Військова медицина України 2011 Том. 11, №2

Подождите немного. Документ загружается.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Якісний стан бойової підготовки

медичних підрозділів, частин та закладів

оцінюється двічі на рік під час контрольної

(весняної) та підсумкової (осінньої) перевірок.

Відповідно до затвердженого плану

перевірки медичних підрозділів, частин та

закладів призначається голова та персональний

склад комісії. Члени комісії розробляють і

затверджують програму проведення перевірки,

яка доводиться до начальника (командира)

об’єкта перевірки за 15 діб до початку перевірки.

На підставі програми перевірки

командирами (начальниками) об’єктів

перевірки складається розклад перевірки, який

затверджується головою комісії і доводиться до

особового складу.

За результатами перевірки голова комісії

оголошує оцінки з окремих елементів перевірки,

загальну оцінку об’єкту перевірки та визначає

завдання для усунення виявлених недоліків.

Узагальнені результати перевірки

відображаються у відповідних актах. Акти

затверджуються посадовою особою, рішенням

якої створювалася комісія.

У двотижневий термін після закінчення

перевірки командир (начальник) об’єкту

перевірки розробляє план усунення недоліків,

який затверджується старшим начальником.

В медичних частинах (закладах), що не

перевірялися за планами керівного складу

медичної служби ЗС України, під керівництвом

їх командирів (начальників) перевіряються

окремі елементи діяльності (найбільш важливі)

та проводяться контрольні заняття. Після

проведення самоперевірки відповідний акт

затверджується командиром (начальником)

частини (закладу) і надсилається до ВМД МО

України (ВМКЦ регіону).

Таким чином, Воєнна доктрина України

розглядає бойову готовність як такий стан

військ (сил), при якому в різних умовах

обстановки вона забезпечує їм можливість

зірвати раптовий напад агресора при

застосуванні ним як зброї масового ураження,

так і звичайної зброї, швидкими нищівними

ударами розгромити його основні засоби

ураження і тим самим створити сприятливі

умови для подальшого ведення і переможного

закінчення війни.

Важливою складовою бойової готовності

ЗС України є бойова готовність військово-

медичної служби. Для того, щоб медична служба

змогла виконати покладені на неї завдання під

час війни вже зараз, в мирний час, необхідно

добиватися, щоб керівництво бойовою

підготовкою і польовим вишколом медичного

складу стало більш предметним та конкретним,

щоб кожне навчання, кожен захід бойової

підготовки просував медичну службу вперед у

справі підвищення її бойової готовності.

На польових навчаннях і заняттях

медичний склад необхідно готувати до

всебічного та якісного виконання завдань на

воєнний час, використовуючи базові знання та

практичний досвід.

В основу такої підготовки повинні бути

покладені тверді знання основ сучасного бою,

характеру бойової хірургічної травми і

терапевтичної патології від сучасних та

перспективних видів зброї, принципів

організації надання медичної допомоги і

лікування поранених та хворих, проведення

медичною службою заходів, які спрямовані на

підвищення боєздатності військ.

Кожного спеціаліста необхідно конкретно

готувати за його призначенням на воєнний час,

кожний заклад, частину, підрозділ – до роботи

в реальних умовах бойових дій.

Слід зазначити, що вимоги до бойової

готовності постійно підвищуються, що

пов’язано з удосконаленням як способів

ведення війни, так і засобів ураження. У зв’язку

з цим, як ЗС України в цілому, так і військово-

медичній службі, в сучасних умовах

реформування та подальшого розвитку ЗС,

завдання з підтримки бойової готовності на

належному рівні потрібно буде вирішувати по-

новому. Вирішення цих завдань знаходиться у

прямій залежності як від удосконалення

польових навичок і спеціальної підготовки

медичного складу, так і від підвищення бойової

готовності медичних підрозділів, частин і

закладів. На досягнення цієї мети і спрямована

бойова підготовка всього медичного складу.

111

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Література

1. Біжан І.В. Проблеми та шляхи

професіоналізації військових фахівців // Наука і

оборона. -№4, 2000. –С. 24.

2. Методичний посібник з тактико-спеціальної

підготовки частин та підрозділів медичної служби

Збройних Сил України. - Вид. ГВМУ. –К., 1999. –

112 с.

3. Методичний посібник з основних питань

організації повсякденної діяльності військ (сил). –

Вид. МО України. -К., 2003. – 248 с.

4. Методичні рекомендації з розробки та

оформлення навчально-методичних матеріалів для

проведення групових вправ і командно-штабних

навчань зі слухачами вищих військово-навчальних

закладів Міністерства оборони України. – Вид.

ГУВО. – К., 1995. – 58 с.

