Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

211

нути конфліктних ситуацій). По-четверте, підготувати запитання, які

підлягають з’ясуванню.

У психологічному плані перевірка свідчень на місці споріднена з пси-

хічним процесом упізнання. На місці події, перебуваючи серед предме-

тів, про які під час допиту людина говорила по пам’яті, вона в змозі зга-

дати такі факти і деталі, які в кабінеті слідчого забула. І сам слідчий у

ході відтворення свідчень на місці може отримати більше інформації, бо

він не тільки слухає (як при допиті), а й бачить конкретні образи пред-

метів і документів, порівнює і зіставляє. Це дає можливість йому глиб-

ше сприймати й осмислювати подію, що вивчається.

Після прибуття на місце підозрюваний, обвинувачений, потерпі-

лий або свідок вільно викладає відповідні обставини, які пов’язані з

подією, що вивчається. Як правило, слідчий намагається встановити

шлях проходження до місця злочину, місцезнаходження предметів,

які мають значення для слідства, невідомих слідству осіб, обставини,

які сприяли скоєнню злочину, та ін.

Проводилося слідство у справі про зґвалтування та вбивство чоти-

рирічної Х. Як підозрюваний фігурував С. У результаті продуманої ор-

ганізації слідства, висунення і перевірки обґрунтованих версій і психо-

логічно грамотно проведених допитів С. визнав себе винним у посяган-

ні на зґвалтування та вбивстві Х.

При виїзді на місце пригоди С. відтворив свої дії стосовно Х. аж до

запихання трупа у мішок. При перевірці свідчень він відтворив такі де-

талі й обставини, які при початковому огляді місця події були перекру-

чені і неправильно відображені в протоколі огляду. Разом з іншими до-

казами суд визнав С. винним у скоєнні злочину.

У процесі перевірки свідчень на місці пригоди слідчий може зітк-

нутися з рядом труднощів психологічного характеру. Перш за все

можливі неправдиве впізнання і добросовісна омана від потерпілого,

підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. У вкрай напруженому

психічному стані особа, яку перевіряють, може відчувати ілюзію по-

вторного бачення тих обставин, які в дійсності сприймаються нею

вперше. Часом відбувається невпізнання об’єктів і предметів із чітко

вираженими впізнавальними ознаками. Все це повинно враховувати-

ся слідчим, викликаючи в одних випадках сумнів у правдивості свід-

чень цієї особи, а в інших — зміну умов перевірки свідчень на місці

події чи викриття в брехні і т. д.

212

Сильний психологічний вплив на підозрюваного, обвинувачено-

го мають його пояснення з “запобіганням”: до приходу на місце при-

годи особа, яку допитують, має розповісти слідчому, як вона вигля-

дала, де відбувалася подія, яка цікавить слідство, яка обстановка мі-

сцевості чи приміщення і т. д.

Свідчення на місці пригоди з

“упередженим” перешкоджає відмові підозрюваного, обвинувачено-

го від правдивих показань.

Психологічне значення при перевірці свідчень на місці має і орга-

нізація фотографування, відеозапису, які відображають дії підозрю-

ваного, обвинуваченого на шляху проходження, при пошуку і свід-

ченнях об’єктів і предметів, виконанні ним окремих операцій і т. д.

Успішне відтворення свідчень на місці події вимагає від слідчого

високих організаторських здібностей, спостережливості, твердих нави-

чок і вмінь щодо психологічного аналізу обстановки, фактів і ситуацій.

§ 6. Ñóäîâî-ïñèõîëîã³÷íà åêñïåðòèçà

Правильному розв’язанню завдань розкриття і розслідування зло-

чинів, а також перевихованню тих, хто скоїв злочин, сприяє викорис-

тання працівниками правоохоронних органів і правосуддя психологі-

чних знань. Однак юридична практика показує, що слідчий і суддя, ін-

спектор карного розшуку і адвокат та інші особи, які представляють

правосуддя, не в усіх випадках можуть користуватися в своїй роботі

сучасними даними, методами і методиками психологічної науки. Тому

виникає необхідність звертатися до експертів-психологів для проведен-

ня судово-психологічної експертизи

, в ході якої професійний психо-

лог отримує нові факти, корисні для встановлення істини в криміналь-

ній справі. Спеціаліст-психолог, який виступає в ролі експерта, може

надати слідчому, наприклад, інформацію про особливості сприйняття

пам’яті і мислення дітей певного віку чи людей похилого віку, про ха-

рактерний вплив на перебіг певних психічних процесів особистості та

її поведінки стану алкогольного сп’яніння чи стресу тощо. У криміна-

льному процесі судово-психологічна експертиза виступає як одна із ос-

новних форм практичного застосування спеціальних психологічних

Закатов А. А., Оропай Ю. Н. Использование научно-технических средств и специ-

альных знаний в расследовании преступлений. — К.: Выща шк., 1980. — С. 71.

