До сучасних кримінологічних теорій і концепцій належать
стратифікація, конфлікт культур, інтеракціонізм та стигматизація.
Концепція стратифікації з'явилася під упливом соціології,
що поглиблює уявлення про структуру сучасного суспільства.
Суспільство складається не тільки з класів, а й з інших соціаль-
них груп, які створюються на різноаспектній основі (професійній,
національній, віковій, ідейній, статевій та ін.). Між цими групами
(стратами) існують суперечності, виникають конфлікти, що
стають джерелом невдоволення, а іноді й поштовхом до по-
рушення закону. Окремим (частковим) випадком є конфлікт
культур. Яскравим прикладом прояву конфлікту культур є міг-
ранти, котрим важко адаптуватися в умовах життя, що склались у
корінного населення. Відомо, наприклад, що питома вага серед
злочинців мігрантів, які перебувають на території США нетрива-
лий час, істотно перевищує відповідні показники серед інших
верств населення. Раціональні методи концепції стратифікації
були б доцільними для пізнання природи злочинів, які вчиня-
ються на міжнаціональному ґрунті, а також для злочинів, що
випливають із суперечностей між різними верствами населення.
Представником теорії конфлікту культур є Т. Селлін.
Інтеракціонізм (учення про взаємодію). Згідно з цією
концепцією, причини злочинності можна подати схематично.
Ядром концепції є постулат про те, що злочинна поведінка -це
результат взаємодії особи та середовища. Зауважимо, що
радянська кримшологія свого часу значно збагатилась ідеями
штеракціонісгів, насамперед, щодо пояснення механізму вчинення
конкретного злочину, що є наслідком зіткнення особи, котра має
негативні нахили, із несприятливою життєвою ситуацією.
Стигматизація (таврування) - це психологічні й соціальні
наслідки оголошення людини злочинцем. У результаті за-
судження людини (особливо, коли їй призначено покарання у виді
позбавлення волі) їй немов би ставиться ганебне "тавро" особи
другого сорту, що до того ж є небезпечною для суспільства. Тавру-
вання виявляється в негативному ставленні довколишніх до
раніше засудженого, а також у внутрішньому засвоєнні людиною
ролі злочинця. Особливе значення надається психологічній
переорієнтації особи, що зазнала відчуження законослухняних
громадян і зблизилась зі стилем життя інших зло-чинців.
Концепція стигматизації має важливе значення не тільки
для теорії, а й для формування кримшальної політики, та особливо
для виправлення правової свідомості значної частини громадян.
У нашому суспільстві ідея помсти помітно поширена. Люди
звикли бачити у злочинцеві не члена суспільства, що зробив
помилковий крок, а ворога. Пояснення, що такі погляди при-
множують злочинність, повинні стати невіддільною складовою
правової пропаганди.
Від початку 60-х рр. XX ст. у західних країнах та США знач-
ного поширення набули прикладні кримшологічні дослідження.
Так, виникло кілька напрямів, які вивчають злочинність молоді,
злочини, що вчиняються в сім'ї, організовану та "білокомірцеву"
злочинність. Відповідні дослідження організовує та фінансує не
лише держава, а й бізнесові структури, благодійні та інші
організації. Це свідчить Не тільки про збільшення масштабу
злочинності, що примушує залучати до боротьби з нею нетра-
диційні сили, а й про все відчутнішу свідомість суспільства, що
бажає вдосконалюватися.
2.23. Історія вітчизняної кримінології в 20-
30-х рр. XX ст.
У перші роки радянської влади продовжували свою діяльність
представники дореволюційної соціолого-правової науки (М.
Гернет,С. Познишев, М. Ісаєв, О.Жижиленко).
У великих містах Росії було відкрито кримшологічні кабінети,
зокрема, у Петрограді (1918р.),Саратові (1922 р.) таМоскві (1923 р.).
Аналогічні кримінологічні установи були створені й в Україні. У
1924 р. при Одеському будинку примусових робіт (тюрмі) за
участю вчених уншерситету було створено Кабінет з вивчення
злочинності й особи злочинця з філіями в Харкові та Києві.
Незабаром Кабінет став Всеукраїнським, а в 1930 р. перетворився
на Всеукраїнський кримшологічний інститут у Харкові.
У цей період інтенсивно вивчалися соціологія злочинності та її
види, особа злочинця, мотивація злочинної поведінки, здійсню-
валися цікаві дослідження, видавалися збірники наукових статей і
монографії: "Моральна статистика" (М. Гернет, 1922 р.),"Преступ-
ность и самоубийство во время войньї и после нее" (М. Гернет,
1927 р.),"Юньіе правонарушители" (В. Куфаєв, 1924 р.),"Крими-
нальная психология. Преступньїе типьі" (С. Познишев, 1926 р.).