Військова медицина України 2011 Том. 11, №2

Подождите немного. Документ загружается.

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

установах військово-медичної служби при

визначенні річної потреби у МКЦ-препаратах.

Висновки

1. Розроблено математичні формули для

розрахунку річної потреби та норм постачання

гемостатичних перев’язувальних засобів на

основі монокарбоксилцелюлози, а також

загальної економії витрат серветок марлевих

стерильних за рахунок застосування препаратів

монокарбоксилцелюлози.

2. З метою апробації методики визначення

річних норм постачання гемостатичних

перев’язувальних засобів на основі

монокарбоксилцелюлози для ЗС України на

мирний час експериментально розраховано річну

норму постачання марлі кровоспинної, що

розсмокутється, на прикладі загальнохірургічних

відділень гарнізонних військових госпіталів, а

також здійснено перерахунок діючої річної норми

постачання серветок марлевих стерильних.

Література

1. Белозерская Г.Г., Макаров В.А.,

Жидков Е.А. и др. Гемостатические средства

местного действия (обзор) // Хим.-фармац. журн.

– 2006. – № 7, Т. 40. – С. 353–359.

2. Белозерская Г.Г., Жидков Е.А.

Экспериментальное и клиническое исследование

новых отечественных гемостатических салфеток

для остановки капиллярно-паренхиматозных

кровотечений // Омский научный вестник. – 2005.

– № 1. – С. 87–90.

3. Дзяк Г.В., Березницький Я.С., Василишин

Р.Й. та ін. Класифікатор медичних процедур та

хірургічних операцій (КМПХО). – К., 2010. – 189 с.

4. Наказ начальника Головного військово-

медичного управління Міністерства оборони України

від 01.08.2002 р. № 90 «Про затвердження

Тимчасових норм постачання лікарськими засобами

та витратним медичним майном для центральних,

базових та гарнізонних військових госпіталів».

5. Організація медичного забезпечення військ:

Підруч. для студ. вищ. мед. закл. освіти України

ІІІ–ІV рівнів акредитації / За ред. проф. Паська В.В.

– К.: “МП Леся”, 2005. – 430 с.

6. Орлов А.И. Экспертные оценки. – М., 2002.

– 31 с.

7. Орлов А.И. Прикладная статистика.

Учебник. / А.И. Орлов. – М.: Издательство

«Экзамен», 2004. – 656 с.

8. Приказ заместителя министра обороны

СССР – начальника Тыла Вооруженных Сил СССР

от 31.05.1989 р. № 64 «Об утверждениируководства

по медицинскому обеспечению Советской Армии

и Военно-Морского Флота».

9. Приказ Минобороны СССР от 27.10.1986 г.

№ 300 «Об утверждении норм снабжения

медицинской техникой и имуществом Советской

Армии и Военно-Морского Флота на мирное

время».

10. Приказ Минздрава СССР от 28.08.1985 г.

№ 1145 «Об утверждении временных нормативов

потребления перевязочных средств для лечебно-

профилактических и аптечных учреждений».

11. Сравнительные исследования

кровоостанавливающей активности и физико-

химических свойств отечественных

гемостатических салфеток / О.А. Сергеева, Г.Г.

Белозерская, В.А. Макаров, Л.С. Малыхина /

Гематологический научный центр РАМН, г. Москва

// www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Gipk/2006_33/

IV/06.

Науковий рецензент доктор фармацевтичних наук, професор Страшний В.В.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 615.454.1:616.5-001/-002

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПЛІВОК НА ТОКСИЧНІСТЬ

Л.Л. Давтян, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри фармацевтичної

технології і біофармації Національної медичної академії післядипломної освіти

імені П.Л. Шупика

І.М. Тимченко, здобувач кафедри медичної інформатики Національної медичної академії

післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

О.П. Шматенко, кандидат фармацевтичних наук, доцент, полковник медичної служби,

начальник кафедри військової фармації Української військово-медичної академії

Резюме. На основі вивчення гострої токсичності лікарських плівок під умовною назвою

Метро-МХ-плівка показана, що ЛД

препарату при одноразовому нанесенні на шкіру

встановлено на рівні > 4000,0 мг/кг.

