Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997

• Потерпілі (1,2,3 групи)

НУкраїна

Мал. 23. Поширеність хвороб на 10 тисяч населення.

6000-

5000-

4000-

зооо-

2000-

1000-

1 Я

__р—-^.

---Я--І Я

1 1

в!

"Я--

_І

ГІ

1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997

Ш Потерпілі (1,2,3 групи)

Україна

Мал. 24. Зареєстровано захворювань з діагнозом, встановленим уперше в житті,

на 10 тисяч населення.

Зростання стосується всіх класів хвороб.

У структурі захворюваності перші п'ять місць займають захворювання

органів дихання, нервової системи та органів чуття, травми та отруєння,

хвороби системи кровообігу та сечостатевої системи.

Частота цих захворювань зросла в 2,0-6,0 разів.

Відбувається зростання невисоких за рівнем захворювань: новоутворень -

у 3,0 рази, хвороб крові та кровотворних органів - у 3,8, хвороб кістково-

м'язової системи - в 4,5 раза.

348

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Слід відзначити, що серед класу новоутворень половину (50,9 %.) скла-

дають злоякісні. За останні 10 років

їх

рівень підвищився більш як у 2 рази.

Спостерігаються значні коливання показників захворюваності в окремих

групах первинного обліку (табл. 10).

Таблиця 10

Захворюваність окремих груп первинного обліку потерпілих дорослих і

підлітків на окремі захворювання (на 10 тисяч)

Групи

первинного

обліку

Всього,

вт.ч.

Злоякісні новоутворення

всього

34,4

27,5

17,6

35,9

в т.ч. пухлини

щитовидної залози

0,7

0,9

1,7

0,6

Стено-

кардія

32,5

81,3

46,0

26,5

Церебро-

васкулярні

захворювання

66,1

83,7

75,6

63,4

Гострий

інфаркт

міокарда

8,5

12,3

9,5

8,0

За даними таблиці 10, захворюваність на окремі хвороби в 1,5-3,0 рази

вища в деяких групах первинного обліку порівняно з

їх

показниками в цілому.

Значні відмінності в захворюваності мають місце на різних територіях

проживання потерпілих - показники коливаються від 2708 у Чернівецькій до

9340 у Одеській областях на 10000 населення.

Однією з головних медичних проблем є стан здоров'я ліквідаторів.

Серед них група здорових у 1997 році зменшилась, порівняно з 1986 р., у 4,7 раза,

а захворюваність збільшилась відповідно в 2-2,5 раза. Найбільш суттєве

зростання притаманне хворобам крові, особливо гострій лейкемії.

Вплив Чорнобильської катастрофи на здоров'я різних категорій постраж-

далих оцінюється неоднозначно. До найбільш уражених відносяться:

• діти;

• вагітні;

• особи, причетні до ліквідації аварії на промисловому майданчику ЧАЕС

у 30-кілометровій

зоні.

За даними МОЗ України, представленими на другій міжнародній конферен-

ції "Віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи" (Київ, 1998 р.),

в державі пріоритетної медичної уваги потребують діти з числа евакуйованого

населення та 700 тисяч тих дітей, що проживають у областях, які зазнали

найбільшого впливу аварії.

Проблеми

їх

здоров'я обумовлені переважно наслідками опромінення

щитовидної залози. Спостерігається зростання показників загальної захво-

рюваності серед евакуйованих дітей і тих, що проживають на радіоактивно

забруднених територіях.

В структурі дитячої захворюваності провідні місця займають хвороби

ендокринної системи, захворювання органів травлення, дихання та нервової

системи.

349

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Найбільші темпи приросту захворюваності притаманні новоутворенням,

найвищі — раку щитовидної залози, особливо серед дітей, яким на період

аварії не виповнилось 5 років. Вони належать до групи максимального ризику.

В зв'язку з аварією збільшується число дітей-інвалідів.

Здоров'я дітей суттєво залежить від стану здоров'я вагітних жінок, захворю-

ваність яких у останні роки все більше зростає, особливо за рахунок хвороб

органів кровообігу, нирок і анемій.

