Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

191

Усе це виглядало цілком правдоподібно і простака повинно було б зби-

ти з пантелику.

Але — простака! Слідчий Ковтун П. І., що оглядав кімнату, до їх-

нього числа не належав. Йому було властиве гостре критичне відчут-

тя, вміння зіставляти й аналізувати. В обох пляшках, розмірковував

слідчий, залишилось зовсім мало горілки — десь не більше ста грамів.

Важко повірити, щоб люди стільки пили і не закушували, якщо закуска

була під рукою. А те, що ніхто й ложки не умочив, було очевидним. У

кімнаті немає жодної сливової кісточки, жодного кусочку недоїденої

риби, жодної хлібної крихточки. Можна було б подумати, що їх

встигли прибрати, але порох і загальна засміченість заперечували це.

Тут уже давно ніхто не прибирав.

Так, ще нікого не підозрюючи, ще не маючи ніякої версії злочину,

слідчий вже зрозумів, що його хотіли збити з пантелику надто оче-

видними фактами. Не збили! Навпаки, це інсценування навіть допомог-

ло — тільки не злочинцю, а його викривачеві: плануючи хід слідства,

слідчий у своїх роздумах врахував і цю спробу обману

Слідчий, у ході огляду місця злочину, відтворюючи події, повинен

допускати найрізноманітніші варіанти поведінки злочинця, здійсню-

вати ретельну їхню перевірку, не обмежувати пошук судженнями ти-

пу : “цього не могло бути тому, що це дуже нерозумно” або “цього

не могло бути тому, що для злочинця це дуже розумно”. Кожна по-

дія індивідуальна, а в поведінці злочинця можуть бути такі дії, які

вступають у суперечність з логікою “нормальної, звичайної, позитив-

ної” поведінки.

Як правило, огляд місця події є слідчою дією з цілком конкретно-

го виду злочину. Аналітична діяльність слідчого залежатиме від ви-

ду злочину. Вона повинна бути спрямована на виявлення тих слідів

злочину, які властиві грабежу, розбою, крадіжці, зґвалтуванню, вбив-

ству. У додатку розкриваються особливості огляду місця події зале-

жно від виду злочину.

Для вдалого огляду місця злочину В. Васильєв рекомендує вирі-

шувати такі три завдання:

1) зібрати всю інформацію, яка може мати відношення до події,

що розглядається (не обмежуючись збором відомостей для од-

нієї версії);

Вансберг И. А. Преступник будет найден. — С. 37.

192

2) проаналізувати зібрану інформацію і на її основі спробувати

створити версію, яка б пояснила попередню подію;

3) зіставити кожну висунуту версію із загальною обстановкою мі-

сця події і об’єктивно відзначити всі суперечності. Якщо при пе-

ревірці кожної версії виявлені суперечності, необхідно знову по-

вернутися до розв’язання першого, а потім другого завдання

Таким чином, психологія місця пригоди — це, по-перше, профе-

сійне спостереження як навмисне, вибіркове і цілеспрямоване вияв-

лення і збирання інформації за допомогою органів відчуття; по-дру-

ге, розумова діяльність слідчого, яка полягає в аналізі емпіричних

даних як юридично значущих фактів в їх синтезі; по-третє, реконст-

рукція досліджуваної події за її окремими проявами.

Основний зміст пізнавальної діяльності слідчого при огляді місця

події пов’язаний з розкриттям причинно-наслідкової обумовленості

фактів. Успіх огляду місця події значною мірою залежить від таких

психологічних якостей слідчого, як його спостережливість, знання ін-

дивідуально-психологічних особливостей осіб, які належать до кри-

мінального світу, професійний та життєвий досвід, рівень розвитку

мислення й уяви, а також інтуїції. Про роль інтуїції в слідчій практи-

ці спеціалісти говорять так: “Слідча практика — це заснована на

досвіді і знаннях інтелектуальна здатність швидко, безпомилково

знаходити вирішення творчого завдання при обмеженому вихідному

матеріалі. Вона відіграє позитивну роль щодо істини, збору доказів,

найбільш ефективних прийомів слідства”

§ 2. Ïñèõîëîã³ÿ îáøóêó ³ âèëó÷åííÿ

Одним із основних елементів обшуку як слідчої дії, з точки зору

психології, є примус стосовно особи, яку обшукують. На відміну від

огляду місця події, обшук — це, як правило, відшукування свідомо

схованих предметів і документів, що мають доказове значення для

розкриття злочину. Інакше кажучи, при обшуку відома мета (у зв’яз-

ку з чим і де він має проводитися, які предмети, цінності і документи

підлягають пошуку і вилученню), але наявна невизначеність шляхів

Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 352–354.

