Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

201

разі викриття. Всі ці психологічні моменти необхідно враховувати слі-

дчому в процесі підготовки і проведення впізнання.

Здійснюваний на попередньому допиті процес опису ознак особи, що

впізнає, вимагає, як правило, певної допомоги з боку слідчого. Ця допо-

мога виявляється, як уже зазначалося, у формулюванні “словесного пор-

трета”, а також у використанні різноманітних засобів спостереження —

фотографій, малюнків, схематичних зображень, діапозитивів тощо.

Відомо, що найбільш інформативними ознаками людини є її облич-

чя. Спостерігач найчастіше запам’ятовує форму обличчя, носа, вели-

чину і форму лоба, брів, рота, губ, підборіддя і колір очей. Опорну ба-

зу для впізнання людини за її зовнішністю становлять такі ознаки фі-

зичного вигляду людини, як зріст, колір волосся і очей, форма і

величина носа, конфігурація губ. Краще запам’ятовуються особливос-

ті зовнішнього вигляду індивідуума в тому разі, коли вони мають від-

хилення від норми (наприклад, шрам на обличчі, як особлива прикме-

та, сприятиме розшуку і впізнанню злочинця)

На якість і кількість ознак, які сприймаються при спостереженні,

а потім використовуються при впізнанні, впливають такі фактори:

а) вік особи, яка впізнає. Так, неповнолітні, особливо малолітні

діти, багато ознак зовнішності дорослої людини при сприйнят-

ті оцінюють хибно. Дитина майже кожну дорослу людину вва-

жає високою; підлітки і юнаки нерідко людей у віці 35–40 років

називають старими; літні люди, які виступають у ролі особи,

що впізнає, часто применшують вік людей, які молодші за

них;

б) життєвий і професійний досвід. Наприклад, діти дуже часто

розказують про ознаки одягу, не розрізняючи назви кольорів,

тонів, важко і з помилками визначають розміри та відстань; фо-

тограф, унаслідок своїх професійних якостей, може легко визна-

чити риси зовнішнього вигляду людини;

в) загальна соціальна активність особи. Сприйняття будь-якого об’-

єкта і подальше його впізнання зумовлені розумовими процесами;

останні залежать від інтересів особистості, її психічної активності;

г) тип пам’яті і час, який пройшов з моменту сприйняття об’єкта

до моменту його впізнання.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України впі-

знання проводиться у присутності не менше трьох чоловік. Психоло-

Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему виду. — С. 18–19, 58–73, 124–127.

202

гічно важливо, щоб особи, які пред’являються до впізнання, суттєво

не відрізнялися одна від одної за віком, ростом, статурою, формою

окремих частин обличчя, кольору волосся і зачіскою. Особа, яку впі-

знають, має право зайняти будь-яке місце в групі осіб, які будуть

пред’являтися до впізнання. Потерпілому, свідку, будь-якій іншій

особі, яка впізнає, роз’яснюються його права й обов’язки, а потім ста-

вляться запитання: “Чи впізнаєте Ви кого-небудь із цих громадян?

Якщо впізнаєте, то вкажіть на цю особу і поясніть, за якими ознака-

ми Ви її впізнали, за яких обставин раніше її бачили”.

Необхідно мати на увазі такий психологічний нюанс: у стоячому

стані і в русі проявляється більша кількість пізнавальних ознак (кра-

ще сприймається і оцінюється зріст людини, її статура і фігура взага-

лі, вид ходи, яка є індивідуально-виразною рисою людини та ін.).

Криміналісти і психологи останнім часом надають великого зна-

чення використанню для впізнання особи її усної мови. Мова люди-

ни цілком індивідуальна і відрізняється такими особливостями, як

швидкість, акцент, довгі чи короткі речення, діалекти, жаргонні сло-

ва, фонетичні і словникові особливості. Яким чином відбувається впі-

знання злочинця за його мовними особливостями? Наприклад, у су-

сідній кімнаті, при відчинених дверях, слідчий перебуває в полі зору

для особи, яку впізнають, почергово розмовляє з пред’явленими для

впізнання особами і дає їм для читання завчасно підготовлений текст

(у тексті містяться такі слова, за якими може бути здійснено впізнан-

ня). Після цього він просить особу, яка впізнає, повідомити, якою за

рахунком у порядку черговості відповідала особа, яку вона впізнала,

і якщо так, то за якими мовними ознаками вона її впізнала. Весь хід

упізнання за усною мовою фіксується з використанням звукозапису

У слідчій практиці застосовуються також фонотека голосу і мови.

Наприклад, телефонні розмови з терористом-вимагачем, записані на

магнітну плівку, дали змогу за особливостями його мови впізнати го-

лос і назвати ім’я людини, якій він належить

Трапляються випадки, коли немає можливості приставити підо-

зрюваного чи обвинуваченого на впізнання. Тоді впізнання прово-

диться за його фотокарткою, яка пред’являється одночасно з фото-

картками не менше трьох осіб.

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов.—

С. 514–515.

Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. — С. 261.

203

У всіх випадках результати пред’явлення для впізнання слідчий

перевіряє і оцінює, щоб не допустити помилок у цій важливій слідчій

дії. Перевірка правильності впізнання здійснюється шляхом зістав-

лення словесного опису людини особою, яка впізнає при допиті і при

впізнанні. При цьому необхідно враховувати, що словесна реакція

учасників процесу впізнання може не збігатися з їхньою поведінкою.

Свою специфіку має впізнання предметів — знарядь і засобів тру-

дової діяльності, побутового вжитку, предметів безпосереднього ото-

чення людини та його особистих речей. Найбільш загальною побу-

товою ознакою предметів є їхня форма, контур. Сприйняття предме-

тів також цілком індивідуальне, що пов’язане з психологічними

особливостями особи, яка сприймає (окомір людини, її спостережли-

вість, тип пам’яті тощо, її позиції в момент спостереження за погод-

ними умовами та ін.). Не виключено, що сприйняття може супрово-

джуватися ілюзіями (наприклад, ефект іррадіації

призводить до пе-

ребільшення розмірів світлих і добре освітлених предметів).

У процесі впізнання слідчий повинен контролювати свою поведін-

ку (рухи, позу, міміку та ін.) і мову, щоб дотриматися процесуальних

правил упізнання і виключити можливість будь-якого психологічно-

го тиску на учасників цієї слідчої дії. Особливо необхідно проявити

такт при впізнанні трупа, враховуючи те, що особами, які впізнають,

є частіше за все рідні та близькі. Витримка і самоорганізованість, від-

повідальність і фактичність, комунікабельність і емоційна стій-

кість — всі ці професійні якості повинні проявлятися в діях слідчого

під час підготовки та проведенні впізнання.

§ 4. Â³äòâîðåííÿ îáñòàíîâêè ³ îáñòàâèí ïîä³¿

Відтворення обстановки і обставин події — самостійна слідча дія,

яка проводиться з метою перевірки фактичної можливості здійснен-

ня будь-якої події, дії чи явища за певних обставин і при відомих

умовах.

Відтворення обстановки і обставин події спрямоване на перевірку

доказів, що є в оперативних працівників, та отримання нових.

Іррадіація (від лат. irradiare — сяяти, випускати промені) — оптичне явище, яке

полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні видаються більшими за їхні

справжні розміри, а темні на світлому фоні — меншими.

204

Психологічна особливість відтворення обстановки і обставин по-

дії полягає в тому, що при їх проведенні відтворюється, моделюється

ситуація, яка уявляється слідчим чи описана будь-ким (потерпілим,

підозрюваним, обвинуваченим, свідком), і здійснюються завчасно ви-

значені дослідні дії. Щоб підкреслити принципову відмінність відтво-

рення обстановки і обставин події від огляду, зробимо посилання на

конкретний приклад. Упевнившись твердо, що віконна кватирка лег-

ко відчиняється і достатньо велика для того, щоб підліток зміг через

неї залізти в пограбовану квартиру на першому поверсі, слідчий кон-

статує це як факт і зазначає його в протоколі огляду. Але перевірка

можливості підлітку середньої статури піднятися на підвіконня, від-

чинити і пролізти через кватирку в будинок є змістом експерименту

як слідчої дії.