Ключові слова: лікарські плівки, метронідазол, хлоргексидин, метил урацил, щури,

токсичність.

Вступ. Згідно сучасних наукових уяв

запальні процеси пародонту відносяться до

інфекційних хронічних захворювань, тому

нормалізація мікрофлори в порожнини роту є

неодмінною умовою раціональної терапії

даної патології.

Відомо, що при хронічному запаленні

(гінгівіт, пародонти) в пародентальних кишенях

кількість штамів анаеробних бактерій

збільшується до 70-80 % при нормі 20-30 %.

Тому при розробці лікарських засобів (ЛЗ)

необхідною умовою є сполучення у одній

лікарській формі субстанцій антимікробної та

протизапальної дії [4 – 8].

У стоматологічній практиці для боротьби

з анаеробною неклостридіальною

мікрофлорою добре зарекомендував себе

метронідазол, хлоргексидину биглюконат, а для

пригнічення запальних захворювань -

метилурацил, який сполучає в собі

оптимальне співвідношення користь/ризик.

На основі попередних комплексних

фармако-технологічних, біофармацевтичних,

фізико-хімічних та мікробіологічних

досліджень розроблено оптимальний склад та

технологію нових оригінальних лікарських

плівок (ЛП) на основі метронідазолу,

хлоргексидину биглюконату та метилурацилу

для лікування запальних захворювань

пародонту [1, 3]. Методами in vivo встановлена

оптимальна концентрація діючих речовин (ДР)

у складі опрацьованих ЛП: метронідазолу

(0,4896 - 0,5984) мг, хлоргексидину

биглюконату (0,45 - 0,55) мг, метилурацилу –

(0,144 - 0,176) мг на 16 мг плівки.

Для організації виробництва

(виготовлення) ЛП необхідним етапом є

проведення о клінічних досліджень щодо

встановлення ступеня його небезпеки при

різних шляхах надходження до організму [2].

У зв’язку з тим, що до складу

опрацьованих лікарських засобів входять діючі

речовини, які використовуються в медицині і

їх дози лежать в межах терапевтичної, а термін

застосування обмежується незначним періодом

(до 10 днів), дослідження канцерогенної

активності препаратів не проводилось.

Мета дослідження. Дана робота

спрямована на до клінічні дослідження нового

лікарського засобу (ЛЗ) під умовною назвою

Метро – МХ-плівка.

Матеріали та методи дослідження.

Матеріалами є теплокровні тварини: білі щурах

лінії „Вістер”, безпородні білі миши, морські

свинки та кролі породи „Шиншила”. Методами

дослідження стали методичні рекомендації щодо

доклінічного дослідження лікарських засобів під

керівництвом акад. А.В. Стефанова [2].

Результати дослідження та їх обговорен-

ня. Для встановлення токсикологічної

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

характеристики ЛП проводили визначення

ступеня небезпеки при їх надходженні до організму

як через шлунково-кишковий тракт (одноразовий

та багаторазовий прийом), так і через шкірні

покрови. Визначали подразнюючу дію препаратів

при нанесенні на шкіру (одноразово і багаторазово)

та при контакті зі слизовою оболонкою очей. Також

вивчали наявність/відсутність сенсибілізуючої дії

лікарських засобів.

Для визначення ступеня небезпеки ЛЗ при

надходженні до організму пероральним шляхом

були відібрані здорові тварини: по 6 щурів

(самці та самиці) вагою 150 - 180 г та по 10

мишей вагою 20 - 25 г. ЛП у вигляді 20 %

водного розчину вводили тваринам у

шлунково-кишковий тракт за допомогою

металевого зонда. Дози введення складали

1000 мг/кг; 3000 мг/кг та 5000 мг/кг.

При введенні лікарських засобів до шлунку

додержувались техніки введення і враховували

дані про кількість препарату, яку допустимо

вводити тваринам в залежності від їх виду та

маси тіла. При спостереженні за проявом

токсичної дії препаратів звертали увагу на

зовнішній вигляд тварин, їх поведінку,

споживання ними їжи та води. Спостереження

за станом тварин проводили щоденно

впродовж 14 діб. Критерієм ефекту були: час

прояву та ступінь виразності симптомів

інтоксикації, наявність/відсутність летальних

випадків.