Гранат Н. Л., Ратинов А. Р. Решение следственных задач. — Волгоград: Высш.

следст. шк. МВД СССР, 1978. — С. 24.

193

установлення місця знаходження предметів і документів, які цікав-

лять слідство. На якому психологічному фоні проходить обшук? Від-

значимо найважливіші сторони:

• примусовий характер обшуку, а також виникнення в деяких ви-

падках конфліктних ситуацій викликають підвищене психоло-

гічне напруження учасників обшуку;

• пошук схованих матеріальних предметів здійснюється в умовах

безпосередньої взаємодії суперечних сторін;

• кожна сторона прагне якомога краще пізнати стратегію і так-

тику поведінки іншої сторони, сама ж — уникнути будь-якої де-

маскуючої поведінки;

• кожна сторона своєю поведінкою намагається вплинути на по-

ведінку і дії іншої сторони;

• у психологічній діяльності особи, яку обшукують, інтенсивно

функціонують захисні механізми.

Проведення обшуку передбачає наявність і виявлення слідчим про-

фесійних знань, навичок і вмінь, а також різноманітних психологічних

якостей. Насамперед слідчому необхідно мислено виконати завдання

знаходження предметів чи документів, які мають доказове значення

для розкриття злочину. Для цього він повинен побудувати мислену мо-

дель дій особи, яку обшукують, з приводу схову цінностей чи знарядь

злочину, “побачити” можливі мислені процеси і послідовність його

дій. Дуже важливо попередньо вивчити особу, яку обшукують (вік,

освіта, риси характеру і звички, професія, схильність та інтереси і т. п.),

поставити себе на її місце, подумки відтворити поведінку і дії злочин-

ця, коли він вирішував питання про спосіб і місце переховування пред-

метів чи документів. Цілком зрозуміло, що в процесі обшуку, як і при

огляді місця події, необхідна професійна спостережливість юриста. За-

лежно від об’єкта, способу організації та послідовності розрізняють

певні види обшуку (див. рис. 15).

Своєчасному початку обшуку, плануванню його проведення, ко-

ординованості дій учасників обшуку (в разі коли обшук проводить-

ся оперативною групою) сприяє серйозна підготовка до обшуку. (У

додатку вказані основні дії, яких повинен вжити слідчий в процесі

підготовки до обшуку.)

Страх перед вилученням створює в свідомості обшукуваної осо-

би душевне хвилювання, стан афекту. В основі афекту лежить пере-

живання людиною стану внутрішнього конфлікту, який викликаний

суперечністю між вимогами, які до неї ставляться, і можливостями

194

виконання цих вимог. Для стану афекту характерним є звуження

свідомості, при якому увага людини повністю поглинається обста-

винами, що викликали стан афекту. Афект дезорганізує нормальну

психічну діяльність індивідуума, при цьому в нього мимовільно фор-

муються захисні механізми

, які мають специфічні форми в залеж-

ності від складу особистості обшукуваного, його індивідуально-

психологічних особливостей (в одних це може проявлятися у формі

мовчання, замкнутості, в інших — у формі мовної активності, на-

віть агресивності і т. д.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб,

впливаючи на особу, яку обшукують, з одного боку, посилювати її

афективний стан, а з другого — знайти “слабке місце” в його захис-

них механізмах.

Найбільше корисної інформації дають спостереження за поведінкою

особи, яку обшукують. У зв’язку з цим слідчому необхідно знати основ-

ні психологічні закономірності в конфліктній ситуації обшуку:

Захист психологічний — це система регуляторних механізмів, які слугують усуненню

або зведенню до мінімуму негативних, травмуючих особистість, переживань,

викликаних станом тривоги, душевної тяжкості.

Рис. 15. Класифікація обшуку

Види обшуку

За об’єктами пошуку За послідовністю

За способом організації

Особистий обшук

Обшук у приміщенні

Обшук ділянок

місцевості

Первинний

Повторний

Одноособовий

Груповий

Обшук транспортних

засобів

195

а) у складній конфліктній ситуації обшуку людина прогнозує своє

майбутнє життя залежно від результатів обшуку, що призводить її в

стан сильного психологічного збудження (це збудження зовні може

виявитися в почервонінні обличчя чи зблідненні, в різко виражених

рухах, тремтінні і хрипоті голосу, зміні пози і т. п.);

б) наближення слідчого або іншого члена оперативної групи до

місця знаходження схованих предметів, цінностей чи документів при-

зводить до того, що в мозку обшукуваного активуються осередки, які

пов’язані з подією злочину і його наслідками. Ця обставина, як пра-

вило, обов’язково змінює поведінку людини, що проявляється в її екс-

пресії, змінюванні голосу.

