Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

161

лих зазвичай говорить неправду, що “зараз кожен живе для себе,

намагається якось викрутитися, обдурити іншого”

Типовий стан агресивності підлітка характеризується гострим, ча-

сто афективним переживанням гніву, імпульсивною безладною ак-

тивністю, бажанням на комусь чи навіть на чомусь “зірвати зло”. Аг-

ресивні дії неповнолітніх виступають як:

1) засіб досягнення якої-небудь значущої для цього підлітка мети;

2) спосіб психічної розрядки, заміщення, задоволення блокованої

потреби і забороненої діяльності;

3) спосіб задоволення в самореалізації і самоутвердженні.

Агресивність в особистісних характеристиках неповнолітніх фор-

мується в основному як форма протесту проти нерозуміння дорослих,

через незадоволеність своїм станом у суспільстві. Водночас на розви-

ток агресивності підлітків впливають і окремі природні особливості

(наприклад, збуджуваність і сила емоцій), а також найближче оточен-

ня. Суттєво те, що агресивність неповнолітніх виявляється не лише в

деструктивних формах поведінки (бійки, сварки, злі жарти і т. п.), а й

в злочинах — бандитизм, убивство, зґвалтування і т. д.

Справжній маніяк-душогуб в особі 12-річного підлітка був затрима-

ний 22 грудня 2000 р. в Підмосков’ї. Довгий час Олександр Тимошин, який

вважався важкою дитиною, тероризував своїх ровесників, знахабнів від

безкарності, по-звірячому вбив 13-річну дівчинку. Але цій трагедії мож-

на було запобігти. Адже ще 25 листопада батьки іншої дівчинки подали

заяву в міліцію про спробу зґвалтування, яку вчинив малолітній “відмо-

розок”. Напавши на однокласницю, намагався зґвалтувати її, а коли дів-

чинка вчинила опір, навіть полоснув її ножем по шиї, до крові порізав шкі-

ру. А через три тижні він мало не задушив у порожньому класі першо-

класницю, котра врятувалася лише завдяки батькам, які в той момент

заглянули в кімнату. Але, не бажаючи тягатися з “малолітками”, не-

передбачувані працівники районного УВС чомусь не вжили ніяких про-

філактичних заходів щодо нейтралізації небезпечного для суспільства

підлітка. В результаті у селі сталася трагедія. Підстерігши в безлюд-

ному місці восьмикласницю Л., яка поверталася додому разом з п’яти-

річною племінницею Настею, Тимошин накинувся на школярку. Настя

побігла по допомогу, але коли батьки прибігли, усе вже було скінчено.

Семенюк Л. М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков

и условия его коррекции: Учеб. пособие. — М.: Флинта, 1998. — С. 37.

162

Отримавши більше десятка ножових поранень у спину, шию, живіт,

Л. померла до приїзду “швидкої допомоги”

Безумовно, не всі правопорушення неповнолітніх настільки злісні

та трагічні. Багато правопорушень молодших школярів і підлітків

скоюються на ґрунті бешкетництва, неправильно зрозумілої роман-

тики (наприклад, крадіжка яблук чи груш у чужому саду). Але вод-

ночас треба мати на увазі, що більше 50 % злочинців-рецидивістів

свій перший злочин скоїли у підлітковому віці.

У середовищі неповнолітніх останнім часом поширюються нові

види злочинів, які раніше були притаманні лише дорослим. Це тор-

гівля наркотиками, розбійні напади на підприємців, комп’ютерні зло-

чини, рекет у своєму середовищі та ін.

Нетовариськість підлітка і конфліктні ситуації, в які він потрап-

ляє, дуже часто є наслідками його неправильної самооцінки. При

цьому перешкодою для нормального розвитку особистості підлітків

із завищеною самооцінкою є занижена критичність до себе, до своїх

дій і вчинків, а із заниженою — підвищена самокритичність.