Впродовж усього періоду спостереження

у тварин після одноразового отримання

лікарських засобів у вищезазначеному вигляді і

дозах не було відмічено будь-яких клінічних

симптомів інтоксикації. Зовнішній вигляд,

поведінка тварин, споживання ними їжі та

води не відрізнялись від таких у тварин

контрольної групи. Дані щодо виживання

тварин наведені у табл.1.

Таблиця 1

Показники токсичної дії ЛП при одноразовому надходженні

до шлунку піддослідних тварин

Кількість тварин у групі Вид тварин Доза,

мг/кг

До введення Після

введення

Летальність, %

Щурі / самці

1000,0

3000,0

5000,0

Щурі /самиці

1000,0

3000,0

5000,0

Миші /самці

1000,0

3000,0

5000,0

При проведенні досліджень встановлено,

що середньо-летальна доза (ЛД

)

опрацьованих ЛП при одноразовому

надходженні до шлунково-кишкового тракту

теплокровних тварин – білих щурів та мишей

становила > 5000 мг/кг. Тобто, ЛЗ при

надходженні до шлунку лабораторних тварин

за показником “середньо-летальна доза при

надходженні до шлунку” відноситься до мало

небезпечних сполук.

Додатково вивчали вплив ЛП на організм

щурів при багаторазовому пероральному

введені. Так, щурам – самцям (по 8 тварин в

групі) вводили 20 % водний розчин плівок в

дозі 1/10 від ЛД

протягом 14 діб. Після

закінчення експерименту проводили

дослідження біохімічних показників. За

інтегральні показники брали: термін розвитку

проявів інтоксикації, її перебіг, поведінку

тварин, динаміку маси тіла, масові коефіцієнти

внутрішніх органів і як кінцевий результат –

летальність.

Для оцінки морфологічного складу

периферійної крові враховували загальну

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

кількість лейкоцитів, еритроцитів, рівень

гемоглобіну, характер лейкограми.

Функціональний стан центральної нервової

системи лабораторних тварин оцінювали за їх

загальною рухливою активністю та їх реакцією

орієнтації у просторі. Для оцінки

функціонального стану нирок вивчали діурез

при водному навантаженні, відносну густину

та рН сечі.

Встановлено, що тривале, протягом 14 діб,

надходження 20 % водного розчину ЛП у дозі

1/10 ЛД

(500 мг/кг) щоденно до шлунку щурів

не викликало будь-яких проявів інтоксикації у

піддослідних тварин і не призвело до

летальності. Симптоми інтоксикації були

відсутні. Дослідні тварини за зовнішнім

виглядом, своєю поведінкою і реакцією

орієнтації у просторі не відрізнялись від

контрольних (табл. 2).

За даних умов досліджень приріст маси

тіла піддослідних тварин значно (на 2,8 %) не

відрізнявся від контрольних (табл. 3).

При 14-добовому пероральному введенні

ЛП (доза - 1/10 ЛД

=500 мг/кг) відмічено

несуттєві зміни морфологічного стану

периферійної крові піддослідних тварин –

незначне підвищення кількості лімфоцитів (на

3 %) та еозинофілів (на 25 %). Виявлені зміни –

невірогідні (табл. 4).

Також не відмічалося змін функціонального

стану нирок (табл. 5).

Після закінчення експерименту визначали

абсолютну масу внутрішніх органів та їх відносні

коефіцієнти у піддослідних тварин (табл. 6).

Таблиця 2

Стан нервової системи щурів після перорального багаторазового введення ЛП

Тварини Реакція орієнтації (кількість

квадратів)

Норковий рефлекс (зазирання у

хв)

Контроль 8,20 + 1,50 2,30 + 0,35

Дослід

(Метро-МХ-

плівка)

7,80 + 2,00 2,22 + 0,25

Таблиця 3

Динаміка маси тіла щурів при пероральному багаторазовому введенні лікарських плівок

Період спостереження

Тварини

Початкова

маса, г

7 діб 14 діб

Приріст маси відносно

початкової, %

Контроль 230,3 +

10,5

270,3 + 15,1

287,3+ 6,1

24,8

Дослід

(Метро-МХ-

плівка)

