Військова медицина України 2011 Том. 11, №2

Подождите немного. Документ загружается.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

1 - самостійне вивчення військового і

трудового законодавства України Військових

Статутів ЗС України та інших керівних і

нормативно-розпорядчих документів у обсязі

правового мінімуму;

2 - виконання індивідуальних завдань;

3 - тренування з удосконалення

практичних навичок та вмінь.

Спрямованість самостійної роботи

визначається завданнями самостійної

підготовки з урахуванням рівня особистої

підготовки і характеру службової діяльності

кожного офіцера.

Індивідуальні завдання офіцерам

визначаються безпосередніми командирами

(начальниками) з метою розробки проблемних

питань військової медицини або їх подальшого

поглиблення і удосконалення. Вони можуть

бути виконані у вигляді підготовки лекцій,

доповідей, рефератів та навчальних матеріалів.

В індивідуальному завданні вказується

тема, основні питання, термін виконання та

обсяг роботи. Виконані індивідуальні завдання

у визначені терміни розглядаються і оцінюються

командирами (начальниками). Індивідуальні

завдання повинні, як правило, носити

прикладний характер, а виконані роботи

знаходити застосування на практиці.

Результати та висновки по них повинні

знаходити застосування у практичній

діяльності військово-медичних підрозділів,

частин та закладів.

Командирський збір офіцерського складу

медичної служби проводиться з метою

удосконалення спеціальних знань, вмінь та

практичних навичок офіцерського складу

медичної служби. Для попереднього

ознайомлення тими, хто навчається,

теоретичного матеріалу, тематика

командирського збору доводиться до

офіцерського складу завчасно (не пізніше 1

місяця до його проведення). Тематика збору

повинна висвітлювати сучасні уявлення про

організаційно-штатну структуру ЗС України,

військово-медичної служби, управління

військами (військово-медичною службою),

планування роботи військово-медичних

підрозділів, частин та закладів ЗС України,

нормативні та правові основи функціонування

ЗС України, основи ведення операцій (бойових

дій), методичну підготовку, а також командно-

штабні ігри, тактико-спеціальні (тактико-

стройові) заняття та навчання. Питання, що

вивчаються повинні мати практичну

спрямованість. Начальник, під керівництвом

якого проводиться командирський збір,

проводить показове тактико-спеціальне

навчання. На час збору максимально

обмежуються відрядження, наряди офіцерів, а

також їх участь в інших заходах.

Командирський збір проводиться, як

правило, на початку навчального року

тривалістю не менше 5 днів (40 годин) під

керівництвом начальника медичної служби на

1-2 ступені вище категорії осіб, які навчаються.

З молодими офіцерами – випускниками

Української військово-медичної академії

(УВМА) проводиться 10-ти денний

навчально-методичний збір, за програмою

начальника медичної служби ОК (начальника

ВМКЦ регіону), після прибуття у війська (сили)

і призначення на посаду.

Основними документами, що визначають

зміст та порядок проведення занять на зборі, є

план командирського збору та розклад занять,

які затверджуються відповідним начальником.

На зборі, як правило, більша частина часу

виділяється на проведення командно-штабних

військово-медичних ігор, практичних,

семінарських занять і заліків. Наприкінці збору

офіцери складають заліки за основними

предметами навчання.

Командирська підготовка прапорщиків

(мічманів) організується і проводиться

відповідно до вимог наказів та директив МО

України, начальника ГШ ЗС України та заходів,

які передбачені Планом підготовки ЗС України,

організаційно-методичних вказівок з

підготовки медичної служби ЗС України на

поточний рік навчання, “Програми

командирської підготовки прапорщиків

(мічманів) військово-медичних частин та

закладів ЗС України”, що затверджена і введена

в дію наказом начальника ГВМУ Міністерства

101

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

оборони України від 10.03.2000 р. №30, та

інших правових і нормативних документів, що

регламентують бойову та інші види підготовки,

діяльність ЗС України з урахуванням завдань,

які вирішуються ними як в мирний, так і у

воєнний час.

Обов’язковими предметами командирської

підготовки прапорщиків (мічманів) є:

1) загальна тактика;

2) тактико-спеціальна підготовка (у тому

числі захист від зброї масового ураження);

3) спеціальна підготовка;

4) загальновійськова (вогнева, стройова,

Військові Статути, фізична) підготовка;

5) правова підготовка;

6) військове господарство.