Важливою медико-соціальною проблемою Чорнобильської катастрофи є

соціально-психологічний стрес. Він обумовив психічну дезадаптацію, зросгання

психічних і психосоматичних захворювань, особливо серед "ліквідаторів" аварії.

Пріоритетною в цьому плані стає організація системи медико-соціальної реабілі-

тації з відкриттям відповідних центрів у місцях найбільшої концентрації

постраждалих.

Чорнобильська катастрофа стала для України національною трагедією.

За минулі після неї роки багато чого зроблено для подолання наслідків.

Незважаючи на все зроблене, є ще дуже багато невирішених проблем,

які державі дуже складно подолати. Це стосується як питань науки, технологіч-

них можливостей, так і питань подолання медичних та багатьох інших наслідків

аварії.

Контрольні питання

1. Перелічіть зони радіоактивного забруднення території України.

2. Які обов'язки держави щодо потерпілих від Чорнобильської катастрофи?

3. Перелічіть пільги постраждалим від аварії на

ЧАЕС.

4. Визначте групи первинного обліку за медичною класифікацією.

5. Перелічіть спеціалізовані медичні заклади для лікування постраждалих.

6. Визначте завдання та обсяги медичної допомоги, яка надається службами

ПМСД і спеціалізованими медичними закладами.

7. Охарактеризуйте зміни в стані здоров'я потерпілих.

6.8. Організація швидкої медичної допомоги

Однією з найбільш вагомих складових частин системи охорони здоров'я

в забезпеченні допомогою населення на догоспітальному етапі є служба

швидкої медичної

допомоги

(ШМД).

В підрозділі розглядаються питання історії становлення служби, її ролі в

загальній системі надання лікувально-профілактичної допомоги.

Значне місце відведено організації ШМД в умовах міста та села (заклади,

структура, категорії, штати, основні завдання, функції, права та обов'язки

окремих підрозділів і посадових

осіб).

Завершується підрозділ даними про її подальшу спеціалізацію.

Служба швидкої медичної допомоги є порівняно недавно створеною

формою позалікарняного обслуговування цивільного населення. Можливо,

вперше

ідея

її організації виникла після того, як у 1881 році під час пожежі у

350

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Віденському театрі постраждали сотні людей, які тривалий час не одержували

ніякої допомоги, хоча в місті працювали клініки та лікарні.

Після цього трагічного випадку віденський лікар Ярмир Мунді запропону-

вав організувати пункт постійного чергування лікарів, готових до виїзду на

місце катастрофи та надання медичної допомоги. Він назвав його "станцією

швидкої медичної допомоги". Згодом ідея набрала широкого розповсюдження,

а заклади швидкої медичної допомоги почали з'являтися в багатьох країнах.

Ініціатором створення швидкої медичної допомоги в Росії був керівник

лікарні при Олександрівській громаді Червоного Хреста Карл Карлович Рейнер.

У листопаді

1881

року він запропонував організувати станції в Санкт-Петер-

бурзі. Перші заклади почали функціонувати в Москві в 1886 році після подій

на Ходинському полі під час масових гулянь і роздачі дарунків у зв'язку з

коронацією Миколи II, які спричинили загибель більше 2 тисяч чоловік і

десятки тисяч каліцтв. У зв'язку з відсутністю медичної допомоги поранені

вмирали на місці події.

На початку 1899 року в Санкт-Петербурзі було відкрито п'ять станцій.

Як і в Москві, поштовх до

їх

організації спричинила біда — сильна повінь

навесні 1898 року.

В 1902 році в Києві були відкриті на добровільних засадах пункти з

надання медичної допомоги при нещасних випадках. У 1903 році в Одесі на

пожертвування мільйонера М.М. Толстого почала надаватись медична допо-

мога при нещасних випадках.

25 квітня 1910 року з ініціативи професора

Н.І.

Оболенського в Харкові

була відкрита станція та організовано перше товариство лікарів швидкої

медичної

допомоги.

