Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

411

Розділ 37. Міжнародна торгівля

В нинішніх умовах світової торгівлі існують кілька методів ціноутворення. Пере-

дусім, це затратне ціноутворення, коли ціни визначаються на ґрунті всіх видів витрат:

основних, обігових і експортно-зумовлених. Інший метод — «двоїсте» ціноутворен-

ня, що ґрунтується на цінах граничних витрат і внаслідок цього експортні ціни нижчі

внутрішніх. Цей метод полягає у врахуванні всіх прямих витрат на виробництво і

реалізацію експортного продукту. У таку ціну не входять всі сукупні витрати. Слід

зазначити, що в багатьох країнах і особливо в країнах Західної Європи експортні ціни

нижчі за внутрішні, національні. Крім методики обчислення витрат, це пояснюється

ще й тим, що на внутрішні продукти податки вищі, ніж на ті, що йдуть на експорт. По-

даток на додану вартість звичайно повертається експортерам товарів.

Існує також ринково-диференційне ціноутворення. Головне для цього методу —

зібрати найновішу інформацію про зовнішні ринки і діяти відповідно до неї.

Установлюючи ціну на свої товари, експортер прагне по можливості включати в

неї витрати, пов’язані безпосередньо з експортом. У сукупності ці прямі і приховані

витрати підвищать ціну порівняно з ціною на цей же товар, який продається на вну-

трішньому ринку.

До зростання витрат призведе вже те, що продаж на зовнішньому ринку вимагає

модифікації і адаптації експортного продукту, утримання відповідного апарату, до-

слідження зарубіжного ринку, страхування і транспортування продукції. Окремих

витрат вимагає і сам факт входження на зарубіжний ринок. Внаслідок цього до внут-

рішньої ціни додається величина вартості зазначених витрат, отже ціна зростає Цей

процес називається ескалацією ціни.

Процес формування експортної ціни визначається тими ж завданнями і факто-

рами, що і процес ціноутворення на внутрішньому ринку. Передусім ціна має забез-

печити початок входження на новий ринок, своєчасно мінятися відповідно до змін в

умовах конкуренції та в загальному попиті на товари.

Важливим кроком у ціноутворенні є встановлення ціни при першому входженні

на ринок (початкова ціна). Цей тип ціни може розв’язувати лише відособлені, част-

кові завдання. Їх можна визначити як «скімінг», що означає «зняття вершків», вста-

новлення високої ціни на новий удосконалений продукт. При цьому потрібна точна

ринкова орієнтація і швидка реакція на конкурентні умови ринку. Експортер роз-

раховує мати найбільший зиск за короткий період часу. З наповненням ринку дедалі

більшою кількістю товарів, збільшенням їх обсягу знижується ціна, а отже, і можли-

вість «скімінгу».

Інший тип початкової ціни ґрунтується на встановленні її з урахуванням того, що

на даному ринку вже є товари, які пропонуються експортером. За цих обставин кін-

цева ціна встановлюється умовами конкуренції на ринку. Для її встановлення вирі-

шальними є витрати на виробництво і його життєвий цикл. Експортер точно повинен

знати той об’єм продажу, який спроможний забезпечити достатній інвестиційний до-

ход. Після цього він встановлює ціну, враховуючи витрати виробництва і маркетинг.

Ще один тип ціни — це ціна проникнення. Вона вимагає масового споживання і

покупця, чутливого до рівня цін. Якщо обстеження або інші заходи покажуть, що є

можливість для збільшення обсягу продажу, а відповідно і до зниження виробничих

витрат і вартості маркетингу, то можна встановити ціну проникнення. Її характерис-

тикою є насамперед низький рівень. Однак низька доходність одиниці товару буде

компенсована достатньою сукупною виручкою, прибутковістю.

412

Частина V. Міжнародна економіка

Серед великого розмаїття сучасних стратегій і методів цінової політики фірм на

зовнішньому ринку можна виділити і такі:

— встановлення цін на товари з погляду захисту позицій. Цей метод застосо-

вується тоді, коли фірма контролює певний сегмент ринку і основні зусилля

спрямовує на поліпшення споживчих властивостей вже існуючих товарів, і за

рахунок цього підвищує їх ціну. У споживача при відповідній рекламі накидка

на ціну викликає позитивну реакцію, бо береться до уваги той факт, що вища

якість.