По справі Г., притягнутого до кримінальної відповідальності за

крадіжку, в квартирі обвинуваченого був проведений обшук. У ході

обшуку виявили ряд предметів, які представляли інтерес для справи.

У тайнику, вмонтованому в письмовий стіл (шухляда з подвійним

дном), були знайдені золоті речі та великі суми грошей. Працівники

слідчої групи вирішили на цьому закінчити обшук. Уже виходячи із бу-

динку, один із них почав оглядати сіни. У цей час дружині обвинува-

ченого, яка до цього була спокійна, раптово стало погано, вона вибіг-

ла у двір, знепритомніла і почала битися в конвульсіях. Лікар швидкої

допомоги, оглянувши її, висловив припущення, що приступ вона симу-

лює. Це насторожило працівників оперативної групи. Вони поверну-

лися в будинок і на цей раз ретельно провели огляд сіней. Розглядаючи

стіни, вони звернули увагу на те, що всі стіни поштукатурені, а на

одній із них хазяями було прикріплено кілька вертикальних дощок, в

які було вбито цвяхи. Вони, очевидно, використовувались як вішаки

для старої одежі і різних предметів. Коли один із працівників потяг-

нув за один із цвяхів, дошки відійшли, як двері. За ними в схованці,

вмонтованій між двома стінами, знаходився родич Г., який сховався

і якого шукали як вбивцю

Подумки відгадати дії обшукуваної особи в разі приховання нею

предметів чи документів слідчому допомагає знання психологічних

факторів, які враховують злочинці при виготовленні тайників і схо-

вищ. А. Дулов називає такі фактори:

Еникеев М. И., Черных Э. А. Психология обыска и выемки: Учеб. пособие. — М.:

ИМПЭ, 1994. — С. 39–40.

196

1) розрахунок на появу фактора втоми й автоматизму (напри-

клад, документ часто кладуть у книжку, яка знаходиться в се-

редині книжної полиці, розраховуючи на те, що слідчий, поча-

вши огляд книг із якого-небудь краю полиці, швидко втомить-

ся і в його роботі проявиться автоматизм);

2) розрахунок (сподівання) на бридливість (закопують предмети

в перегній, опускають в місце для відходів і т. д.);

3) розрахунок на виявлення такту та інших благородних проявів

слідчого (приховання предметів чи документів у ліжку тяжко-

хворої людини або в ліжку малолітньої дитини та ін.);

4) навмисна недбалість приховання предмета (покладено його на

видному місці);

5) відволікання уваги слідчого виготовленням тайників-двійників

(розрахунок на те, що при виявленні першого порожнього тай-

ника, такі ж тайники не оглядатимуться);

6) розрахунок на організацію конфлікту під час обшуку з метою

відволікання уваги для переховування предмета чи документів.

Велике значення має поведінка самого слідчого або іншої особи,

яка бере участь в обшуку. Його витримка, самовладання, емоційна

стійкість, впливають не тільки на власну увагу, зосередженість, а й

на поведінку обшукуваної особи. Навіть у тому випадку, коли дов-

гий час не вдається добитися позитивного результату, слідчий не по-

винен допускати будь-яких емоцій, які можуть негативно вплинути

на процес обшуку. Для забезпечення високої пошукової активності

доцільно не приступати до огляду нового об’єкта до повного огляду

попереднього, припинити метушню і сторонні розмови, за необхід-

ності контактувати з обшукуваною особою коректно і стримано, ро-

бити перерву для відпочинку при появі ознак утоми. Корисно також

міняти види діяльності: переходити від огляду однієї групи предметів

до огляду іншої, від вивчення дрібних предметів (книжок, листів і т.

п.) до огляду великих предметів (меблів, апаратури і т. п.). Це дасть

змогу слідчому зменшити вплив одноманітних подразників і моно-

тонності дій на стійкість його уваги.

Складним питанням проведення обшуку є встановлення мовного

контакту з особою, яку обшукують. Роль такого контакту суттєва, бо

допомагає переконувати, спостерігати за реакцією обшукуваної осо-

би, встановлювати взаємозв’язок виявлених об’єктів з іншими, їхнє

значення для цієї особи і т. ін. Практика слідчих дій показує, що в про-

цесі обшуку необхідно якомога ширше залучати обшукувану особу до

197

бесіди, запитувати її про призначення тих чи інших предметів, час і мі-

сце їх придбання та ін. Слухаючи відповіді обшукуваної особи, слід-

чий одночасно спостерігає за її станом. Словниковий подразник поси-

лює процеси емоційного збудження обшукуваної особи, міняє тембр її

голосу, манеру розмови, а також ускладнює можливість контролю за

власною поведінкою та психофізіологічними реакціями.

