3. Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає,
що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства
та разом із суспільними відносинами змінювались поняття
злочинного та незлочинного.
Стан злочинності неоднаковий у різних соціально-економіч-
них формаціях. її рівень і структура змінюються й на певних
етапах розвитку визначеної формації залежно від змісту й тен-
денцій, причин та умов злочинів, а також від визначення держа-
вами кола діянь, які є злочинними. Мінливість злочинності чітко
відображена в історії кримінального законодавства всіх держав.
4. Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що
злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку
розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на
інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини
раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому
аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.
5. Злочинність має кримінально-правову характеристику.
Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" -дає
кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає
кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміна-
лізація тих або тих діянь впливає на всі її показники.
Кримінологія, вивчаючи злочинність та її причини, керується
поняттям протиправності, трактуючи його як юридичний вияв
суспільної небезпеки. Якщо в діях людини немає складу злочину,
передбаченого кримінальним правом, то вона не може бути
об'єктом кримінального переслідування.
6. Злочинність - не статистична сукупність злочинів,
а власне явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за при
чиново-наслідковою залежністю та зв'язком, за взаємодією
з іншими соціальними явищами - економікою, політикою, ідео
логією, психологією суспільства та соціальних спільнот,
управлінням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочин
ності визначаються суперечностями взаємодії соціальних про
цесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та мішаного
характеру.
Це означає, що міжусіма ознаками злочинності існує діалектич-
на єдність. Це кількісно-якісна єдність її стану, структури, динаміки,
характеру, географії, це взаємозв'язок соціального та правового
явища, історично-мінливого і перехідного характеру. Тому зміна
одного аспекту злочинності завжди веде до зміни іншого.
7. Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна су-
купність, система злочинів. Вона має визначені системні
властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині
цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім
цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) -
перебувають у визначених статистично вимірюваних
взаємозалежностях і взаємодіях.
8. Злочинності притаманна ознака самодетерміпувального
явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності
неповнолітніх, рецидивістів та ін.
9. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених
на певній території у відповідний період часу.
10. Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегуляриість
стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти
поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності,
здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати
заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин.
Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і
надає правопорушенням загалом статистичного характеру.
11. Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності
це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в
постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.
12. Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість зло-
чинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за
рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі порівняно
масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі
коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки
обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища
38
.
Отже, вивчаючи рівень і динаміку злочинності, можна спо-
стерігати різні стійкі розподіли її видів, закономірностей місця
38
Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред.
проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. - СПб.:
Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. - С. 39.