Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

9.5.2.

Створення малих і середніх підприємств

Ринкова економіка передбачає свободу підприємництва, вибору

виду діяльності і партнерів, реалізації продукції за вигідними цінами.

Ринок як сфера підприємництва. Для сучасного ринку харак-

терні такі ознаки:

він є ринком покупців. Це означає, що пропозиція товарів на

ньому перевищує попит на них за фіксованої ціни, тобто існує

пріоритет покупців щодо продавців, "диктат споживачів";

цей ринок є конкурентним; кожен його суб'єкт — конкуру-

юча сторона щодо всіх інших суб'єктів. Перемога однієї із сторін

залежить від рівня розвитку економіки загалом і ступеня розвит-

ку ринкових відносин;

Н>

стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтег-

рації.

Сучасний ринок — це арена суперництва підприємців та

інших суверенних суб'єктів економіки (наприклад, покупців), кож-

ному з яких має бути Гарантовано його суверенітет і збережен-

ня конкурентного потенціалу, що можливо лише за протидії мо-

нополізації економіки і широкої інтеграції конкуруючих суб'єктів

ринкових відносин.

Суб'єкти сфери підприємництва. Основними суб'єктами ринку

є підприємці, які виробляють товари і послуги для населення та

підприємств. Ступінь розвитку ринку прямо пропорційно залежить

від кількості підприємців, або конкурентів на ньому, тобто суб'єк-

тів підприємництва і споживання. Кількість підприємців зростає

із поглибленням і розширенням поділу праці, спеціялізації та коо-

перування виробництва різних видів продукції і послуг. Оскільки

в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну

надходять різноманітні товари і послуги, у країні формується

складна ринкова структура, яка охоплює різні види ринків.

На кожному ринку діють підприємці, які пропонують свої то-

вари чи послуги.

* Підприємець (бізнесмен) — суб'єкт, який здійснює

підприємницьку діяльність, ухвалює основні рішення в про-

цесі цієї діяльності, реалізує свій діловий інтерес та отри-

мання прибутку завдяки новаторству запроваджує на ко-

мерційній основі нові виробничі технології.

ЇЬЇІ. ЕДЖГМІКА

• 321

Національна економіка

322

Суб'єктами підприємництва

є:

^ власне підприємці (особи,

які

здійснюють ініціятивну діяльність

на свій ризик

і під

свою економічну

юридичну відповідальність);

*h колективи

асоціації підприємців;

% індивідуальні

колективні споживачі продукції (робіт, послуг);

% працівники,

які

виконують певний

вид

робіт

за

наймом

на

контрактній

чи

іншій основі;

Ч> державні структури, якщо вони

безпосередніми учасника-

ми угод (надання урядових замовлень підприємцям, визначення

цін,

складу

обсягу пільг

для

виконання спеціяльних робіт

та ін.).

Центральний суб'єкт системи бізнесу

—

підприємницький бізнес.

Підприємництво (бізнес) іноді розуміють спрощено

зводять

до

торгівлі

посередництва,

що

асоціюються,

як

звичайно,

зі

спеку-

ляцією.

*•

Спекуляція

—

форма комерційних

дій, яка

забезпечує при-

буток

за

рахунок різниці ціни купівлі

ціни продажу,

що пе-

ревищує

накладні витрати, пов'язані

перепродажем

то-

варів, акцій тощо.

Такі

дії є

протиправними

країнах

ринковою економікою

і їх

карає закон.

Хоч, як

стверджував відомий англійський банкір

Д.

Гілбарт, комерція

спекуляція

багатьох випадках

так

тісно

пов'язані,

що

важко сказати,

де

закінчується комерція

починаєть-

ся спекуляція.

Бізнес

— це не

лише торгівля

посередництво,

це

насамперед

виробництво,

що є

основою економічного життя суспільства. Саме

з виробництвом пов'язана реалізація важливих ділових ініціятив.

Основними сферами підприємницького бізнесу

є:

виробництво

продукції, надання послуг, комерція (торгівля), комерційне посе-

редництво.

Заходи розвитку підприємництва.