— встановлення цін на товари із врахуванням проходження по сегментах ринку.

Спочатку встановлюються великі ціни для покупців — новаторів, а потім зни-

жують ціни і завойовують широке коло покупців.

— встановлення цін на товар із врахуванням задовільного покриття затрат. При-

буток при цьому складає 15–20%.

— встановлення цін на товар із врахуванням стимулювання комплексного про-

дажу. Цей метод називають політикою «збиткового лідера». Відбувається про-

даж не одиничних товарів, а комплексів. Низька ціна одного товару покрива-

ється великою кількістю інших товарів, які продаються за вищою ціною.

— встановлення цін на основі закритих торгів — розрахунок ціни з огляду на очі-

кувані цінові пропозиції конкурентів.

— встановлення зональних цін — за географічним принципом.

§ 3. Регулювання міжнародної торгівлі

Для регулювання МЕВ держава користується цілою системою економічних ін-

струментів. Відповідно до способу дії інструменти можна розділити на такі, що без-

посередньо впливають на об’єкт регулювання (інструменти прямої дії) та інструмен-

ти опосередкованої (непрямої) дії.

До інструментів прямої дії відносяться:

— державні витрати (на створення нового виду послуг або якогось фізичного

об’єкту);

— безпосередній контроль за економічними процесами (регулювання кількісних

обсягів імпорту та експорту, встановлення максимально можливих рівнів цін

чи валютних курсів);

— різного роду законодавчі постанови (напр. декрети про націоналізацію чи при-

ватизацію певних підприємств.

Характерною рисою більшості інструментів непрямої дії є те, що вони впливають

на вартісні пропорції господарства. Так, з допомогою податків можна знизити рівень

споживання певних товарів чи послуг, а підвищення процентної ставки стимулює

заощадження. Девальвація національної валюти створює сприятливі умови для екс-

портерів.

Важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічних зв’язків є митні та-

рифи. Тарифами або митними зборами називаються податки, які встановлюються на

імпортні товари з метою підвищення їх ціни на ринку країни-імпортера.

Загалом мотиви, якими керуються держави при застосуванні тарифів, можна

умовно розділити на три основні групи.

413

Розділ 37. Міжнародна торгівля

До першої групи належать міркування економічного характеру. Класичним при-

кладом таких міркувань є аргументація на користь захисту молодих, недостатньо

розвинутих галузей чи видів виробництва. Цей аргумент вперше з’явився у Велико-

британії, а потім розвинувся в Німеччині.

Другу групу мотивів складають міркування неекономічного характеру, до яких

відносяться аргументи на користь активного втручання держави в економіку взагалі.

Саме такі мотиви лежать в основі тарифного захисту галузей економіки, які мають

стратегічний характер.

Окремі дослідники, крім зазначених двох груп виділяють і такі міркування, які

можна умовно назвати економічно немотивованими.

Головна мета митних тарифів — це захист національного ринку. Їх використання

має сім основних економічних наслідків (ефектів), які потрібно враховувати при ви-

робленні та реалізації зовнішньоекономічної політики.

Виробничій ефект. Очевидно, що за інших рівних умов виробництво товару,

який знаходиться під захистом митних тарифів, зростає., оскільки аналогічні імпорт-

ні товари дорожчі і не можуть задовольняти існуючий попит.

Споживчий ефект. За інших рівних умов споживання товару, який обкладається

митом, знижується.

Бюджетний ефект. Митні тарифи є джерелом бюджетних надходжень, значення

яких надзвичайно велике, особливо для країн, що розвиваються. Але тут є певні об-

меження: чим вищий тариф, тим менший обсяг імпорту і відповідно бюджетні над-

ходження.

Ефект перерозподілу прибутків. Він полягає у тому, що національні виробники

в умовах відсутності або обмеженого характеру конкуренції з боку іноземних фірм

можуть підвищувати ціни на свій товар і отримувати вищі прибутки.

Конкурентний ефект. Цей наслідок застосування тарифів забезпечує ефектив-

ну діяльність обмеженої кількості національних виробників. Разом з тим вилучення

з економічного змагання іноземних фірм може призвести до втрати національними

виробниками стимулів до підвищення ефективності виробництва та зниження цін.

Вплив на платіжний баланс. Митні тарифи, як уже зазначалося, призводять до

скорочення споживання імпортних товарів. Це означає, що зменшуються витрати за

кордоном, а більша частина прибутків реалізується вдома. Такий процес за інших

рівних умов сприяє поліпшенню платіжного балансу.