233,7 +

12,6

268,8 + 14,9

285,2+6,5 22,0

Таблиця 4

Показники морфологічного стану крові щурів при пероральному багаторазовому

введенні ЛП

Дослід Назва показників Контроль

Метро-МХ-плівка

Гемоглобін, ммоль/л 11,5+0,10 11,6 + 0,60

Еритроцити, 10

/л 9,8 + 0,54 9,4 + 0,40

Лейкоцити 10

/л 32,9 + 3,9 31,1 + 2,70

Сегментоядерні

нейтрофіли

18,2 + 1,30 18,3+ 0,80

Лімфоцити 77,7+ 2,80 80,3+ 1,8

Моноцити 9,5 + 1,20 9,7+1,1

Еозинофіли 1,2 + 0,02 1,5+0,02

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Таблиця 5

Функціональний стан нирок при пероральному багаторазовому введені ЛП

Тварини Діурез, мл Питома густина

сечі

рН сечі

Контроль 3,6 + 0,7 1,035 + 0,002 6,3 + 0,8

Дослід (Метро-

МХ-плівка)

3,9 + 0,6 1,030 + 0,005 6,7 + 0,5

Таблиця 6

Абсолютна маса внутрішніх органів та відносні коефіцієнти у щурів при пероральному

багаторазовому введенні ЛП

Маса внутрішніх органів, г Відносні коефіцієнти, г/кг Назва

органу Контроль Дослід Контроль

Дослід

Печінка 9,90 + 0,02 9,60 + 0,62 36,70+0,90 35,60 + 1,02

Легені 1,50 + 0,07 1,44 + 0,08 5,42+0,30 5,48 + 0,30

Селезінк

1,10 + 0,10 1,14 + 0,10 3,80+0,40 3,70 + 0,30

Серце 0,81 + 0,01 0,85 + 0,04 3,10+0,10 3,10 + 0,11

Мозок 1,61 + 0,05 1,651+ 0,07 5,64+0,60 5,60 + 0,25

Гонади 3,20 + 0,02 3,05 + 0,20 11,10+0,50 11,50 + 0,50

Наднирк

0,03+ 0,003

0,03+ 0,004 0,11+0,01 0,12 + 0,01

Нирки 1,65 + 0,02 1,65 + 0,06 5,30+0,40 5,5 + 0,60

Тімус 0,33 + 0,02 0,32 + 0,03 1,23+0,10 1,21 + 0,15

Аналіз отриманих даних, що наведені в

табл. 6, свідчить про відсутність вірогідних змін

абсолютної маси внутрішніх органів та їх

відносних коефіцієнтів у піддослідних тварин

при пероральному введенні робочого розчину

Метронім-плівка протягом 14 діб.

Визначення ступеня небезпеки

опрацьованих лікарських засобів при

одноразовому нанесенні на шкірні покрови

проводили на двох видах тварин – 8 щурах

вагою 200 - 220 г та 3 кролях вагою 2,0 - 2,5 кг.

Плівки у нативному вигляді і у вигляді 20 %

водного розчину в кількості 2500 та 4000 мг/кг

наносили на спеціально оброблені, вистрижені

від шерсті ділянки шкіри тварин: щурам -

розміром 2 х 2 см, кролям - 4 х 6 см. Експозиція

складала 4 год. Критерієм ефекту були: час

прояву та ступінь виразності симптомів

інтоксикації, наявність/відсутність летальних

випадків.

У результаті спостереження не виявлено

візуальних змін у поведінці тварин, споживанні

ними їжи та води, ознак подразнення шкірних

покривів не відмічено. Загибель тварин не

зареєстровано. Таким чином, ЛД

ЛП при

одноразовому нанесенні на шкіру встановлено

на рівні > 4000,0 мг/кг. Проведені класичним

методом дослідження по виявленню

сенсибілізуючої дії плівок з тестуванням на 10

та 20 добу показали, що у всіх тварин реакція

шкіри була негативною (шкіра тварин була

чистою, звичайного кольору, без подразнення,

виразок, набряку).

Щоб підтвердити отримані результати було

проведено додаткові алергодіагностичні

дослідження: РСЛЛ та РДТК. Отримані

результати наведені в табл. 7.

