Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Періодичні - проводяться з визначеною періодичністю чи кратністю у

процесі роботи з метою:

• забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працюючого;

• виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і професійних шкідли-

востей на здоров'я;

• раннього виявлення загальносоматичних хвороб, що виникли після

проведення попереднього огляду і не дають змоги продовжити роботу за

даною професією;

• попередження поширення інфекційних і паразитарних захворювань,

виникнення нещасних випадків.

Виявлені при періодичних оглядах випадки професійної інтоксикації чи

захворювань мають бути сигналом для проведення термінових і дійових заходів

щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, деколи зміни технологічного

процесу.

їх

кратність, склад лікарів-спеціалістів, перелік лабораторних і

інструмен-

тальних досліджень визначаються відповідними наказами Міністерства охорони

здоров'я за участю галузевих профспілок.

Цільові — проводяться з метою:

• виявлення ранніх форм захворювань (туберкульозу, новоутворень,

цукрового діабету, дерматовенеричних захворювань та інші);

• виявлення порушень або відхилень у стані здоров'я, що можуть призвести

до аварійних ситуацій (передрейсові огляди водіїв транспорту - повітряного,

залізничного, автомобільного, річкового, морського);

• медичного обстеження контингентів здорового, неорганізованого насе-

лення (дошкільнята, абітурієнти, фізкультурники тощо).

З усіх видів оглядів у практиці медико-санітарних частин найчастіше

використовуються періодичні. Вони дозволяють систематично слідкувати за

станом здоров'я, оперативно запобігати зменшенню впливу шкідливих виробни-

чих умов, проводити заходи з оздоровлення виявлених хворих.

Початкові медичного огляду передує наказ, в якому відповідальність за

його якісне проведення покладається на медико-санітарну частину, а за своє-

часну та організовану явку працюючих - на керівництво.

Медико-санітарні частини використовують дві форми проведення періодич-

них оглядів - одномоментну та поточну.

Одномоментна

форма проводиться комісією, в чітко визначені наказом

терміни, з повним або частковим відривом лікарів від інших видів роботи.

Проводиться вона в кілька етапів:

Перший - підготовчий, під час якого визначають склад лікарів для прове-

дення огляду, календарні терміни

їх

проведення, складають списки працюючих,

роблять розрахунок і підготовку необхідних матеріалів, інвентарю, обладнання.

Другий - власне робота лікувальної комісії (огляд працюючих, контроль

за якістю лабораторних і

інструментальних

досліджень, обстеження санітарно-

гігієнічного стану місць роботи.

338

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Третій - підсумки та аналіз результатів оглядів.

Четвертий - розробка плану лікувально-оздоровчих заходів спільно з

адміністрацією цехів і профспілковою організацією.

П'ятий - здійснення постійного контролю за виконанням наміченого

плану оздоровчих заходів.

Одномоментна форма - проводиться відносно швидко, однак має ряд

суттєвих недоліків - порушує звичайний виробничий ритм роботи та викликає

напруження в роботі МСЧ на всіх етапах медичних оглядів, відволікає лікарів

від роботи в поліклініці, викликаючи незадоволення хворих тощо.

З огляду на це більш раціональною вважають поточну форму.

П.о.тлчж

щщірллктлз-імх

шї&ишх

анояАи.

ЧЩШОХІРІІУ^

укчщ)>

"ир/гллдолч,

паралельно з виконанням інших обов'язків. Здійснюються вони на цехових

дільницях протягом всього року - кожний лікар викликає на обстеження по

5-15 чоловік на день. При цьому створюється можливість регулювати кількість

осіб, відповідно до щоденних навантаженнь на прийомі.

Крім того, поточний огляд дозволяє оперативно та ефективно проводити

лікувально-оздоровчі заходи в процесі виявлення хворих із професійними та

загальними захворюваннями.

Він поширюється також і на диспансерних осіб, які активно відвідують

лікаря і на тих, що звертаються або вже знаходяться на амбулаторному чи

стаціонарному лікуванні.

Якою б не була форма плану проведення медичного огляду, він повинен

забезпечити виконання таких обов'язкових положень:

• участь в огляді цехового лікаря як головного організатора;

• проведення комплексного та повного обстеження з метою подальшого

виключення додаткових цільових оглядів;

• проведення огляду працюючого у вільний для нього від роботи час;

• наближення огляду до місця роботи;

• динамічний аналіз захворюваності повинен проводитись з одночасним

обстеженням санітарно-гігієнічних умов праці, при обов'язковій участі адмі-

ністрації підприємства, профспілкової організації та санітарного лікаря СЕС з

гігієни праці тощо.