Вплив на умови торгівлі. Очевидно, що застосування митних тарифів змушує

іноземні фірми знижувати ціну товарів, які ввозяться до даної країни. А це, у свою

чергу, веде до зміни співвідношення між експортними та імпортними цінами.

Закон України «Про єдиний митний тариф» базується на міжнародно визнаних

нормах, передусім рекомендаціях і рішеннях СОТ, і спрямовується на максималь-

ну відповідність загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам

митної справи. Він являє собою систематизований перелік ставок мит, які встанов-

люються на товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або

вивозяться за межі цієї території.

Закон визначає такі головні види мита:

— адвалерні, що розраховуються в процентах до тарифної вартості товарів;

— специфічні, які обчислюються в установленому грошовому розмірі на одини-

цю товарів, на які сплачується мито;

414

Частина V. Міжнародна економіка

— комбіновані, що об’єднують обидва вищезгадані види мита.

Законом запроваджується порядок обчислення ввізного, вивізного та сезонного

мита. Визначається також сфера застосування особливих видів мита: спеціальних,

антидемпінгових і компенсаційних. Спеціальні статті закону регулюють порядок об-

числення і сплати мита, тарифні пільги і преференції.

Важливо розрізняти ввізне і вивізне мито. Перше нараховується на товари при

ввезенні на митну територію України. Друге нараховується на товари при вивезенні

за межі митної території України.

На окремі товари може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не

більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Спеціальне мито застосовується:

— як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію у таких кількос-

тях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизня-

ним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів.

— як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які по-

рушують загальнодержавні інтереси діяльності України.

Антидемпінгове мито застосовується в разі ввезення на митну територію това-

рів за ціною, значно нижчою за конкурентну ціну в країні експорту на момент цього

експорту, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам. Цей вид мита

застосовується також в разі вивезення за межі митної території України товарів за

ціною, значно нижчою за ціни інших експортерів.

Компенсаційне мито застосовується в разі ввезення на митну територію товарів,

виробництво яких прямо чи побічно субсидувалося.

Поряд із митом у зовнішній торгівлі з метою боротьби за ринки використовують-

ся також і кількісні обмеження. Основні форми кількісних обмежень — це квотуван-

ня (контингентування) та ліцензійний порядок імпорту.

Контингентування — це обмеження державною владою ввозу товарів певною

кількістю чи сумою на встановлений період часу. Контингенти можуть встановлюва-

тися шляхом укладання двосторонніх угод. У такому разі контингенти дійсні тільки

для країн, що підписали цю угоду. В іншому разі уряд країни встановлює загальний

(глобальний) контингент, який можуть використовувати всі країни.

Слід розрізняти тарифні контингенти, котрі дозволяють ввозити певну кількість

товарів за зниженим митом або безмитно. Товар, який ввозиться понад тарифний

контингент, обкладається звичайним митом, встановленим у митному тарифі.

Введення імпортних квот переслідує дві основні цілі: захист національних вироб-

ників від іноземної конкуренції та зменшення імпорту з метою поліпшення торгового

балансу.

Результати застосування імпортних квот подібні до ефекту від митних тарифів,

хоча між ними, як відзначають економісти, зберігаються певні відмінності.

По-перше, імпортні квоти по-іншому впливають на державні доходи. Якщо імпорт-

ні ліцензії розподіляються безкоштовно, то в цьому випадку безпосередньо виграє ім-

портер. Якщо ж ліцензії на імпорт продаються, то держава отримує у вигляді доходу

частину різниці між ціною товару на світовому ринку та ціною на національному ринку.

По-друге, якщо захист національного виробництва здійснюється за допомогою

митних тарифів, то надмірне підвищення цін національних виробників на свої товари

призведе до того, що споживачі почнуть купувати імпортні вироби і спроба обмежен-

415

Розділ 37. Міжнародна торгівля

ня іноземної конкуренції зазнає невдачі. У випадку використання імпортних квот об-

межується загальна кількість товару на ринку і відповідно створюються передумови

значного підвищення цін.

По-третє, застосування імпортних квот веде до появи всіляких адміністративних

ускладнень, пов’язаних з їх розподілом.