Найважливішими заходами

щодо розвитку

МСП є:

-> Створення умов

для

швидкого встановлення горизонталь-

них

зв

'язків. Такі умови необхідні

МСП для

пошуку постачальників

конструкційних матеріялів, комплектувальних виробів

та

реалі-

заторів їхньої продукції.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

323

-> Збільшення кредитних ресурсів. Для відкриття МСП пот-

рібен стартовий капітал. В Україні отримання МСП кредиту

пов'язане з певними труднощами через недостатні гарантії його

забезпечення. Крім того, для банків невеликі кредити є менш рен-

табельні, ніж великі, оскільки витрати на їх опрацювання в обох

випадках майже однакові. В Україні таке ущемлення інтересів

МСП посилюється у тих випадках, коли великі підприємства от-

римують пільгові кредити і субсидії.

Мобілізація власного капіталу. Складною проблемою для МСП

(як і для великих підприємств) є брак власного капіталу. Однак

потребує вивчення питання, якою мірою малі підприємства мо-

жуть використовувати власний капітал: окремі з них останніми

роками мали змогу накопичити значні його обсяги у внутрішній

та міжнародній торгівлі. Дієвими були б заходи легалізації "тіньо-

вого"

капіталу і залучення його для розвитку малого і середнього

підприємництва.

Зниження податкового тягаря. Гострою проблемою, що по-

требує розв 'язання, є високі податки, за рахунок яких переважно

наповнюється державний бюджет.

Усунення правової невизначеності. Ринкова економіка Грун-

тується на встановлених правилах взаємодії між виробниками,

продавцями, покупцями, тобто всіма суб'єктами ринку. Чим

чіткішими є норми відносин між ними, тим прозоріший рух праці,

капіталу, грошей, товарів тощо. Особливо це важливо для МСП,

які потребують не лише сприятливих умов для діяльності, а й

фінансової чи правової підтримки.

-> Боротьба з корупцією та мафією. Перехідний період спри-

ятливий для розвитку "тіньової" економіки, організованої еконо-

мічної злочинності, корупції, мафії загалом. Прагнення до легкої

наживи призводить до створення злочинних конгломерацій, іноді

за участю працівників державних чи правоохоронних органів. У

таких випадках потоки грошей, товарів, капіталів потрапляють

під Konmpojib організованих злочинних груп, які мають надійні за-

хисні тили. Перед ними незахищені різні суб'єкти економічної діяль-

ності, передусім МСП, але переважна більшість із них не вбачає

Національна економіка

324

у цих злочинних групах головної перепони для своєї діяльності, ос-

кільки з ними можна домовитися.

Збільшення кількості приміщень і виробничих площ. Питан-

ня приміщень і виробничих площ та інфраструктури слід розгля-

дати у двох аспектах: як самостійну проблему і як складову про-

блеми правових Гарантій. В обох із них існує відчутна дискримі-

нація малих і середніх підприємств, що гальмує їхній розвиток.

Розвиток підприємницького ноу-гау. Підприємцям певною

мірою бракує знання нюансів (наприклад, бухгалтерського обліку

та чинного законодавства). Позаяк у минулому підприємницький

досвід часом накопичувався без широкого кооперування, підприємці

не завжди спроможні розробляти та реалізовувати конкретні

проекти на основі нових ідей. Існують певні труднощі в таких

галузях, як дизайн нових продуктів, стандартизація і пошуки парт-

нерів.

-> Підвищення фахового рівня зайнятих у МСП та їх соціяль-

на підтримка. Україна має сформовану базу загальної, середньої

та вищої освіти, яка, однак, потребує реструктуризації відповід-

но до вимог ринку — виховання фахівців з ринковим мисленням.

Здебільшого малі підприємці мають високу освіту, переважно тех-

нічну або економічну. Плинність серед найнятих фахівців досить

висока, оскільки вони, як звичайно, працюють у МСП погодинно.

Крім того, підприємець скоріше схильний брати на роботу не "чу-

жих

а членів своєї сім

друзів або колишніх колег по роботі. Така

кадрова політика не завжди сприяє розвитку справи.

Отже, в Україні назріла потреба в розробленні програми роз-

витку МСП, в якій головну увагу було б приділено не фінансовій

підтримці, а використанню усіх можливостей для усунення ущем-

лень МСП нефіскальними засобами. Це не лише сприятиме роз-

витку малого підприємництва, а й спонукатиме розвинуті країни

й окремі організації до надання йому фінансової допомоги.

