Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

фінансів певних політичних сил і успадкована від колишньої ко-

мандно-адміністративної системи. Це призводить до проблем на

мікроекономічному рівні:

•3>

співвідношення великої і малої промисловості в середньому

50 : 50. Однак обсяг виробництва продукції великої промислово-

сті — 94 %, малої — 6 %.

^ перехід до ринкової економіки потребує докорінної зміни форм

оплати праці. В загальній системі економічних стимулів розвит-

ку промислового виробництва нині матеріяльні стимули майже

не діють.

% у промисловості України та в бюджетній сфері необхідно

ув язати зростання заробітної платні з результатами виробниц-

тва. Під час переходу до ринку постає необхідність коригування

рівня заробітної іьштні та інших доходів працівників залежно від

загального індексу цін;

назріла необхідність здійснення структурної політики у про-

мисловості за двома напрямами: імпортозаміщення та експорто-

орієнтованість.

На початкових етапах має переважати імпортозаміщення —

витіснення з внутрішнього ринку імпортних товарів і послуг, пе-

редусім товарів широкого вжитку.

Крім того, слід ураховувати й те, що:

> вертикальна промислова політика часто живить атмосферу

хабарництва (бізнесмени й державні чиновники перебувають у

постійному контакті, обговорюючи можливі економічні альтер-

нативи).

Корупція виникає не лише у країнах, уражених глибокою

кризою, а й у розвинутих;

> промисловці зосереджуються на політиці, а не на управлінні

підприємствами.

За такого стану справ економічні правила гри не є чіткі, позаяк

бюрократичні рішення можуть узяти гору над ринковими зако-

нами.

Горизонтальна промислова політика. Економічна політика уря-

ду в умовах переходу до ринку має бути спрямована на те, щоби

промисловці, підприємці, бізнесмени мали належні умови для вста-

Національна економіка

новлення виробничих зв'язків між собою, фінансово-кредитних —

з банками, торговельних — з гуртовими та роздрібними торго-

вельними фірмами, тобто пріоритетною для уряду має стати го-

ризонтальна промислова політика. Промислова політика країни

має бути підпорядкована двом найважливішим принципам ринко-

вої економіки:

1) зростанню продуктивної функції праці і капіталу: ВІ =

= a\F(Ti, КТ) (стрілочки показують, що зростання обсягу ви-

робництва національного продукту Лї повинно здійснюватися за

рахунок зростання капіталоозброєності одного зайнятого кі =

ТІ/КТ/ТХ

і рівня технологій

аТ,

що впливатиме на зростання

продуктивної функції (віддачі) одного зайнятого: еТ =/ (к\

);

2) підвищенню ефективності виробництва одиниці продукції

- О/В, Г = Т/В, або K

= В/К, і національного продукту В - 0/o

в"=

Т/Т

або В -

К/К

Згідно з цими рівняннями обсяг виробництва залежить від рівня

матеріяльних — o

, трудових — T

витрат в одиниці продукції,

тобто від собівартості: чим менший рівень собівартості одиниці

продукції, тим більший обсяг валового випуску.

Відповідно до цих принципів промислова політика не може бути

довільною або захищати інтереси певних політичних сил чи моно-

полістів. Вона має на меті забезпечення:

продуктивності праці зайнятих;

збільшення кількості зайнятих різними видами виробничої

діяльності;

-> зростання випуску національного продукту, який задоволь-

няв би потреби споживачів;

^ зниження витрат на виробництво продукції, підвищення Ті

конкурентоспроможності та забезпечення прибутків виробникам;

^ зростання грошових доходів населення, підвищення його пла-

тоспроможності та рівня життя.

Вирішення цих завдань можливе за дотримання умов лібералі-

зації підприємства (відсутності вертикальної системи управління

і регулювання економіки, створення конкурентного середовища

для різних виробників задля підвищення продуктивності та ефек-

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

тивності їхнього виробництва) і горизонтальної промислової полі-

тики.