Отримані результати дозволяють зробити

висновок, що ЛП не проявляють резорбтивно-

токсичної дії і при епікутанному надходженні в

організм відносяться до малонебезпечних

речовин (4 клас небезпеки згідно ГОСТ

12.1.007-76 та в дослідах на морських свинках

не проявляють сенсибілізуючих властивостей.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Таблиця 7

Результати алергодіагностики у морських свинок при сенсибилізації ЛЗ

РСЛЛ, % РДТК, % №

п/п

Контроль Дослід Контроль

Дослід

1 3,0 0,8 7,0 7,0

2 0 0 7,0 7,0

3 0 0 3,0 7,0

4 2,5 1,8 0 9,0

5 0 0 0 3,0

6 0 0 7,0 7,0

7 2,0 2,6 7,0 7,0

8 0 0 7,0 3,0

М + m

0,94+0,13

0,52+

0,19

3,80+0,43

5,00+0,65

Висновки

Аналіз результатів проведених

то ксикологічних до сліджень дозволяє

стверджувати, що досліджені лікарські

засоби не містять токсичних речовин,

недо зволених до вико рист ання у

фармацевтичній промисловості та

відповідають гігієнічним вимогам згідно

ГОСТ 12.1.007-76.

Література

1. Давтян Л. Л. Полимерные материалы и

медицинские пленки / Л. Л. Давтян //

Ліки України. – 2000. – № 7 – 8. – С. 52 – 55.

2. Доклинические исследования

лекарственных средств: метод. рекомендации / Под

ред. А. В. Стефанова. – К. : Авицена, 2002. – 568 с.

3. Краснова М.В. «Влияние антисептиков на

микрофлору ран травматолого- ортопедических

больных». – СПб., 2003.

4. Маринина Т. Ф. Исследования по

разработке стоматологичной матричной системы

с глюкозамина гидрохлоридом и метронидазолом

/Т. Ф. Маринина, Д. В Компанцев, Л. Н. Савченко

[и др.] // Разработка, исследование и маркетинг

новой фармацевтической продукции: сб. науч. тр.

Пятигорской гос. фарм. академии. – Пятигорск,

2008. – Вып. 63. – 799 с.

5. Решетов И. В. Пленочные покрытие,

содержащие хлоргексидин и лізоцим, для лечения

ран / И. В. Решетов, Т. Н. Юданов, О. В. Маторин

[та ін.] // Хим. – фармац. журн.– 2004. Т. 38, № 7. –

С. 41 – 43.

6. Cetin E. O. In vitro studies on controlled-release

cellulose acetate films for local delivery of

chlorhexidine, indomethacin, and meloxicam / E. Cetin,

N. Buduneli, E. Atlhan [et al.] // Journal Of Clinical

Periodontology. – 2004. – Vol. 31, № 12. – P. 1117 –

1121.

7. Tallury P. Release of antimicrobial and

antiviral drugs from methacrylate copolymer system:

Effect of copolymer molecular weight and drug

loading on drug release / P. Tallury, R. Airrabeelli, J.

Li [et al.] // Dental Materials. – 2008. – Vol. 24, №

2. – P. 274 – 280.

8. Tseng P. W. The effect of a single episode of

chlorhexidine irrigation on the gingival response to

scaling and root planing / P. W. Tseng, G. M. Newcomb

// J. Clin Dent. – 1991. – N 2 (4). – P. 83 – 86.

Науковий рецензент доктор фармацевтичних наук, професор Сирота П.С.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 355.415.6 (477)

ОРГАНІЗАЦІЯ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ МЕДИЧНОЇ

СЛУЖБИ

М.І. Бадюк, доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби, начальник

кафедри організації медичного забезпечення збройних сил Української військово-медичної

академії

В.В. Солярик, кандидат медичних наук, доцент, полковник медичної служби запасу, доцент

кафедри організації медичного забезпечення збройних сил Української військово-медичної

академії

В.П. Токарчук, кандидат медичних наук, доцент, полковник медичної служби у відставці

Е.В. Левченко, підполковник медичної служби, старший викладач кафедри організації

медичного забезпечення збройних сил Української військово-медичної академії

І.К. Середа, кандидат медичних наук, майор медичної служби, викладач кафедри організації

медичного забезпечення збройних сил Української військово-медичної академії

Резюме. У статті наведено основні чинні нормативні вимоги до організації бойової підготовки

особового складу медичної служби Збройних Сил України.

