Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Гема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

- 341

Он =

де Q — фізична кількість товарів, робіт і послуг на ринку; ц —

ціна одиниці товару, робіт і послуг; Г — маса грошей, необхідна

для товарообігу; v— коефіцієнт оборотності грошової маси.

В умовах перехідного періоду, коли відбувається процес ба-

лансування суспільного відтворення, соціяльна політика держави

має декілька рівнів її розроблення та реалізації: міждержавний

рівень взаємодії соціяльно-економічних, політичних, торговельних

та інших служб; національний рівень взаємодії державних,

господарських, фінансових, торговельних служб; регіональний і

міжрегіональний рівень; рівень галузей економіки і міжгалузевих

відносин; рівень громадських організацій та інших об'єднань гро-

мадян України; сімейний та особистий рівні.

Головними завданнями соціяльної політики є надійні виплати

пенсій, стипендій, заробітної платні, допомоги, фінансування пільг

і виплат різним категоріям — інвалідам, багатодітним матерям,

матерям самотнім, біженцям, жертвам стихійних лих та ін.

Головними методами здійснення соціяльної політики є:

Ч>

економічні

— ціни, тарифи, податки, пільги,

пенсії,

допомо-

ги,

стипендії, доходи, заробітна платня, різні виплати;

адміністративні

— методи, що мають на меті дозвіл чи за-

борону тих чи інших соціяльних явищ: квоти, ліцензії та ін.;

правові

— установлення правил і норм здійснення соціяльних актів;

^> ідеологічні

— методи, спрямовані на формування етичних

норм соціяльних відносин — добро, зло, гарне, погане та ін.

Відповідні органи і служби виконавчої влади всіх рівнів здійсню-

ють розроблення і виконання цільових соціяльних програм з проб-

лем продовольства, житла, освіти, охорони здоров'я, безпеки ма-

теринства, підтримки інвалідів, розвитку галузей соціяльного ком-

плексу. При тому соціяльна політика може мати пасивний і ак-

тивний характер:

> пасивна соціяльна політика

передбачає заходи впливу, тоб-

то надання допомоги з бюджету вразливим верствам населення;

> активна соціяльна політика

впливає на стимулювання про-

дуктивності й ефективності виробництва та зростання доходів

до бюджету і за працю.

Національна економша

Звісно, важливо проводити насамперед активну соціяльну полі-

тику,

яка

створює передумови

для

реалізації пасивної.

Рівень життя населення. Поняття "рівень життя населення

краї-

ни"

категорією історичною. Вона відображає забезпеченість гро-

мадян матеріяльними благами

послугами

на

конкретний період

часу

характеризує

як

якісний,

так і

кількісний зміст продукту.

Рівень життя населення

як

інтегральна характеристика добро-

буту населення країни, поряд

доходами

споживанням, передба-

чає умови праці

побуту, обсяг

структуру вільного часу, пара-

метри культурного

та

освітнього рівня, стану здоров'я, демогра-

фічної

та

екологічної ситуації

країні.

Рівень життя населення

— це

кількість

якість матері-

яльних благ

та

послуг,

які

виробляються

споживаються

країні

на

душу населення

за

певний період.

Звісно,

що

необхідні людині потреби мають задовольнятися

розумних межах, виходячи

реальних можливостей виробництва

та вимог раціонального, науково обгрунтованого споживання.

Для міжнародного порівняння рівня життя населення різних країн

використовується

так

званий "Індекс людського розвитку".

Для

розрахунку цього індексу використовують

три

інтегральні інди-

катори: створений національний дохід

на

душу населення; три-

валість життя населення; освітній рівень.

Рівень життя населення окремих країн

загальнонаціонально-

му масштабі вимірюється багатьма показниками, кожен

яких

дає

уявлення

про

певну сторону життя людини.