* Горизонтальна промислова політика — правові, органі-

заційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення

умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнес-

менів, встановлення між ними взаємовигідних виробничих,

фінансових, торговельних зв'язків.

Сутність цієї політики в тому, що уряд не надає підприємствам

безпосередньої допомоги (субсидій тощо), а створює рівні умови

для їхньої діяльності. Свої позиції на ринку виробники повинні за-

войовувати в конкурентній боротьбі.

Для України питання горизонтальної промислової політики має

особливе значення, оскільки зростання затратності виробництва

призвело до збитковості галузей промисловості, хоча фактична

продуктивність не змінилася. Підприємства цих галузей стали

неконкурентоспроможними через високу затратність їхньої про-

дукції та її низьку якість. Втрату конкурентоспроможності в цьо-

му разі неможливо компенсувати вертикальною промисловою

політикою. З іншого боку, всередині кожної галузі є потенційно

конкурентоспроможні підприємства (завдяки технічному оснащен-

ню,

належному керівництву, доступу до природних ресурсів,

близькості до ринку та ін.). З огляду на це метою горизонтальної

постсоціялістичної промислової політики є формування рамкових

умов для створення нових підприємницьких структур і швидкого

розукрупнення підприємств за збереження технічного потенціалу.

9.4.2.

Реструктуризація галузей соціяльного комплексу

Соціяльний комплекс об'єднує галузі національної економіки,

за ефективністю яких роблять висновок про стан економічної полі-

тики у сфері виробництва, забезпечення матеріяльними і грошо-

вими ресурсами розвитку СОЦІАЛЬНОЇ сфери, цивілізованість і гу-

манність суспільства загалом.

Соціяльний комплекс — комплекс галузей сфери виробниц-

тва і сфери послуг, який забезпечує виробництво товарів і

послуг для населення.

Національна економіка

Рівень розвитку соціяльного комплексу визначається умінням

управляти державою, володінням економічними законами, присто-

суванням форм і методів господарювання до їх вимог.

До соціяльного комплексу належать: підприємства, що вироб-

ляють товари масового вжитку; сфера послуг; споживчий ринок;

доходи і рівень життя населення.

Структура соціяльного комплексу має відображати структу-

ру потреб і попиту населення. Розвиток соціяльного комплексу

залежить від державної, економічної, інвестиційної політики та

діяльності уряду. Як і галузі промисловості, він потребує відпо-

відної реструктуризації. Соціяльний комплекс, своєю чергою,

впливає на сферу виробництва, оскільки саме в ньому формуєть-

ся реальний попит УГ

, платоспроможність населення Q = \'Г /ц

тощо. Збільшення виробництва товарів і послуг можливе за зро-

стання їх споживання. Тому мета реструктуризації соціяльного

комплексу — створення економічного механізму, за якого попит

УГ

і пропозиція Оц, тобто соціяльний і виробничий комплекси,

перебувають у тісному взаємозв'язку:

Q4 = *Г

Сутність такого взаємозв'язку полягає у:

> забезпеченні конкурентоспроможності товарів сфери вироб-

ництва і сфери послуг:

> забезпеченні грошовими доходами населення його плато-

спроможності:

У першому випадку ціна одиниці реалізованої продукції має

відшкодувати затрати матеріялів О, праці Т і принести валовий

прибуток ВП:

Ц - О + Т + ВП.

У другому випадку придбані товари і послуги О мають задо-

вольнити матеріяльні та соціяльні потреби споживачів:

Гема

Структурна перебудова національної економіки

Галузі промисловості

Пріоритети реструктуризації

Харчова промисловість

• м'ясна

• молочна

• цукрова

• борошняно-круп'яна

• консервна

• олійна

• крохмальна

• кондитерська

• безалкогольних напоїв

• оновлення капіталу

технологій;

• підприємизація

корпоратизація;

• підвищення закупівельних

цін

• підвищення коефіцієнта використання

потужностей;

• розширення асортименту;

• поліпшення якості продукції;

• підвищення експортного потенціалу.

