К. : Міністерство освіти УРСР, 1963. – 46 с.
В 1963 році в методичному листі «Організація і проведення уроку в
допоміжній школі» на основі експериментальних даних І.Г. Єременко
пропонує такі дидактичні вимоги до організації й проведення уроку в
І-ІV класах допоміжної школи:
1. Проведення роботи по підготовці учнів до сприймання навчального матеріалу на уроці.
2. Скорочення тривалості уроку в І класах.
3. Урізноманітнення методів і методичних прийомів на уроці.
4. Забезпечення поступового переходу в міру розвитку пізнавальних сил і навчальних навичок учнів від максимально розчленованого в І-II класах до все більш згорнутого, цілісного викладу навчального матеріалу в І-ІV класах і, в зв’язку з цим, – поступового збільшення в часі тривалості навчальної діяльності окремих учнів (слухання, виконання вправ – читання, письмо тощо).
5. Забезпечення раціонального поєднання між собою основних засобів навчання (слово, наочні засоби і практичні дії) в бік збільшення питомої ваги практичної діяльності учнів.
6. Відмова від стандартної чотиричастинної побудови уроку з постійним місцем і порядком чергувань структурних елементів й введення динамічно-стереотипної структури уроку.
7. Застосування спеціальних допоміжних засобів стимулювання учнів до активної діяльності на уроці: 1) уповільнення процесу навчання; 2) опора на більш розвинуті пізнавальні функції і, шляхом дальшого удосконалення їх, – поліпшення недостатньо розвинутих функцій; 3) застосування прийому спільної одночасної праці вчителя з учнем; 4) при постановці запитань і дачі завдань забезпечувати такі умови, щоб учень міг зробити якнайменше помилок і відчував якнайменше невдач; 5) учня слід весь час стимулювати, заохочувати до праці, не треба картати його за допущені недоліки; навпаки, більша користь буває тоді, коли весь час підкреслюються успіхи дитини, якщо вона дійсно докладала зусилля до опанування знань; 6) уникати одноманітної, надмірно голосної мови вчителя
1. Проведення роботи по підготовці учнів до сприймання навчального матеріалу на уроці.
2. Скорочення тривалості уроку в І класах.
3. Урізноманітнення методів і методичних прийомів на уроці.
4. Забезпечення поступового переходу в міру розвитку пізнавальних сил і навчальних навичок учнів від максимально розчленованого в І-II класах до все більш згорнутого, цілісного викладу навчального матеріалу в І-ІV класах і, в зв’язку з цим, – поступового збільшення в часі тривалості навчальної діяльності окремих учнів (слухання, виконання вправ – читання, письмо тощо).
5. Забезпечення раціонального поєднання між собою основних засобів навчання (слово, наочні засоби і практичні дії) в бік збільшення питомої ваги практичної діяльності учнів.
6. Відмова від стандартної чотиричастинної побудови уроку з постійним місцем і порядком чергувань структурних елементів й введення динамічно-стереотипної структури уроку.
7. Застосування спеціальних допоміжних засобів стимулювання учнів до активної діяльності на уроці: 1) уповільнення процесу навчання; 2) опора на більш розвинуті пізнавальні функції і, шляхом дальшого удосконалення їх, – поліпшення недостатньо розвинутих функцій; 3) застосування прийому спільної одночасної праці вчителя з учнем; 4) при постановці запитань і дачі завдань забезпечувати такі умови, щоб учень міг зробити якнайменше помилок і відчував якнайменше невдач; 5) учня слід весь час стимулювати, заохочувати до праці, не треба картати його за допущені недоліки; навпаки, більша користь буває тоді, коли весь час підкреслюються успіхи дитини, якщо вона дійсно докладала зусилля до опанування знань; 6) уникати одноманітної, надмірно голосної мови вчителя