Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

• уповільнення товарооборотністі;

• збільшення обсягів кредитів;

• підвищення цін, ставок, окладів, тарифів;

• підвищення якості обслуговування;

• збільшення кількості послуг, що робляться покупцям.

Одним з основних факторів, що впливають на рівень і суC

му витрат обігу, є обсяг товарообігу. З його зростанням, як

правило, збільшується загальна сума витрат обігу і сума витC

рат за умовноCзмінними статтями. Рівень витрат теж може

підвищуватися. УмовноCпостійні витрати зі збільшенням обC

сягу продажу зростають практично незначно в сумі, але рівень

їх може знижуватися або залишатися незмінним. Витрати обоC

роту знижуються, якщо I

tI

и.о

, де I

– індекс товарообігу; I

и.о

–

індекс витрат обігу.

Вплив обсягу товарообігу на витрати обігу визначається в

такий спосіб: планову суму умовноCзмінних витрат

збільшуються на відсоток перевиконання або недовиконання

(зростання або зниження продажу) плану товарообігу і підсуC

мок ділять на 100. Якщо до отриманого результату додати суC

му умовноCпостійних витрат, то одержимо скориговану суму

витрат обігу з урахуванням фактичного обсягу товарообігу.

Якщо відняти з цієї скоригованої суми планову абсолютну веC

личину витрат обігу, то одержимо вплив зміни обсягу товароC

обігу на витрати обігу.

Наступним етапом аналізу повинно стати виявлення

об’єктивності значного впливу інших факторів на витрати

обігу. Якщо це зумовлено якісним удосконаленням процесу

продажу, то така зміна витрат допустима; якщо ж ні, то варто

терміново розробити заходи для зменшення впливу інших

факторів на умовноCпостійні витрати, що їх зазнає

підприємство в процесі здійснення ним своїх функцій і задач.

На підставі експериментальних розрахунків виявлено, що

при зростанні обсягу продажу на 1% рівень змінних витрат

збільшується приблизно в таких розмірах:

181

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

1) витрати на залізничні, водні, повітряні, автомобільні і

гужові перевезення на 0,6–0,8%;

2) заробітна плата торгових працівників, залежна від обсяC

гу товарообігу на 0,6–0,9%;

3) витрати по збереженню, підсортуванню й упакуванню

товарів на 0,8–0,9%;

4) зношення санітарного одягу, столової білизни, маC

лоцінних предметів і таких, що швидко зношуються, на 0,6–

0,7%;

5) витрати на рекламу для насиченого ринку на 0,6–0,7%.

Останніми роками сума і рівень витрат обігу перебуває під

впливом фактора цін. Це пояснюється переходом до вільного

ціноутворення, інфляційними процесами, зниженням ефекC

тивності суспільного виробництва, ринковими перетворенняC

ми. Зміна цін і тарифів впливає з різною силою і спрямоC

ваністю, позначаючись майже на всіх матеріальних і

прирівняних до них витрат. Рівень умовноCзмінних витрат при

зміні цін залишається колишнім. Рівень умовноCпостійних виC

трат знаходиться в зворотній залежності від зміни рівня цін на

товари. Зниження або збільшення витрат обігу за рахунок

зміни цін, тарифів, ставок не характеризує ефективність робоC

ти торгового підприємства, тому що зміна цін в основному має

характер впливу факторів зовнішнього середовища.

Для розрахунку впливу цін на рівень витрат обігу неC

обхідно мати дані про індекси цін на товари, індекси трансC

портних тарифів, ставок орендної плати, тарифів на комуC

нальні послуги, індекси посадових окладів, тарифних і

відсоткових ставок за користування банківськими кредитами і

позиками. Потім рівень витрат обігу за окремими статтями пеC

рерозраховується в порівнянні ціни і тарифи. Різниця між

рівнем витрат обігу в діючих цінах і порівнянних дасть вплив

цінового фактора. Наочно це можна продемонструвати на

прикладі двох табл. 14, 15.