Програма розроблена на один рік навчання

(10 навчальних місяців). При цьому необхідно

враховувати, що:

1 - заняття проводяться протягом двох днів

щомісячно, крім місяців підготовчого періоду,

командирського збору, а також терміну

проведення маневрів і навчань з військами

(силами);

2 – тривалість навчального дня повинна

складати 8 годин, а навчальної години – 50 хв.;

3 – загальний бюджет навчального часу

командирської підготовки для прапорщиків

(мічманів) становить 208 годин (2 п’ятиденні

командирські збори – 80 годин , по40 годин на

кожний збір) та 16 днів командирських занять

по 8 годин).

Командирська підготовка прапорщиків

(мічманів) військово-медичних підрозділів,

частин та закладів організується командирами

(начальниками) і проводиться на

командирських заняттях, командирських

зборах, навчаннях, штабних тренуваннях, а

також у ході самостійної роботи.

Навчання за програмою проводяться:

1 - із загальних предметів – в єдиній

загальній групі прапорщиків (мічманів) частин,

переважно в період зборів;

2 - зі спеціальних предметів – у навчальних

групах прапорщиків (мічманів), що

створюються за займаними посадами та

спеціальностями, на командирських заняттях.

Склад навчальних груп визначається

рішенням командирів (начальників) і віддається

наказом щорічно.

Прапорщики (мічмани), які призначені на

офіцерські посади займаються командирською

підготовкою у відповідних навчальних групах

офіцерів.

Командирам (начальникам) військово-

медичних підрозділів, частин та закладів

надається право:

1 - змінювати кількість годин із тем і

предметів навчання з урахуванням рівня

підготовки прапорщиків (мічманів),

призначення військово-медичних підрозділів,

частин та закладів, важливості завдань, які

вирішуються у конкретний період, а також

заходів бойової підготовки;

2 - доповнювати та змінювати зміст тем із

предметів (дисциплін) підготовки;

3 - доповнювати та змінювати тематику,

форми і види навчальних занять та зміст

навчальної програми з дисциплін спеціальної

підготовки, а також кількість навчальних годин

із предметів підготовки (в межах 10-15% всього

бюджету навчального часу).

Бойова підготовка військовослужбовців

строкової служби з військових дисциплін

проводиться у складі своїх штатних підрозділів

і організується відповідно до діючих Програм

для молодшого і середнього медичного складу.

Відповідальність за планування, організацію і

якість проведення занять з солдатами і

сержантами медичних підрозділів, частин та

закладів покладається на їх командирів

(начальників).

Тактико-спеціальна і спеціальна підготовка

санітарних інструкторів організується шляхом

проведення десятиденного збору в кожному

періоді навчання (60 годин на кожний період).

Для закріплення отриманих на зборі знань та

навичок і практичного засвоєння своїх

функціональних обов’язків в мирний і воєнний

час з санітарними інструкторами проводиться,

окрім того, заняття на робочих місцях по 45

годин в кожному періоді навчання. Виходячи з

особливостей дислокації частини і завдань, що

вона вирішує, начальнику медичної служби

102

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

дозволяється, не скорочуючи загальної кількості

годин за темами, уточнювати їх зміст (два

десятиденних збори в кожному періоді

навчання (по 60 годин), всього 120 годин плюс

45х2 на робочих місцях, разом 210 годин) .

Спеціальна підготовка стрільців-

санітарів організується шляхом проведення

п’ятиденних зборів в кожному періоді навчання.

Наказом командира частини всі санітари

зводяться в один підрозділ і розташовуються

на період зборів в окремому приміщенні. За

такої форми організації навчання забезпечується

більш висока відвідуваність і успішність тих,

хто навчається. Навчання стрільців-санітарів

проводиться в основному на практичних

заняттях в полі з відпрацюванням нормативних

показників надання першої медичної допомоги.

Для закріплення отриманих знань та

практичних навичок навчених стрільців-

санітарів необхідно залучати до реального

забезпечення особового складу і

відпрацювання навчальних питань при

проведенні тактичних навчань (два п’ятиденні

збори в кожному періоді навчання 40х2, разом

80 годин).

Заняття з молодшими медичними

спеціалістами проводять лікарі частин. До

відпрацювання практичних прийомів та

проведення тренувань залучаються досвідчені

фельдшери. При підготовці санітарних

інструкторів основна увага приділяється

удосконаленню їх знань та тренуванню у

практичному виконанні функціональних

обов’язків згідно з посадами, які вони обіймають.

Стрільці-санітари в основному тренуються з

відпрацювання практичних навичок в наданні

першої медичної допомоги та винесенні

поранених з поля бою. Більша частина занять з

санітарними інструкторами та стрільцями-

санітарами повинна проводитися на місцевості

з обов’язковим використанням табельного

медичного майна і наочного приладдя.