Легка промисловість

• текстильна

• швейна

• взуттєва

• шкіряна

• оновлення капіталу

технологій;

• підприємизація

корпоратизація;

• оновлення продукції

підвищення

експортного потенціалу.

Машинобудівна промисловість

• великі капіталовкладення

Деревообробна промисловість

• підприємизація

капіталовкладення

Хімічна промисловість

• технологічне оновлення, зниження

матеріяльних

паливних витрат

Промисловість будматеріалів

• капіталовкладення

технології

Найбільші потужності мають харчова і легка промисловість —

37 % від усіх промислових підприємств.

Реструктуризація сфери послуг. До сфери послуг належать: соці-

яльно-матеріяльні послуги, соціяльно-культурні послуги.

305

Q = Q*,

де Q* — споживчі товари і послуги, що задовольняють потреби

споживачів.

Реструктуризація соціяльного комплексу в Україні є тривалим

процесом і потребує 8 — 10 млрд. дол. США.

Реструктуризація підприємств, що виробляють товари масово-

го вжитку. До комплексу підприємств, що випускають товари

масового вжитку, входять харчова, легка, машинобудівна, дере-

вообробна, хімічна промисловість, промисловість будівельних

матеріялів.

Національна економіка

Галузі сфери послуг

Пріоритети реструктуризації

Соціяльно-матеріяльні послуги

• формування ринку житла;

• формування ринку

комунальних послуг.

• платоспроможність потенційних

покупців житла;

• платоспроможність покупців послуг.

Соціяльно-культурні послуги

• формування ринку освіти і

науки

• формування ринку культури

і мистецтва

• формування ринку охорони

здоров'я

• капіталовкладення, проведення

навчальних програм до

євростандартів;

• пристосування до ринку, пропонувати

товар,

на який є попит;

• капіталовкладення,

платоспроможність пацієнтів.

Реструктуризація споживчого ринку. Споживчий ринок в Україні

формується на засадах і принципах функціонування ринкової еко-

номіки: приватної власності на засоби виробництва і на товари

споживчого ринку; ринкового розподілу товарів, робіт і послуг,

тобто предметів реалізації на споживчому ринку.

З рівняння ринку випливає, що зростання споживчого попиту

\Г

зумовлює збільшення споживання товарів і послуг ()ц, а це,

своєю чергою — збільшення обсягів виробництва:

Єн"

= vr .

Факторами зростання споживчого попиту є стимулювання продук-

тивної праці, підвищення грошових доходів 7"

і коефіцієнта обо-

ротності грошей v. Стимулюючи зростання оплати праці залучен-

ням додаткової праці АГ чи її продуктивності, віддачі в щ а/(к),

досягають збільшення обсягу виробництва на АВ:

В + АВ = aF(T + AT, К)

або

В + АВ = aFT +(АК + К).

Реструктуризація доходів населення. Частина національного

доходу в різних формах спрямовується на особисті потреби насе-

лення. Це доходи грішми. Вони складаються із: заробітної платні;

доходів робітників і службовців від підприємств і організацій, що

не входять до заробітної платні; доходів грішми від селянських

спілок; надходжень від продажу продуктів сільського господар-

ства і кооперації; пенсій; різних виплат, дивідендів.

306

Гема

9. Структурна перебудова національної економіки

Реструктуризація доходів населення

Показники доходів

Пріоритети реструктуризації

Сукупний дохід сім'ї — сума гро-

шових і натуральних (у грошовому

вимірі) доходів населення від дер-

жавних, кооперативних і приватних

підприємств та організацій, із су-

спільних фондів споживання, що

враховуються в бюджеті сім'ї.