182

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Таблиця 14

Вихідні дані впливу цінових факторів на рівень витрат обігу

Таблиця 15

Розрахунок впливу цінових факторів на рівень витрат

183

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

Âèõ³äí³ äàí³

Ìèíóëèé

ïåð³îä

Çâ³òíèé

ïåð³îä

Òîâàðè

2,7

Òðàíñïîðòí³ òàðèôè, ñòàâêè îðåíäíî¿ ïëàòè,

òàðèôè íà îïàëåííÿ, âîäîïîñòà÷àííÿ ³

îñâ³òëåííÿ

10,5

Ïîñàäîâ³ îêëàäè ³ òàðèôí³ ñòàâêè

3,0

Â³äñîòêîâ³ ñòàâêè çà êðåäèòè ³ ïîçèêè

5,2

Ïîêàçíèêè

Ð³âåíü âèòðàò

ó ä³þ÷èõ ö³íàõ,

òàðèôàõ,

ñòàâêàõ

Ð³âåíü âèòðàò

ó ïîð³âíÿííèõ

ö³íàõ

Ðîçì³ð

âïëèâó

ö³íîâîãî

ôàêòîðà

Òîâàðîîá³ã

23 177 005

8 584 076

–

Ð³âåíü âèòðàò îá³ãó,

â òîìó ÷èñë³

ð³âåíü âèòðàò îá³ãó çà

ñòàòòÿìè, ùî íå çàëåæèòü

â³ä çì³íè ö³í íà òîâàðè

10,12

3,09

22,07

[(10,2–3,9) u

u2,7+3,09]

–11,95

Òðàíñïîðòí³ âèòðàòè,

âèòðàòè íà îðåíäó ³

óòðèìàííÿ ïðèì³ùåíü

2,31

0,22

(2,31:10,5)

+2,09

Âèòðàòè íà îïëàòó ïðàö³ ³

çàëåæí³ â³ä ôîíäó îïëàòè

â³äðàõóâàííÿ

4,14

1,38

(4,14:3,0)

+2,76

Â³äñîòêè çà êîðèñòóâàííÿ

êðåäèòàìè ³ ïîçèêàìè

2,35

0,45

(2,35:5,2)

+1,9

3.3. Ïëàíóâàííÿ âèòðàò îá³ãó

План витрат обігу розробляється торговим підприємством

самостійно і являє собою найважливіший розділ фінансового

плану. Цей план особливо складно розробляти в умовах неC

стабільності, зростання цін, зміни тарифних ставок, високих

темпів інфляції. Тим більше важлива необхідність мати план,

перспективу. Досвід роботи відомих закордонних фірм покаC

зує, що розроблення такого плану в умовах спаду ділової акC

тивності або різкого підйому допомагає перемагати в конкуC

рентній боротьбі. Дійсний хазяїн, далекоглядний керівник роC

зуміє, що нагромадити досить коштів для подальшого розвитC

ку свого підприємства неможливо без чіткого планування і

формування ресурсозберігаючої політики у сфері витрат.

Успіх у конкурентній боротьбі буде забезпечений тим

підприємницьким структурам, які зуміють проводити цілесC

прямовану політику зниження затратного процесу реалізації

при забезпеченні високої культури обслуговування, що

пов’язано з досить високими витратами. Тому основною задаC

чею прогнозних розрахунків витрат обігу на плановий період

є визначення витрат, при якому можливе нарощування обC

сягів реалізації і прибутку без зменшення високої якості обC

слуговування покупців.

Планувати витрати обігу можна двома шляхами: із застоC

суванням методів прямої і зворотної калькуляції – від загальC

ного до часткового (за статтями, підрозділами, видами робіт) і

від часткового до загального (за сумою, рівнем, по

підприємству в цілому). Пряма калькуляція – це розрахунок

усіх витрат, виходячи з цілей, можливостей, ресурсів, ефекC

тивності їхнього використання, компетентності працівників,

що склалися, прогнозованих або за даними підприємства. ЗвоC

ротна калькуляція допускає розрахунок витрат по залишковоC

му принципу, виходячи із середньогалузевого рівня витрат,

184

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

рівня витрат у конкурентів. Якщо рівень витрат обігу

становив 15%, а в більшості конкурентів – 12,5%, то необхідно

забезпечити такий самий рівень витрат шляхом різкого зросC

тання товарообігу або найжорсткішої економії.

Вибір методу прогнозування витрат обігу залежить від ряC

ду моментів:

• періоду, на який необхідно скласти прогноз;

• можливості одержати відповідні вихідні дані;

• вимог до точності прогнозу;

Передбачається, що чим складніші технічні прийоми, тим

точніші прогнози, але тим і вищі витрати на їхнє здійснення.