З молодшими медичними спеціалістами

військовослужбовцями невеликих частин

заняття з тактико-спеціальної і спеціальної

підготовки організуються при медр або

військовому госпіталі.

Підготовка жінок-військовослужбовців

строкової служби організується відповідно до

діючих Програм. Головна увага при підготовці

цієї категорії військовослужбовців приділяється

засвоєнню практичних навичок за

спеціальністю і займаною посадою на мирний

та воєнний час.

Рівень боєготовності медичного складу

визначається, перш за все, його професійною

майстерністю, відмінним знанням своєї справи.

Для підтримки високої боєготовності медичних

підрозділів велике значення має також рівень

професійної підготовки спеціалістів

немедичного профілю (водії автомобілів,

радисти, електромеханіки та ін.). Заняття з ними

організуються в загальній системі підготовки

відповідних спеціалістів частини. Завдання

начальника медичної служби полягає в

організації підготовки цих спеціалістів,

налагодивши взаємодію з начальниками

відповідних служб і командирами підрозділів.

У військовому госпіталі підготовку спеціалістів

немедичного профілю організують, як правило,

на базі спеціальних частин, розташованих в

одному гарнізоні з госпіталем.

Підготовка працівників ЗС України.

Підготовка лікарів і провізорів працівників ЗС

України проводиться у складі груп лікарів

хірургічного, терапевтичного і профілактичного

профілю, а також провізорів – разом з

офіцерами медичної служби за тематикою

спеціальної підготовки, захисту від зброї

масового ураження, тактико-спеціальної

підготовки в частині, що їх стосується.

В загальній системі медичного

забезпечення військ важливу роль відіграє

середній медичний персонал, якому в умовах

війни прийдеться виконувати значну частку

процедур і маніпуляцій, що проводяться у

мирний час лікарями. У зв’язку з цим

особливого значення набуває якість підготовки

медичних сестер. Удосконалення професійних

знань цієї категорії медичного складу

здійснюється в системі спеціальної підготовки

медичних сестер.

Заняття з медичними сестрами з

спеціальної, технічної підготовки, зброї

103

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

масового ураження і захисту від неї

організуються і проводяться у відповідності з

“Переліком основних питань зі спеціальної

підготовки медичного складу лікувально-

профілактичних закладів ЗС України”. Заняття

проводяться два рази в місяць (із розрахунку 4

години на місяць - 40 годин на рік): одне – із

загальних питань, як правило практичне - в

масштабі закладу (частини), друге – зі

спеціальних питань, що стосуються їх

конкретної діяльності, - у складі навчальної

групи в лікувально-діагностичному або іншому

функціо-нальному відділенні (кабінеті,

лабораторії, медичному складі) з конкретних

питань їх діяльності у мирний та у воєнний час.

Зміст навчання молодшого медичного

складу визначається начальником

(командиром) закладу (частини). Заняття

проводяться на робочому місці 1 раз на місяць

по 2 години (20 годин на рік).

Планування бойової підготовки особового

складу медичної служби. Робота начальника

медичної служби з планування бойової

підготовки починається зі збору вихідної

інформації, її вивчення та аналізу. У процесі

вивчення керівних документів начальник

медичної служби вибирає необхідну йому

інформацію про основні вимоги до бойової

підготовки у наступному році, про порядок її

організації, склад навчальних груп, тематику і

строки проведення навчань з військами,

тактико-спеціальних навчань з медичним

складом.

Вибравши необхідну інформацію,

вивчивши і проаналізувавши її, начальник

медичної служби визначає основні завдання з

організації бойової підготовки медичного

складу в запланований період.

Потім він вивчає і аналізує конкретні

умови, в яких доведеться вирішувати

поставлені перед медичною службою завдання,

оцінює стан навчально-матеріальної бази,

загальної і спеціальної підготовки лікарів та

середнього медичного персоналу, які

залучаються до проведення занять, визначає

необхідну допомогу командування частини і

старшого медичного начальника.

На завершення начальник медичної

служби розробляє перелік заходів з організації

бойової підготовки медичного складу на

запланований період. Найважливіші з них

включаються до плану бойової підготовки

частини.

Більш детально, самостійним розділом,

заходи з організації бойової підготовки

медичного складу відображаються в плані

роботи медичної служби на наступний період

(рік навчання). В армійському корпусі (АК)

бойова підготовка планується на навчальний

рік, а в частинах та закладах - на період

навчання ( літній – з 1 червня або зимовий – з

1 грудня).

У військовому госпіталі розробляються

план бойової підготовки на період навчання та

наказ начальника госпіталю “Про організацію

бойового навчання та служби військ”.

