
езорівнях. Макрорівень передбачає аналіз міжнародних інформаційних 
в
дносин на р
вн
 мусульманської умми, у той час як мезор
вень скон-
центрований на в
дпов
дном
 досл
дженн
 в  рамках окремих держав 
лизького 
ходу.
лід відзначити зростаючу присутність мусульманської детермі-
нанти у сучасних міжнародних ін
ормаційних відносинах, виході на 
іжнародну арену релігійно-політичних акторів та 
ормування ними 
власних інформаційно-пропагандистських стратегій, їх участі у глобаль-
ном
 інформаційно-геополітичном
 протиборстві, яке характериз
ється 
комбінаційною та сит
аційною взаємозалежністю альянсів.
а сучасному етапі ісламський чинник у міжнародних відносинах 
відчутно транс
ормувався, перетворившись з суто пропагандистського 
в ін
ормаційно детермінований 
актор.
 розробці політологічного дискурсу взаємозв’язку ісламу із світовою 
ол
тикою та пол
тичними процесами в окремих країнах значн
 
ваг
 
надають Р. Джанг
жин [91, c. 24–31], О. Волович [72, c. 157–168], Ю. Коч
-
бей [189, c. 270–271], В. Швед [359, c. 68–83], Б. Парахонський [263, c. 60–68], 
. Богомолов [45, c. 134–141], І. Куліш [193, c. 18], П. Ігнатьєв [136,  . 141–145], 
. Семиволос [296, c. 231–232], М. Кирюшко [155, c. 289–303], Ю. Скороход 
[305]. Окремо слід відзначити дослідження А. Коваленка, в якому про-
аналізовано вплив новітніх ін
ормаційно-комунікаційних технологій 
на модернізацію країн ісламського світ
 [160, c. 80–88].
Суттєву роль у вивченні 
ункцій, механізмів і умов застосування 
інформаційних технологій у сучасній регіональній близькосхідній та між-
народній політиці для автора відіграли теорії “детериторіалізації” [491, 
. 206–215, 296, 301–302, 306] та “інституційного кластера” [1187], розроблені 
А. Аппадураї та С. Стрендж. Теоретичну основу дослідження склала 
акож концепція М. Айїша, викладена 
 праці “Арабське міжнародне 
елебачення в ер
 глобалізації: аналіз нових політичних, економічних, 
культурних та технологічних тенденцій” [526, c. 15, 23, 33, 36–39, 64–65]. 
онцепція базована на парадигмах аналітичного підходу до вивчення 
близькосхідної сфери з виокремленням типів політичної комунікації. 
Арабська медіасфера достатньо вичерпно проаналізована у працях 
. Пінтака [1087], В. Армбруста [510], К. Саламандр [1142], Х. Майлза 
[1010], С. Хогболла [717, c. 24–38]. Значна кількість на
кових досліджень 
останнього часу сфокусована на аналізі впливу арабських транснаціо-
нальних супутникових мереж на формування арабської ідентичності 
В. Армбруст [510], А. Дуглас і Ф. Малті-Дуглас [616], М. Хурі-Мачул [807], 
. Крейді [816], М. Лінч [845], Д. Матар і Ф. Дахлаллах [855]
. 
ажлива у теоретичному осмисленні предмету дослідження кон-
цепція “ефект
 Al-Jazeera” [645] розвинена 
 працях М. Ель-Нававі та 
ст