Застосовують методи обстеження (експертний метод) і

кількісні. Обстеження включає оцінювання намічуваного

підприємцем рівня витратоємності, оцінювання намірів постаC

чальників і покупців, можливостей торгового підприємства.

Обстеження проводиться шляхом опитувань, тестування,

спеціальних спостережень. Застосування кількісних методів

дає можливість кількісно визначити досліджуване явище. ОсC

новними кількісними методами виступають: асоціативний

прийом (на ньому грунтується факторний аналіз), прийом екC

страполяції (за допомогою середньої, експонентного згладжуC

вання – показова функція, а також згладжування даних з виC

користанням методу найменших квадратів). Останніми роC

ками усе ширше для цілей прогнозу став застосовуватися меC

тод побудови математичних моделей. Моделювання може буC

ти застосоване для визначення й обліку при прогнозі можлиC

вого впливу рівня цін, значення застосування альтернативних

рішень для різних рівнів витрат, пов’язаних з купівлею, трансC

портуванням і реалізацією товару, можливих наслідків зміни

оборотних коштів, зміни обсягу продажу, виникнення фінанC

сових утруднень. Моделювання витрат допускає їхній розраC

хунок для різних рівнів продажу, валових доходів, прибутків.

Граничний рівень витрат обігу по торговому підприємству

на планований рік можна розрахувати декількома методами.

185

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

1. Виходячи із завдань по зниженню витрат у розрахунку

на гривню товарообігу, прогнозних значень прибутку.

2. Шляхом рішення багатофакторної кореляційноCрегC

ресійної моделі за допомогою формули

3. За допомогою гіперболічної моделі

4. Для обчислення витрат обігу для торгового

підприємства, що відкривається знову в планованому році,

можна скористатися формулою

де y – рівень витрат обігу;

Q – обсяг товарообігу;

– рівень умовноCзмінних витрат обігу у відсотках до

обсягу товарообігу (середньогалузеві).

5. Високі результати точності прогнозів витрат обігу дає

застосування різних нормативів. Нормативи можуть викорисC

товуватися як при розрахунку витрат по процесах, так і при

показній (за видами робіт) калькуляції. Нормативи витрат моC

жуть включати не тільки прямі (змінні), а й постійні витрати

(використання устаткування). Однак можливості використанC

ня цього методу при прогнозних розрахунках витрат обмежені

у зв’язку з відсутністю або наявністю застарілих нормативів,

що виключає поняття ефективності. Розрахувати нові нормаC

тиви для підприємства складно.

6. Статистичні методи використовують на підставі коC

ефіцієнта еластичності витрат товарообігу. Величина

постійних витрат залишається майже однаковою зі зміною тоC

варообігу, а розмір змінних витрат можна розрахувати за доC





àó



xaxaxa

ày

 ...

2211

186

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

помогою коефіцієнта еластичності змінних витрат від обсягу

товарообігу за формулою

де: 'И

– зміна перемінних витрат у звітному періоді;

– перемінні витрати в базовому періоді;

'Т

– приріст товарообігу в звітному періоді;

– товарообіг у базовому періоді.

7. Оптимізаційні моделі використовують розрахунок обC

сягу витрат як допустимий рівень при різних обсягах продажу

і прибутку. В основі оптимізації витрат обігу лежить визнаC

чення оптимальних витрат при максимальних обсягах прибутC

ку, товарообігу, можливо допустимих трудових, матеріальних

і фінансових ресурсів, нормативному рівні якості обслуговуC

вання. Таким чином, необхідно визначити такі х

і,t+1

– для обсяC

гу витрат по iCтому підприємству, щоб

оптимум,

де С

t+1

– загальна сума витрат обігу в t+1 року (періоді).

Іноді в разі потреби, продиктованої вимогами підвищення

реальності моделі, в обмеженнях по витратах обігу враховують

їхні різні межі, у тому числі верхні, нижні, середні і т. д. РішенC

ню оптимізаційної моделі передує велика підготовча робота з

добору вихідної інформації і вибору критерію оптимальності.

Під критерієм оптимальності розуміється показник, що вираC

жає граничну величину економічного ефекту, прийнятого госC

подарського рішення для порівняльного його оцінювання і виC

бору найкращого. При цьому оптимальна величина може

набувати як максимальних, так і мінімальних значень.