В наказі за підсумками підготовки

особового складу за минулий рік і організації

навчання в новому навчальному році

проводиться аналіз стану бойової підготовки

із зазначенням досягнутих результатів та

недоліків. В наказній частині ставляться

конкретні завдання на період навчання і

визначається організація підготовки різних

категорій медичного складу (командирської

підготовки офіцерів, прапорщиків (мічманів),

підготовки працівників ЗС України і т. ін.),

кількість і склад навчальних груп, їх керівники,

час та місце проведення занять, порядок

проведення фізичної підготовки, організація

самостійної підготовки офіцерів.

Розробка плану бойової підготовки

повинна бути закінчена не пізніше, ніж за 10

днів до початку навчального року (періоду

навчання).

У медичному пункті частини, медичній

роті бригади щотижня складається розклад

занять з бойової підготовки, в який

включаються і заняття, що проводяться

старшими начальниками.

При плануванні командирської підготовки

з офіцерами ї прапорщиками (мічманами) не

менше 70% навчального часу необхідно

виділяти на заняття в полі і вивчення

104

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

спеціальної техніки. Молодшим медичним

спеціалістам з цією метою виділяється 65%

навчального часу. Не менше 25% занять з

тактико-спеціальної підготовки з офіцерами і

прапорщиками (мічманами) і 30% з

молодшими медичними спеціалістами повинні

проводитися у нічний час. У підготовчий

період професійна підготовка не планується і

не проводиться.

До планів бойової підготовки

розробляються наступні додатки:

1 - склад навчальних груп і розрахунок

годин на професійну підготовку офіцерів;

2 - перелік тем, їх зміст та розподіл часу

проведення занять на період навчання;

3 - розподіл матеріальних засобів, витрат

мотогодин на тактико-спеціальні та командно-

штабні навчання;

4 - перелік зборів спеціалістів і терміни їх

проведення;

5 - витяг із графіку виділення навчальних

об’єктів навчальних центрів для проведення

занять;

6 - план удосконалення навчально-

матеріальної бази.

Окрім того, начальник медичної служби АТЗВ

розробляє графіки робочих прикомандирувань до

лікувального закладу лікарів частин, медичних

сестер, начальників аптек, позаштатних лаборантів,

працівників кабінетів функціональної діагностики,

фізіотерапевтичних кабінетів, а також графік

чергувань військових лікарів в приймальному

відділенні.

Таким чином, підсумовуючи наведене

вище, можна запропонувати наступний

алгоритм роботи начальника медичної служби

з планування бойової підготовки:

1. Збір вихідної інформації (з керівних та

плануючих документів старших командирів

(начальників) на навчальний рік), її вивчення

та аналіз, а саме:

- основних вимог до бойової підготовки

військ в наступному періоді навчання;

- строки і місця проведення навчальних

зборів;

- тематика і терміни проведення

тактичних навчань в частині;

- тематика і терміни проведення тактико-

спеціальних навчань з медичною службою.

2. Визначення основних завдань з

організації бойової підготовки медичного

складу в наступному навчальному році.

3. Вивчає та аналізує конкретні умови, в

яких будуть вирішуватися завдання з бойової

підготовки:

- оцінює стан навчально-матеріальної

бази;

- оцінює рівень загальної та спеціальної

підготовки лікарів, середнього та молодшого

медичного персоналу;

- визначення необхідної допомоги від

командування та старшого медичного

начальника.

4. Розробка переліку заходів з організації

бойової підготовки медичного складу на період,

що планується (найбільш важливі з них

включаються в план бойової підготовки

частини.

План бойової підготовки є додатком до

плану основних заходів військово-медичної

частини (закладу), який затверджується

відповідним начальником медичної служби.

Розклад занять з командирської підготовки

офіцерів подається на затвердження

безпосередньому начальнику разом із

щомісячним планом основних заходів.

Командирам (начальникам) військово-

медичних частин (закладів) надається право:

1 - змінювати кількість годин із тем і

предметів навчання з урахуванням рівня

підготовки офіцерів, призначення військово-

медичної частини (закладу), завдань, які

вирішуються у конкретний період, а також

заходів бойової підготовки;

2 - доповнювати та змінювати тематику,

форми і види навчальних занять та зміст

навчальної програми з дисциплін спеціальної

підготовки, а також кількість навчальних годин

із предметів підготовки (в межах 10-15% всього

бюджету навчального часу).

Планування командирської підготовки

здійснюється у загальній системі планування

бойової підготовки на рік (період навчання),

при цьому визначаються теми занять і кількість

105

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

годин, які відпрацьовуються з офіцерами на

кожному командирському зборі і занятті, а також

терміни їх проведення і відповідальні

виконавці.