Багато слідчих у процесі обшуку схиляють обшукувану особу до

дій, наприклад, просять відкрити сховище або хлів, вийняти і пока-

зати речі і т. п. Використовуючи цей прийом, необхідно враховува-

ти, що обшукувана особа може застосувати різні хитрощі, щоб відве-

сти слідчого від об’єкта пошуку (рис. 16).

Рис. 16. Можливі хитрощі обшукуваної особи

Брехливе

співробітництво

Термінові прохання,

скарги на стан

здоров’я і т. п.

Провокації

Хитрощі

обшукуваної

особи

Переключення уваги

на інші предмети

Навіювання слідчому

хибних уявлень про

об’єкт

Використання

недоступних місць

Успіхові обшуку сприяє знання способів скоєння злочину, засо-

бів злочину, предметів, які мають відношення до злочину, і рівень

володіння слідчим пошуковими прийомами. Не випадково у працях

з юридичної психології відмічається, що обмеженість засобів обшу-

ку, які застосовуються слідчим, може бути використана особою, яка

ховає в своїх інтересах. Тому професійний розрахунок, а не метод

проб і помилок — основа в діяльності юриста при обшуку. Не мож-

на при цьому забувати і про обачність. Складна психологічна ат-

мосфера обшуку, серйозні несприятливі наслідки для особи, яку об-

шукують (виявлення в неї засобів злочину чи інших предметів, які

мають доказове значення у справі), можуть підштовхнути її або ін-

ших зацікавлених осіб до застосування не тільки хитрощів і прово-

кацій, а й сили. Ось чому особистий обшук з метою вилучення зброї

198

є одним із необхідних засобів гарантії безпеки учасників обшуку

і всіх присутніх осіб, який проводиться перед початком слідчих дій.

Оскільки обшук пов’язаний із проникненням у приміщення, з об-

стеженням предметів і документів особистого характеру, слідчий

повинен дотримуватись певних морально-етичних норм: не вда-

ватись до дій, які принижують честь і гідність особи, яку обшуку-

ють, не розголошувати обставини інтимного життя, проводити осо-

бистий обшук тільки особою тієї ж статі і в присутності осіб тієї ж

статі і т. ін.

Цілеспрямованість і правильна організація спільних дій оператив-

ної групи, стриманість і настійливість у діях кожного учасника цієї

групи — складові успіху при проведенні обшуку.

Виїмка — вилучення в окремих громадян, а також підприємств,

установ і організацій предметів і документів, необхідних для кри-

мінальної справи. Як слідча дія вона багато в чому подібна до об-

шуку, але в той же час має свої психологічні особливості. Відзна-

чимо деякі з них:

• при вилученні немає необхідності в пошукових діях, бо воно

здійснюється щодо конкретних, заздалегідь відомих об’єктів,

коли точно відомо, де і у кого вони знаходяться;

• як правило, вилучення проводиться за добровільною згодою

осіб, у разі опору вилучення може бути проведено примусово;

• основні психологічні прийоми впливу при вилученні — навію-

вання і переконання;

• конфліктна ситуація, яка виникає при вилученні, має інше,

більш м’яке психологічне забарвлення;

• найчастіше вилучення предметів і документів проводиться в за-

кладах і організаціях.

Після перевірки фактів, що підтвердили достовірність повідомлен-

ня про незаконну видачу за відповідну винагороду головним лікарем цен-

трального пологового будинку Р. новонароджених дітей жінкам, які

бажали їх усиновити (удочерити), була порушена кримінальна справа

за ознаками отримання хабара.

Обшуком, проведеним відразу ж після порушення кримінальної спра-

ви, в столі і сейфі службового кабінету Р. були виявлені гроші, похо-

дження яких вона пояснити не змогла. Крім того, була виявлена запис-

на книжка і чернетки, які містили довгий список прізвищ та адреси жі-

нок, які бажали (як потім з’ясувалося) усиновити дітей.

199

У відділах РАГСу було проведено вилучення довідок про народжен-

ня дітей, виданих на них у центральному пологовому будинку міста.