За останні роки брак недостатнього фінансування охорони здоров'я руйнує

відпрацьовану десятиріччями систему медичного забезпечення робітників

промислових підприємств. Але, незважаючи на тяжкі умови господарювання,

з'являються нові методичні підходи щодо вирішення деяких проблем.

Наприклад, у місті Києві з метою удосконалення медичного забезпечення

працюючих у шкідливих і небезпечних умовах, для поліпшення ранньої

діагностики, попередження ускладнень загальносоматичної патології та своє-

часної профілактики професійних захворювань, створюється система

постійного нагляду за працюючими в цих умовах.

її

структура наведена на малюнку

21.

339

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

МОЗ України

Головне

управління

охорони

здоров'я (ГУОЗ)

м. Києва

Головний

профпатолог

МОЗ

Республіканський

центр профпатології

Міська

СЕС

Головний

профпатолог

ГУОЗ

Районна

СЕС

Відділ

гігієни

праці

Міський

центр

проф-

патології

Відділення

гігієни праці

Районний

профпатолог

Конфліктна

комісія

по

ТМО

Терито-

ріальне

медичне

об'єднання

(ТМО)

Відділення

проф-

оглядів

поліклінік

Комісія

проф-

оглядів

лпз

різних

форм

власності,

ліцензо-

ваних і

акредито-

ваних

згідно

чинним

законо-

давством

Дільничні

та цехові

терапевти

Мал. 21. Медичне забезпечення працюючих у шкідливих і небезпечних умовах праці.

Основну роботу щодо проведення профілактичних оглядів за цією схемою

виконують районні відділення профілактичних медичних оглядів.

Згідно з Положенням про це відділення організацію оглядів забезпечують

власники підприємств, установ, незалежно від форм власності та видів

діяльності, органи та заклади МОЗ України (районні відділення профоглядів,

СЕС, науково-дослідні та вищі медичні заклади, акредитовані ЛПЗ різних форм

власності), а проведення - районні відділення.

340

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Відділення профілактичних медичних оглядів може бути організовано в

кожному районі залежно від кількості працюючих, які

їх

потребують,

територіального розміщення підприємств, оснащення та штатного забезпечення

районних лікувально-профілактичних закладів тощо.

При наявності в районі кількох відділень, наказом генерального директора

ТМО визначається головне, яке обслуговує найбільшу кількість підлеглих

медичним оглядам, найкраще оснащене лабораторно-діагностичним обладнан-

ням і забезпечене відповідними спеціалістами.

Його завідувачем районний профпатолог призначає найбільш досвіченого

терапевта, який пройшов спеціалізацію або фахове удосконалення з питань

профпатології.

Лабораторна та

інструментальна

діагностика проводиться відповідними

підрозділами лікувально-профілактичного закладу, на базі якого розміщене

відділення.

Асигнування на організацію та проведення профілактичних оглядів, на

амбулаторне та стаціонарне обстеження працюючих виділяє керівник підпри-

ємства незалежно від форми власності.

Завідувач відділення профілактичних медичних оглядів разом з співробіт-

никами відділення гігієни праці районної санепідстанціі та районним профпа-

тологом визначає підприємства і організації, робітники яких повинні бути

оглянуті.

Залежно від чисельності працюючих складається і узгоджується з власником

чи керівником підприємства графік

їх

проведення.

Згідно з діючим прейскурантом розраховується загальна сума асигнувань,

необхідна для цього.

На початку огляду проводиться лабораторна та інструментальна діагнос-

тика з наступним оглядом спеціалістів, визначенням остаточного діагнозу,

висновками та рекомендаціями.

Якщо відділення не має змоги забезпечити регламентовану методику обсте-

ження, працюючі направляються на дообстеження в міський центр профпа-

тології.

На підставі отриманих результатів комісія складає заключний акт і формує

групу, що потребує диспансерного нагляду в зв'язку з ризиком виникнення

професійних захворювань, загострення перебігу загальносоматичних захворю-

вань чи погіршення працездатності.