• збільшення доходів за рахунок

зростання обсягу виробництва і

заробітної платні

Реальні доходи населення —

вартість усього обсягу матеріяльних

благ, спожитих чи нагромаджених

населенням.

• перевищення темпів зростання

обсягу виробництва над темпами

зростання доходів грішми

Зростання рівня реальних дохо-

дів — сума доходів грішми, ско-

ригована з урахуванням індексу цін

на споживчі товари і послуги.

• перевищення темпів зростання

доходів грішми над темпами

зростання споживчих цін

Рівень життя населення — забез-

печеність населення необхідними

матеріяльними і духовними благами

та міра задоволення його потреб у

цих благах.

• пропорційне зростання обсягів

виробництва національного

продукту до обсягу і структури

потреб населення

9.4.3.

Реструктуризація базових галузей промисловості

До підприємств базового комплексу України належать: вироб-

ництво та розподіл електроенергії, газу та води; металургійне

виробництво; машинобудування і металообробка; хімічне і нафто-

хімічне виробництво; виробництво деревини, целюлози, паперу і

будівельних матеріялів; виробництво транспортного устатку-

вання.

У 2007 р. частка підприємств базового комплексу становила

67 %. Вони виробляли 79,3 % промислової продукції від загально-

го її випуску. Прибутковими є лише підприємства нафтової і га-

зової промисловості, решта мають нульову чи невисоку рента-

бельність або збиткові.

В основу реструктуризації підприємств базових комплексів

покладено економічний фактор — конкурентоспроможність про-

дукції за її ціною і якістю: ціна відшкодовує собівартість вироб-

307

Національна економіка

ництва, а якість — гарантує вимоги споживачів щодо її викори-

стання чи експлуатації. З огляду на це головним напрямом

реструктуризації є підприємизація — створення на базі великих

комплексних виробництв підприємств, які орієнтуються на попит

їхньої продукції на ринку і на прибутки.

Підприємизація

вугільному

секторі.

Запаси вугілля в Україні

значні, але воно має невелику конкурентоспроможність на міжна-

родному ринку. Полегшення адаптації вугільної промисловості до

ринку можливе за умов:

Ч> створення самостійних підприємств на базі виробничих об'єд-

нань.

За такого підходу кожна шахта самостійно веде облік витрат.

\ лібералізації внутрішньої торгівлі звичайним і збагаченим

вугіллям, коксом. Це дає змогу торговельним підприємствам, на

відміну від виробників вугілля, виявити свої специфічні переваги

(наприклад, оптимальна організація потоку товарів, збирання та

поширення інформації) і завдяки диверсифікації послуг підвищити

свою ефективність;

Ъ лібералізації зовнішньої торгівлі вугіллям. Забезпечує вільний

вибір споживачами джерел отримання вугілля, у тому числі

імпорт, а виробники вугілля повинні отримати свободу експорту

в інші країни;

Ч> обмеженого прямого державного втручання у галузь.

Підприємизація

газовому

секторі.

Гостра потреба реформу-

вання газового сектора продиктована і нестабільністю ситуації з

міжнародним постачанням газу.

Для підприємизації газового сектора, потрібні такі заходи:

> скасування регулювання імпорту; надання власниками тру-

бопроводів високого тиску, які (все ще) є монополістами, третім

особам можливості користування ними;

> відмова від однієї проміжної організаційної ланки (Укргазу)

при переході від виробників-імпортерів до регіональних розподіль-

них підприємств;

> підприємизація у сфері торгівлі газом для того, щоб позбу-

тися регіональних монополій на постачання газу і забезпечення

оптовим продавцям змоги здійснювати торгівлю в усіх регіонах

308

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

на основі контрактів з обласними та оптовими і з іноземними

постачальниками;

> спеціяльне регулювання транзитних угод. Мета підприсми-

зації полягає у створенні самостійних підприємств з транзиту

газу в рамках холдингової компанії "Укргазпром

що уможливить

визначення транзитних тарифів, які узгоджуються з РА О "Газ-

пром",

з орієнтацією на витрати.