Складність вибору критерію оптимальності витрат обігу поляC

гає в тому, що його однозначно визначити важко. Мінімізація



tit

ÄÒ

ÄÈ

åë

187

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

витрат рівнозначна максимізації прибутку. Разом з тим підвиC

щення якості торгового обслуговування потребує великих витC

рат, що можуть окупитися тільки згодом, коли якість торгових

послуг приверне увагу покупців до даного торгового

підприємства, а тим самим збільшаться продажі і тільки потім

зросте прибуток. Тому на різних етапах розвитку підприємства

критерій оптимальності може бути різним залежно від визнаC

чених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку,

задовільний прибуток, частка ринку і т. д.)

Таблиця 16

Метод оптимізації та прогнозування витрат

Ґрунтуючись на теорії граничних витрат, необхідно розраC

хувати величину приросту або зменшення обсягу продажу.

Величина власне граничних витрат може бути розрахована як

188

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Îáñÿã

ðåàë³çàö³¿,

òèñ. îä.

Çàãàëüí³

âèòðàòè,

òèñ. ãðí

Ãðàíè÷í³ âèòðàòè

(ðîçðàõóíîê)

Ãðàíè÷í³ âèòðàòè

(çíà÷åííÿ)

0 500 – –

5001100



300

1100

– –

11001680



290

1680

– –

16802100



210

2100

– –

21002500



200

2500

– –

810

25003000



250

3000

– –

різниця величин перемінних витрат, якщо постійні витрати

залишаються без змін. Однак при зростанні змінних витрат у

величину граничних витрат може включитися і ймовірний

стрибок постійних витрат. Суть розрахунку граничних витрат

можна продемонструвати на числовому прикладі в таблиці

граничних витрат.

Наведений аналіз показав, що при реалізації від 0 до 2100

одиниць граничні витрати в середньому становили 300 грн на

одиницю, оптимум – 200 грн. Подальше збільшення продажу

веде до збільшення граничних витрат (табл. 16).

8. УмовноCзмінні витрати, виходячи з ринкових умов,

можна визначити за формулою, розробленою економістом П.

Аврілем,

де В – витрати торгової мережі, що виникли при русі тоC

вару від постачальника до споживача, у відсотках виC

робника (постачальника);

– К

– різниця у відстані (км) між місцем постачанC

ня товару (0) і місцем реалізації (1);

, П

– партія товару в місці постачання (0) і в місці

реалізації (1);

– середній ринковий тариф на перевезення ванC

тажу;

У – коефіцієнт, який відображає цінність вантажу

(від 0 до 1);

, Н

– кількість товару, отримана торговою мереC

жею (0) і реалізована покупцю (1);

б – коефіцієнт, що відбиває вартість товару (дорогий,

з низькою ціною і т.д.);

Т – показник запасів товару.



Ò,

ÊÊÐ

011







áá

189

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

де Т

– обсяг запасів;

;

М – середнє число покупців, що обслуговуються за день;

– середня ринкова ціна за наймання приміщення для

зберігання запасів і за позику коштів;

і Р

– середня вартість однієї одиниці обсягу реалізації

й однієї одиниці асортименту продукції.

До отриманого рівня умовноCзмінних витрат додається

рівень умовно постійних витрат.

9. Метод технікоCекономічних розрахунків (пряма калькуC

ляція). У цю калькуляцію входять: транспортні витрати, оплаC

та праці, оренда приміщень, амортизація основних фондів, а

також відрахування на ремонт основних засобів, знос предC

метів, що швидко виходять з ладу; витрати на паливо, газ, елеC

ктроенергію; зберігання, упакування, добірка; торгова реклаC

ма, відсотки за кредит, втрати, витрати на тару; витрати на

соціальні потреби, податки, інші витрати.

3.4. Áàãàòîð³âíåâà ìåðåæåâà òîðã³âëÿ

З переходом від планової економіки до ринкових

відносин на недосвідченого в численних видах торгівлі що

застосовуються на Заході, покупця України, хлинув потік

зовсім незнайомих йому понять. Останніми роками в Україні

активно виходять на внутрішній ринок посередницькі

підприємства нової формації, засновані на змішаній формі

власності, – дистриб’ютори іноземних фірмCтоваровиробC

ників. Завойовують вітчизняний ринок і транснаціональні опC

тові компанії, що на високому рівні володіють методами конC

)ÿíàäõîäæåíí(ÏÒ

)ïðîäàæà(ÏÐ

TÒ



190

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій