ТНПУ, Тернопіль/Україна, 2011. — 17 с.
Вступ.
Поняття дикція. Її значення у співі.
3алежність звукоутворення від артикуляції голосних i вимови приголосних.
Голосні у співі.
Приголосні у співі.
Вплив на дикцію засобів хорової виразностi.
Вимова дзвінких приголосних.
Асиміляція за глухістю.
Робота над чіткістю дикції.
Висновки.
Список використаної літератури. Дикція (лат. dactio – вимова) – чітка і правильна вимова звуків мови, що досягається шляхом правильної артикуляції голосних і приголосних.
Дикція є дуже важливою ланкою у вокально-хоровій роботі. При нечіткій і невиразній дикції хористів, слухачі не зрозуміють змісту твору. Через літературний зміст залежить і характер музики, тому дикція є дуже важливим засобом донесення змісту твору.
Мета моєї роботи проаналізувати типи і характерні риси вимови голосних і приголосних у співі. Охарактеризувати види роботи над дикцією, їх особливості.
Поняття дикція. Її значення у співі.
3алежність звукоутворення від артикуляції голосних i вимови приголосних.
Голосні у співі.
Приголосні у співі.
Вплив на дикцію засобів хорової виразностi.
Вимова дзвінких приголосних.
Асиміляція за глухістю.
Робота над чіткістю дикції.
Висновки.
Список використаної літератури. Дикція (лат. dactio – вимова) – чітка і правильна вимова звуків мови, що досягається шляхом правильної артикуляції голосних і приголосних.
Дикція є дуже важливою ланкою у вокально-хоровій роботі. При нечіткій і невиразній дикції хористів, слухачі не зрозуміють змісту твору. Через літературний зміст залежить і характер музики, тому дикція є дуже важливим засобом донесення змісту твору.
Мета моєї роботи проаналізувати типи і характерні риси вимови голосних і приголосних у співі. Охарактеризувати види роботи над дикцією, їх особливості.