5. Наказ Міністра оборони України від 21.05.01

№162 “Про затвердження Інстукції про порядок

проведення інспекційних заходів та підсумкових

перевірок у Збройних Силах України”. – К., 2001.

–25 с.

6. Програма командирської підготовки

офіцерського складу військово-медичних частин та

закладів Збройних Сил України. (Введена в дію

наказом начальника ГВМУ від 10.03.2000 р. №29).

–Інв. №159. –К., 2000. –204 с.

7. Програма командирської підготовки

прапорщиків (мічманів) військово-медичних частин

та закладів Збройних Сил України. (Введена в дію

наказом начальника ГВМУ від 10.03.2000 р. №30).

–Інв. №157. –К., 1999. –44 с.

8. Програма бойової підготовки військових

підрозділів і частин медичної служби Збройних Сил

України. –Інв. №162. –К., 2001. –104 с.

9. Тимчасова інструкція щодо проведення

перевірок та оцінки діяльності медичних

підрозділів, частин, закладів (установ) Збройних

Сил України (Введена в дію наказом начальника

ГВМУ від 03.03.2003 р. №30). –К., 2003. – 19 с.

10. Кудинов А.В. Организация медицинского

обеспечения частей и соединений Сухопутных

войск в мирное время. –Л., изд. ВмедА, 1995. -

С. 214-218.

112

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

113

УДК 614.2.351.77.341.222(477)

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ВІТЧИЗНЯНОЇ

ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ З ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ

ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВИ

А.М. Гринзовський, кандидат медичних наук, доцент кафедри гігієни та екології

Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, м. Київ

Резюме. В роботі показано формування та розвиток нормативно-правової бази

дипломатичної служби з забезпечення санітарної охорони території держави як елемента

вітчизняного медико-санітарного законодавчого поля.

Ключові слова: гігієна, епідеміологія, санітарне законодавство, медичне право, історія

медицини.

Санітарна охорона території держави є

складовою вітчизняного медико-санітарного

законодавства, яка забезпечує рішення

комплексу гігієнічних та епідеміологічних

проблем транскордонного розповсюдження

захворювань. Одним з елементів санітарної

охорони території держави є проведення

консулами моніторингу епідеміологічної

ситуації у своєму окрузі та країні розташування.

Дане дослідження ставило на меті

вивчення впровадження елементів

епідеміологічного нагляду у нормативно-

правове поле XVIII – XXI століть, яке

регламентувало діяльність вітчизняних консулів

цього періода та дозволяє встановити етапи

розвитку медико-санітарного законодавства в

різні періоди його формування.

Метод досліджень – системно-історичний.

Джерелами дослідження були наукові публікації та

збірки законів та підзаконних актів Російської імперії

ХVІІІ – ХХ століть, СРСР та України.

Отримані результати.

Однією з первинних ланок санітарної

охорони вітчизняної території є дипломатична

служба України, структурним елементом якої є

консульські установи. Відповідно до

«Консульського статуту України» (розділ VІІІ,

стаття 89), до сфери діяльності консула

відносяться певні функції з санітарної охорони

території держави. Згідно цієї статті, при появі

карантинних захворювань на раніше вільних від

цих захворювань територіях, консул негайно

повідомляє про це відповідні міністерства та

інші центральні органи виконавчої влади

України із зазначенням назви зараженого

району, числа випадків і вжитих місцевими

властями протиепідемічних заходів.

До сфери діяльності вітчизняних

дипломатичних установ функції з санітарної

охорони кордонів офіційно були введені ще в

першій половині ХVІІІ століття. Так у зв’язку зі

спалахами чуми у Марселі та

розповсюдженням її півднем Франції в 1721

році всі товари, що прибували з цієї країни до

Росії, повинні були мати паспорт, підписаний

власноруч послом Росії у Франції. Згідно

існуючих розпоряджень, посол повинен був

видавати такі паспорти з великою обачністю

[28]. Таким чином, це було однією із перших

спроб впровадження документа (на кшталт

карантинного свідоцтва), який засвідчував

епідеміологічну безпечність імпортованого

товару.

До прийняття консульського статуту про

обов’язковість вивчення епідеміологічної

ситуації в країні, де перебувади дипломатичні

установи вказували царські укази, що

регламентували діяльність вітчизняних

дипломатичних установ до прийняття

консульського статуту. А саме збір інформації

щодо спалахів інфекційних захворювань у

суміжних країнах, невідкладне повідомлення

про усі випадки виникнення повальних хвороб

або загрози епідемій [10].

З метою створення єдиного законодавчого

документа, що до регламентації діяльністі

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

114

дипломатичних та консульських установ, було

розроблено та впроваджено на початку ХІХ

століття консульський статут Росії.