Відомо, що в людському житті найскладнішим перехідним ета-

пом є саме підлітковий вік, коли людина відзначається підвищеною

вразливістю до всього того, що робить її дорослою. У цьому віці

відбувається формування і розвиток моральних уявлень, понять і

переконань, засвоєння моральних норм, цінностей, суспільних ви-

мог до поведінки, в тому числі і правових норм. У віці 11–15 років

закладаються самосвідомість, самооцінка, які є важливими факто-

рами в процесі особистісного самовизначення і саморегулювання.

І будь-які несприятливі соціально-економічні умови, в яких зна-

ходиться підліток, можуть привнести негатив у його моральну по-

зицію, життєві цінності (важко втриматися, щоб не навести прик-

лад негативного впливу на розвиток психіки дітей пияцтва їхніх

батьків).

Для цього віку характерні поведінкові стереотипи, серед яких най-

поширенішими є такі

• реакція опозиції, яка викликається завищеними вимогами до

навчання, поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою

Див.: Малолетний маньяк // Мир новостей. — 2000. — 29 дек. — № 1 (367)

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. —

С. 315–316.

163

до його інтересів дорослих. Така реакція проявляється у втечах

із дому, в браваді сп’янілого стану, а часом і в антисоціальних

діях;

• реакція імітації за своєю суттю є наслідування певної особи. На

жаль, зразком для деяких підлітків може стати й антисоціаль-

ний герой;

• реакція компенсації пов’язана з відшкодуванням невдач в одній

сфері успіхом в іншій (неуспіхи в навчанні багато підлітків ком-

пенсують успіхами в бійках);

• реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка звіль-

нитися від надокучливої опіки батьків і вчителів (крайня фо-

рма — заперечення загальноприйнятих цінностей і норм за-

кону);

• реакція групування пов’язана з об’єднанням ровесників у гру-

пи, які відзначаються однорідною спрямованістю, боротьбою

за панування на своїй території;

• реакція захоплення проявляється в найрізноманітніших формах

(стиль в одязі, азартні ігри, рокери та ін.).

Становлення підлітка багато в чому визначається тим, які соці-

альні зразки він обирає, з якими стереотипами поведінки стикається,

які норми і цінності “вбирає” в себе, перебуваючи в сім’ї, на вулиці, у

школі, коледжі тощо.

Установлено, що межі підліткового періоду приблизно збігають-

ся з навчанням дітей у 5–8 класах загальноосвітньої школи і охоплю-

ють вік від 11–12 до 14–15 років (фактичний вступ у підлітковий вік

може відбуватися на рік раніше або пізніше).

Особливий стан підліткового періоду зумовлений складністю і ва-

жливістю процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці. Перехід

від дитинства до дорослості — основний зміст і специфічна відмін-

ність фізичного, розумового, морального і соціального розвитку під-

літка.

Найхарактерніше в особистості підлітка те, що в нього виникає

уявлення про себе уже не як про дитину, він починає відчувати себе

дорослим, прагне бути ним

. Почуття дорослості з’являється в ре-

зультаті усвідомлення і оцінки зрушень у фізичному розвитку і ста-

тевому дозріванні, а також у результаті спілкування і спільної робо-

Эльконин Д. Б. Психическое развитие в детском возрасте. — М.; Воронеж: НПО

“МОДЭК”, 1995. — С. 66–86.

164

ти з дорослими, в ході яких “спрацьовує” феномен наслідування зов-

нішнім ознакам дорослості (куріння, особливий лексикон, гра в кар-

ти та ін.). Специфічна соціальна активність підлітка полягає у вели-

кій чутливості до засвоєння норм і цінностей, способів поведінки, які

існують у світі дорослих та їхніх стосунках.

Дослідження показують, що особливості проявів і проходження

підліткового періоду визначаються конкретними соціальними обста-

винами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у сві-

ті дорослих людей і найближчим оточенням (референтні групи, сім’я

та ін.). найважливішою умовою формування особистості “важкого”

підлітка є негативне ставлення в сім’ї, алкоголізм батьків чи родичів,

їхня аморальна поведінка і т. п. (слід зазначити, що іноді викривлену

моральну атмосферу навколо підлітка створюють і люблячі батьки,

які надмірно плекають своє чадо).