Експертиза (від лат. expertus — досвідчений) — дослідження і вирішення за допо-

могою компетентних осіб будь-якого питання, що потребує спеціальних знань.

213

знань в юриспруденції. Судово-психологічна експертиза є одним із за-

собів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказів. Потрібно

відрізняти судово-психологічну і судово-психіатричну експертизи:

• судово-психологічна експертиза вивчає суттєві для криміналь-

ної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, по-

терпілих і свідків;

• судово-психіатрична експертиза вивчає психічні прояви, які ви-

ходять за межі норм, тобто є патологічними

Спроби використати судово-психологічну експертизу в криміналь-

ному судочинстві застосовувались давно. Так, ще 1928 р. А. Лурія,

вивчаючи психологічні процеси, розробив моторну методику діагнос-

тики афективних слідів, яка виявилась прообразом детектора брехні.

Але рівень розвитку практичної психології в цей період відставав від

потреб юридичної практики, ефективних науково обґрунтованих ме-

тодик всебічного дослідження особистості не існувало, тому експерт-

ні завдання глибоко не вирішувалися. Суттєвий внесок у встанов-

лення і розвиток судово-психологічної експертизи зроблено україн-

ськими вченими О. Брусиловським, В. Внуковим, Я. Канторовичем

Першим вагомим дослідженням в галузі судово-психологічної

експертизи була праця О. Брусиловського “Судово-психологічна екс-

пертиза”. Теоретичні положення, що містяться в ній, та практичні

рекомендації не втратили свого значення і дотепер.

Серед сучасних дослідників проблем судово-психологічної експе-

ртизи необхідно назвати праці Ю. Грошевого, М. Костицького,

М. Коченова, З. Митрохіної, В. Нара та ін.

Загальний предмет судово-психологічної експертизи — особли-

вості психіки тих людей, дослідження яких має значення для встанов-

лення істини в кримінальних справах.

Патологія (від грецьк. pathos — страждання і logos — вчення) — вчення про хво-

роби, відхилення від норми. Патологічний — хворий, не нормальний.

Внуков В. А., Брусиловский А. Е. Психология и психопатология свидетельских пока-

заний малолетних и несовершеннолетних. — Х., 1929; Канторович Я. А. Психология

свидетельских показаний. — Х., 1929.

Грошевой Ю. М. Психологическая экспертиза на предварительном следствии // Крими-

налистика и судебная экспертиза. — К., 1970. — Вып. 7; Костицкий М. В. Судебно-

психологическая экспертиза. — Львов, 1987; Костицкий М. В., Нар В. Т. Судебно-

психологическая экспертиза в уголовном процессе. — К., 1985; Коченов М. М. Судебно-

психологическая экспертиза. — М., 1977; Митрохина З. И. Судебно-психологическая

экспертиза. — Х., 1995; Юридична психологія / За заг. ред. проф. Я. Ю. Кондратьєва. —

К., 2000; та ін.

214

Окремими предметами судово-психологічної експертизи можуть

бути:

• наявність або відсутність в обвинувачених у момент скоєння

злочину афекту;

• принципова здатність свідків, підозрюваних і потерпілих (особ-

ливо дітей) правильно сприймати важливі для кримінальної

справи обставини;

• здатність свідків, підозрюваних і потерпілих давати правильні

свідчення про суттєві для справи обставини;

• здатність неповнолітніх обвинувачених, які страждають розу-

мовою відсталістю не з причини психічних захворювань, усві-

домлювати в повному обсязі значення своїх дій;

• можливість виникнення різних психічних переживань, які

перешкоджають нормальному виконанню професійних функ-

цій (наприклад, на залізничному транспорті, в авіації, в діяль-

ності оператора автоматизованих систем управління на ви-

робництві і т. п.).