Перший Консульський статут було

прийнято в 1820 році, наступний – у 1858 році,

наступні їх редакції приймались у 1893 і 1903

роках. Консульські статути, як елемент

загальнодержавного законодавчого поля,

публікувалися у складі Зводу Законів Російської

імперії (т. ХІ, ч. 2) [18, 19].

Навіть бурхливі події революції 1917 року

не знищили консульську службу, що і зумовило

прийняття в 1926 році Консульського статуту

СРСР [2, 3, 6, 18, 19].

Консульський статут СРСР, затверджений

постановою ЦВК і РНК від 8 січня 1926 року,

враховував найкращий досвід вітчизняної та

світової нормативно-правової бази, в тому

числі, з питань санітарної охорони держави [4].

Фундаментальність цього документу

підтвердило його п’ятдесятирічне життя.

У 1976 році затверджено новий

Консульський статут СРСР [3], а проголошення

незалежності України (1991 р.) обумовило

необхідність створення національного

Консульського статуту, затвердженого Указам

Президента України за № 127/94 від 2 квітня

1994 року [5].

В усіх вище згаданих консульських статутах

є відповідні статі щодо санітарної охорони

території держави. Функції та обов’язки

дипломатичної служби з санітарної охорони

території держави еволюціонували в

залежності від розвитку медичної науки, в тому

числі, гігієни та епідеміології, а також

епідеміологічної ситуації в цілому.

На початку ХVІІІ століття в портах країн, з

якими велась інтенсивна торгівля, окрім

консульських установ існувала мережа

комерційних та карантинних агентів і їх

помічників, діяльність яких заохочувалась

державою [11, 14]. До обов’язків цих агентів

відносилась перевірка карантинних свідоцтв та

їх візування перед відплиттям суден з порту.

Існуюча система, яка базувалась на

діяльності карантинних агентів, була скасована

у 1825 році сенатським указом «Про

відкликання карантинних агентів та їх

помічників, які знаходяться в Гельсингері,

Нібурзі, Тенінгенті і Хрістіанзанті і про

покладання їх обов’язків на консулів або Агентів

комерційних справ» [13]. Згідно цього

сенатського рішення, функції карантинних

агентів було покладено на консулів та

торгівельних представників. До повноважень

консулів було введено перевірку та засвідчення

карантинних свідоцтв, виданих карантинними

закладами інших держав. Без даних свідоцтв у

вітчизняний порт приймались лише кораблі, які

не виходили за межі карантинної зони та

приймали вантаж із внутрішніх портів.

Протиепідемічні заходи в портах були

невід’ємним складовим елементом вітчизняної

правової бази мореплавання. Згідно

«Морського статуту» ще 1720 р., поповнення

запасів продовольства, води та палива

кораблів повинно проводитись в

епідемічнобезпечних місцях. У випадках, коли

це неможливо, поповнення в епідеміч-

нонебезпечних місцях запасів води, дров та

інших запасів, в яких є екстрена необхідність,

повинні проводити лише офіцери [25].

Регламент про управління адмірал-

тейством та верфями (1722 р.) встановлював

правила для всіх кораблів, що заходять у

внутрішні порти Росії. Кораблі, на яких

відмічалися спалахи «морової язви» чуми,

повинні були відправлятися назад у море. У

випадках несравності судна внаслідок дії

шторму, екіпаж обов’язково проходив санітарну

обробку у вигляді миття в морській воді з

повною заміною білизни та одягу та ви-

саджувався на острові. Екіпаж на весь час

карантину забезпечувався продуктами хар-

чування, а це період від реєстрації хворого до

шести тижневого періода від одужання остан-

нього хворого, а постраждале судно підлягало

спалюванню [20]. Вимога щодо спалювання

судна, на якому помічена чума, «як захід без

потреби жорстокий», була відмінена «Статутом

прикордонних та портових карантинів»,

прийнятим 7 липня 1800 року [26].

З прийняттям консульського статуту 1820

року до значної кількості представницьких та

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

115

розпорядчих функцій консулів додались

повноваження стосовно: обов’язкового

інформування капітанів кораблів щодо існуючих

карантинних процедур у країні перебування;

оформлення карантинних паперів; прийняття

оперативних рішень у випадках виникнення

спалаху інфекційних захворювань тощо.

Параграф 52 консульського статуту 1820 року

проголошує: «консул повинен без найменшого

упущення часу повідомляти Імператорському

міністерству іноземних справ та Департаменту

зовнішньої торгівлі докладні відомості про

ознаки заразної хвороби, які можуть відкритись

в будь-якому місці підвідомчого йому округу; а

також і про те, якщо помітить, що в пристанях

того округу починаються приготування, по

яких належить чекати війни. Про ознаки ж

заразної хвороби консул повинен повідомляти

негайно і російських карантинних агентів, які

перебувають в Христіанзанді, Гельзингері,

Нібурзі і Тонингені» [17, -С. 476 ].