Ключові слова: бойова підготовка, командирська підготовка.

Вступ. Однією із необхідних умов

успішного функціонування системи медичного

забезпечення військ, підтримки постійної

бойової готовності медичної служби є високий

рівень професійної майстерності її особового

складу, знання своєї справи, високий польовий

вишкіл.

Вірний шлях до підвищення бойової

готовності лікувальних закладів є суворе

дотримання випробуваного принципу бойової

підготовки – вчити тому, що необхідно на війні.

Саме тому до числа основних напрямків

діяльності медичної служби Збройних Сил (ЗС)

України відносять і підготовку медичного

складу. Цим поняттям прийнято називати

систему заходів з навчання і виховання

особового складу медичної служби, що

проводяться з метою максимального

забезпечення ЗС України висококваліфіко-

ваними медичними спеціалістами для

підтримки постійної бойової готовності

підрозділів, частин та закладів медичної

служби, успішного вирішення завдань з

медичного забезпечення військ в мирний та

воєнний час, постійного удосконалення

професійних знань та навичок, підтримання їх

на сучасному рівні розвитку воєнної та

медичної науки і практики, формування і

удосконалення у особового складу медичної

служби високих моральних, психологічних і

бойових якостей.

Мета, завдання та зміст бойової

підготовки особового складу медичної служби.

Бойова підготовка є складовою

повсякденної діяльності особового складу

медичної служби ЗС України.

Вона організується та проводиться з

метою:

– максимального забезпечення високої

бойової готовності медичних підрозділів,

частин та закладів;

– успішного вирішення завдань медичного

забезпечення військ (сил) у мирний та воєнний

час;

– постійного вдосконалення і підвищення

професійних знань та навичок;

– формування в особового складу високих

ділових та моральних якостей.

Бойова підготовка в медичних підрозділах,

частинах і закладах повинна охоплювати весь

особовий склад. Складність організації бойової

підготовки в медичних підрозділах, частинах і

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

закладах обумовлюється наявністю різних

контингентів особового складу, як за

спеціальністю, так і за загальноосвітнім рівнем.

Це викликає необхідність створення декількох

навчальних груп, кожна з яких має свою

програму бойової підготовки.

Головним завданням начальника

(командира) медичного підрозділу, частини (

закладу) є організація бойової підготовки таким

чином, щоб навчання кожної групи окремо

стало невід’ємною частиною всього

навчального процесу в підрозділі, частині і

закладі, мало єдину спрямованість на подальше

підвищення рівня бойової підготовки всього

колективу. Як в оркестрі, слабка гра скрипки

псує музику, так і тут недостатня підготовка

окремих функціональних підрозділів знижує

загальну боєготовність медичного підрозділу,

частини і закладу.

Бойова підготовка медичного складу – це

система заходів щодо його навчання та

військового виховання, злагодженості

медичних підрозділів, частин і закладів з метою

підтримки їх високої боєготовності та

успішного виконання завдань з медичного

забезпечення бойових дій військ (сил) та їх

повсякденної діяльності.

Бойова підготовка в підрозділах, частинах

і закладах медичної служби планується і

проводиться диференційовано з різними

категоріями особового складу і включає:

1 – командирську підготовку офіцерського

складу;

2 – командирську підготовку прапорщиків

і мічманів;

3 – бойову підготовку військовослужбовців

строкової служби;

4 – підготовку працівників ЗС України;

5 – бойове злагодження частин, закладів

і органів управління медичної служби.

Командирська підготовка офіцерського

складу медичної служби є основною складовою

частиною бойової підготовки медичних

підрозділів, частин і закладів та найважливішою

умовою підвищення рівня підготовки

офіцерського складу, його компетентності,

особистої відповідальності та зацікавленості у

безперервному вдосконаленні своєї

професійної майстерності.