Україні вони харак-

теризують систему показників соціяльного комплексу, скориго-

ваних

на

душу населення:

Ч>

загальні показники рівня життя

— це обсяг на душу насе-

лення валового внутрішнього продукту, фонду споживання, спо-

живчого фонду національного багатства, тобто нагромадже-

ного виробничого

невиробничого майна;

^> часткові показники рівня життя

— рівень і спосіб спожи-

вання, умови праці, забезпеченість житлом, рівень соціяльного

обслуговування, умови виховання дітей, соціяльне забезпечення;

342

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

343

Ч> економічні показники — відображають аспекти життєді-

яльності суспільства: номінальні і реальні доходи населення, рівень

зайнятості та ін.;

Ч>

демографічні показники — відображають відтворення насе-

лення: чисельність за різними соціяльними групами, природний рух

(народжуваність, смертність, приріст і ін.);

Ъ вартісні показники — товарооборот у торгівлі, видачі і ви-

плати грішми, вклади грошей, обсяги споживання послуг та ін.;

% натуральні показники — обсяги спожитих конкретних ма-

теріяльних послуг — штуки, кілограми, квадратні метри жит-

лової площі, кубічні метри газу й ін.;

Ч>

якісні показники розкривають структуру споживання, за ок-

ремими складовими: харчування, житло, освіта, послуги й ін.

Доходи і споживання населення. Сутність державного регулю-

вання доходів полягає у розподілі і перерозподілі доходів через

систему Державного бюджету диференціюванням оподаткуван-

ня різних груп отримувачів доходів і соціяльних виплат населен-

ню.

В умовах переходу до ринку для характеристики рівня до-

ходів і споживання населення країни здебільшого використовують

поняття "реально отримувані доходи". Цей показник розрахо-

вується як сума всіх доходів грішми, що їх отримувало населення

країни за конкретний період, за вирахуванням податків і обов'яз-

кових платежів з урахуванням інфляції.

При розрахунках показника "реально отримувані доходи" до

складу доходів грішми населення, у країнах із соціяльно орієнто-

ваною ринковою економікою включають: оплату праці вироб-

ників, зайнятих у галузях виробничої і невиробничої сфер; соціяльні

трансферти; доходи від власної підприємницької діяльності та

інших джерел.

У цій структурі найбільшу частку мала б мати оплата праці

виробників. Насправді цей показник в Україні має тенденцію до

зниження, тоді як соціяльні трансферти і доходи від власної підпри-

ємницької діяльності в загальній сумі доходів зростають.

Звідси виникає необхідність проведення радикальних реформ

оплати праці:

Національна економіка

344

> по-перше, треба законодавчо врегулювати формування

мінімуму заробітної платні з урахуванням показника прожитко-

вого мінімуму;

> по-друге, необхідне одночасне підвищення мінімуму заробіт-

ної платні, щоби вона могла забезпечити відтворення праці вироб-

ника та його сім'ї з урахуванням виплат соціяльного страхування;

> по-третє, необхідно регулювати динаміку зростання опла-

ти праці і з динамікою зростання продуктивності праці і і забез-

печити дотримання нерівності і > і ;

> по-четверте, треба регулювати динаміку зростання оплати

праці і

з динамікою зростання цін і і забезпечити дотримання

нерівності і > і '

> по-п'яте, досягти динаміки національної економіки, за якої

стабільною буде така нерівність: i

> і

> і .

Показник "реально отримувані доходи" має ту ваду, що відоб-

ражає лише обсяг засобів, спрямованих на задоволення потреб на-

селення, яка не розкриває його суспільної корисності. Він відобра-

жає лише необхідні затрати населення і більше характеризує по-

ляризацію споживачів: бідні і багаті.

Поняття "бідність населення" властиве ринковій економіці, і

його можна представити декількома макроекономічними показ-

никами: чисельність малозабезпечених верств населення країни;

норма (еталон) суспільно необхідного споживання; межа бід-

ності; соціяльний мінімум; мінімальний споживчий бюджет; міні-

мально необхідний стандарт споживання.

Більшість названих показників підкреслюють необхідність та-

кого розміру доходу, який дав би людині можливість оплачувати

життєво необхідні матеріяли і духовні потреби. Найбільшою про-

блемою є верстви населення, яких відносять до бідних. У зв'язку з

цим також виникає проблема обґрунтування рівня бідності, за

якого людина є неплатоспроможна.

Розміри і структуру мінімального і платоспроможного спожив-

чого бюджету, що є в основі визначення рівня бідності населення

країни та розроблення системи державних заходів у соціяльній

сфері, можна визначити з допомогою декількох методів. Вибір ме-

тодів залежить від цілей та завдань дослідження, наявності інфор-

Тема

10.

Програмування

та

прогнозування національної економіки

мації

про

доходи

споживання, відпрацьованості методом розра-

хунків

і ін.