Ці ж вимоги було введено і до положень

«Статуту медичної поліції» 1842 року, який був

невід’ємною складовою Лікарського статуту

[24]. У статті 792 «Статуту медичної поліції»

сказано, що посланці, консули і агенти,

незалежно від виданих суднам свідоцтв про

благополучний стан місць, звідки вони

прибувають, зобов’язані передавати відомості

про благополучний стан тих місць прямо від

себе Новоросійському і Бессарабському

Генерал-Губернатору, а той – місцевому

карантинному начальству. В разі появи чуми,

чи сумнівів на її рахунок, посланці, консули і

агенти крім повідомлення губернатора,

повідомляють і найближчі карантини, для

належних розпоряджень [12, 23].

У карантинному статуті 1858 року ми

бачимо обов’язковість використання консулом

сучасних засобів зв’язку для екстреного

повідомлення не тільки центральних органів

влади, а й прикордонних карантинних закладів.

Російські місії, консули і агенти зобов’язані, у

випадку появи у місцях їх перебування ознак

епідемічних хвороб, негайно повідомляти, як

Кавказького, Новоросійського і Бессарабського

генерал-губернатора, так і найближчий

карантин, доводячи також про те, що відбулось

до відома міністерства іноземних справ. Якщо

в місцях перебування місії чи консула нема

телеграфу, то повідомлення ці мають бути ними

послані з найближчої телеграфної станції [9].

Окрім повідомлення про спалах, увесь час

його продовження, консул повинен щоденно

посилати донесення, додаючи до них відомості

про те, чи приходило в заражені місця будь-яке

російське судно, чи мала його команда стосунки

з жителями, чи були на цьому судні хворі, куди

і коли саме воно відправилось та інше. Як тільки

спалах припинявся, консул повинен був

повідомити про це департаменти внутрішніх

справ, торгівлі і мануфактур, а також і вищі

місцеві прикордонні власті [9].

До обов’язків консулів відносилось не

лише спостереження за епідеміологічною

ситуацією, а й запобігання її ускладненню на

плавзасобах, що ходили під вітчизняним

прапором: «Як тільки дійде до відома консула,

що російський корабель, який зупинився в

одному з портів його округу, збирається

відправитись у таке місце, куди вхід пов’язаний

з великою небезпекою, внаслідок стану

народного здоров’я, то він має попередити про

те шкіпера і дати йому знати, чи немає якогось

іншого порту тієї ж держави, куди він може

безпечно пристати» [9, - С. 726.].

Аналогічні функції виконували консули

іноземних держав у портах Росії. Відповідно,

наша країна брала на себе зобов’язання щодо

негайного повідомлення всіх країн про випадки

появи будь-якої епідемічної хвороби у межах

Росії, особливо ж у прикордонних областях.

Міністерство внутрішніх справ, якому

підпорядковувалися медичні заклади, в тому

числі й карантинні установи, повідомляє про це

міністерство зовнішніх справ для невідкладного

повідомлення іноземних урядів [9].

Карантинні заходи при виходу суден із

російських портів стосувались не лише

іноземних суден, вони в повному обсязі

застосовувались і для вітчизняних кораблів.

Будь яке судно мало право вийти з порту в

закордонний рейс лише за наявності

карантинного патенту.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

116

До переліку заходів та обставин, на

підставі яких видавався карантинного патент

відносились:

1. Оцінка епідеміологічної ситуації

громадського здоров’я в тому порту і його

околицях, звідки судно відправляється.

2. Оцінка санітарного стану судна та стану

здоров’я людей, які на ньому знаходяться.

3. Видача судну карантинного патенту [9].

За основу впевненості про благополучний

чи неблагополучний стан громадського

здоров’я в порту і його околицях карантинне

управління приймає як достовірно добуті ним

самим, так і повідомлені йому медико-

поліцейськими властями відомості про

випадки захворювань.

У випадках коли карантинне управління

визнавало показання командирів і шкіперів

недостатніми для оформлення карантинного

патенту, проводився медичний огляд екіпажу

та пасажирів та з’ясовувався санітарно-

гігієнічний стан судна. У патенті, що видавався

судну, завжди зазначалося, на чому саме

базується рішення, зазначене в ньому.

В карантинному патенті, згідно вимог статей

86-97 Карантинного статуту 1866 р., окрім

санітарно-гігієнічного стану судна і здоров’я

людей і пасажирів, карантинне управління, дає

інформацію про стан громадського здоров’я в

порту та його околицях [9].

Російські судна, при виході з порту,

отримували від карантинного управління,

разом з патентом, друковану інструкцію про

гігієнічні засоби і особливо про ті неухильні

карантинні застороги, які мають дотримуватись

під час плавання.