Головними завданнями командирської

підготовки офіцерів медичної служби є:

1. Вивчення теоретичних основ вчення

про війну та армію;

2. Глибоке засвоєння суті та змісту

Воєнної доктрини України, основ військової

науки та військового мистецтва, характеру і

засобів ведення сучасних операцій (бойових

дій) та їх медичного забезпечення;

3. Удосконалення практичних навичок та

вмінь з виконання своїх функціональних

обов’язків як мирного, так і воєнного часу;

4. Вивчення регіонів і напрямків

геостратегічного поділу території України, а

також збройних сил основних країн НАТО та

суміжних з Україною держав;

5. Вивчення досвіду медичного

забезпечення війн, воєнних конфліктів та

миротворчих місій;

6. Вивчення правового, військового та

трудового законодавства України.

Успішне вирішення завдань командирської

підготовки досягається:

· науково обгрунтованим плануванням

та умілим керівництвом командирською

підготовкою;

· персональною відповідальністю

офіцерів за особисту підготовку;

· якісною підготовкою керівників до

занять і щоденною підготовкою підлеглих;

· уміло організованою самостійною

підготовкою за індивідуальним планом;

· вивченням і впровадженням

передового досвіду та технологій у практику

навчання та виховання;

· постійним контролем за підготовкою

офіцерів медичної служби.

Командирська підготовка офіцерів

медичної служби організується і проводиться

відповідно до вимог наказів, директив МО

України, начальника Генерального штабу (ГШ)

ЗС України та заходів, які передбачені Планом

підготовки ЗС України, організаційно-

методичних вказівок з підготовки видів ЗС

України, наказів та директив командувача ОК,

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

організаційно-методичних вказівок з

підготовки медичної служби ЗС України на рік

навчання, а також “Програми командирської

підготовки офіцерського складу військово-

медичних частин та закладів ЗС України”

(введеної в дію наказом начальника ГВМУ МО

України від 10.03.2000 р. №29) та інших

нормативних та правових документів, що

регламентують бойову та інші види підготовки,

діяльність ЗС України з урахуванням завдань,

які вирішуються ними, як у мирний, так і у

воєнний час.

Якість та системність командирської

підготовки є основним показником оцінки

бойової підготовки військово-медичних

підрозділів, частин та закладів у період

інспектування та контрольних перевірок. При

цьому головна увага приділяється її практичній

спрямованості.

Організатором бойової підготовки

медичного складу у військовій частині є

начальник медичної служби, а в окремій

медичній частині (закладі) її командир

(начальник).

Він зобов’язаний:

1. Керувати бойовою підготовкою

медичного складу і брати участь у розробленні

плану бойової підготовки.

2. Планувати та організовувати професійну

підготовку та підвищення кваліфікації

медичного складу.

3. Проводити інструкторсько-методичні

заняття з керівниками тактико-стройових,

тактико-спеціальних занять та тактико-

спеціальних навчань з підрозділами медичної

служби.

4. Проводити заняття із спеціальної та

тактико-спеціальної підготовки.

5. Здійснювати контроль за виконанням

програми бойової підготовки медичного

складу, вести облік та оцінювати результати

проведеної роботи.

При організації командирської підготовки

необхідно враховувати наступні вимоги:

1 - підготовка офіцерів проводиться

відповідно до їх посадового призначення

мирного та воєнного часу;

2 - для проведення занять із командирської

підготовки визначаються конкретні робочі дні

місяця з урахуванням максимального охоплення

навчанням особового складу;

3 - врахування тематики занять із

завданнями, які вирішують військово-медичні

підрозділи, частини та заклади;

4 - особиста участь старших і безпосередніх

медичних начальників у підготовці та

проведенні занять з командирської підготовки;

5 - використання у процесі командирської

підготовки засобів автоматизованої системи

управління повсякденною діяльністю військ

(АСУПД) та електронно-обчислювальної

техніки (ЕОТ), сучасних технічних засобів,

форм і технологій навчання, а також основних

принципів педагогіки і психології та сучасних

досягнень військово-медичної науки і

практики.

Обов’язковими предметами командирської

підготовки офіцерів медичної служби є:

1 - оперативно-тактична (а для військової

ланки медичної служби – загальнотактична)

підготовка;

2 - тактико-спеціальна підготовка, в тому

числі:

- захист від зброї масового ураження;

- інженерна підготовка;

3 - спеціальна підготовка;

4 - мобілізаційна підготовка;

5 - загальновійськова (вогнева, стройова,

Військові Статути ЗС України, фізична)

підготовка;

6 - автомобільна підготовка;

7 - методична підготовка;

8 - військове господарство;

9 - протипожежна підготовка.