З метою запобігання відриву офіцерського

складу військово-медичних частин, закладів від

виконання своїх функціональних обов’язків

заняття з усіх видів бойової, мобілізаційної,

методичної підготовки, тактико-спеціальні

заняття та тренування доцільно проводити на

командирських зборах, а іншу тематику – у дні

командирських занять.

Методи навчання і види занять, що

застосовуються в тактико-спеціальній і

спеціальній підготовці.

Під методом навчання розуміють спосіб

передачі та засвоєння знань, формування

навичок та умінь, спосіб спільної роботи того,

хто навчає і того, хто навчається.

Вибір методу визначається не тільки

метою навчання, але і складом тих, хто

навчається, рівнем їх загальної і спеціальної

підготовки, характером занять.

Для навчання медичного складу

використовуються наступні методи:

1 - усного викладання (розповідь);

2 - показу (демонстрація);

3 - обговорення навчального матеріалу

(бесіда);

4 - тренування;

5 - практична робота;

6 - самостійна робота.

Усний метод навчання полягає в передачі

тим, хто навчається знань шляхом

безпосереднього викладання навчального

матеріалу, розповіді про суть об’єктів, явищ,

процесів, що вивчаються. Перевагою цього

методу є можливість використовувати для

навчання нові наукові дані, робити широкі

теоретичні узагальнення, передавати свій

досвід роботи.

Як правило, усне викладення поєднується

з методом показу, тобто демонстрації об’єкту,

що вивчається або його моделі, демонстрації

схем, діаграм та іншого наочного приладдя, що

пояснюють суть явищ та процесів, що

вивчаються. Метод показу дозволяє

максимально реалізувати принцип наочності

навчання, сприяти найбільш оптимальному

сприйманню нової інформації.

Обговорення навчального матеріалу

(бесіда) використовується для систематизації,

закріплення та покращення знань з певних

питань, розширення наукового кругозору. Суть

методу полягає в тому, що керівник заняття

ставить перед аудиторією питання, а ті, хто

навчаються дають ґрунтовні, повні відповіді.

При недостатньому розкритті питання одним

з тих, хто навчається його можуть доповнювати

інші. Методом обговорення (бесіди), як

правило, проводяться семінари, приймаються

заліки, перевіряється підготовка тих, хто

навчається до заняття.

Тренування (вправа) має за мету

відпрацювання медичним складом вмінь та

практичних навичок шляхом багаторазового

виконання певних прийомів.

Практична робота, як метод навчання

слугує для поглиблення та закріплення

отриманих знань, вмінь та навичок при

виконанні медичним складом своїх

функціональних обов’язків. Цей метод

використовується при проходженні лікарями

лікувальної практики, удосконалення.

Самостійна робота застосовується для

удосконалення знань, які отримав особовий

склад медичної служби в навчальних класах, в

системі командирської підготовки, шляхом

самостійного вивчення Статутів, порадників,

керівництв, навчальної та наукової літератури.

Види занять характеризують організаційну

сторону процесу навчання, визначають

можливість оптимального використання різних

методів навчання.

В спеціальній підготовці медичного складу

в залежності від завдань навчання, складу

слухачів, можуть використовуватися наступні

види занять:

1 - лекції;

2 - семінарські заняття;

3 - командно-штабні військові ігри;

4 - групові вправи на картах в класі;

5 - групові вправи на картах на місцевості;

6 - тактичні та тактико-спеціальні летючки;

106

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

7 - практичні (групові) заняття;

8 - тактико-стройові заняття;

9 - тактико-спеціальні заняття;

10 - тактичні та тактико-спеціальні

навчання;

11 - методичні заняття;

12 - показові заняття;

13 - самостійні заняття.

Правильний вибір видів заняття, вміле

використання їх позитивних сторін дозволяє

при однакових затратах часу на навчання

домогтися кращих результатів.

Перелік видів навчальних занять

визначається Програмою командирської

підготовки офіцерського складу залежно від

рівня підготовки тих, хто навчається. При

цьому необхідно враховувати, що комплекс

поєднання різних методів навчання та видів

навчальних занять може забезпечити більш

якісне досягнення поставленої мети і

виконання завдань.

Загальний бюджет навчального часу

командирської підготовки доцільно розподілити

таким чином: до 30% відвести для проведення

лекцій, семінарських, методичних і показових

занять, демонстрації навчальних кіно - та

відеофільмів і 70% для проведення практичних

занять, групових вправ, співбесід, контрольних

занять, командно-штабних військових ігор,

занять (тренувань) щодо засвоєння

функціональних обов’язків.