У 1893 році до вітчизняного медико-

санітарного законодавства було внесено

принципові зміни. Карантинний статут було

замінено «Правилами для прийняття

попереджувальних заходів проти заносу

епідемічних хвороб». У зв’язку з цим, на заміну

класичним карантинним установам, з метою

санітарної охорони території держави в

морських портах та в пунктах перетину

сухопутних кордонів, організовуються

лікарняно-спостережні станції або пункти [1].

Революційні події початку ХХ століття не

внесли кардинальних змін в існуючу систему

санітарної охорони вітчизняної території. У

консульському статуті Країни Рад залишилися

ті ж самі постулати та обов’язки консулів у

випадках виникнення спалахів особливо

небезпечних інфекцій. У статтях 133-135

консульського статуту 1926 року обов’язки

консулів та консульських агентів щодо

санітарної охорони викладені наступним чином:

«Коли в межах консульського округу виникають

масові епідемії чи епізоотії, консул повинен

негайно повідомити про це Народний

комісаріат закордонних справ.

Якщо консул довідається, що корабель

робітниче-селянського Червоного флоту чи

торговельне судно, що плаває під стягом Союзу

радянських соціалістичних республік, повинно

прибути в який-небудь порт його консульського

округа, що є небезпечним щодо епідемій та

епізоотій, консул повинен вжити всіх заходів

до того, щоб повідомити про це капітана в

порту вирядження чи в відкритому морі,

настільки швидко, на скільки це можливо.

Консул візує санітарні патенти, що їх

показують судна чужоземні та такі, що плавають

під стягом Союзу радянських соціалістичних

республік, які ідуть до Союзу радянських

соціалістичних республік.

Якщо судно не має санітарного патенту,

консули мають право видати судну, що йде в

порт Союзу радянських соціалістичних

республік консульський санітарний патент,

згідно з установленим Народним комісаріатом

закордонних справ зразком» [4, - С. 74].

Згідно прийнятої 22 грудня 1934 року в

Парижі нової міжнародної санітарної угоди, до

якої приєднався і СРСР, з обов’язків консулів

вилучено візування санітарних патентів як

вітчизняних, так і іноземних кораблів [7]. В той

же час, вище згадані зміни не стали приводом

для вилучення з повноважень вітчизняних

консулів питань з санітарної охорони території

держави. Оформлення карантинних свідоцтв

та патентів остаточно було віддано до

повноважень лікарняно-спостережних станцій

або пунктів.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

117

У консульському статуті 1976 року функції

консула з санітарної охорони (ст. 94) викладені

в наступній редакції: «При появі карантинних

захворювань на раніше вільних від цих

захворювань територіях, консул негайно

повідомляє про це Міністерство охорони

здоров’я СРСР з вказуванням назви зараженого

району, кількості випадків і протиепідемічних

заходів, вжитих місцевою владою.

Консул інформує про це також

представників інших зацікавлених відомств

СРСР.

Консул інформує громадян, які отримали

дозвіл на в’їзд в СРСР, про необхідність

представлення при в’їзді в СРСР міжнародних

сертифікатів про щеплення» [3, - С. 25]. Даний

статут не втратив легітимності з прийняттям

незалежності України, він діяв до прийняття

вітчизняного документа у 1994 році.

У незалежній Україні обов’язки консула з

санітарної охорони території держави

викладено в статті 89 «Консульського статуту

України». Основа тексту даної статті

Консульського статуту України, яку ми

розглянули на початку статті, збігається з

базовими тезами, закладеними в попередніх

вітчизняних консульських статутах [ 4, 5, 17, 24].

В сучасних умовах передача інформації

щодо спалахів особливо небезпечних інфекцій

відбувається не лише дипломатичними

каналами зв’язку, як це було до ХХ сторіччя, а

й через національні та міжнародні медичні

організації.

Згідно «Правил санітарної охорони

території України» Міністерство охорони

здоров’я України інформує ВООЗ,

дипломатичні місії та консульства іноземних

держав в Україні (на їх запити) про епідемічну

ситуацію в країні щодо інфекційних хвороб,

зазначених у пункті 1 цих Правил, веде

співпрацю з ВООЗ у питаннях здійснення

міжнародного епідеміологічного нагляду за

додержанням міжнародних медико-санітарних

правил [15].

Особливу роль з узагальнення та передачі

інформації національним системам охорони

здоров’я щодо спалахів особливо небезпечних

інфекцій відведено Всесвітній організації

охорони здоров’я. З цією метою під егідою

ВООЗ з 2000 року діє глобальна мережа

оповіщення про спалахи хвороб та відповідні

дії. Мережа забезпечує оперативне

застосування спеціальних знань і досвіду з

метою підтримки міжнародного співтовариства

в стані постійної готовності перед загрозою

спалахів хвороб, своєчасне прийняття

відповідних заходів та координацію зусиль з

боротьби проти їх міжнародного

розповсюдження [8].