Більш докладно історія СШМД викладена у кн. "Невідкладна швидка

медична допомога" під ред. проф.

В.В.

Никонова, Харків 1997, матеріалами з

якої ми з вдячністю скористались.

У роки радянської влади спостерігається поступовий розвиток служби

ШМД, особливо в містах. У сільських районах вона була в зародковому стані.

Наприкінці 70-х років розвиток служби в усіх республіках колишнього

Союзу визначався Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.09.77 року "Про

подальше поліпшення охорони здоров'я населення", а в Україні виданим

Наказом МОЗ № 870 від 14.12.77 року, що регламентував її виконання.

В документах підкреслювалась необхідність взаємозв'язку між полікліні-

кою та станцією, розвитку її матеріально-технічної бази, створення спеціалізо-

ваних видів ШМД, підготовки медичних кадрів і

їх

удосконалення, введення

субординатури та продовження терміну навчання в

інтернатурі

до 2-х років.

Значним досягненням у розвитку системи підвищення кваліфікації лікарів

служби було відкриття спеціальних кафедр швидкої та невідкладної допо-

моги. В 1980 році в Харкові, в інституті удосконалення лікарів була відкрита

перша кафедра, потім у Ленінграді (1982р.), Києві, Сімферополі (1988).

Подальший розвиток служби ШМД був визначений Постановою Ради

Міністрів СРСР № 773 від 19.08.82 р. "Про додаткові заходи щодо

351

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

поліпшення медичної допомоги сільському населенню". В ній говорилось

про необхідність організації відділень швидкої та невідкладної медичної

допомоги в сільських районах.

Наказом МОЗ СРСР № 1490 від 24.12.84

р."Про

заходи щодо подальшого

розвитку та удосконалення швидкої та невідкладної медичної допомоги сільсь-

кому населенню" були затверджені Положення про станцію (відділення) тощо.

Довгі роки у нас існували дві самостійні служби для обслуговування

міського населення - швидка та невідкладна медична допомога. Єдиною

вона була лише в невеличких містах і сільській місцевості.

Невідкладна допомога відзначалася недостатньою оперативністю, інколи

було неможливо розмежувати функції цих служб. Мали місце випадки

дублювання виїздів. Це призвело до її ліквідації в

1970

р. з передачею відповідних

обов'язків службі

швидкої

допомоги.

Об'єднана система надання екстреної медичної допомоги мала свої плюси

та мінуси. Головним недоліком було необгрунтоване зростання завантаженості

бригад ШМД в зв'язку з недоліками в роботі амбулаторно-поліклінічних

закладів, які ніби самовідчужувались від її надання.

З метою усунення накопичених недоліків було намічено організувати в

поліклініках пункти (відділення) надання медичної допомоги вдома, в територі-

альних поліклініках створити службу чергових терапевтів і педіатрів. У зв'язку

з передачею забезпечення медичною допомогою хворих з гострими та загост-

реннями хронічних захворювань поліклінікам, було вирішено замінити в номен-

клатурі закладів охорони здоров'я назву "Станція (відділення) швидкої та

невідкладної медичної допомоги" на - "Станція (відділення) швидкої медич-

ної допомоги" та створити в республіканських, крайових, обласних центрах

відповідне об'єднання.

Постанови Ради Міністрів СРСР і Накази МОЗ СРСР у наш час втратили

юридичну силу, однак накопичений великий досвід організації роботи служби

враховується й досі.

З метою подальшого удосконалення служби в 1989 році МОЗ України

видало аналогічний наказ. У ньому приділяється серйозна увага її організації

в кожному сільському районі, оснащенню у великих містах і обласних центрах

обчислювальною технікою, створенню автоматизованих систем управління

''Швидка

та консультативна медична допомога", забезпеченню автотранс-

портом і медичною технікою.

Однак виконання наказу в останні роки значно погіршилось у зв'язку з

важким економічним станом країни. Але мають місце й деякі наробки. На-

приклад, набули подальшого розвитку центри ШМД та медицини катастроф

(Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя). На базі інститутів і факультетів удоскона-

лення лікарів відкриті кафедри медицини катастроф (Київ, Запоріжжя, Харків).