Окремо слід наголосити: в процесі судово-психологічної експер-

тизи встановлюється не достовірність свідчень обвинувачених, свід-

ків і потерпілих (це не входить у компетенцію судово-психологічної

експертизи, а є предметом вивчення справи слідчим і судом), а з’ясо-

вуються можливості допитуваної особи, в силу її індивідуально-

психологічних особливостей сприймати факти і явища, зберігати їх у

своїй пам’яті та відтворювати на допиті.

Судово-психологічна експертиза призначається постановою слід-

чого або ухвалою суду, де повинні бути відображені обставини спра-

ви, визначений експерт або група експертів, сформульовані запитан-

ня, які потребують експертного дослідження. За наявності даних, які

свідчать про розумову відсталість неповнолітнього підсудного, суд

може призначити для проведення експертизи дитячого психолога або

шкільного педагога. В окремих випадках експертами призначаються

спеціалісти-психіатри.

Таким чином, судово-психологічна експертиза у змозі дати харак-

теристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами

складу злочину — сильного душевного хвилювання обвинуваченого,

що виникло раптово, безпорадного стану потерпілого, сильного

страху свідка, депресії потерпілого і т. д. Вона сприяє розкриттю і

розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання

засудженого в умовах виправно-трудової установи.

215

Підставами для обов’язкового призначення судово-психологічної

експертизи є:

• розумова відсталість неповнолітнього обвинуваченого (попере-

дньо проводиться судово-психологічна експертиза);

• сексуальні злочини;

• сумніви в здібностях особи адекватно сприймати важливі для

слідства обставини і давати по них правильні свідчення;

• ознаки вкрай підвищеного і раптового емоційного перенапру-

ження, яке проявилося в злочинній дії.

Крім того, існують необов’язкові підстави для призначення судо-

во-психологічної експертизи. Це:

• встановлення авторства письмового документа за його пси-

хологічними особливостями (психолого-лінгвістична експер-

тиза);

• встановлення непатологічного психологічного стану особи,

схильної до самогубства;

• розслідування випадків, пов’язаних із використанням техніки (в

автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспорт-

них, аварій на виробництві і т. п.).

Виходячи із цього, розрізняють певні види судово-психологічних

експертиз (див. рис. 17).

Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є на-

уково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій

в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка. Як галузь

психології діагностика почала розвиватися з кінця ХІХ ст. на вимогу

практики і часу. Відомими її представниками були американський

психолог Дж. Кеттел (1860–1944), німецький психолог Г. Еббінгауз

(1850–1909), французький психолог А. Біне (1857–1911), англійський

психолог і антрополог Ф. Гальтон (1822–1911) та ін. Так, Дж. Кеттел

уперше вжив у психологічній літературі термін “інтелектуальний

тест”, вивчав об’єм уваги і навички читання, зафіксував феномен ан-

тиципації

. Г. Еббінгауз справедливо вважається автором створення

першого, власне, психологічного експериментального методу для ви-

вчення пам’яті. З іменем Ф. Гальтона пов’язана поява психологічних

опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мис-

лених образів. Суттєвий крок у розвиток психодіагностики зробив

Антиципація (від лат. anticipatio — передбачення) — здатність людини уявити собі

можливий результат дії до її здійснення.

216

А. Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення ін-

телекту дітей. Нині психодіагностика володіє великою кількістю мето-

дик, які дають змогу вирішувати, в тому числі, і завдання судово-

психологічної експертизи

. Методики проведення судово-психологічної

експертизи, тести, які при цьому використовуються, визначаються не

тільки її цілями та завданнями, а й особливостями виду експертизи. Роз-

глянемо деякі з виділених видів.

Див.: Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и

личности. — К.: Выща шк., 1978.