Ï î ÿâà í î âèõ ³í ô åêö³é, òàêèõ ÿê àòèï î âà

ï í åâì î í ³ÿ, àáî í î âèõ â³ðóñ³â ãðèï ó,

í åáåçï å÷í èõ ÿê äëÿ òâàðèí òà ï òàõ³â, òàê ³ äëÿ

ëþ äèí è, ì î æëèâ³ñòü á³î - òà õ³ì ³êî -òåðî ðèçì ó,

ï ðèì óñèëè ÂÎ Î Ç ðî çðî áèòè í î âó ðåäàêö³þ

Ì ³æí àðî äí èõ ì åäèêî -ñàí ³òàðí èõ ï ðàâèë. [7].

Ì ³æí àðî äí ³ ì åäèêî -ñàí ³òàðí ³ ï ðàâèëà

(2005) – öå î áî â’ ÿçêî â³ ï ðàâèëà, ï ðèéí ÿò³

á³ëüø ³ñòþ êðà¿í äëÿ ñòðèì óâàí í ÿ ï î ãðî ç ç áî êó

³í ô åêö³éí èõ òà í å³í ô åêö³éí èõ õâî ðî á, ÿê³

ì î æóòü ø âèäêî ðî çï î âñþ äæóâàòèñü ³ç î äí ³º¿

êðà¿í è â ³í ø ó. Çã³äí î Ì ³æí àðî äí èõ ì åäèêî -

ñàí ³òàðí èõ ï ðàâèë (2005) çàãðî çó

ï ðåäñòàâëÿþ òü òàêî æ óñ³ í àäçâè÷àéí ³ ñèòóàö³¿

â ãàëóç³ ãðî ì àäñüêî ¿ î õî ðî í è çäî ðî â’ ÿ, ÿê³

ì î æóòü âï ëèâàòè í à í àñåëåí í ÿ ³í ø èõ êðà¿í .

Ó ï åðåãëÿí óòèõ Ï ðàâèëàõ òàêî æ ì ³ñòèòüñÿ

âèì î ãà äî äåðæàâ-÷ëåí ³â ÂÎ Î Ç ï î ñèëèòè

ï î òåí ö³àë, ÿêèé ó í èõ º äëÿ åï ³äí àãëÿäó çà

õâî ðî áàì è òà ä³ÿì è ó â³äï î â³äü. ÂÎ Î Ç

î ñî áëè âî àêöåí òóº óâàãó í à ñòâî ðåí í ³

êâàë³ô ³êî âàí èõ òðóäî âèõ ðåñóðñ³â òà ÿê³ñí î ¿

³í ô ðàñòðóêòóðè åï ³äí àãëÿäó çà õâî ðî áàì è òà

çàõî äàì è ï ðî ô ³ëàêòèêè ¿õ âèí èêí åí í ÿ,

î ðãàí ³çàö³¿ êàðàí òèí í èõ çàõî ä³â. Ì ³æí àðî äí ³

ì åäèêî -ñàí ³òàðí ³ ï ðàâèëà ðåãëàì åí òóþ òü

ô î ðì è ì åäèêî -ñàí ³òàðí èõ äî êóì åí ò³â äëÿ

ì î ðñüêèõ òà ï î â³òðÿí èõ ñóäåí , ï î ðÿäî ê ä³é ï ðè

âèÿâëåí í ³ õâî ðèõ í à áî ðòó òî ù î .

Висновки

На підставі проведеного аналізу

Консульських статутів, Карантинних статутів,

Лікарняних статутів, Правил та Положень про

санітарну охорону кордонів та території,

Міжнародних медико-санітарних правил ми

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

118

маємо можливість сформулювати наступні

висновки:

по перше – питання санітарної охорони

території в діяльності вітчизняної

дипломатичної служби як складової системи

запобігання транскордонного

розповсюдження інфекційних захворювань

має глибоке історичне минуле, яке нерозривно

пов’язане зі сталим розвитком санітарного

законодавства. Дослідженням доведено, що

формування базових засад та положень

діяльності консульської служби з питань

санітарної охорони території в нормативно-

правових актах вітчизняної дипломатичної

служби залежали від розвитку медицини в

цілому та її профілактичної складової (гігієни

та епідеміології) зокрема. Встановлено, що

основні тенденції розвитку положень

консульських статутів з санітарної охорони

території йшли в контексті перегляду та змін

вітчизняного та міжнародного санітарного

законодавства;

по друге – на початку ХІХ століття

завершився складний процес кодифікації

існуючих законодавчих актів з санітарної

охорони території та узагальнення їх у вигляді

«Статуту прикордонних та портових

карантинів» та екстраполяції базових положень

до галузевих нормативно-правових актів,

зокрема «Статуту консульського»;

по третє – сучасне нормативно-правове

забезпечення системи санітарної охорони

території України в діяльності дипломатичних

установ є еволюційним продуктом історичного

розвитку вітчизняного та міжнародного

санітарного законодавства та нормативно-

правових актів в інших суміжних галузях, яке

регламентує діяльність державних органів та

інституцій з запобігання транскордонного

розповсюдження інфекційних захворювань.