Крім імпортних тарифів і квот, у національному регулюванні зовнішньоеконо-

мічних зв’язків важливу роль відіграють податки на експорт, добровільні експортні

обмеження, експортні субсидії.

Добровільні експортні обмеження застосовуються, як правило, в результаті не-

формальних домовленостей між заінтересованими сторонами і не мають справді до-

бровільного характеру, оскільки приймаються країною-експортером під загрозою

застосування певних санкцій. Такі обмеження застосовуються США та деякими кра-

їнами ЄС проти японського експорту автомобілів, експорту електронних виробів з

деяких країн Азії тощо.

Експортна субсидія — це певна грошова винагорода, яка виплачується експорте-

ру. Такі субсидії використовуються для заохочення розвитку експортних виробництв

і сприяють переорієнтації діяльності національних фірм з внутрішнього на зовнішній

ринок. З метою протидії країна-імпортер може застосовувати так звані компенсацій-

ні податки, тобто податки на імпорт, спрямовані на зниження конкурентної переваги,

отриманої іноземною фірмою завдяки експортній субсидії.

Важливим інструментом регулювання зовнішньої торгівлі є різні стандарти та

технічні норми. Деякі з них мають чітко виражений протекціоністський характер,

інші, хоча і не належать до інструментів захисту національного ринку, але на практи-

ці діють як протекціоністські бар’єри.

Істотну роль відіграють також державні закупки певних товарів.

§ 4. Україна на світовому ринку товарів і послуг

Найбільш прийнятною для України є експортно орієнтована модель економіч-

ного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового

чинника економічного зростання. Аналіз зовнішньої торгівлі України вказує на те,

що вона стає дедалі більш відкритою для зарубіжних партнерів. Частка України у

світовому ВВП складає 0,07%, а світового експорту — 0,3%. Досить характерним є те,

що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх еко-

номічних зв’язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери у системі жит-

тєзабезпечення держави. До факторів, які детермінують тісну взаємодію української

економіки і світового ринку, варто зарахувати такі:

а) досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці;

б) ресурсна обмеженість (особливо паливно-енергетичні ресурси);

в) традиційні господарські зв’язки з країнами СНД і насамперед з Росією;

г) зростаюча необхідність створення наукоємної конкурентної продукції;

д) залучення інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн сві-

ту та ін.

За 2007 р. експорт товарів склав 49248,1 млн дол. США, імпорт — 60669,9 млн

дол. США. Порівняно з відповідним періодом 2006 р. експорт збільшився на 28,4%,

416

Частина V. Міжнародна економіка

імпорт — на 34,7%. Від’ємне сальдо становило — 11421,8 млн. дол. (за 2006 р. —

6670,6 млн дол.).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,81 (за 2006 рік —

0,85).

Зовнішньоторговельні операції прово дились з партнерами із 204 країн світу.

Обсяги експортних поставок до країн СНД становили 37,8% від загального об-

сягу експорту, Європи — 30% (у т.ч. до країн Європейського Союзу — 28,3%), Азії —

21%, Африки — 5,7%, Америки — 5,5%.

Найбільші обсяги експортних поставок за 2007р. здійснювались до Російської

Федерації — 25,7% від загального обсягу експорту України, Туреччини — 7,4%, Іта-

лії — 5,4%, Німеччини та Польщі — по 3,3%, Білорусі — 3,2% та Казахстану — 2,9%.

У загальному обсязі експорту товарів за 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшилась

частка механічних машин — з 5,3% до 5,6%, електричних машин — з 3,3% до 4,5%,

залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання — з 2,8% до 3,7%,

жирів та олій тваринного або рослинного походження — з 2,5% до 3,5%, наземних

транспортних засобів — з 1,5% до 2%. Натомість зменшилась частка виробів з чорних

металів — з 6,2% до 5,9%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки —

з 6,7% до 5,3%, продуктів неорганічної хімії — з 2,8% до 2,3%, руд, шлаків та золи — з

2,4% до 2,2%, зернових культур — з 3,5% до 1,6%.

Імпорт з країн СНД становив 42,2% від загального його обсягу, Європи — 38% (у

т.ч. з країн Європейського Союзу — 36,6%), Азії — 14,7%, Америки — 3,7%, Африки —

1,1%, Австралії і Океанії — 0,2%.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації — 27,8%,

Німеччини — 9,6%, Туркменістану — 7%, Китаю — 5,5%, Польщі — 4,8%, Італії — 2,9%,

Казахстану — 2,6%.

