(Укр. яз.). Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед.
ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 44 с.
Анотація.
Досліджено питання структури, динаміки соціальних здібностей та чинників їх розвитку за умов первинної соціалізації. Розроблено структурну, генетичну та прикладну теорії соціальних здібностей. Доведено необхідність виділення двох основних сфер розвитку та самореалізації загальних здібностей людини: соціальної та предметної. Здійснено узгоджене створення концептуальної, операційної й емпіричної моделей зрілого функціонування системи здібностей, притаманних соціально обдарованій особистості. Показано, що цілісна структура соціальних здібностей формується як взаємодія емоційних, мовленнєвих, когнітивних та конативних компонентів реалізації та координації соціальних проявів людини за керівної ролі механізмів усвідомлення нею себе як творчого суб'єкта соціальної життєдіяльності. На засадах генетичної теорії розкрито особливості гетерохронного становлення основних підсистем соціальних здібностей особистості, специфіку онтогенетичних ліній розвитку кожної з них. В межах прикладної теорії досліджено такі детермінанти розвитку соціальних здібностей людини як роль особливостей її позиції, родинного, групового та гендерного статусу дитини, установок її батьків, впливу якості та рівня освіти, урбанізації сучасного соціуму. Зміст.
Теоретичний аналіз методологічних основ та історичного досвіду осмислення динаміки, детермінант розвитку і структури соціальних здібностей людини.
Сучасні емпіричні дослідження складу соціальних здібностей особистості та особливостей їх становлення.
Концептуальна модель структури соціальних здібностей людини як динамічної системи.
Засоби психодіагностики розвитку соціальних здібностей особистості.
Психологічні чинники розвитку соціальних здібностей дитини.
Динаміка та чинники становлення соціальних здібностей підлітка.
Розвиток потенціалу соціальних здібностей особистості в юнацькому й дорослому віці.
Статус соціальних здібностей у сучасній психології.
Досліджено питання структури, динаміки соціальних здібностей та чинників їх розвитку за умов первинної соціалізації. Розроблено структурну, генетичну та прикладну теорії соціальних здібностей. Доведено необхідність виділення двох основних сфер розвитку та самореалізації загальних здібностей людини: соціальної та предметної. Здійснено узгоджене створення концептуальної, операційної й емпіричної моделей зрілого функціонування системи здібностей, притаманних соціально обдарованій особистості. Показано, що цілісна структура соціальних здібностей формується як взаємодія емоційних, мовленнєвих, когнітивних та конативних компонентів реалізації та координації соціальних проявів людини за керівної ролі механізмів усвідомлення нею себе як творчого суб'єкта соціальної життєдіяльності. На засадах генетичної теорії розкрито особливості гетерохронного становлення основних підсистем соціальних здібностей особистості, специфіку онтогенетичних ліній розвитку кожної з них. В межах прикладної теорії досліджено такі детермінанти розвитку соціальних здібностей людини як роль особливостей її позиції, родинного, групового та гендерного статусу дитини, установок її батьків, впливу якості та рівня освіти, урбанізації сучасного соціуму. Зміст.
Теоретичний аналіз методологічних основ та історичного досвіду осмислення динаміки, детермінант розвитку і структури соціальних здібностей людини.
Сучасні емпіричні дослідження складу соціальних здібностей особистості та особливостей їх становлення.
Концептуальна модель структури соціальних здібностей людини як динамічної системи.
Засоби психодіагностики розвитку соціальних здібностей особистості.
Психологічні чинники розвитку соціальних здібностей дитини.
Динаміка та чинники становлення соціальних здібностей підлітка.
Розвиток потенціалу соціальних здібностей особистості в юнацькому й дорослому віці.
Статус соціальних здібностей у сучасній психології.