Основні психологічні особливості підліткового віку — підвищена

конформність, навіюваність, групова залежність, демонстративна не-

залежність від старших, бравада, недостатній соціальний контроль

власної поведінки, завищене наслідування кумирам та ін. Особистість

“важкого підлітка” характеризується низьким рівнем соціалізації і ві-

дображає прогалини в його вихованні в сім’ї, школі, які (ці прогали-

ни) заповнює особливе “виховне середовище” — вулиця, двір, ву-

личні групи з негативною спрямованістю. Обмеженість життєвого

досвіду, знань, конфліктність у стосунках із дорослими, потреба в са-

моствердженні, чутливе реагування на думку ровесників визначають

особливості психіки неповнолітніх.

Спілкування зі своїми ровесниками — провідний тип діяльності в

цьому віці. Саме у спілкуванні засвоюються норми соціальної пове-

дінки, встановлюються відповідні стосунки, розвивається почуття

симпатії чи антипатії. Якщо потреба у спілкуванні реалізується не в

сприятливих умовах, а у неформальних підліткових групах і вулич-

них компаніях, котрі як цінність сповідують випивку, наркотики, ху-

ліганство і т. п., то таке спілкування може стати для підлітка небезпе-

чним криміногенним фактором.

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що для неповнолітніх ха-

рактерне скоєння злочинів у складі групи. Це пояснюється кількома

причинами:

а) беручи участь у групових діях, підлітки сміливішають і нахаб-

нішають (група з аморальними і протиправними позиціями пе-

ретворюється на “стадо”);

165

б) скоюючи правопорушення, члени групи всіляко “облагороджу-

ють” їх мотиви, викривлено оцінюють поведінку потерпілого;

в) у групі відбуваються схвалення скоєних дій та ігнорування вла-

сної відповідальності за протиправну поведінку;

г) в емоційній сфері підлітків, які скоїли злочин у групі, послаб-

люється почуття сорому, чутливість до страждань інших людей

(з великої кількості опитаних неповнолітніх правопорушників

40 % ні перед ким не відчували почуття сорому, а решта 60 %

відчували лише у зв’язку з покаранням, а не у зв’язку з амора-

льністю скоєного антисоціального діяння

Зазвичай, кримінальну спрямованість групі надають раніше суди-

мі дорослі або люди юнацького віку, які зловживають алкоголем чи

наркотиками і ведуть розгульне життя.

Наприкінці осені 2000 року із завидною регулярністю відбувалися зухва-

лі нічні “візити” злочинців у різні офіси. Злочинці виламували вхідні двері

або виривали решітки на вікнах службових приміщень, що, як правило, зна-

ходились на першому чи напівпідвальному поверхах… Викрадаючи комп’ю-

тери, принтери, телевізори та іншу велику апаратуру, злодюжки якимось

чином примудрялися проносити свою здобич вулицями, залишаючись при

цьому непоміченими. Наприкінці листопада оперативники випадково звер-

нули увагу на кількох молодих людей, які, ніде не працюючи, жили на ши-

року ногу і регулярно приторговували всілякою технікою.

Дванадцятирічних В. Козлова і А. Решетилова та тринадцятирі-

чного Є. Власова затримали, вилучивши у них крадену апаратуру, яку

вони прийшли здавати на ринку перекупникам. Через малих слідчі ви-

йшли на їхніх старших спільників. Першим був взятий 15-річний учень

ПТУ О. Агапов, на квартирі в якого знайшли цілий склад ще не про-

даних крадених речей — монітори, телефони, комп’ютерні запчасти-

ни. Подільниками виявилися 18-річний Д. Щербаков (“сидів” на герої-

ні і в свій час притягався до кримінальної відповідальності за збері-

гання наркотиків) і 17-річний А. Баженов (раніше потрапляв під

слідство за крадіжку).

На цей момент злочинці зізналися в шести крадіжках… За поперед-

німи підрахунками оперативників, молодики скоїли принаймні два десят-

ки подібного роду злочинів

Еникеев И. М. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 317.