Рис. 17. Види судово-психологічних експертиз

Види судово-психологічних

експертиз

Судово-психологічна

експертиза емоційних

станів

Судово-психологічна

експертиза потерпілих

у справах про

сексуальні злочини

Експертиза соціально-

психологічних

особливостей членів

злочинної групи

Судово-психологічна

експертиза визначення

здатності

неповнолітньої особи

усвідомлювати

значення вчинюваних

нею дій

Судово-

психологічна

експертиза у справах

про події, пов’язані

з керуванням

технікою

Посмертна

судово-психологічна

експертиза

Психолого-

лінгвістична

експертиза

Комплексна судова

медико-психологічна

експертиза

Комплексна

психолого-

психіатрична

експертиза

217

Судово-психологічна експертиза емоційних станів пов’язана з ви-

явленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилю-

вання (стану фізіологічного афекту

), стресу і фрустрації. Кваліфі-

кована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому ви-

значається обсягом інформації про особу та її поведінку. Дуже

важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим

оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент

його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після то-

го, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з’ясу-

вати у підслідної особи:

а) її соматичний стан напередодні злочину (наявність нервових,

соматичних та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння та ін.);

б) особливості особистих стосунків підслідного з жертвою (наяв-

ність конфлікту, його причину, перебіг, способи вирішення та ін.);

в) особливості взаємин з жертвою, наявність спільних знайомих,

захоплень тощо.

При призначенні судово-психологічної експертизи емоційних ста-

нів слідчий у зіставленні формулює такі типові запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості підслідної особи ?

2. Які особливості особистих стосунків підслідної особи і жертви ?

3. Як виявлені особисті характеристики могли вплинути на особ-

ливості поведінки підслідної особи в досліджуваній ситуації ?

4. В якому психологічному стані перебувала підслідна особа в мо-

мент скоєння злочину?

5. Чи перебувала підслідна особа у стані фізіологічного афекту

або в іншому емоційному стані, що суттєво вплинуло на її по-

ведінку

Двадцятирічні Д. Забєлін і Д. Тимофєєв вийшли прогулятися на ву-

лицю. Розмовляючи біля під’їзду будинку, де жив Д. Забєлін, із знайо-

мою дівчиною, вони вже збиралися йти додому, коли із машини, що під’-

їхала, вийшов чоловік середнього віку з дівчиною. Йому не сподобався

погляд Д. Тимофєєва і його відповідь на запитання “Що ти на мене так

дивишся?”. Провівши дівчину, він повернувся, з ходу дістав ніж і став

убивати хлопця (у цей момент один із друзів відійшов). Бандит воло-

Фізіологічний афект слід відрізняти від патологічного, який розглядається як гострий

короткочасний психічний розлад, що виник раптово.

Васильев В. Л. Юридическая психология. — С. 543–544.

218

дів ножем із знанням справи. Він відразу розпоров живіт, два рази

вдарив у бік і розпоров печінку. На крики друга прибіг Д. Забєлін і неві-

домий кинувся на нього. Судмедекспертиза нарахувала в нього сім

наскрізних поранень.

Особа злочинця була встановлена вже на другий день через дівчину,

яка була сусідкою Д. Забєліна. Згідно з висновком судово-психіатричної

експертизи затриманий С. визнаний осудним. Була проведена судово-

психологічна експертиза емоціонального стану С. в момент скоєння зло-

чину. З’ясувалося, що С. за останні два місяці відчував психічне переван-

таження через сімейні негаразди і втрату роботи. В день скоєння зло-

чину він у черговий раз пробував влаштуватися на одну із фірм шофером,

але безуспішно, оскільки роботодавець дізнався про його пристрасть до

спиртних напоїв. Аналіз індивідуально-психологічних особливостей С. ви-

явив достатню силу нервових процесів, але деяку неврівноваженість —

перевагу збуджуваних процесів над гальмівними. Він відрізнявся помір-

ною товариськістю, разом із тим була виражена висока тривожність,

схильність до конфліктів. У момент злочину відзначалися яскраво вира-

жені емоційні переживання образи, незадоволеності собою. На допиті

С. зазначив, що в той день у нього не вдалася в призначеному місці

зустріч з дівчиною — квартира, куди вони приїхали, була замкнена. В

контакт із експертом вступив легко і без тиску відповідав на запитан-

ня, в тому числі і про пригоду. Аналіз психічного стану С. в момент зло-

чину, проведений експертом-психологом, не виявив у нього стану фізіо-

логічного афекту. Однак самі дії С. мали раптовий та імпульсивний ха-

рактер. На особливості його поведінки у ситуації, що вивчається,

суттєво вплинули психічне напруження і тривожність у зв’язку з від-

сутністю роботи та грошей, сімейний конфлікт, що затягнувся, і фру-

страція, яка виникла через невдалу зустріч із дівчиною.

Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексу-

альні злочини проводиться, як правило, стосовно малолітніх і непо-

внолітніх жертв сексуальних злочинів. У цьому разі в компетенцію

судово-психологічної експертизи входить оцінка здатності психіч-

но здорових потерпілих розуміти характер і значення злочинних дій

винного, а також оцінка здатності чинити йому опір. При цьому

здатність розуміти характер і значення вчинених дій означає досяг-

нення потерпілою (потерпілим) такого рівня психічного розвитку,

який дає змогу правильно розкрити справжні заміри злочинця, оці-

нити небезпечність ситуації, зрозуміти моральний бік того, що від-

219

бувається, і його наслідки; що стосується оцінки здатності потерпі-

лої (потерпілого) чинити опір злочинцю, то дослідники виділяють

дві групи

а) перша група потерпілих характеризується такими рисами, як

побоювання, лякливість, підлеглість, навіюваність, довірливість, не-

самостійність. Стан страху і розгубленості приводить їх до пасивно-

го підкорення волі ґвалтівника;

б) друга група потерпілих найчастіше володіє рисами істерично-

го типу характеру (див. додаток 1). Для них характерні збудливість,

уразливість, слабий вольовий контроль поведінки, що не дозволяє їм

своєчасно усвідомити небезпеку ситуації і вжити заходів безпеки.

Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочин-

ної групи спрямована на виявлення структури злочинного угрупован-

ня, визначення ролі кожного її учасника й особливостей зв’язку між

ними. Експерт-психолог може дати висновок про те, яким є вплив

групи на окремого учасника, встановити неформальних лідерів зло-

чинного угруповання, розкрити найтиповіші форми взаємозв’язку

між членами групи при підготовці злочину, в ході його скоєння і в

процесі розкриття.

При розкритті злочину, який було скоєно трьома особами, експерт-

психолог установив неформального лідера. Ним виявився якийсь С., ко-

трий не тільки фізично сильніший за двох інших злочинців, а й володіє

більш високим інтелектуальним рівнем розвитку, має організаторські

здібності, добру уяву і міцну пам’ять. Саме він розробляв плани погра-

бування торгових точок і розподіляв ролі між учасниками злочинного

угруповання. Дані судово-психологічної експертизи були враховані су-

дом при винесенні обвинувального вироку.

Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповно-

літнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій про-

водиться з метою встановлення рівня інтелектуального розвитку і

рівня розвитку емоційно-вольової сфери, а також із метою вияв-

лення окремих індивідуально-психологічних особливостей особис-

тості (наприклад, схильності до фантазування, ступінь підвладно-

сті навіюванню та ін.).

Кудрявцев И. А. Судебно-психологическая экспертиза. — М.: Юрид. лит., 1988. —

С. 187.

220

На завершення розглянемо мету і завдання комплексної психолого-

психіатричної експертизи. Її основне завдання — визначення психічних

аномалій (що не виключають осудність), які суттєво впливають на пі-

знавальну діяльність осіб, яких обстежують і які можуть бути виявлені

тільки на підставі загальних знань психології і психіатрії. На вирішен-

ня комплексної психолого-психіатричної експертизи можуть бути по-

ставлені такі завдання

1) визначити тип і вид психічної аномалії досліджуваної особи;

2) визначити, чи є в неї такі особливості розумової діяльності, які

можуть перешкоджати усвідомленню нею значення протиправ-

них дій і керувати своєю поведінкою і діями в ситуації скоєння

злочину;

3) оцінити ступінь впливу особливостей характеру особи, яку об-

стежують, її акцентуації на реалізацію протиправної поведінки;

4) діагностувати стан афекту у психопатичних особистостей.

Підставами для призначення комплексної психолого-психіатричної

експертизи є такі особливості поведінки обвинуваченого в момент ско-

єння злочину, як:

• підривний характер вчинків і вияв інших ознак психічної ано-

малії;

• вияв особливої жорстокості;

• алкоголізм і т. д.

Результати судово-психологічної експертизи будь-якого виду

оформляються у вигляді письмового висновку. Слідчий, суд або ін-

ший уповноважений на те орган визначає обґрунтованість висновку

і його значення в системі доказів.

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 545.