Найпоширенішими

такі методи:

Ч> метод,

основу якого покладено повне задоволення розум-

них потреб населення;

Ъ метод розрахунків вартісної

натурально-вартісної струк-

тури мінімального споживчого бюджету

на

основі набору мате-

ріяльних благ

та

послуг,

що

задовольняють лише основні фізіо-

логічні

соціяльно-культурні потреби людини;

% метод,

що

враховує баланс доходів

витрат різних соціяль-

них верств населення;

для

групи

мінімальним розміром доходів

установлюють мінімально необхідний рівень

структуру спожи-

вання матеріяльних благ

послуг,

потім

—

мінімальний розмір

доходів, ураховуючи мінімальну заробітну платню;

Ч>

метод,

що

ґрунтується

на

розрахунках

так

званого бюджет-

ного прожиткового мінімуму.

Вартісний склад мінімального споживчого бюджету можна роз-

глядати

як

вираження грішми прожиткового мінімуму

або як

вар-

тісне вираження нижньої межі споживчого набору ("кошика", кор-

зини),

що

забезпечує поточні (сьогоденні) розумні потреби. Інши-

ми словами,

це

мінімальний розмір раціонального бюджету, який

дає змогу підтримувати нормальний стан життєдіяльності люди-

ни

розмірі раціональних норм споживання,

що

відображають

ро-

зумні сьогоденні потреби.

Межу бідності можна виміряти кожним

чотирьох методів роз-

рахунку:

статистичним

—

обґрунтовує "бідність

" як

відносну

ка-

тегорію

і має два

види:

•=> межа бідності установлюється

на

рівні доходів,

що їх от-

римує відповідна частка

(10— 12 %)

найменш забезпече-

них людей;

•=> межа бідності

мінімальним середньочисельним доходом

осіб, законодавчо визнаних найменш забезпеченими вер-

ствами населення; нижче

за

межею бідності

особи, спо-

живання яких визначається показником злиднів ("бомжу-

вання" тощо).

==TIZZ===rzi==II3riZ===ZIZI=^

345

Національна економіка

нормативним

— опирається на спеціяльно розроблені нор-

мативи, тобто набори товарів ( раціональний обсяг, їжа та ін.)

для задоволення основних фізіологічних і соціяльних потреб люди-

ни;

нормативи установлюються для окремих статево-вікових

груп,

тобто відповідні споживчі "кошики";

-> комбінованим

— поєднує у собі елементи двох попередніх

методів, і тому його називають ще нормативно-статистичним

методом; за комбінованого методу розрахунків витрати визна-

чаються за науково обґрунтованими нормативами і поточними

цінами товарів і послуг; за основу приймається мінімальний набір

продуктів харчування і товарів дешевого асортименту для серед-

ньої сім

"і

з цих осіб;

суб'єктивним

— ґрунтується на аналізі даних соціологічно-

го опитування населення;

ресурсний

— передбачає урахування можливостей національної

економіки в забезпеченні матеріяльних і духовних потреб населення.

Розраховуючи межу бідності, важливо установлювати так звані

національні стандарти прожиткового мінімуму не лише у вартості,

а й у натурально-речовому вираженні, тобто у формі споживчих

коштів товарів і послуг, щоби позбутися впливу інфляції, яка ство-

рює реальну картину споживчого ринку країни.

Індексація грошових доходів і заощаджень населення. Для при-

ведення у відповідність розміру доходів і заощаджень населення

держава здійснює заходи щодо їх коригування стосовно зміни цін

і тарифів на споживчому ринку. Об'єктом індексації доходів і зао-

щаджень населення є оплата праці робітників підприємств, уста-

нов і організацій, крім працівників (установ), що самостійно ви-

значають ціни на вироблені ними товари чи тарифи за надані по-

слуги. До них також відносять: державні

пенсії,

стипендії, соці-

яльна допомога всіх типів, крім одноразових; вклади громадян в

Ощадному банку України; державні позики та інші цінні папери

України, а також суми внесків в організації державного страху-

вання країни; суми, що їх стягують за встановленим законом по-

рядком за заподіяння шкоди здоров

'ю,

смерть громадянина та іншої

завданої йому шкоди, яка підлягає індексації за рахунок юридичних

осіб (підприємств) чи фізичних осіб, що завдали шкоди людині.

346

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

Як форма соціяльного захисту населення індексація доходів

грішми і заощаджень населення передбачає розроблення за відпо-

відними верствами і категоріями населення країни індексів: спо-

живчих цін на продовольчі та непродовольчі товари і тарифи на

платні послуги; цін прожиткового мінімуму.

Обидві групи індексів розраховують залежно від: завдань ком-

пенсації втрат у доходах і заощадженнях конкретних категорій

громадян; цілей підтримки платоспроможності, доходів і заощад-

жень;

умов захисту реальних доходів населення; особливостей

конкретної соціяльно-економічної групи населення, наприклад, осіб,

які працюють чи не працюють, тих, що мають різні доходи, зок-

рема, нижчі від прожиткового мінімуму й ін.

При індексації доходів грішми як форми соціяльного захисту

населення використовують такі показники: сукупний середньоду-

шовий дохід

сім'ї;

мінімальний рівень заробітної платні; середній

заробіток працівників.

Індексація доходів і заощаджень населення розраховується зро-

стаючою сумою щоквартально з початку фінансового (господар-

ського) року на основі статистичних даних, які отримують унаслі-

док систематичного спостереження за динамкою роздрібних цін

на продовольчі-непродовольчі товари і тарифи на платні послуги

в усіх місцях їх купівлі з урахуванням рівня споживання, що склався

за попередній рік і за фіксованим набором основних споживчих

товарів і послуг, за винятком необов'язкових.

Соціяльні норми і нормативи. Соціяльні стандарти. Соціяльне

нормування, тобто процес розроблення і застосування соціяльних

норм, нормативів і соціяльних стандартів має важливе значення у

реалізації завдань активної соціяльної політики держави. Це дає

змогу насамперед забезпечувати як оптимізацію пропорцій вироб-

ництва, так і споживання.

Сутність соціяльних норм, нормативів і стандартів.

Сучасна

наука намагається обґрунтувати кожне з понять та відзначити від-

мінності, які вони мають між собою.

*• Соціяльна норма

— законодавчо затверджений показник

максимально допустимих витрат ресурсів на виробництво

і споживання одиниці продуктів харчування, непродоволь-

347

Національна економіка

чих товарів і послуг, що задовольняють суспільні й особисті

потреби соціяльного характеру і відповідної якості.

Трохи інший зміст має поняття "соціяльний норматив". Воно

відображає більш загальний характер соціяльного споживання і

не стосується конкретного суб'єкта (окремої людини, сім'ї, демог-

рафічної групи) нормування. Соціяльний норматив установлюють

або у відсотках, або у вартісному виражені.

* Соціяльний стандарт — міра споживання населенням

відповідних соціяльних благ і послуг, яка встановлюється не

нижче мінімально допустимих розмірів.

Нормуванню підлягають продукти харчування, предмети спо-

живання, ліки, соціяльні послуги та ін.

Основний перелік соціяльних норм і нормативів, що діють сьо-

годні в економіці України, пов'язаний з регулюванням найважли-

віших сфер життєдіяльності людини: праці, зайнятості населення,

формування кадрів, пенсійного забезпечення, стипендійного забез-

печення, соціяльної підтримки і соціяльного захисту.

У сфері праці — гарантований мінімальний розмір оплати праці;

тарифні сітки з оплати праці; стандарти безпеки праці; пільги; три-

валість робочого часу.

У сфері зайнятості — захист від безробіття; державна допомо-

га у створенні й підтримці робочих місць; організовування громад-

ських робіт.

У сфері формування кадрів— державні професійні стандарти,

що відповідають міжнародним вимогам для атестації працівників;

система підготовки і перепідготовки кадрів в Україні, додаткова

професійна освіта.

У сфері соціяльного забезпечення— здебільшого пенсії за віком,

інвалідністю, утратою годувальника, за вислугу років за тяжкі

умови праці, соціяльні пенсії, пільгові пенсії.

У сфері стипендійного забезпечення — стипендії студентів ви-

щих і середніх спеціяльних закладів усіх рівнів акредитації, аспі-

рантів, докторантів і ін.