Див.: Детская банда // Мир новостей. — 2000. — 29 дек. — № 1 (367).

166

Таким чином, антисоціальна поведінка неповнолітніх зумовлена

впливом багатьох факторів, серед них, на наш погляд, головними є:

• несприятливі соціальні умови (особливо сімейні);

• індивідуальні особливості особистості підлітка. У процесі про-

ведення судово-психологічних експертиз було проаналізовано

62 кримінальні справи щодо сексуальних злочинів неповноліт-

ніх у віці від 12 до 18 років, вивчені механізми їхньої злочинної

поведінки залежно від особистісних характеристик. У структу-

рі особистості більшості підлітків діагностувалися акцентуації

характеру. У групі тих, хто скоїв насильство поодинці, перева-

жали: епілептичний тип — 64 %, шизоїдний — 12 %, нестій-

кий — 11 %, а серед тих, хто скоїв насильство в групі (48 осіб),

діагностувався гіпертимний тип характеру — 14 %, нестій-

кий — 13 % і конформний — 10 %

;

• безпосередній вплив ровесників чи дорослих людей, референт-

них груп;

• соціальна неконтрольованість.

Підвищення уваги суспільства до життя, навчальної та ігрової ді-

яльності підлітків, поліпшення соціально-економічних умов, органі-

зація соціально корисної та цікавої життєдіяльності можуть сприяти

вирішенню проблеми зниження і викоренення злочинності неповно-

літніх.

§ 4. Ïñèõîëîã³ÿ îðãàí³çîâàíî¿ çëî÷èííîñò³

Групові злочини, як показують дослідження, становлять понад

20 % усіх злочинів. Суспільна небезпека організованої злочинності

вища в порівнянні з індивідуальними злочинами, що зумовлюється

кількома психологічними і соціально-психологічними факторами, а

саме:

• скоєння злочину в умовах групи психологічно полегшується,

відчувається вплив інших членів групи;

• організована злочинність відрізняється просторовим розмахом

(нерідко охоплює цілі регіони, галузі господарства) і масшта-

бом злочинного діяння (розкрадання в особливо великих роз-

мірах, контрабанда і т. п.);

Васильев В. Л. Юридическая психология. — СПб.: Питер Пресс, 1997. — С. 424.

167

• є можливість залучення в злочинну діяльність нових осіб, у то-

му числі державних службовців і неповнолітніх;

• справляється певний вплив на діяльність злочинної групи і пси-

хічне антисоціальне зараження.

Злочинна група має певну ієрархічну структуру (у більшості ви-

падків структура виглядає як піраміда, на вершині якої перебуває во-

жак) і досить високий рівень саморегуляції. Вона відзначається сис-

темою своїх норм поведінки і міжособистісних відносин:

а) у злочинній групі існує жорстка система безумовного підкорення,

за якою “нижчий” виконує розпорядження “вищого” в ієрархії;

б) взаємини засновані на егоїстичному розрахунку, на утверджен-

ні переваги шляхом грубої фізичної сили;

в) у злочинній групі відбувається поділ ролей і функцій, які вико-

нуються кожним членом групи (вожак, касир — утримувач “об-

щака”, зв’язківці, рядові бойовики, охоронці та ін.);

г) члени злочинної групи пов’язані круговою порукою, іноді скріп-

леною кров’ю (в багатьох бандах існує клятва мовчання як своє-

рідний “кодекс честі” бандита).

До сказаного можна додати: чим небезпечніші дії злочинної групи,

тим більш диференційовані ролі і функції кожного члена групи.

Психологія організованої злочинності відрізняється спільністю

злочинних цілей та інтересів. При цьому злочинна група створюєть-

ся з метою скоєння не одного-єдиного злочину, але для постійної і

довготривалої злочинної діяльності (юридична практика показує, що

окремі злочинні групи займаються антисоціальною діяльністю упро-

довж кількох років), інакше кажучи, злочин перетворюється на реме-

сло членів злочинної групи, що формує у них відповідну психологію,

субкультуру. Якими є психологія бандита, його моральне обличчя і

людські якості, можна судити з такого прикладу.

Банда Капущу з’явилася в Підмосков’ї 1995 року: саме тоді звіль-

нився із зони після восьмирічного ув’язнення за скоєне вбивство уродже-

нець Болгарії. Знаючи, що в нього важка форма туберкульозу і довго

йому прожити не вдасться, Микола, замість того щоб подумати про

душу і вічність, вирішив в останні свої роки заробити за всяку ціну ба-

гато грошей і як слід “помститися” ненависному людству за свою до-

лю, що не склалася. Спочатку до банди входили чотири особи. А коли

вчинили кілька розбійних нападів на магазини і квартири, вожак вирі-

шив позбутися своїх помічників. Для початку запропонував заради

168

“найбільш справедливого поділу” двом подільникам, О. Волкову і Д. Си-

ротку, вбити “третього зайвого” — С. Кулагіна. Потім спровокував

Волкова на вбивство Сиротка — ніби двом більше залишиться. А після

цього вбив і самого Волкова, привласнивши всі гроші собі.

Два роки потому Капущу завів дружбу з 22-річним В. Зобовим, ра-

зом з яким почав грабувати автовласників. Влітку 1997 року склад кри-

вавої банди поповнився запеклими кримінальниками В. Нікітіним, В. Гу-

левським і С. Росляковим. Ще двоє, які прийшли в угруповання трохи

згодом, особливої ролі в діяльності банди не зіграли і невдовзі були вби-

ті своїми ж за “неблагонадійність”.

Багато злочинів скоїла ця банда. Лише за серпень 1997 року ці нелю-

ди позбавили життя 9 людей. Найпідлішим їхнім злочином можна вва-

жати вбивство “човникарки” Є. Ларіної і її домочадців. Ларіну та її

чоловіка в цивільному шлюбі О. Семикіна катували на очах трьох ді-

тей… Забравши наявні гроші, золоті прикраси і машину з товаром, го-

ловорізи пішли, залишивши після себе п’ять трупів. Дітей — 11-річного

Максима, 15-річну Діану, 16-річну Оксану та їхню матір Нікітін і Ка-

пущу порішили пострілами впритул. Зв’язаного Семикіна облили бен-

зином, і він згорів живцем…

Через кілька місяців схопили вожака і решту бандитів

При аналізі злочинної діяльності окремої особистості у складі гру-

пи жоден співучасник групового злочину, якщо він визнаний таким,

не може бути невинним. Але при оцінці особистості співучасника

юридичні працівники повинні мати на увазі, яка його роль у скоєно-

му груповому злочині, які його цілі і мотиви, якою мірою він міг пе-

редбачити наслідки своїх дій і дій всієї групи в цілому, як він ставить-

ся до самого факту скоєння злочину, та ін. Особливу увагу необхідно

приділити аналізу ролі організатора, підбурювача, виконавця, помі-

чника, з’ясувати значення дій кожного з них у скоєному злочині. Як-

що злочин скоєний з попередньою змовою, то юристові важливо ви-

явити ситуацію виникнення змови і місце кожного з її учасників.

Як правило, злочинна група для її членів виступає як референтна, і

поведінка кожного визначається цілями та інтересами цієї групи, її не-

писаними нормами, експектаціями групи, прагненням до позитивної

оцінки групою своїх дій і поведінки, конформністю стосовно вимог ці-

єї групи до її учасників. Причому в злочинній групі досить ефективно

Див.: Кровавый шабаш // Мир новостей. — 2000. — 29 дек. — № 1 (367).

169

діють своєрідні санкції як засіб примусу щодо дотримання проголоше-

них “верхівкою” норм поведінки. Санкції можуть бути позитивними

(у разі, якщо член групи виконає її сподівання) і негативними (стосов-

но тих, хто відхиляється від групових стандартів).