Програма командирської підготовки

офіцерів розрахована на один рік навчання (10

календарних місяців).

При цьому необхідно враховувати, що:

1 - заняття у військовій ланці медичної

служби проводяться протягом двох днів

щомісячно (в лікувальних закладах щотижнево),

крім місяців підготовчого періоду, а також коли

проводяться тактичні, командно-штабні

(командно-штабні мобілізаційні) навчання,

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

командирські чи методичні збори, підсумкові

перевірки (інспектування);

2 - тривалість навчального дня на

командирських зборах і заняттях повинна

складати не більше 8 годин, а навчальної

години – 50 хвилин;

3 - загальний бюджет навчального часу

командирської підготовки для офіцерського

складу становить 184 години (один

п’ятиденний збір із бюджетом навчального часу

не менше 40 годин та 18 днів командирських

занять по 8 годин 2 рази на місяць – для

військової ланки, а для військових госпіталів –

по 4 години щотижнево);

4 - заняття з мобілізаційної підготовки

плануються за окремою програмою, яка

розробляється вищим органом управління

медичною службою ЗС України (Військово-

медичним департаментом МО України) і

проводяться як на командирських зборах, так і

на спеціальних зборах, тренуваннях,

навчаннях;

5 - фізична підготовка офіцерів

проводиться у дні і години, які встановлюються

командирами (начальниками) військово-

медичних частин (закладів) (3 години

щотижнево в службовий час).

Командирська підготовка офіцерського

складу військово-медичних частин (закладів)

організується командирами (прямими

начальниками) і проводиться на командирських

заняттях, командирських зборах, навчаннях,

штабних тренуваннях, а також у процесі

самостійної роботи та виконанні

індивідуальних завдань.

Для проведення занять з командирської

підготовки створюються навчальні групи,

склад яких визначається командиром

(начальником) і віддається його наказом до

початку поточного навчального року.

Розподіл офіцерів за навчальними групами

здійснюється відповідно до посад і фаху.

У військовій ланці медичної служби

створюються наступні навчальні групи:

1) офіцерів медичної служби;

2) прапорщиків (мічманів);

3) санітарних інструкторів;

4) стрільців-санітарів;

5) медичних сестер;

6) фармацевтичних працівників;

7) лікарів – працівників ЗС України;

8) особового складу медичної служби, що

не має медичної освіти.

У військовому госпіталі для проведення

занять з професійної підготовки створюються

навчальні групи:

1 - лікарів хірургічного профілю, керівник

– начальник хірургічного відділення;

2 - лікарів терапевтичного профілю,

керівник – начальник терапевтичного

відділення;

3 - провізорів, керівник – начальник аптеки.

Заняття з офіцерами медичної служби

проводяться в установлені дні професійної

підготовки без порушення лікувально-

діагностичної роботи в медичних пунктах

частин, медичних ротах та військових

госпіталях.

Кількість слухачів, які навчаються у

навчальній групі не повинна перевищувати 25

чоловік. Заняття з лікарями частин доцільно

проводити в масштабі гарнізону протягом двох

днів на місяць – всього 16 годин, а з лікарями

госпіталю по 4 години щотижня.

Окрім того, на базі військового госпіталю

начальником медичної служби

адміністративно-територіальної зони

відповідальності (АТЗВ) з початком нового

навчального року проводиться п’ятиденний

збір лікарів АТЗВ, на якому начальник медичної

служби АТЗВ проводить показове тактико-

спеціальне навчання.

Начальник військового госпіталю один раз

на рік проводить тактико-спеціальне навчання

з госпіталем.

Під керівництвом начальника медичної

служби механізованої бригади (мбр) також

проводяться тактико-спеціальні навчання з

медичною ротою (медр) два рази на рік - по

одному в кожному періоді навчання.

Самостійна робота офіцерського складу

організується згідно з планом самостійної

роботи у час, встановлений розпорядком дня

(щотижнево не менше 4 годин) і включає:

100

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)