ТЕМА 10

ПРОГРАМУВАННЯ

ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Національна ринкова економічна система формується як само-

регулювальна господарська система. Україна, задекларувавши пе-

рехід до ринку, повинна здійснювати відповідні реформи, які сприя-

тимуть саморозвитку потенціалу виробництва до потреб потен-

ціалу споживання. Головною метою системи виробництва є забез-

печення життєвих потреб людей, держави та й нації загалом. Дер-

жава, своєю чергою, теж повинна формувати свою політику і

діяльність так, щоби всі суб'єкти виробництва та споживання мали

відповідну економічну свободу вибору, дій, ініціятив в ухваленні

рішень щодо посилення продуктивної функції капіталу та соціяль-

ного використання своїх доходів. З цього приводу держава му-

сить формувати відповідну концепцію розвитку національної еко-

номіки, використовувати реальні макроекономічні показники для

створення програми розвитку, здійснення прогнозів і виявлення тен-

денцій розвитку та проведення заходів регулювання економіки

задля її збалансованого і стабільного розвитку.

Теорія управління і регулювання економіки розробку прогнозів

обґрунтовує як одну з найважливіших функцій управління зага-

лом. Річ у тому, що прогноз, тобто передбачення розвитку еконо-

міки в перспективі, дає можливість визначити майбутні пріорите-

ти країни, мобілізацію необхідних ресурсів, пошук партнерів тощо.

Доволі точне прогнозування дає змогу оптимально функціонува-

ти будь-якій економічній системі, позаяк вона з певною вірогідні-

стю може побачити себе в перспективі, якщо правильно визнача-

тиме програму своїх дій.

10.1.

Прогнозування у системі

економічного програмування

325

Національна економіка

326

Свого часу відомий у світі футуролог (прогнозист) українець

Богдан Гаврилишин (Швейцарія, тепер радник українського уря-

ду) спрогнозував саморозпад СРСР до кінця 80-х — початку 90-х

років минулого століття. За це радянські ідеологи його різко кри-

тикували і висміювали. Прогноз Богдана Гаврилишина, як бачи-

мо,

здійснився з неймовірною точністю! Тому до прогнозу треба

ставитися з певною довірою.

10.1.1.

Прогнозування національної економіки

Успішний розвиток національної економіки неможливо забез-

печити без передбачення поступу її основних складових: потреб

споживання і потенційних можливостей виробництва. Як само-

стійна наукова дисципліна сформувалася прогностика — наука

про закономірності розроблення прогнозів. Практично вона є та-

кою собі філософією майбутнього — футурології, яку, до речі, на-

зивають наукою про майбутнє людства.

З прогнозуванням тісно пов'язані планування та програмуван-

ня економіки, а також її регулювання. Прогнози, плани, програми

і заходи регулювання тісно взаємопов'язані і випливають один з

одного: прогноз —>• план —• програма —>• регулювання. Отже,

прогнози повинні передувати складанню планів, програм і заходам

регулювання економіки. Прогнози володіють високою само-

стійністю стосовно до планів, комплексних програм та регулюван-

ня загалом.

Сутність економічного прогнозування. За своєю суттю еконо-

мічне прогнозування є науково обґрунтованим передбаченням ди-

наміки і структури економічних та соціяльних процесів, які ма-

ють альтернативний, імовірнісний характер.

* Економічне прогнозування — науково обґрунтоване перед-

бачення характеру і динаміки соціяльно-екопомічних явищ і

процесів, які проявляються на національному, регіональному,

галузевому рівнях, а також на рівні підприємства.

таке передбачення має на меті підвищення якості рішень стра-

тегічного і тактичного характеру, уникнення щонайменше гру-

бих помилок при розроблені проектів короткострокової і особли-

Тема

10.

Програмування

та

прогнозування національної економіки

во довгострокової економічної політики. Прогнозування тісно зв'я-

зане

із

стратегічним

та

індикативним плануванням, програмним

регулюванням соціяльно-економічного розвитку. Прогнози

на

відміну

від

завдань

чи

контрольних оцінок планування

не

мають

статусу обов'язкових кількісних рівнів

чи

якісних станів госпо-

дарського (соціяльного) об'єкту. Прогнозні оцінки

чи

міркування

завжди безадресні

та

умовні

тому розумінні,

що

вони виявля-

ються правильними лише за відповідних передумов, за тих чи інших

станів зовнішніх умов.

Отже, економічне прогнозування

— це

обґрунтування динамі-

ки

чи

оцінки параметрів національної економіки

найближчій

чи

віддаленій перспективі. Найважчивішими об'єктами макро-

економічного прогнозу

є:

обсяг національного споживання

та об-

сяг національного продукту; структура

та

рівень зайнятості;

обсяги реальних капіталовкладень; показники безробіття; дохо-

ди,

витрати

та

заощадження населення; рівень

темпи інфляції;

державні доходи

та

витрати, бюджетне сальдо держави

та

регіонів; стан платіжного балансу; розмір внутрішньої

та

зовніш-

ньої заборгованості.

При аналізі

та

прогнозуванні економічних процесів дотриму-

ються головних принципів: системного, комплексного підходу;

динамічного підходу

при

вивчені процесів

та

явищ загальноеконо-

мічного рівня.

Саме тому прогнозування будується

на

використанні теорії

ретроспективного аналізу,

а сам

прогноз, якщо

він має

приклад-

ний характер, повинен набувати форми "ковзаючого" передбачення,

що передбачає безперервне коригування отримуваних оцінок,

які

характеризують

хід

реалізації станів об'єкта прогнозування.

Класифікація

розроблення економічних прогнозів. Економічні

прогнози можна класифікувати

за

різними ознаками економічно-

го

соціяльного характеру.

Класифікація прогнозів.

На

практиці прогнози класифікують

за

об'єктними, інструментальними

та

часовими ознаками. Однак

об-

'єктивні

та

промислові прогнози неодмінно враховують часову

оз-

наку, позаяк вони представляють єдину систему оцінок. Врахову-

ючи часову ознаку, виділяють

три

самостійні види прогнозів:

===r=rr=r=ri=====Z=Z====ZIZ=Z====

327

Національна економіка

Ч>

довгострокові прогнози

(5—10 років) дають змогу передба-

чити динаміку макроекономічних процесів; вони включають малу кіль-

кість змінних параметрів, ураховують зміну цін;

Ч>

середпьострокові прогнози

(З—5 років) оцінюють динаміку

широкого кола соціяльно-економічних показників та можуть опи-

ратися на результати довгострокових прогнозів; також урахо-

вують зміну цін;

короткострокові прогнози

(від місяця до 3-х років) дають

можливість оцінювати стан економіки в періоди нестійкого і кри-

зового характеру; дають інформацію для прийняття оператив-

них рішень підприємством чи їх окремим підрозділом; ціни здебіль-

шого незмінні.

Завдання цих прогнозів — дати характеристику наслідків того

чи іншого напряму розвитку національної економіки, масштабно

оцінити довгострокові результати прийнятої концепції соціально-

економічної політики.

Розроблення економічних прогнозів.

Проводиться за такими ета-

пами:

> з'ясування теоретичних основ розвитку ринкової економіки,

обґрунтування взаємодії процесів самоуправління підприємств і

регулювання з боку держави, спрямованих на задоволення потреб

нації;

> формування системи показників економічної діяльності, які

включають індикатори обсягу, структури, технічного рівня, ви-

робництва розподілу, обміну, споживання;

> створення економетричної системи прогнозних моделей;

> збір і аналіз соціяльно-економічної інформації;

> визначення розрахункових зовнішніх параметрів моделі про-

гнозування;

> перевірка (верифікація) економічних функцій, закладена в

систему моделей;

> прогнозні розрахунки значень змінних економетричпої моделі;

> виявлення можливих впливів самого прогнозу, якщо його зро-

бити публічним, на соціяльно-економічні процеси;

> розроблення варіантів інвестиційної, структурної, марке-

тингової, бюджетної, податкової політики тощо.

Тема

10.

Програмування

та

прогнозування національної економіки

Прогноз

має на

меті приймати відповідні рішення

впливати

на

процеси

економіці, ліквідувати можливі негативні економічні,

соціяльні, екологічні

геополітичні наслідки,

що

виявленні

про-

цесі прогнозування.

10.1.2. Моделювання макроекономічних процесів

При аналізі

прогнозуванні національної економіки використо-

вують макроекономічні моделі.

Ці

моделі узагальнюють взаємо-

дію

між

суб'єктами виробничого

соціяльного потенціалу, групу-

ючи операції купівлі-продажу

великі, достатньо однорідні рин-

ки.

При

тому виділяються такі групи товарів: споживчі товари

та послуги національного

зарубіжного виробництва; інвестиційні

товари

та

послуги національного

та

зарубіжного виробництва;

суспільні товари

—

зброю

військові матеріяли; працю

(час

праці);

фінансові активи (цінні папери),

що

випущені

обіг національни-

ми

зарубіжними учасниками; зарубіжна валюта.

У макроекономічних моделях національний ринок представле-

ний такими сегментами: ^товарним ринком; ^ринком праці; ^рин-

ком грошей

цінних паперів;

зовнішнім ринком.

Товарний ринок

об'єднує операції

приводу виробленої про-

дукції,

саме споживчих, інвестиційних товарів

послуг,

також

суспільних товарів.

Ринок праці

об'єднує операції найму

та

звільнення працівників,

об'єктом угод

тут

виступає праця,

саме

час

праці,

що

вимірюєть-

ся чисельністю середньорічних працівників

або в

людино-годинах,

ціною праці.

Ринок грошей

цінних паперів

водночас є і ринком кредитних

ресурсів. Об'єднує операції купівлі-продажу акцій, облігацій.

Зовнішній ринок

об'єднує операції купівлі-продажу товарів,

послуг, цінних паперів

між

партнерами різних країн.

Кожен

перелічених ринків

має

свою систему показників, най-

головніші

з них —

обсяг товарів

та

послуг

— Q і

ціна одиниці

товару

та

послуг

— ц (Оц).

Учасники ринку також об'єднують певні групи: домашні госпо-

дарства -— сім'ї

і ін.;

фірми-резиденти— підприємства, корпо-

:^ZZ============T^^

329

Національна економіка

рації і ін.; банки— національний і комерційні банки (в Україні);

держава — уряд країни; зарубіжні учасники — фірми, банки і ін.

Усі вони формують попити на відповідному сегменті національ-

ного ринку, які становлять сукупний або національний попит.

Макроекономічні функції національного попиту. Національний

(сукупний) попит на вироблені товари і послуги можна предста-

вити такою рівністю:

* = С + Б + К+ (Е-І),

де В* — національний попит (витрати, споживання); С— спожив-

чий попит (попит домашніх господарств); Б— державний попит

(бюджетний попит чи урядовий попит); К— інвестиційний попит

(попит національних капіталовкладень — населення, виробників і

держави); Е— попит чужоземних споживачів на український екс-

порт; /— український попит (імпорт) на імпортні товари.

Формально макроекономічну функцію споживчого попиту мож-

на записати так:

с, =

сдг

(о,

/„..),

де С

— обсяг споживчого попиту для місяця t; Г

{

р) — наявний

чистий дохід населення грішми на цей час; / — індекс цін на цей

час.

Функцію прогнозу макропопиту на споживчі товари роздріб-

ного товару з урахуванням сезону запишемо так:

С,

С,<Г,(0, І

,І

де

()

(і)

— прогнозна оцінка доходів населення на місяць t; І

—

прогнозний індекс роздрібних цін на місяць; t, і

(

— прогнозний

індекс сезонності товарообороту для місяця І.

Ця ж функція з урахуванням індексу вкладів населення і

мати-

ме вигляд:

с,

с,(г

(о,і

,і

,,).

Аналогічно будується макроекономічна функція інвестиційного

попиту К, який передбачає дві складові: інвестиційний попит на

відшкодування затрат, пов'язаних з фізичним і моральним зношу-

ванням — та попит на інвестиційні товари необхідні для

збільшення обсягу виробництва і скорочення витрат — К-. Тоді

чистий інвестиційний попит виразить така рівність:

к = к

+ к

330