Виявилось, що всі вони підписані (і видані) Р

Основним психологічним фактором є психологічний вплив на пі-

дозрюваного чи обвинуваченого, бо їм стає відомо, якими докумен-

тами, що їх викривають, володіє слідство. Отримані при вилученні

результати багато в чому визначають всю подальшу тактику попе-

реднього слідства, а також конкретні дії слідчого.

§ 3. Ïñèõîëîã³ÿ âï³çíàííÿ

З психологічної точки зору, впізнання — це процес, при якому осо-

ба сприймає пред’явлені їй об’єкти, зіставляє, порівнює їх з уявними

образами об’єктів, які сприйняті нею раніше, і на основі цього дохо-

дить висновку про їхню тотожність, схожість чи відмінність. Упізнан-

ня здійснюється на підставі перцептивного порівняння образу поточ-

ного сприйняття з образом, який зберігається в пам’яті. Об’єктами

впізнання можуть бути люди, трупи і частини трупів, тварини, різнома-

нітні предмети, документи, приміщення, ділянки місцевості та ін. Сам

процес упізнання здійснюється безпосереднім пред’явленням натураль-

них об’єктів чи їхніх зображень. Суб’єктами впізнання виступають сві-

дки, потерпілі, підозрювані та обвинувачені.

З позиції змісту впізнання виділяють дві стадії:

1) підготовча. На цій стадії проходить попередній допит про обста-

вини, при яких ті, що впізнавали, раніше сприймали певне облич-

чя чи предмет, з’ясовуються основні прикмети, особливості об’єк-

та впізнання. Важливо при цьому враховувати психофізіологічні

особливості особи, яка впізнає, її психічний стан у момент сприй-

няття об’єкта, місце, час, умови спостереження об’єкта, який впіз-

нається, а також ступінь її зацікавленості в результатах справи.

При підготовці до впізнання людей, особі, що впізнає, ставлять за-

питання за системою “словесного портрета” (стать, зріст, статура,

особливості форми голови, колір і довжина волосся, ознаки об-

личчя і його відмінні особливості, особливі прикмети і т. д.);

Еникеев М. И., Черных Э. А. Психология обыска и выемки: Учеб. пособие. —

С. 72.

200

2) основна — саме впізнання. Впізнання може бути симультан-

ним

— це впізнання відразу, в результаті миттєвого збігу обра-

зу людини (предмета), що знаходиться в пам’яті особи, яка впіз-

нає, і об’єкта, який їй пред’явлений для впізнання. Впізнання

може бути сукцесивним

— впізнання проходить поступово,

шляхом мисленого порівняння, відбору, зіставлення ознак об’єк-

та, відбитих в пам’яті і які сприймаються у процесі впізнання.

Впізнання пов’язане з властивістю людини виділяти в об’єкті йо-

го стійкі особливості — ознаки (у криміналістиці ці стійкі властивос-

ті об’єктів називаються ідентифікаційними ознаками). Всі предмети

мають характерні зовнішні властивості, прояви, які дають змогу від-

різнити один предмет від іншого. Ознаки можуть бути суттєвими і не-

суттєвими, властивими і випадковими. Пояснимо це поняття:

• суттєвою є ознака, яка обов’язково належить предмету за будь-

яких умов, ознака, без якої предмет не може існувати, яка відріз-

няє один предмет від усіх інших;

• властивою є та ознака, яка належить усім предметам цього кла-

су, але не є суттєвою.

Цілком зрозуміло, що достовірне впізнання може здійснюватися

тільки на підставі суттєвих і властивих ознак.

Крім того, розрізняють ознаки достатні й необхідні для впізнання

(наприклад, для впізнання людини за її зовнішніми достатніми і необ-

хідними ознаками є характерні особливості її обличчя, описані за сис-

темою “словесного портрета”; ознаки тільки одягу не можуть бути до-

статніми і необхідними). Психологія впізнання багато в чому визнача-

ється особливостями особи, яка впізнає, її ставленням до події злочину

і самого правопорушника. Суттєво впливає на впізнання тривалість

первинного сприйняття: бачив той, хто впізнає, злочинця один раз

протягом короткого проміжку часу чи зустрічався з ним багато разів.

Складним є і психологічний стан того, хто впізнає, в момент упізнан-

ня. Зокрема, він може відчувати страх, оскільки боїться помсти злочи-

нця, його родичів, друзів. Не виключено, що той, хто впізнає, може від-

чувати і жалість до злочинця у зв’язку з його суворим покаранням у

Симультанний (від лат. simul — в один і той же час) — термін, що означає практичну

одночасність проходження будь-яких психічних процесів через їхню зверненість і

автоматизованість.

Сукцесивний (від лат. successiо — наступність, спадкоємність) — термін, що означає

розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.