Лекція це такий вид заняття, в основі якого

лежить усне викладення навчальних питань з

використанням у ряді випадків методу показу

(демонстрації схем, діаграм, слайдів і т. ін.). Одна

з переваг лекції полягає у можливості проведення

заняття одночасно з великою кількістю тих, хто

навчається. Лекція дозволяє в обмежений час

передати тим, хто навчається великий обсяг

інформації, використовувати новітні дані науки і

практики з питання, що вивчається. Основним

недоліком лекції є відсутність зворотного зв’язку

між тим, хто навчає і тими, хто навчається,

пасивна роль слухачів. Лекції читаються, як

правило, з актуальних або проблемних питань із

кожного предмету з метою найбільш повного

розкриття положень теми, що вивчається.

Важливою умовою успішного проведення

лекції є вільне спілкування лектора з

аудиторією, викладення матеріалу без

прив’язки до конспекту. Лекції з провідних тем

читаються керівним складом, з інших питань –

найбільш підготовленими офіцерами, в тому

числі фахівцями, які можуть бути запрошені з

військово-медичних управлінь, частин,

закладів тощо.

Цей вид занять використовується в

основному в бойовій та спеціальній підготовці

лікарів та значно рідше при навчанні

середнього та молодшого медичного персоналу.

Мета та зміст лекції можуть бути різними в

залежності від складу аудиторії, ступеню її

підготовки, часу, що виділяється для

викладення матеріалу. Отже, лекція, на одну і

ту ж тему для різних аудиторій буде писатися і

читатися по різному.

Семінарські заняття є груповими

теоретичними заняттями. Вони проводяться

для обговорення і закріплення теоретичних

знань із найважливіших питань, які

розглядаються на лекціях і в період самостійної

роботи тих, хто навчається. Основним

завданням семінарського заняття є досягнення

єдності поглядів з питань, що вивчаються, а

також перевірка знань і рівня підготовки тих,

хто навчається. У процесі семінарського

заняття керівник повинен застосувати сучасні

методичні прийоми з метою розвитку творчого

мислення слухачів та пошуку оптимальних

рішень з питань, які вивчаються. Цей вид занять

припускає достатньо високий рівень загальної

та спеціальної підготовки тих, хто навчається і

може бути рекомендований переважно для груп

лікарського складу.

Провідна роль в обговоренні навчальних

питань належить керівнику семінару, який

повинен вміло спрямовувати виступи тих, хто

навчається на розкриття важливих сторін

явища або процесу, що вивчається. В ході

обговорення можуть виникнути складні

питання теоретичного і методологічного

характеру, відповісти на які можна лише при

відмінному знанні сутності проблем, що

обговорюються.

107

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Обговорення кожного питання повинно

завершатись підведенням підсумків та

кваліфікованим висновком керівника заняття по

суті проблеми, що розглядалась.

Практичні (групові) заняття проводяться з

метою вивчення та практичного освоєння

медичної техніки, апаратури, нових лікувально-

діагностичних методів, отримання практичних

навичок з розробки документів планування та

організації медичного забезпечення підрозділів

і частин. Основним змістом практичних

(групових) занять повинна стати особиста

участь тих, хто навчається у відпрацювання

навчальних питань.

Групова вправа на картах в класі – вид

занять, де питання медичного забезпечення

бойових дій частини, об’єднання вивчаються

за допомогою спеціально створеної моделі

бою. При цьому, слухачі діють у ролі однієї

посадової особи (начальника медичної служби

механізованої бригади, АК, та ін.) і, відповідно,

виконують одні і ті ж завдання. Групові вправи

є найбільш простою і разом з тим найбільш

універсальною формою навчання. Як правило,

групові вправи на картах передують більш

складним видам занять (навчання на картах,

тактико-спеціальні заняття та навчання).

Позитивними сторонами проведення

групової вправи на картах в класі є невеликі

матеріальні затрати на їх проведення,

можливість охопити відносно велику кількість

тих, хто навчається, застосування найбільш

ефективних методів навчання (тренування,

обговорення питань, що вивчаються).

Слабкими сторонами цього виду занять є

умовність створеної бойової обстановки,

відсутність емоційних подразників, що

присутні в реальній картині бою.

На групових вправах військові лікарі вивчають

методику організації медичного забезпечення

бойових дій частини, тренуються у набутті

практичних навичок в оцінці обстановки,

прийнятті рішення, у підготовці плану медичного

забезпечення. Навчальні питання на групових

заняттях вивчаються по елементах.

Групова вправа на місцевості має ряд

особливостей як в підготовці, так і в проведенні

заняття. Перевагою цього виду заняття є те, що

воно дозволяє виробити у військового лікаря

навички в швидкому орієнтуванні на місцевості

та вміння використовувати її характер в

інтересах медичного забезпечення військ.