У деяких медичних училищах великих міст України практикується створення

відділень для підготовки фельдшерів ШМД згідно зі спеціально розроблени-

ми програмами, що дасть змогу в майбутньому провести намічену структурну

352

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

перебудову бригад ШМД - збільшити кількість фельдшерських (до 35-40 %

від загальної

їх

чисельності) з правом самостійного лікування хворих. Вона

особливо необхідна з огляду на специфіку структурного обслуговування викликів

і госпіталізації хворих, особливо в селах.

Адже на відміну від міст у сільській місцевості, де частка фельдшерських

бригад досягає 90 %, за

їх

направленням госпіталізовують 70-75 % хворих.

Гарна підготовка середнього медичного персоналу дозволить згодом підвищити

в селах якість діагностики, лікування на догоспітальному етапі.

Служба швидкої медичної допомоги в Україні представлена спеціальними

закладами — станціями, підстанціями (пунктами), лікарнями швидкої

медичної допомоги (мал. 25).

Виїзні бригади

Відділення

Лікарні

Відділення

Приватні

клініки!

Станція ШМД

Лікарня ШМД

Підстанція Підстанція

Районна лікарня Міська лікарня Районна лікарня

- .

Підстанції \

Підстанція|

рідстанція

Виїзні бригади \

Ґ~\

/~\

• Можливі заклади

Мал. 25. Схема організації швидкої медичної допомоги великого міста.

353

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Швидка медична допомога - це екстрена позалікарняна медична допомога

в максимальному обсязі при раптових захворюваннях і при нещасних випадках

на місці та під час транспортування до стаціонарів.

Допомога хворим при гострих або загостреннях хронічних хвороб, які

знаходяться на амбулаторному обслуговуванні територіальної поліклініки,

відноситься до невідкладної медичної допомоги. Вона надається черговим

лікарем поліклініки (із кількості лікарського складу поліклініки), який разом

із

медичною сестрою виїжджає на виклик до хворого для надання екстреної

медичної допомоги вдома.

Станція швидкої медичної допомоги

(СШМД)

згідно з "Положенням

про станцію швидкої медичної допомоги" (Наказ міністерства охорони

здоров'я України № 175 від 19.06.96 р.) є медичним закладом, що надає

цілодобову екстрену медичну допомогу дорослому та дитячому населенню на

догоспітальному етапі при нещасних випадках і станах із загрозою життю чи

здоров'ю.

Екстрену медичну допомогу вона надає при потребі всім за місцем виклику,

при транспортуванні до лікувальних закладів, при безпосередньому звер-

ненні. ЇЇ рівень надання визначається медико-економічними стандартами.

Станція функціонує в режимі цілодобового чергування та готовності до

надання екстреної медичної допомоги населенню визначеної території обслу-

говування, а в разі виникнення надзвичайних ситуацій - і за

її

межами.

До інших регіонів України виїзні бригади направляються тільки за наказом

місцевого органу управління охорони здоров'я, якому вони підпорядковані.

Станція є складовою частиною системи екстреної медичної допомоги

при надзвичайних ситуаціях і забезпечує її функціонування в разі потреби.

Для цього станція повинна мати постійний місячний запас медикаментів, пере-

в'язувального матеріалу, аварійного медичного майна, носилок, апаратури,

ящиків-укладок, наборів для формування додаткових виїзних бригад з метою

їх

використання на місці та при виїзді в

інші

регіони в разі надзвичайних

ситуацій (катастрофи, аварії, стихійні лиха, масові отруєння та ін.), а також

стабільне та автономне енергоживлення, безперебійний провідний та радіоте-

лефонний оперативний зв'язок і запасний автотранспорт.

Станція не видає лікарняних листків, не вирішує питань тимчасової,

тривалої непрацездатності хворих і потерпілих, не проводить експертиз

судово-медичної, алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не видає з цього

приводу рішень, письмових довідок, не виконує консультативні обстеження

та не дає рекомендацій щодо подальшого лікування.

Очолює станцію головний лікар, який несе персональну відповідальність

за всі види її діяльності. Станція підпорядкована місцевим органам управління

охорони здоров'я, а при входженні до складу об'єднання чи територіального

центру екстреної медичної допомоги -

їхнім

керівникам. Схема управління

представлена на малюнку 26.

354

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Головний

лікар

Заступник головного

лікаря

СШМД

Заступник з техніки

Статистичний відділ

Підстанції

Заступник головного лікаря з

І—

лікувальної роботи

•

Старший лікар

>•

Головний фельдшер

• Центральна диспетчерська

•

Зав.

спец,

службами

•

Служба загальної ШМД

Кардіологічна служба

Протишокова служба

•

Педіатрична служба

•

Неврологічна

служба

•

Психіатрична служба

•

Служба зв'язку

Мал. 26. Схема управління станцією ШМД.

На сучасному етапі розвитку ШМД у зв'язку з організацією об'єднань

і лікарень ШМД з потужними стаціонарами, перепрофілізацією не менше 50 %

загальнолікарських бригад у бригади інтенсивної терапії змінюється в певній

мірі місце самої станції в системі медичного забезпечення. Вона стає початковою

ланкою швидкої діагностики, інтенсивної терапії, а при необхідності - оператив-

ної та цільової госпіталізації хворих.

Основні завдання станції (відділення) ШМД:

• надання медичної допомоги хворим і постраждалим на місці випадку та

під час транспортування до стаціонару в максимально короткий термін після

отримання виклику;

• перевезення хворих при потребі екстреної допомоги (за виключенням

інфекційних),

постраждалих, породіль, недоношених дітей разом із матерями

згідно з заявами лікарів і адміністрації лікувально-профілактичних закладів.

Станція забезпечує надання екстреної медичної допомоги при раптових захворю-

ваннях, що загрожують життю хворого (гострі порушення діяльності серцево-

судинної та центральної нервової системи, органів дихання, черевної порожнини

тощо), а також при пологах поза спеціалізованими відділеннями та закладами.

Основні функції станції швидкої медичної допомоги:

• прийом від населення викликів і

їх

забезпечення;

• надання на догоспітальному етапі згідно з медико-економічними стан-

дартами екстреної медичної допомоги хворим і потерпілим;

• перевезення хворих і потерпілих, що потребують медичного супроводу,

до стаціонарів лікувально-профілактичних закладів;

• підготовка та направлення виїзних бригад поза межі території обслугову-

вання для участі в ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;

355

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• ведення обліку вільних ліжок у стаціонарах лікувально-профілактичних

закладів і визначення місць екстреної госпіталізації;

• діагностично-консультативні та довідково-інформаційні послуги насе-

ленню телефоном;

• накопичення та оновлення запасів медикаментів, перев'язувального

матеріалу, виробів медичного призначення, укладок-наборів тощо для роботи

в повсякденних умовах і при виникненні надзвичайних ситуацій;

• забезпечення взаємодії з іншими медичними закладами, правоохорон-

ними органами, пожежними частинами, службою екстреної медичної допомоги

при надзвичайних ситуаціях, іншими рятувальними та оперативно-ремонтними

службами;

• забезпечення спадкоємності та взаємозв'язку з лікувально-профілактич-

ними закладами при наданні екстреної медичної допомоги;

• оперативне інформування органів управління охорони здоров'я та інших

зацікавлених організацій про нещасні випадки, катастрофи, надзвичайні та

інші визначені ситуації тощо.

Залежно від кількості населення, що проживає на території міст і сільських

адміністративних районів (наказ МОЗ України № 175 від 19.06.96 р.), чи

викликів, станції поділяються на такі категорії:

Категорії

1-а

2-а

3-тя

4-та

5-та

Кількість населення

Від 1 до 2 млн.

Від 501 тис. до 1 млн.

Від

201 тис. до 500 тис.

Від 50 тис. до 200 тис.

До 50 тис.

Кількість

викликів

75-100 тис.

50-75 тис.

25 - 50 тис.

10-25 тис.

5-10

тис.

Відповідно до нього формується штатний розклад і апарат управління. При

обслуговуванні понад 2 млн. населення чи більше 100 тис. викликів станції

відносяться до

некатегорійних.

Станції

обласних центрів та м. Севастополя є організаційно-методичними

закладами для служб відповідних адміністративних територій, тому

їх

статус

підвищується на одну категорію. Республіканським організаційно-методич-

ним центром є Київська СПІД.

Для надання екстреної медичної допомоги створюються виїзні бригади,

кількість і вид яких визначається головним лікарем за потребами, але не

менше ніж 0,7 на 10 тисяч населення. Кожна станція (крім IV і V категорій)

повинна мати спеціалізовані бригади:

•

кардіореанімаційні;

• психіатричні;

• неврологічні;

• інтенсивної терапії та реанімації, в тому числі дитячу реанімаційну.

Для виконання основних завдань і функцій у складі станції створюються

такі підрозділи:

356

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

1) диспетчерська для прийому звернень і передачі викликів виїзним

бригадам;

2) підрозділ обліку вільних ліжок у лікувально-профілактичних закладах

і організації регулювання потоку екстреної госпіталізації хворих у межах

передбаченої штатної чисельності;

3) консультативно-довідкова служба для інформації населення з невідклад-

них медичних питань;

4) підрозділ транспорту з парком санітарних та

інших

машин;

5) підрозділ медичної статистики;

6) навчальні класи для забезпечення систематичної підготовки медичних

працівників і водіїв санітарного автотранспорту з питань надання екстреної

допомоги на догоспітальному етапі.

В структурі станції швидкої медичної допомоги є оперативний відділ

(диспетчерська), який приймає та забезпечує виклики.

Реєстрація потреб населення та управління бригадами здійснюється за допо-

могою достатнього та надійного радіотелефонного зв'язку з позивними "03".

(

Вся робота оперативного відділу починається з медичного евакуатора.

Саме до нього звертається населення з викликом. Медичний евакуатор (диспет-

чер) оперативного відділу при відповіді на телефонний дзвінок повинен передусім

назвати свій особистий номер, уточнити причину виклику, адресу, прізвище,

вік абонента, занести дані до картки виклику з відміткою часу. При будь-яких

сумнівах або потребі в консультації він переключає прохача на пульт стар-

шого лікаря. Телефонний дзвінок під час цього не переривається, що дозволяє

в повному обсязі вирішувати різноманітні ситуації.

Картка виклику передається старшому диспетчеру оперативного відділу

( для прийняття рішення про направлення бригади з попереднім визначенням її

профілю. За телефонним дзвінком лікаря, а також у разі отруєння чи нещасного

( випадку, відразу визначають наявність місця у відповідній лікарні та переда-

ють виклик на виконання диспетчеру.

Якщо на даному напрямку немає вільних бригад, виклик обслуговує бри-

гада з найближчої підстанції або старший диспетчер по рації розшукує через

(

оперативний відділ бригаду, яка звільнилася після виконання виклику.

У великих станціях швидкої медичної допомоги призначається диспетчер

для надання населенню інформації про час виїзду бригади на виклик.

Після виконання виклику бригада повідомляє диспетчера про надану допо-

. могу хворим або постраждалим ("доставлений до стаціонару", "залишений

' вдома"). При нещасних випадках відомості подаються більш докладні. Вони

заносяться в карту виклику та передаються диспетчеру довідкової служби

' оперативного відділу для наступної інформації міліції,

ДАІ

та рідних.

Навіть цей схематичний перелік свідчить про напружену цілодобову працю

великої кількості людей щодо організації забезпечення найшвидшої медичної

•

допомоги.

Як зазначалось раніше, станція швидкої допомоги займається також

транспортуванням хворих і постраждалих за заявками лікарів лікувально-

357

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23