Економічні витрати на без-

коштовний диспансерний нагляд цілком виправдані і безумовно нижчі від

неминучих витрат у випадку ще більшого прискорення темпів епідемії.

• Багатопрофільність - широкий діапазон спеціалізованої медичної

допомоги.

• Мобільність - максимальне наближення всіх видів допомоги до інфікова-

ної людини (патронаж, активні відвідування фахівцями, обстеження за місцем

проживання).

• Комплексність - поєднання диспансерної служби медичної, психологіч-

ної та юридичної допомоги. За висновками експертів ВООЗ психосоціальна

та юридична допомоги

ВІЛ-інфікованим

і хворим на

СНІД

є першочерговим

заходом, який поряд з первинною профілактикою перешкоджає неконтрольо-

ваному розповсюдженню ВІЛ.

• Відкритість - співробітництво з різноманітними державними і недержав-

ними структурами, неформальними організаціями та об'єднаннями, що мають

можливість і бажання допомагати ураженим

ВІЛ/СНІДом

на позагоспітальному

етапі без законодавчих протиріч і порушень прав людини.

Профілактика

ВІЛ/

СНІДу

Основним шляхом боротьби з ВІЛ/СНІДом є профілактика, яка умовно

може поділятися на первинну, вторинну, третинну (мал. 14).

Первинна профілактика поширюється на здорових людей і забезпечується

пропагандою знань про здоровий спосіб життя.

Вторинна стосується ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД і націлена на попе-

редження передачі вірусу імунодефіциту здоровій

людині.

230

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Профілактика

ВІЛ/СНІДу

Первинна

Об'єкт-здорова

людина

Мета - попередження

ураження

Вторинна

Об'єкт

-ВІЛ-

інфікований

або хворий на

СНІД

Мета - попередити

передачу ВІЛ до

здорових

Специфічна вакцинація

Розробка вакцин

• Мультикомпонентні

пептидні вакцини

•

Інактивовані

штами ВІЛ

• Химерні вакцини

• ДНКова вакцинація

• Рекомбінантні антитіла

Третинна

Об'єкт - суспільство з ураже-

ними ВІЛ і хворими на СНІД

Мета - попередити розпо-

всюдження ВІЛ/СНІДу - ін-

дикаторних і хвороб, що пере-

даються статевим шляхом

Неспецифічні заходи

• безпека крові

• безпека поведінки

• безпека медичних маніпуляцій

• Просвіта та освіта

• Програми профілактики

ВІЛ/СНІДу серед "груп

ризику"

• Стратегія "зниження шкоди

для суспільства" від

розповсюдження наркоманії

таСНІДу

• Стратегія зниження потреб у

наркотиках і алкоголі

Специфічні заходи

Впровадження

нових

лікувальних

засобів і методів

зменшення

виділення ВІЛ з

організму хворого

Мал.

14. Профілактика ВІЛ/СНІДу.

Третинна профілактика базується на суспільних заходах щодо попереджен-

ня розповсюдження та зменшення темпів приросту нових випадків

інфікувань.

Профілактичні заходи здійснюються з урахуванням епідемічної ситуації

в державі. До 1998 року в Україні вони були спрямовані переважно на попере-

дження передачі ВІЛ через донорську кров та на моніторинг поширення

ВІЛ-

інфекції.

В 1998-2000 роках заходи були зосереджені в таких напрямках:

• недопущення зараження ВІЛ під час переливання донорської крові;

• зменшення кількості інфікувань при ін'єкційному вживанні наркотиків;

• профілактика перинатальної передачі ВІЛ.

231

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Важливою умовою у попередженні

ВІЛ/СНІДу

є можливість для людини

за власним бажанням пройти тестування на наявність антитіл до ВІЛ і

отримати необхідні кваліфіковані поради та підтримку щодо запобігання зара-

женню в майбутньому.

Пріоритетною в діяльності кабінетів довіри повинна бути робота, спрямо-

вана в першу чергу на інформування та просвіту осіб, що звертаються з

приводу обстеження. З огляду на це, слід розширювати

їх

кількість та залучати

до роботи в них працівників соціальних служб, психологів.

Нагальним питанням є соціальний захист

ВІЛ-інфікованих

людей, в першу

чергу дітей, від яких відмовились батьки, та сиріт, і тих, хто не має постійного

місця проживання. Очевидною є необхідність його розв'язання на місцях

шляхом створення спеціальних притулків з визначенням джерел фінансування

та порядку діяльності.