У сфері соціяльної підтримки і соціяльного захисту: соціяльні

виплати і допомога малозабезпеченим, інвалідам, людям похилого

348

Тема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

віку, учасникам війни і прирівняним до них осіб, сім'ям військово-

службовців, загиблим у військових конфліктах тощо; державна

допомога громадянам за безробіття, у зв'язку з народженням і

вихованням дітей, нещасними випадками па виробництві і профе-

сійним захворюванням, тимчасовим безробіттям, біженцям і ви-

мушеним переселенцям, звільненим з військової служби, на сана-

торно-курортне лікування, оздоровлення дітей, на похорон і ін.;

норми і нормативи безкоштовного або за доступну плату надан-

ня житла; пільги та субсидії з оплати комунальних послуг і ін.;

норми і нормативи надання безкоштовного харчування учням за-

гальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів; безкоштов-

на медична допомога в державних, міських лікувальних закладах;

безкоштовна дошкільна, загальна середня і професійна освіта; дер-

жавна підтримка розвитку культури; соціальне обслуговування

людей похилого віку, інвалідів, дітей сиріт.

Названі соціяльні норми, нормативи і стандарти забезпечені

відповідними законами і є обов'язкові для фінансування з відпо-

відних бюджетів.

Мінімальні споживчі бюджети. Розроблення мінімальних спо-

живчих бюджетів є важливою передумовою розроблення заходів

справедливого соціяльного забезпечення і захисту громадян.

* Мінімальний споживчий бюджет— вартісна оцінка на-

турального набору прожиткового мінімуму з урахуванням

витрат на податки та інші обов'язкові платежі.

Мінімальний споживчий бюджет як інструмент активної соці-

яльної політики держави використовується як: база для адресної

соціяльної політики держави; цільовий характер при регулюванні

доходів і споживання малозабезпечених верств населення; міри-

ло оцінки рівня матеріяльних і фінансових ресурсів, необхідних

для реалізації поточних і перспективних соціяльних програм, на-

дання натуральної допомоги малозабезпеченим верствам насе-

лення; обґрунтування розмірів мінімальної оплати праці і тру-

дової пенсії за віком; один із критеріїв малозабезпеченості, що

дає право на отримання різного роду соціяльних виплат, матері-

яльної допомоги.

————————————z=====r: 349

Національна економіка

Використання мінімального споживчого бюджету при прове-

денні адресної соціяльної політики держави особливо важливе в

умовах переходу до ринку, зниження рівня реальних доходів насе-

лення і обсягів виробництва товарів, послуг та зростання спожив-

чих цін.

Розрахунок споживчого "кошика" в Україні. Визначення спожив-

чого "кошика" загалом в Україні передбачає здійснення таких роз-

рахунків: мінімального набору продуктів харчування; мінімаль-

ного набору непродовольчих товарів; мінімального набору послуг.

Розрахунок мінімального набору продуктів харчування, які не-

обхідні для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєді-

яльності, передбачає: задоволення потреб основних соціяльно-де-

мографічних груп населення у харчах з урахуванням їхнього хі-

мічного складу та енергетичної цінності; застосування структу-

ри харчування, яка склалася з урахуванням фактичного спожива-

ння продуктів у малозабезпечених сім'ях; вибір продуктів, що дають

змогу організувати здорове харчування за мінімальних затрат.

Мінімальний набір продуктів харчування ґрунтується на міні-

мальних нормах споживання продуктів харчування, що їх пропо-

нують насамперед Міністерство охорони здоров'я України та на-

уково-дослідні установи з проблем харчування загалом. В основу

розроблення набору продуктів харчування покладено: норми фізіо-

логічних потреб у харчових речовинах і енергії для різних груп на-

селення; відомості про хімічний склад і енергетичні цінності, на-

явність їстівної частини харчових продуктів і втрати їстівних

речовин у процесі кулінарної обробки та приготування їжі; дані

про засвоєння білка і підтримки в ньому незамінних амінокислот.

Продуктивний "кошик" споживчого мінімуму для різних груп

населення формується з урахуванням таких вимог: повне задово-

лення потреби в основних харчових речовинах і

енергії;

можливість

урізноманітнювати склад їжі за мінімальної вартості "кошика ";

наближення складу "кошика" до традиційного для населення на-

бору продуктів харчування.

При розробленні продуктивного "кошика" вважають, що всі

придбані продукти в сім'ях з найменшими доходами будуть вико-

ристані без втрат і відходів.

350 Z==^