З числа працюючих у небезпечних і шкідливих умовах до цієї групи

пропонується включати такі категорії:

• визнані комісією "практично здоровими", з професійним стажем роботи

в шкідливих і небезпечних умовах 20 років і більше;

• при медичному огляді виявлені початкові прояви професійного захво-

рювання;

• наявність стійких симптомів чи синдромів функціонального характеру,

які під впливом професійних шкідливостей можуть спровокувати розвиток

відповідних захворювань;

341

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• наявність загальносоматичного захворювання, яке може загостритися

під впливом виробничих шкідливостей.

Відділення профілактичних медичних оглядів не менше 1 разу на рік

направляє працюючих диспансерної групи ризику в міський центр профпатології,

спеціалізовані відділення районних і міських ЛПЗ, денні стаціонари, поліклініки

за місцем проживання для поглибленого обстеження і профілактичного ліку-

вання. Результат у вигляді виписки із

історії

хвороби долучається до амбулатор-

ної карти працюючого.

При виявленні діагностично складних випадків захворювань і конфліктних

ситуаціях працюючих, за направленням районного профпатолога, консульту-

ють у міському центрі профпатології.

При наявності ознак професійного захворювання районний профпатолог

протягом 10 днів направляє пацієнта в Науково-дослідний інститут медицини

праці для спеціального обстеження.

Контрольні питання

Медико-санітарна

частина - умови її створення, структура, основні завдання.

2. Цехова дільниця, принципи її організації.

3. Основні напрямки роботи дільничного цехового терапевта.

4. Зміст профілактичної роботи цехового терапевта.

5. Лікарсько-інженерна бригада, роль профспілкової організації підприємства (цеху) і

санітарно-епідеміологічної служби в забезпеченні оптимальних умов праці робітників.

6. Медичні огляди - види, організація та проведення.

6.7. Організація медичного забезпечення потерпілих

від аварії на Чорнобильській АЕС

На території всієї України мешкає значна кількість населення, яке постраж-

дало від аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Найбільше

їх

на радіоактивно забруднених територіях (РЗТ), до яких

належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Черкаська

та Чернігівська області.

Учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) мешкають переважно в промис-

лових районах.

Чорнобильська трагедія призвела до тяжких змін здоров'я, і велика кіль-

кість постраждалих вимагає від органів охорони здоров'я постійної роботи,

спрямованої на здійснення медико-санітарного забезпечення цього контингенту.

Негативні зміни здоров'я багато в чому залежать

вщхарактеру

опроміню-

вання. Частина населення зазнала гострого опромінювання, частина - хроніч-

ного, на значну кількість людей впливають його обидва види. До цього контин-

генту відноситься велика кількість учасників ліквідації аварії та евакуйованих,

які всі роки після гострого опромінювання продовжують жити в радіоактивно

забруднених місцевостях з тривалою дією хронічного опромінювання (табл. 8).

342

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Таблиця<

Кількість осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської

катастрофи та мешкають в зонах радіоактивного забруднення

(станом на 1.01.1998 р.)

Всього

постраждалих

2266107

3 них

ліквідатори аварії

48814

потерпілі І категорії

(евакуйовані в 1986 р.)

18078

діти, віднесені

до

постраждалих

588573

Враховуючи масштаби катастрофи та велику кількість опромінених, вже

з перших місяців після вибуху реактора почала створюватись система

моніторингу стану здоров'я. Із 1986 року почали проводитись щорічні медичні

обстеження.

У лютому 1991 року було прийнято Закон України "Про статус і соціаль-

ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Цей закон грунтується на основних положеннях щодо реалізації конститу-

ційного права громадян на охорону життя та здоров'я і створює єдиний поря-

док визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов

проживання та трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до нього виділено чотири зони радіоактивного забруднення:

1) зона відчуження;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення;

3) зона гарантованого добровільного відселення;

4) зона посиленого радіоактивного контролю.

Держава бере на себе відповідальність за пов'язані з аварією збитки

громадянам та

їх

дітям і зобов'язується відшкодувати за:

• пошкодження здоров'я чи втрату працездатності громадянами та

їх

дітьми;

• втрату годувальника;

• матеріальні втрати.

На державу покладено зобов'язання щодо:

• визначення доз опромінення, своєчасного медичного обстеження,

лікування;

• організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати праце-

здатності;

• затвердження переліку спеціалізованих медичних закладів із забезпе-

чення лікування постраждалих.

Виконання заходів, передбачених цими зобов'язаннями, може бути забез-

печене на основі розпоряджень Президії Верховної Ради та Постанов Кабінету

Міністрів.