Запобігання передачі ВІЛ статевим шляхом повинно будуватися на

системі освітніх заходів, спрямованих на

інформування

підлітків і молоді щодо

шляхів зараження ВІЛ і методів його перестороги.

Залишається актуальним внесення в навчальні програми навчальних закла-

дів всіх типів і рівнів акредитації питань навчання учнів і студентів сексуальної

культури, підготовки на конкурсних засадах відповідних методичних розробок,

підручників, визначення кола фахівців та

їх

підготовка до викладання предмета.

Провідну роль у реалізації цієї стратегії мають відіграти заклади Мініс-

терства та Академії педагогічних наук.

Досить складним є питання організації

інформаційно-освітньої

роботи

серед груп підвищеного ризику (мал.

15,

16) і цільових груп (моряки, ув'язнені,

військовослужбовці, водії міжнародного автотранспорту, провідники паса-

жирських поїздів, персонал сфери обслуговування тощо), які забезпечують

значний відсоток інфікованих статевим шляхом.

Відповідальність за планування, забезпечення і виконання профілактичної

роботи будуть забезпечувати відповідні міністерства та відомства.

Осторонь стоїть проблема профілактики

ВІЛ-інфекції

серед повій та

їх

клієнтів. Здійснення в

їх

середовищі попереджувальних заходів є новим

завданням, підходи до реалізації якого розробляються.

Невідкладним завданням залишається запровадження в усіх без винятку

регіонах України профілактичних програм серед споживачів наркотиків.

До 2000 року вони повинні бути започатковані скрізь і здійснюватись на

принципах стратегії "зменшення шкоди". Треба остаточно визначитись також

і стосовно включення до них замісної терапії (вживання метадону та інших

препаратів, які дозволяють відмовитись від наркотиків сильної дії) хворим на

наркоманію та набути власний досвід її реалізації. Цим мають опікуватися

Представництво ООН та інші міжнародні організації. Вже з 1995 року в

Україні при методичній, організаційній та фінансовій допомозі багатьох агенцій

232

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Завдання пропаганди профілактики ВІЛ-інфекції

Здорові

люди

1. Інформування

щодо

шляхів

інфікування та

профілактичних

заходів

2. Роз'яснення

переваг

здорового

способу

життя

Особи з

професійними

факторами ризику

Інформація щодо

професійних

факторів ризику

2. Запобігання

професійним

захворюванням

Особи підвищеного

ризику зараження

ВІЛ

1. Інформація щодо

факторів ризику

інфікування ВІЛ

2. Подолання

шкідливих

звичок

Інфіковані ВІЛ

Корекція

сексуальної

поведінки

2. Запобігання

розповсюджен

інфекції серед

близьких

3. Запобігання

самогубствам і

СНІД-тероризму

Мал. 15. Завдання пропаганди профілактики ВІЛ-інфекції.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Зміст інформації про СНІД

Здорові

люди

1. Шляхи інфікування та

фактори передачі ВІЛ

2. Групи високого

ризику зараження ВІЛ

3. Початкові прояви

СНІДу

4. Соціальна та інди-

відуальна профі-

лактика СНІДу

Особи з

професійними

факторами ризику

1. Шляхи та фактори

передачі ВІЛ

2. Професійні

фактори інфіку-

вання

3. Початкові

об'єктивні ознаки

СНІДу

4. Соціальна та

індивідуальна

профілактика

СНІДу

Особи ризику за

способом

життя

Кримінальна

та

адміністративна

відповідальність за дії

щодо розповсюдження

СНІДу

2. Початкові суб'єктивні

ознаки СНІДу

Інфіковані ВІЛ

1. Кримінальна відпові-

дальність за зараження

іншої особи ВІЛ

2. Шляхи зараження

оточуючих

3. Фактори способу життя, що

активізують ВІЛ в

організмі

4. Початкові ознаки при

СНІДІ

5. Корегування сексуальної

поведінки

6. Для вагітних - небажаність

народження дитини

Мал. 16. Зміст

інформації

про СНІД.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

00Н

(ІЖАГО5,

ІЖОР,

ІЖІСЕР)

в окремих регіонах почали діяти профілактич-

ні програми: "Профілактика

ВІЛ-СНІДу

серед жінок секс-бізнесу", "Профілак-

тика

ВІЛ-інфекції

серед молоді", "Зниження шкоди" (для осіб, що використо-

вують наркотики

ін'єкційно),

однак, ефективність

їх

ще не оцінена.

Контрольні питання

Медико-соціальне

значення

ВІЛ/СНІДу.

2. Соціальні причини поширення пандемії ВІЛ/СНІДу.