Організована злочинність не має меж. За останні роки кримінал

звив міцне кубло злочинної спільноти, яка займається торгівлею но-

вонародженими. Наймані вбивці-кілери холоднокровно і безжально

влаштовують точно сплановану прицільну стрільбу, різанину; з’яви-

лися так звані кілерські групи. Кримінальні угруповання беруть

участь у незаконному обігу зброї, організовують кубла, викорис-

товуючи сексуальних рабинь і т. п. У злочинне середовище все біль-

ше залучаються жінки і молодь.

Корислива мотивація — провідна мета злочинних дій. Як показу-

ють дослідження, вона характерна для 75 % злочинних посягань

Наприклад, контрабанда, торгівля зброєю, кіднепінг (викрадення ді-

тей з метою шантажу і отримання викупу), наркобізнес, торгівля но-

вонародженими, підробка грошей, хабарництво, крадіжки, рекет та

інше є корисливими злочинами.

Кожен вид організованої злочинності, підкоряючись певним зага-

льним соціально-психологічним закономірностям, водночас має свої

психологічні особливості, свій соціально-психологічний механізм ста-

новлення і функціонування, свою спрямованість і стійкість. Це усклад-

нює діяльність працівників слідчих органів, судів, прокуратури та ін-

ших юристів-спеціалістів. Кожен із них повинен володіти високими

професійними знаннями, навиками і вміннями, самоорганізованістю,

наполегливістю, відповідальністю, винахідливістю, витримкою, само-

критичністю, прагненням постійно поповнювати свій арсенал новими

способами і формами боротьби з організованою злочинністю. Зокре-

ма, останнім часом все більшого значення набувають переговори зі

злочинцями, які дозволяють в багатьох випадках забезпечити усунен-

ня небезпеки для людей, уникнути застосування сили. Переговори зі

злочинцями — новий підхід у вирішенні боротьби з організованою

злочинністю, який вимагає відповідних знань і умінь від працівників

сил правопорядку і громадської безпеки.

Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 272.

170

Ðîçä³ë 6

ÏÑÈÕÎËÎÃ²ß ÇËÎ×ÈÍÍÎÃÎ Ä²ßÍÍß

Найнебезпечніша частина правопорушень, що мають явну анти-

соціальну направленість, — злочинність. Будь-який злочин (держав-

на зрада чи терористичний акт, зловживання владою чи службовим

становищем, службова фальсифікація чи отримання хабара, контра-

банда і бандитизм, посягання на особу, її політичні, майнові та інші

права тощо) є суспільно небезпечним діянням, яке карається законом.

Ефективна боротьба зі злочинністю з психологічного погляду вима-

гає глибокого аналізу протиправної дії осіб, які скоїли злочини, ви-

вчення психологічної структури злочину, а також причин, що спону-

кають людину до злочинної поведінки.

§ 1. Ïñèõîëîã³÷í³ ïðè÷èíè çëî÷èííî¿ ïîâåä³íêè

Кримінологічну суть злочинів складає їхня мотивація, яка в су-

б’єктивній формі відображає всю сукупність об’єктивних причин і

умов. Причинність злочинної поведінки — складний об’єкт для ви-

вчення. Вона може бути різнобічно досліджена тільки в рамках

комплексу наук про людину і суспільство: соціології, соціальної

психології, загальної психології, психофізіології і біології. На со-

ціально-психологічному рівні досліджуються криміногенні власти-

вості таких явищ, як соціальні традиції, настрої, правосвідомість,

ціннісні орієнтації, а також механізмів — громадської думки, мо-

ди, міжособистісного спілкування, психологічного впливу, кон-

формізму та ін. Психологічний аспект розкриває зв’язки психічних

станів і процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних

властивостей (спрямованості, здібностей, характеру) зі злочинною

поведінкою. На психофізіологічному і біологічному рівнях ста-

виться завдання виявити вплив властивостей нервової системи, те-

мпераменту і процесів фізіологічного характеру на злочинну по-

ведінку.

Аналіз формування злочинної поведінки з позицій психології пе-

редбачає пошук відповідей на такі запитання: чому скоєно злочин?

що призвело чи примусило цю людину обрати злочинний варіант по-