Відповідно до теми, що вивчається, обирається

така місцевість, яка б сприяла найбільш

повному відпрацюванню основних

навчальних питань.

Важливим елементом підготовки групової

вправи на місцевості є рекогносцування району

його проведення. В процесі рекогносцування

керівник вивчає маршрут руху, вибирає

навчальні точки, хронометрує дії підлеглих,

уточнює план проведення групової вправи.

Заняття на кожній навчальній точці

рекомендується розпочинати з визначення

свого місцезнаходження та орієнтування. Всі

навчальні питання відпрацьовуються стосовно

до місцевості. Час руху до місця заняття та його

повернення в частину доцільно також

використовувати для відпрацювання

навчальних питань.

Тактико-спеціальні летючки близькі за

змістом та формою проведення до групових

вправ. Вони призначені для перевірки знань,

вмінь та навичок офіцерів з окремих питань

управління медичною службою, її підрозділами

і частинами, а також для удосконалення навичок

офіцерів в самостійному і швидкому аналізі

обстановки, прийнятті рішення, оформленні

документів, в постановці завдань підлеглим.

Основним методом навчання при

проведенні летючки є тренування офіцерів з

наступним розбором результатів їх дій. Як і на

груповій вправі, усі вони виступають в ролі

однієї посадової особи, виконують одну і ту ж

роботу, але завжди самостійно, без допомоги

керівника. На вирішення летючки виділяється,

як правило, не більше 2-3 годин, протягом яких

відпрацьовуються одне, рідше – два навчальних

питання. Частіше летючки проводяться на

місцевості, а коли вивчаються питання

медичного забезпечення в масштабі частини та

вище – на картах.

Обстановка до слухачів доводиться не

завчасно, як це робиться при проведенні

108

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

групової вправи, а з початком заняття у вигляді

запроваджувальної, яка доводиться керівником

усно.

Тактико-стройові заняття передують, як

правило, тактико-спеціальним заняттям або

навчанням і мають за мету підготовку

особового складу до виконання своїх обов’язків

у складі підрозділу. Це перший ступінь у

бойовому злагодженні підрозділів, частин і

закладів медичної служби. Особливістю цих

занять є те, що особовий склад тренується у

виконанні своїх функціональних обов’язків у

складі підрозділів за елементами. На тактико-

стройових заняттях відпрацьовуються найбільш

важливі та складні елементи, які особовий

склад буде виконувати, як на тактико-

спеціальних заняттях, навчаннях, так і в

реальних умовах медичного забезпечення

військ. Відпрацювання окремих елементів

може повторюватись до повного засвоєння

кожним військовослужбовцем своїх обов’язків.

Особовий склад тренується в завантаженні,

розвантаженні медичного майна на автомобілі,

в розгортанні наметів, в обладнанні

функціональних підрозділів медр, госпіталю, в

заповненні облікових документів, в проведенні

медичного сортування, тощо. Тренування

особового складу здійснюють по підрозділах,

яким виділяються самостійні навчальні точки.

Заняття проводять командири підрозділів, які

відпрацьовують свої навчальні питання у

відповідності з темою тактико-спеціального

заняття, навчання.

Тактико-спеціальні заняття проводяться з

метою бойового злагодження невеликих

медичних підрозділів (БМП, медр мбр,

госпіталю, підрозділів збору та евакуації),

підвищення польового вишколу медичного

персоналу, закріплення ним практичних

навичок в умовах, максимально наближених

до бойової обстановки. Наприклад, на тактико-

спеціальних заняттях проводяться тренування

з розшуку поранених, наданні їм першої і

долікарської (фельдшерської) медичної

допомоги, вивезенні з поля бою, організації

роботи МПБ на місці і з ходу. При цьому

навчальні питання відпрацьовуються не за

окремими елементами, а в динаміці бою, на

фоні конкретної тактико-тилової і медичної

обстановки.

Тактико-спеціальні заняття з медр мбр та

військовим госпіталем, як правило,

проводяться з їх функціональними

підрозділами.

Тактико-спеціальні заняття організує і

проводить начальник медичної служби

частини за спеціально розробленим ним

планом.

На заняття виводиться особовий склад

підрозділу з табельним медичним оснащенням,

штатний санітарний транспорт. Для

позначення поранених і хворих створюється

імітаційна команда, начальником якої

призначається, як правило, лікар частини або

фельдшер. Напередодні заняття начальник

команди проводить тренування виділеного в

його розпорядження особового складу.