На відміну від негативного торговельного сальдо товарами, Україна має пере-

вагу в експорті послуг, де домінуючі позиції посідають транспортні послуги. Укра-

їні, як транзитній державі, необхідно приділяти більшу увагу. крім трубопровідно-

го транспорту, розвитку інших видів транспортних послуг. Завдяки технологічним

можливостям та потенціалу у галузях літако- і суднобудування, Україна має добрі

перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов’язаних з ремонтом і

обслуговуванням.

Україна також має значний науково-технічний потенціал та напрацювання у бага-

тьох наукоємних галузях. Розвиток секторів комп’ютерних, науково-дослідницьких

та пов’язаних з ними послуг сприятиме стимулюванню технологічного прориву у різ-

них секторах економіки, розширенню використання інформаційних технологій.

417

Розділ 37. Міжнародна торгівля

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Назвіть показники міжнародної торгівлі.

2. Яка структура сучасної міжнародної торгівлі?

3. Назвіть сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі.

4. Які існують форми державного регулювання міжнародної торгівлі?

5. Дайте визначення мита та назвіть його класифікацію.

6. Які методи ціноутворення на світовому ринку ви знаєте?

7. Які методи кількісних обмежень вам відомі?

8. Які приховані методи торгової політики ви знаєте і в чому їх економічний

зміст?

9. За яких умов застосовують антидемпінгове мито?

10. Назвіть основних торгівельних партнерів України.

Контрольні тести

1. Частка міжнародної торгівлі у світовому ВВП:

а) падає;

б) зростає;

в) залишається незмінною;

г) корелюється з темпами зростання ВВП.

2. Найбільшим експортером товарів і послуг є:

а) США;

б) Німеччина;

в) Японія;

г) Китай.

3. Найбільшим імпортером сировини в світі є:

а) США;

б) Німеччина;

в) Японія;

г) Великобританія.

4. Ескалація експортної ціни — це:

а) зниження ціни на світовому ринку в порівнянні з цінами на ринку країни-

експортера;

б) підвищення ціни на світовому ринку в порівнянні з цінами на ринку країни-

імпортера;

в) зниження ціни на світовому ринку в порівнянні з цінами на ринку країни-

імпортера;

г) підвищення ціни на світовому ринку в порівнянні з цінами на ринку країни-

експортера.

5. Скімінг– це:

а) підвищення ціни на ринку країни-імпортера;

418

Частина V. Міжнародна економіка

б) зниження ціни на ринку країни-імпортера;

в) зниження ціни на окремі види товарів на світовому ринку;

г) встановлення високої ціни на світовому ринку на продукцію, яка не має ана-

логів.

6. Зовнішньоторговельний оборот країни, це:

а) різниця між експортом та імпортом;

б) сума експорту та імпорту;

в) лише експорт;

г) лише імпорт.

7. Політика протекціонізму, це політика:

а) невтручання держави у зовнішню торгівлю;

б) підтримки національного виробника;

в) підтримки іноземного інвестора;

г) правильна відповідь відсутня.

8. У структурі світової торгівлі найбільша частка належить:

а) машинам і устаткуванню;

б) нафті і газу;

в) побутовим товарам;

г) харчовим продуктам.

9. У структурі українського експорту найбільша частка припадає на:

а) машини і устаткування;

б) продукцію металургії;

в) сільськогосподарську продукцію;

г) хімічні товари.

10. У структурі українського імпорту найбільша частка припадає на:

а) машини і устаткування;

б) паливо;

в) хімічну продукцію;

г) продукти харчування.

11. Найбільшим торговельним партнером України є:

а) Польща;

б) США;

в) Німеччина;

г) Росія.

12. Основні напрямки руху товарів і послуг у сучасному світі:

а) з розвинутих країн у країни, що розвиваються;

б) з розвинутих країн у країни з перехідною економікою;

в) з розвинутих країн у розвинуті країни;

г) з країн, що розвиваються, у країни, що розвиваються.

13. Квоти належать до:

а) прихованих обмежень;

б) фінансових обмежень;

419

Розділ 37. Міжнародна торгівля

в) кількісних обмежень;

г) правових обмежень.

14. Добровільні експортні обмеження, це:

а) небажання країни розширяти свій експорт;

б) обмеження щодо експорту світової організації торгівлі;

в) заборона ввезення певного товару на територію країни;

г) вимушене обмеження експорту на вимогу торговельних партнерів.