З метою найбільш ефективного вирішення проблем медико-соціального

забезпечення визначених осіб в Україні діє Державний реєстр (ДР) (єдина

інформаційна

система) з соціологічним, дозиметричним і медичним підре-

єстрами. Головним його завданням є здійснення контролю за станом здоров'я

343

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

та вивчення найближчих і віддалених медичних наслідків Чорнобильської

катастрофи.

Інформація про зазначеного в ДР громадянина (постраждалу особу) є

лікарською таємницею і не може бути використана проти його інтересів.

Постраждалі

особи підлягають щорічному медичному обстеженню (дис-

пансеризації), санаторно-курортному лікуванню.

В регіонах найбільшого зосередження таких контингентів створюються

спеціалізовані центри, в т.ч. дитячі, для обстеження, лікування, соціально-

психологічної

реабілітації та профорієнтації.

Постраждалим громадянам встановлена низка пільг і компенсацій залежно

від категорії (табл. 9):

Таблиця 9

Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок

Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *

№

Види

пільг

Безкоштовне придбання ліків за рецептами лікарів

Позачергове зубопротезування (за винятком використан-

ня з дорогоцінних і прирівнених до них металів, визначе-

них МОЗ України)

Першочергове обслуговування в ЛПЗ і аптеках

Користування поліклініками, до яких вони були прикріп-

лені, при виході на пенсію та зміні місця роботи

Щорічне медичне обслуговування, диспансеризація за-

кріпленими фахівцями, лікування в спеціалізованих ста-

ціонарах

100 % оплата листків непрацездатності незалежно від

загального стажу роботи

Одержання лікарняного листка на весь період лікування в

санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з ура-

хуванням часу проїзду туди та назад, з виплатою допомо-

ги із державного соціального страхування незалежно від

того, ким і за який рахунок видано путівку

Позачергове влаштування і обслуговування службами

соціального захисту хворого вдома при відсутності близь-

ких родичів, які проживають з ним. У разі його неможли-

вості відшкодовуються витрати на догляд хворих

Надання пільг за

категоріями

НІ

50%

вар-

тості

• І категорія -

інваліди

з числа учасників ліквідації аварії та потерпілих

від неї;

• II та III категорії - учасники ліквідації наслідків аварії залежно від

кількості відпрацьованих днів у зоні відчуження, пунктах санітарної обробки,

* Витяг

із

ст. 20-24 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи

344

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

дезактивації; постійні мешканці зони гарантованого добровільного відселення

(за станом на якусь дату, рік);

• IV категорія - населення території посиленого радіоекологічного контролю,

яке за станом на 1 січня 1993 р. проживало на ній не менше 4 років.

Крім вказаних в таблиці 9, надаються інші пільги, а саме:

• забезпечення житловою площею та плата за користування нею;

• одержання безвідсоткової позики на індивідуальне житло;

• взяття на квартирний облік;

• безкоштовне користування міським і приміським транспортом;

• вступ поза конкурсом до державних вищих, професійно-технічних закла-

дів

освіти.

Гарантуються:

• переважне право залишати на роботі при звільненні працівників у

зв'язку зі змінами в організації виробництва; при ліквідації, реорганізації або

перепрофілізації підприємств, установ, організацій, скороченні чисельності

або штату працівників, а також працевлаштування;

• позачергове обов'язкове забезпечення дітей місцями в дошкільних закла-

дах незалежно від відомчої підпорядкованості тощо.

За шкоду, заподіяну здоров'ю, надається одноразова, а при наявності в

родині непрацездатних на кожного з них щомісячна компенсація -

інвалідам

внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам її ліквідації та родинам за

втрату годувальника.

Пенсії встановлюються у вигляді державної та додаткової. Особам, які

працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення,

їх

виплачують зі зменшенням пенсійного віку від 2 до 10 років.

У державі існують дві різні класифікації постраждалих.

Перша класифікація - соціальна. Вона використовується на правовому

та законодавчому рівнях, у державній статистиці, Національних програмах.

Відповідно до законодавства громадяни, причетні до наслідків аварії, мають

назву постраждалих і поділяються на дві групи:

І група - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА);

// група - потерпілі (включаючи дітей).

Облік здійснюється тільки за наявності відповідних посвідчень.