Підприємизація у нафтовому секторі. Реструктуризація у нафто-

вому секторі передбачає часткове розукрупнення його об'єктів,

посилення конкуренції у тих сегментах, де це доцільно. Здійсню-

вані для того заходи мають бути спрямовані на:

лібералізацію виробництва, імпорту та експорту сирої нафти;

створення самостійного транспортного підприємства для

надання послуг з транзиту нафти;

-> вільний доступ на український ринок продукції іноземних

нафтопереробних підприємств, за винятком випадків неспростов-

ного субсидування іноземних нафтопереробних компаній (дем-

пінг);

-> доступність торгівлі нафтопродуктами для багатьох під-

приємств;

-> розширення нафтового терміналу в порту "Південний

з огля-

ду на необхідність диверсифікації системи енергопостачання в

Україні.

Підприємизація в електроенергетичному секторі. Підвищення

ефективності електроенергетики пов'язане із заощадженням елек-

троенергії: його резерви (за даними Інституту проблем енергоза-

ощадження НАНУ) становлять 20 — 25 %. Водночас з 1993 р. спо-

стерігається зростання споживання електроенергії у промисло-

вості.

Отже, проблеми української електроенергетики пов'язані не з

пропозицією, а передусім з попитом (споживанням). Унаслідок

різкого скорочення виробництва з 296 млрд. кВт/г у 1990 р. до

180 млрд. кВт/г у 2006 р. вивільнилися надмірні потужності. Спо-

рудження нових електростанцій недоцільне ні з технічного погля-

ду, ні щодо фінансування. Оскільки в Україні реформування елект-

роенергетичного сектора почали з корпоратизації без створення

309

Національна економіка

самостійних підприємств, спроможних функціонувати продуктив-

но і прибуткове, постала потреба поліпшення структури енерге-

тичних підприємств і підвищення їхньої продуктивності та ефек-

тивності.

Підприємизація у металургійному секторі. Україна має усі умо-

ви для функціонування потужної сталеплавильної промисловості:

власні родовища залізної руди і коксованого вугілля, місця інте-

грованого виробництва сталі з Гарантованим водопостачанням,

великі запаси металобрухту, а також є кваліфіковані інженерні та

робітничі кадри. В

2001

р. експорт сталі становив 35 % від загаль-

ного обсягу українського експорту.

Рамкові умови для реструктуризації було поліпшено дерегу-

ляцією (вільним ціноутворенням, полегшенням технічних змін зав-

дяки зупиненню нерентабельних підприємств, прискоренням кор-

поратизацїї суміжних стадій виробництва, скасуванням обмежень

на торгівлю металобрухтом).

Кольорова металургія розвинута в Україні доволі слабко че-

рез нестачу сировини.

Основні фонди кольорової металурги потребують відновлен-

ня.

Головними напрямами промислової політики уряду України в

цій галузі є розвиток алюмінієвої промисловості і збільшення ви-

робництва титану.

Підприємизація у машинобудівному секторі. До 1991 р. цей сек-

тор був провідний у промисловості: володів третиною промисло-

вого капіталу, виробляв понад третину промислової продукції і

посідав перше місце в загальному її обсязі.

Реструктуризація підприємств, які належали до військово-про-

мислового комплексу, — важливе завдання структурних реформ.

Перепрофілювання машинобудівних підприємств, які працюва-

ли на оборону, на цивільне виробництво, можливе за прискорення

їх розукрупнення, чіткого розмежування цивільних і військових

підприємств, зміцнення технологічної бази, цілеспрямованих нау-

ково-дослідних програм і потребує капіталовкладень у сумі при-

близно 15 —

млрд. дол. Для залучення таких іноземних інвес-

тицій потрібні відповідні політичні та економічні передумови.

310