Література

1. Васильев К.Г., Лалушенко О.В., Гоженко

Д.И. Чума и пограничные карантины. Историко-

эпидемиолоппеский очерк // - Одесса: ЧП

«Фотосинтетика», 2004. - 196 с.

2. Дурденевский В. Н. Консульский устав

СССР. // Советское право. 1926. № 3, -с. 104-114.

3. Консульский устав Союза Советских

Социалистических республик//Министерство

иностранных дел Союза ССР, консульское

управление., МИД СССР, Москва, 1986 г., -с. 28.

4. Консульский устав СССР // Собр. законов

и распоряжений Рабоче-Крест. Правительства

Союза ССР. Отд. 1. 1926. № 10, - с. 78.

5. Консульський статут України / затв.

Указом Президента України : від 02.04.1994 p., №

127/94 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

ht t p : / / z a ko n . r a d a . 2 0 v. u a / c 2 i- b in/ l a w s . /

maiii.c2i?nre2=127%2F94.

6. Лаврищева О. А.Советская доктрина о

характере консульской службы и правовом статусе

консула /О. А. Лаврищева.//Современное право. -

2009. - № 11. - С. 157 – 160.

7. Международные медико-санитарные

правила (2005) Второе издание // Всемирная

организация здравоохранения. 2008. – 82 с.

8. Михайлов В.С. История международного

здравоохранительного права // Владивосток. 1984,

- 188 с.

9. Никоновъ М. Справочная книга для

должностныхъ лицъ центральныхъ и заграничныхъ

установленій Министерства Иностранных Дел //

С.-Петербургъ. 1869 – 1014 с.

10. О предосторожностях отъ моровой язвы

и о преступаніи въ семъ случађ по Морскому

Регламенту // ПЗС-1. – СПб., 1830. – Т. 12: – С.

71, № 8910 від 5 квітня 1744 р.

11. О прибавкђ жалованья Карантиннымъ

Агентамъ и Помощникамъ ихъ въ Христіанзандђ

и Гельсингерђ находящимся // ПСЗ-1. – СПб., 1830.

– Т. 36. –С. 60-61., № 27.671, від 6 лютого 1819 р.

12. О томъ, чтобы Россійскіе Посланники,

Консулы и Агенты наши, въ случае появленія гдђ

либо чумы или сомнђнія на счетъ оной, немедленно

увђдомляли о томъ Новороссійскаго и

Бессарабскаго Генералъ-Губернатора и извђщали

ближайшіе карантины //ПЗС-1. – СПб., 1830. – Т.

32. Ч.1. – С. 261-262., № 31665 от 26.03. 1857 г.

13. Объ отозваніи находящихся въ

Гельсингерђ, Нибургђ, Тенингентђ и Христіанзантђ

Карантиннихъ Агентовъ и помощниковъ ихъ, и о

возложении лежавшей на них обязанности на

Консуловъ или Агентовъ коммерческих дђлъ//

ПСЗ-1. – СПб., 1830. – Т. 37. –С. 797., № 29.331,

від 24 лютого 1825 р.

14. Объ учрежденіи поста Генеральнаго

Консула въ Норвегіи, съ присоединеніемъ къ оному

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

119

должности Агента при карантинђ въ Христіанзантђ

// ПСЗ-1. – СПб., 1830. – Т. 31. –С.310., № 24.324,

від 12 серпня 1810 р.

15. ПРАВИЛА санітарної охорони території

України затверджено постановою Кабінету

Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696 -

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/

laws/main.cgi?nreg=696-99-%EF - Заголовок з

екрана.

16. Проект устава для консулов его

императорского величества, пребывающих в

Европе и Америке [Утв.25 окт. 1820 г. ] // Санкт-

Петербург., 1821. – 23 с.

17. Проект устава для консулов его

императорского величества, пребывающих в

Европе и Америке // ПСЗ-1. – СПб., 1830. – Т.37.

– С.467 – 479., № 28.444, від 25 жовтня 1820 р.

18. Пустовалова Н. В. Международно-

правовые и национально-правовые аспекты

консульской деятельности: автореферат

диссертации на соискание ученой степени

кандидата юридических наук. Специальность

12.00.10 Международное право; Европейское право

/ -М., 2003. -24 с.

19. Пэдурару К.П. Международно-правовые

основы консульской службы: автореферат

диссертации на соискание ученой степени

кандидата юридических наук: Специальность

12.00.10 Международное право; Европейское право

/ - М., 2005. - 22 с.

20. Регламентъ о управленіи Адмиралтейства

и верфи и часть вторая Регламента Морскаго //

ПЗС-1. – СПб., 1830. – Т. 6. – С. 609-610, № 3937

від 5 квітня 1722 р.

21. Свод законов Российской империи // Изд.

1903 г. Санкт-Петербург, Т. 11. Ч. 2: Устав

консульский. - 63 с.

22. Свод законов Российской империи // Санкт-

Петербург., 1893 Т. 11. Ч. 2: Уставы: кредитный, о

векселях, торговый, судопроизводства торгового,

консульский и о промышленности. - 954 с.

23. Устав врачебный // СПб. Свод законов

Российской империи, Т. 13., 1842, - 341с.

24. Устав для российских консулов в Европе

и Америке // Санкт-Петербург, 1859. - 59с.

25. Устав морской //СПб., 1723. - 162 с.

26. Устав пограничных и портовых карантинов

// ПСЗ Рос. империи с 1649 г. 1-е собрание. – Спб.,

1830. – Т.26: 1800 – 1801. – С.198 – 225.

27. Уставъ о карантинахъ // ПЗС-1. – СПб.,

1830. – Т. 35., - С. 474- 517., №27490. от 21.08.1818 г.

28. Ханыков Я. В. Очерк истории медицинской

полиции в России // Санкт-Петербург: тип. М-ва

вн. дел, 1851. -114 с.

Науковий рецензент доктор медичних наук, професор Пасько В.В.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

120

65-ТА РІЧНИЦЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ

УКРАЇНИ

І.А. Лурін, доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби, начальник

Військово-медичного управління Служби безпеки України

В.В. Завалецький, полковник медичної служби, перший заступник начальника Військово-

медичного управління Служби безпеки України

А.Б. Бережний, консультант (з лікувальної роботи) Військово-медичного управління Служби

безпеки України, Заслужений лікар України

О.В. Охонько, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник, головний лікар

Військово-медичного управління Служби безпеки України

В.А. Полусмак, підполковник, начальник організаційно-інформаційно відділу Військово-

медичного управління Служби безпеки України

Резюме. У статті розглянуто історичні аспекти організації і розвитку системи охорони

здоров’я органів державної безпеки України, визначені пріоритетні напрямки її діяльності, надані

результати аналізу щодо необхідності існування відомчої медицини в СБУ.

Ключові слова: система охорони здоров’я, органи державної безпеки України, відомча

медицина, медичне забезпечення.

Захист суверенітету, конституційного ладу

та територіальної цілісності країни завжди були

головною метою діяльності органів державної

безпеки України, невід’ємною частиною яких

є відомча система охорони здоров’я, що

відзначає в цьому році своє 65-річчя.

Створення відомчої медицини було

зумовлено необхідністю вирішення ряду

специфічних завдань, найважливішими з яких

були: відбір кандидатів для проходження

військової служби в органах державної безпеки

України, здатних за станом здоров’я,

моральними якостями, психофізіологічним

станом виконувати службові завдання в

екстремальних умовах, вирішення питань

медичної та психологічної експертизи,

формування ефективної системи надання

медичної допомоги співробітникам органів

держбезпеки та членам їх сімей тощо.

Відлік своєї історії система охорони

здоров’я органів державної безпеки України

розпочала з прийняття Верховною Радою

СРСР 15.03.46 р. закону про реорганізацію

НКВС у МВС СРСР і союзних республік. В

цьому ж році МВС УРСР було розділено на

МВС УРСР і МДБ УРСР. Спільним наказом

МВС СРСР і МДБ СРСР від 1 липня 1946 р.

було визначено, що медичні заклади –

поліклініки, стаціонари, санаторії, будинки

відпочинку та інші, розподіляються між МВС і

МДБ порівну.

Невеликий двоповерховий будинок

цукрозаводчика М.А. Терещенка по вулиці Рози

Люксембург, 11 (нині – вулиця Липська) у серпні

1946 року був переданий у власність санітарного

відділу МДБ при Раді Міністрів України (далі –

САНВ), де розташувалася поліклініка (фото 1), а

по вул. Святошинській – стаціонар на 50 ліжок,

які стали основою для створення і подальшого

розвитку всієї системи відомчої військової

медицини органів держбезпеки України.

Фото 1. Будівля поліклініки (1946 р.)

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)