Друга класифікація - медична. За нею громадяни, пов'язані з наслідками

аварії, мають назву осіб, які зазнали впливу радіації. Вони поділяються на

чотири групи первинного обліку:

І група - особи, які брали та беруть участь у роботах з ліквідації аварії,

або її наслідків у контрольній зоні;

// група - особи, які підлягають вивезенню (евакуації) або самостійно

покинули зони евакуації;

/// група - особи, які проживають на територіях спостереження, встанов-

лених у директивному порядку або проживали там після аварії; перебували

на диспансерному спостереженні, а потім переїхали в іншу місцевість;

345

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

IV група — діти, які народилися від осіб, віднесених до

І-ІП

груп спосте-

реження.

Залежно від отриманої дози зовнішнього або опромінювання щитовид-

ної залози інкорпорованими радіоізотопами йоду всі потерпілі розподілені

на V категорій спостереження, від чого залежать частота та обсяг медичного

обстеження при проведенні диспансеризації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. № 1218

затверджено перелік спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують

лікування постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До цих закладів відносяться:

• обласні спеціалізовані диспансери радіаційного захисту (Вінниця, Рівне,

Суми, Харків, Чернігів);

• обласні клінічні лікарні з центром радіаційного захисту (Донецьк,

Херсон, Луцьк);

• обласні клінічні лікарні;

• Київський міський центр радіаційного захисту;

• Кримський республіканський діагностичний центр;

• Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту;

• Науково-дослідний інститут онкології та радіології МОЗ;

• Науково-дослідний інститут ендокринології та обміну речовин Академії

медичних наук;

• Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто-

польська міські державні адміністрації визначають перелік регіональних спеціа-

лізованих медичних закладів для лікування осіб, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи.

Первинна медико-санітарна допомога постраждалим надається дільнич-

ними лікарями. Вони ведуть

їх

повний облік, направляють на стаціонарне,

санаторно-курортне, реабілітаційне лікування, на консультацію до спеціалізо-

ваних медичних закладів.

лікувально-профілактичних закладах призначають лікаря, відповідального

за організацію допомоги даному контингенту.

Він зобов'язаний здійснювати:

• контроль за переміщенням контингенту (прибули, вибули та ін.);

• аналіз здоров'я;

• своєчасне внесення до державного реєстру зміни в стані здоров'я;

• експертну оцінку якості надання допомоги тощо.

Спеціалізовані медичні заклади:

• надають кваліфіковану консультативну допомогу постраждалим за на-

правленням лікувально-профілактичних закладів;

• координують заходи щодо диспансерного спостереження за потерпілими;

346

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• впроваджують в роботу лікувально-профілактичних закладів нові методи

діагностики та лікування постраждалих;

• проводять аналіз організації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної

допомоги потерпілому населенню.

Наслідки аварії трагічно відбилися на долі мільйонів людей і будуть негативно

впливати на здоров'я наступних поколінь.

На території України станом на 1.01.98 р. на обліку в лікувально-профілак-

тичних закладах МОЗ перебувало майже 2 млн. 750 тисяч потерпілих, у т.ч.

78,6 % дорослих і підлітків, а також 21,4 % дітей*.

При розподілі потерпілих на групи первинного обліку в 1987 та 1997 роках

були виявлені великі розбіжності (мал. 22).

1987 р. 1997 р.

• 1 група первинного обліку

•

2 група первинного обліку

• 3 група первинного обліку • 4 група первинного обліку

Мал. 22. Структура потерпілих за групами первинного обліку (%).

Аналіз цих даних показує, що частка осіб першої групи первинного обліку

серед потерпілих у 1987 р. становила 45 % і в 1997 р. зросла до 72,9 %.

Захворюваність потерпілих має тенденцією до щорічного зростання.

Так, показник поширеності захворювань за

років

(1987-1997

рр.) збільшився

серед дорослих і підлітків у 3,4 раза, а первинна захворюваність - у 3,9 раза.

Темпи зростання перевищують аналогічні дані серед всього населення України

(мал. 23, 24).

Як свідчать дані, представлені на малюнку 23, показники поширеності

захворювань дорослих і підлітків до 1991 року, незважаючи на тенденцію до

зростання, залишались нижчими порівняно з середніми для України. З 1992 р.

спостерігається більш високий її рівень серед потерпілих. Первинна захворюва-

ність потерпілих значно збільшилась. В останні роки вона залишилась майже

на рівні показника для всього населення України (мал. 24).

* Статистичний огляд основних показників здоров'я населення України та ресурсів охорони

здоров'я за 1993-1997 рр., Київ, 1998.

347

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23