Закінчується тактико-спеціальне заняття

обов’язковим пропуском умовно поранених і

умовно хворих через розгорнутий

функціональний підрозділ.

Тактико-спеціальні навчання є основною

формою польового вишколу особового складу

медичної служби і підготовки його до

виконання завдань у ході бойових дій. Вони

проводяться з метою бойового злагодження

функціональних підрозділів, удосконалення

польового вишколу, тренування особового

складу при виконанні ними своїх завдань згідно

зі штатним призначенням, підвищення

практичних навичок офіцерів щодо організації

роботи функціональних підрозділів,

відпрацювання питань охорони, оборони,

маскування, захисту медичних частин та

підрозділів від засобів ураження на основі

заданої тактичної, тилової і медичної

обстановки, набуття особовим складом

бойових, морально-психологічних якостей .

Основним методом навчання на тактико-

спеціальних навчаннях є практична робота тих,

хто навчається, на штатній посаді у відповідному

функціональному підрозділі.

Тривалість навчання визначається його

метою, а також часом, який необхідний для

109

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

досягнення поставленої навчальної мети і

відпрацювання питань виходу у вихідний

район та повернення у пункт постійної

дислокації. Вона, як правило, повинна

складати 2-3 доби.

На навчання медичні частини та

підрозділи повинні виводитись у повному

складі, з передбаченим штатним озброєнням,

технікою та майном. Розміри рухомих запасів

матеріальних засобів, норми витрати

моторесурсів та матеріальних засобів

встановлює керівник навчання. На навчання

можуть залучатися й інші спеціальні підрозділи

(РХБ захисту, інженерні, зв’язку) з метою імітації

і реального обслуговування.

Тема навчання визначається планом

бойової підготовки і повинна включати

відпрацювання питань приведення підрозділів

та частин медичної служби у бойову готовність,

виконання завдань згідно із призначенням у

конкретному виді бою вдень або вночі,

організації захисту, охорони і оборони,

здійснення маршу в район призначення,

розгортання і організації роботи

функціональних підрозділів, прийому,

сортування поранених та хворих і надання їм

кваліфікованої медичної допомоги, проведення

спеціальної обробки.

Керівником тактико-спеціального

навчання з медичним підрозділом (частиною)

є начальник медичної служби на ступінь вище.

Він несе повну відповідальність за підготовку

та якісне проведення тактико-спеціальних

навчань.

Облік, звітність та контроль

командирської підготовки. Облік занять з

командирської підготовки офіцерів медичної

служби ведеться за групами у журналі обліку

командирської підготовки. У військовій частині

облік занять з командирської підготовки

офіцерів медичної служби веде начальник

медичної служби частини, а у медр і ВГ –

керівники навчальних груп.

У військово-медичній частині (закладі) зі

складу управління визначається офіцер, який

відповідає за облік командирської підготовки.

Він повинен здійснювати контроль за обліком

занять, проводити аналіз командирської

підготовки і доповідати висновки та пропозиції

командиру (начальнику) щомісячно.

Обліку підлягають всі види занять: планові,

позапланові, індивідуальні. Облік проведення

і відвідування занять офіцерами, а також

виконання індивідуальних завдань веде

керівник навчальної групи в журналі обліку

командирської підготовки. Після закінчення

періоду (року) навчання підсумкові результати

командирської підготовки на кожного офіцера

відмічаються керівником навчальної групи у

відповідному розділі журналу обліку

командирської підготовки.

Журнал обліку командирської підготовки

повинен періодично (один раз на 2 місяці)

перевірятися старшим командиром (начальником)

із відміткою про результати перевірки.

Результати командирської підготовки

відображаються в окремому розділі звіту

військово-медичної частини за минулий

навчальний рік (форма 2, 3 мед.).

Матеріали командирської підготовки і

обліку повинні зберігатися у військово-

медичному підрозділі, частині та закладі

протягом наступного навчального року.

Контроль за організацією та проведенням

командирської підготовки офіцерського складу

військово-медичних частин (закладів) здійснює

старший начальник медичної служби.

У результаті засвоєння Програми

командирської підготовки офіцери повинні

покращити свою професійну підготовку з

питань якісного використання функціональних

обов’язків у обсязі посади, яку обіймають і на

один ступінь вище, а також підвищити

(підтвердити) свій кваліфікаційний рівень, який

є показником їх особистої підготовки і

враховується при висування офіцера на вищу

посаду.

Стан бойової підготовки медичних

підрозділів, частин та закладів визначається і

оцінюється відповідно до вимог наказу МО

України від 21.05.01 №162 “Про затвердження

Інструкції про порядок проведення

інспекційних заходів та підсумкових перевірок

у ЗС України”.

110

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)