3. Основні світові тенденції розвитку пандемії ВІЛ/СНІДу.

4. Найбільш високий рівень захворюваності населення на ВІЛ/СНІД

5. Провідні шляхи передачі ВІЛ та

їх

порівняльна інтенсивність.

6. Основні шляхи зараження ВІЛ/СНІДом в Україні до та після 1995 року.

7. Розподіл хворих на ВІЛ/СНІД за основними групами ризику в Україні до та

після 1995 року.

8. Заклади, що надають допомогу хворим на ВІЛ/СНІД в Україні.

9. Правові та юридичні засади профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом в Україні.

10. Профілактика ВІЛ/СНІДу.

235

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Розділ 6. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-

ПРОФІЛАКТИЧНОЇ

ДОПОМОГИ

6.1. Основи організації лікувально-профілактичного

забезпечення дорослого населення

Однією з основних галузей охорони здоров'я є лікувально-профілактична

справа, в якій задіяна більша частина медичних працівників. На забезпечення

її функціонування виділяються значні кошти з асигнувань, передбачених на

охорону здоров'я загалом.

Заклади та працівники галузі виконують провідну функцію системи, займа-

ючись попередженням та виявленням хвороб, забезпечуючи лікування

хворих,

надаючи

їм

різні види медичної допомоги.

Незалежно від того, в якій галузі охорони здоров'я працюють ті чи інші

лікарі та середні медичні працівники, вони мають бути добре обізнані з принци-

пами організації лікувально-профілактичної допомоги, з напрямками її розвитку,

із завданнями та функціями різних лікувально-профілактичних закладів.

У розділі розглядаються основи та принципи організації різних видів ліку-

вально-профілактичної допомоги, включаючи амбулаторно-поліклінічну, стаціонар-

ну та швидку, з урахуванням динаміки

їх

розвитку та напрямків реформування.

Висвітлюються завдання, функції та структура основних лікувально-профі-

лактичних закладів (поліклінік, стаціонарів, диспансерів, станцій швидкої ме-

дичної допомоги), а також питання

їх

ліцензування та акредитації.

Розглядаються також особливості медичного забезпечення окремих верств

населення та контингентів (міського та сільського населення, робітників

промислових підприємств, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС, осіб

похилого віку).

Особлива увага приділяється організації первинної медико-санітарної

допомоги на засадах сімейної медицини з висвітленням досвіду різних країн і

України.

Засвоєння цих знань і оволодіння навичками аналізу рівня надання

лікувально-профілактичної допомоги та розробки управлінських рішень щодо

оптимізації діяльності лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і окремих

медичних працівників передбачене кваліфікаційними характеристиками лікарів-

спеціалістів. Все це має на меті підготувати майбутніх лікарів до роботи в

сучасній системі охорони здоров'я.

Лікувально-профілактична допомога - це комплекс заходів, спрямова-

них на запобігання захворюванням, ранню діагностику, медичну допомогу

236

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

особам з гострими та хронічними захворюваннями, на реабілітацію хворих та

інвалідів

з метою продовження

їх

активного довголіття.

До видів лікувально-профілактичної допомоги відносяться амбулаторно-

поліклінічна, швидка, стаціонарна та санаторно-курортна (мал. 1).

Лікувально-профілактична допомога

Позалікарняна

Стаціонарна

Санаторно-

курортна

Амбулаторно-

поліклінічна

Швидка

Екстрена

Загально-

профільна

Спеціа-

лізована

Бальнео-

логічна,

кліматична,

грязева

Амбулаторії

Поліклініки

Консультації

Станції

швидкої

медичної

допомоги

(підстанції,

відділення

ЦРЛ)

Медсанчастини

Україн-

ська

станція

виїзної

екстреної

консуль-

тативно-

медичної

допомоги

Диспансери

Пункти охорони

здоров'я

Лікарні

багато-

профільні

Санаторії

Лікарні

спеціалі-

зовані

Курортні

поліклініки

Терито-

ріальні

центри

Лікарні

швидкої

медичної

допомоги

Бальнео-

логічні

лікарні

Грязе-

лікарні

Фельдшерсько-

акушерські

пункти

Стаціонари

диспансерів

Стаціонари

медсанчастин

Санаторії-

профілак-

торії

Медичні центри

Мал. 1. Види лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню та

заклади, що її надають.

Амбулаторно-поліклінічна допомога надається особам, які потребують

періодичного медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі

та проведення профілактичних заходів.

її

отримують при звертанні безпосеред-

ньо в амбулаторно-поліклінічному закладі чи вдома.

237

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23