15. Ембарго — це:

а) добровільне експортне обмеженні;

б) тимчасова заборона на ввезення товарів;

з) підвищення ціни на світовому ринку;

г) правильна відповідь відсутня.

16. СОТ виникла в:

а) 1990 р.;

б) 1993 р.;

в) 1995 р.;

г) 2000 р.

17. Компенсаційне мито застосовується:

а) у разі ввезення товарів, що прямо чи побічно субсидувались;

б) для компенсації додаткових затрат на транспортування;

в) для компенсації затрат на рекламу;

г) правильна відповідь відсутня.

18. Демпінг — це:

а) встановлення цін на світовому ринку нижче цін країни-експортера;

б) встановлення цін на світовому ринку вище цін країни-імпортера;

в) встановлення цін на світовому ринку вище цін країни-експортера;

г) встановлення цін на світовому ринку нижче цін країни-імпортера.

19. Адвалорне мито обчислюється:

а) у відсотках до вартості товару;

б) у встановленому грошовому виразі на одиницю товару;

в) поєднує обидва вищесказані методи;

г) правильна відповідь відсутня.

20. Специфічне мито обчислюється:

а) у відсотках до вартості товару;

б) у встановленому грошовому виразі на одиницю товару;

в) поєднує обидва вищесказані методи;

г) правильна відповідь відсутня.

420

Частина V. Міжнародна економіка

РОЗДІЛ 38.

МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

§ 1. Суть, причини та наслідки руху капіталу

Вивіз капіталу — експорт вартості в грошовій чи товарній формі фірмами і дер-

жавами в інші країни з метою одержання більшого прибутку, для зміцнення еконо-

мічних і політичних позицій в боротьбі за світові ринки, за утвердження конкурен-

тоспроможності.

Вивіз капіталу — це не просто його переміщення з країни в країну, а ціла сукуп-

ність міжнародних економічних відносин, тісно пов’язаних з внутрігосподарськими

національними відносинами. Ці відносини необхідно розмежувати, виділивши:

1) відносини, що пов’язані з вивозом капіталу в країни, що розвиваються;

2) відносини стосовно міграції капіталу з однієї розвинутої країни в іншу.

В першому випадку вивіз капіталу виступає як засіб прямого економічного пану-

вання, встановлення відносин залежності слаборозвинутих країн. В другому випадку

вивіз капіталу є головним чином знаряддям конкуренції, міжнародної боротьби фі-

нансових капіталів.

До основних причин вивозу капіталу можна віднести такі:

1. Відносно надлишковий капітал в даній країні, який шукає більш вигідного

вкладення коштів.

2. Більша ємність ринків збуту продукції

3. Можливість одержання вигоди і пільг в процесі реалізації продукції. Досить

широкий діапазон митних зборів, різні курси валюти, різноманітні транспортні вит-

рати — все це відображається на витратах руху і вкладення капіталу.

4. Бажання окремих фірм і корпорацій використати менш жорстке законодавство

щодо охорони навколишнього середовища.

5. Наявність в країнах, куди експортується капітал, більш дешевої сировини і ро-

бочої сили. Так, наприклад, німецький робітник в обробній промисловості «коштує»

в 4 рази більше тайванського, в 9 раз більше бразильського і 50 разів більше україн-

ського.

6. Бажання менш розвинутих країн використати науковий потенціал і управлін-

ський досвід розвинутих країн.

7. Стабільна політична ситуація і в цілому сприятливий інвестиційний клімат в

приймаючій країні, пільговий інвестиційний режим в спеціальних вільних економіч-

них зонах.

8. Несприятлива соціально-політична і економічна ситуація в якій-небудь країні,

різке погіршення фінансової кон’юнктури та ін. Вивіз капіталу в такому випадку при-

ймає характер відтоку, втечі.

Для країн, що експортують капітал, наслідки вивозу мають позитивне значення,

оскільки вирішуються такі питання, як проблема надлишкового капіталу, в певній

мірі зменшується гострота економічних криз, зміцнюються позиції фінансового капі-

талу. Але разом з тим вивіз капіталу має і ряд негативних наслідків:

1. Поглиблюється структурна криза економіки розвинутих країн, із-за відсутнос-

ті коштів ряд галузей приходить в занепад.