Так само суттєвою є відмінність відтворення обстановки і обставин

події від упізнання. Воно може проходити в спеціально створеній об-

становці, але при впізнанні відсутня основна риса відтворення обста-

новки і обставин події — досвідчена перевірка можливості виконання

будь-якої дії, наприклад можливості впізнання конкретної людини за

певних умов і обставин спостереження. Тому для перевірки надійності

попереднього впізнання проводиться відтворення обстановки і обста-

вин події щодо виявлення можливостей розгледіти і впізнати людину

за рисами обличчя на далекій відстані в умовах туману. Моделюючи

відповідну обстановку і умови, слідчий встановлює

• чи була можливість бачити, розрізняти і впізнавати певні пред-

мети, їхні форми, розміри, колір за даних умов їх віддаленості

освітлення, кута зору;

• чи можливо здійснити певні дії за даних умов за певний час;

• чи була можливість чути і розрізняти певні слова і звуки;

• чи володіє дана особа певними здібностями вчиняти цю дію?

Чим повніше враховані всі фактори, які можуть вплинути на резуль-

тати відтворення обстановки і обставин події (наприклад, однорідність

погодних і кліматичних умов, наявність першочергових засобів дій —

знарядь, пристосувань, матеріалів та ін.), тим більш доказовими є ці ре-

зультати. Найскладніше в проведенні відтворення обстановки і обста-

вин події — моделювання суб’єктивних факторів. Загальновідомо, що

афективна діяльність людини і її окремих дій, а також особливості пове-

дінки багато в чому визначаються її тимчасовим психічним станом, від-

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 519.

205

творити який неможливо. Звичайно, що в ході відтворення обстановки і

обставин події недоступне відтворення і самої події злочину.

До проведення відтворення обстановки і обставин події залуча-

ється широке коло осіб: поняті, обвинувачений, потерпілий, спеціа-

лісти різних галузей знань, технічний персонал. Керує відтворенням

обстановки і обставин події слідчий: розміщує учасників і розподі-

ляє між ними функції; створює умови, максимально наближені до

тих, в яких відбувалася подія або дія, яка перевіряється; визначає чер-

говість відтворення; зміст кожного з них; оцінює результати, отри-

мані в ході експерименту і т. д. Присутність багатьох людей може

певним чином вплинути на результати експерименту, зокрема вини-

кнення соціально-психологічного феномена інгібіції може подавити

активність людини. Необхідно також враховувати, що обвинуваче-

ний (а інколи і потерпілий) не завжди виявляє наявні в нього знання,

навички і вміння, старається часом приховати можливість правиль-

ного сприйняття будь-якого явища чи відтворення будь-якої дії.

Як правило, відтворення обстановки і обставин події проводить-

ся на місці події, що дає змогу змоделювати ситуацію з більшим сту-

пенем вірогідності. Більше того, відтворення на місці злочину сприяє

пожвавленню асоціативних зв’язків, кращому згадуванню обставин

події злочину

. Водночас у слідчій практиці трапляються випадки,

коли відтворення проводять за межами місця події. Найчастіше це

відбувається тоді, коли необхідно перевірити професійні знання і

вміння обвинуваченого.

У змістовному плані більшість відтворень обстановки і обставин

події являють собою вивчення і оцінку психофізіологічних, фізичних,

психологічних можливостей людини, а саме:

а) сприйняття будь-якого об’єкта чи предмета за певних умов (від-

чути запах, розрізнити або побачити об’єкт, почути звуки або

людську мову і т. д.);

б) здійснення тієї чи тієї дії (злом сейфа, проникнення в гараж че-

рез вирізаний отвір, виготовлення підробленої печатки і т. д.).

“…На одному із ринків Ташкента при спробі розрахуватися підробкою

за куплений пучок цибулі був затриманий реалізатор фальшивих купюр,

росіянин за національністю. Чоловік запанікував, зрозумів, що сильно “вля-

Глазырин В. Ф. Психология следственных действий. — Волгоград: Высш. следст. шк.

МВД СССР, 1983. — С. 118.

206

пався”, спробував викинути свої сумки і втекти, але працівники міліції

його затримали. На першому ж допиті з’ясувалося, що це якийсь Гурі-

нов — житель Іркутська. В нього … виявили 211 казначейських білетів

п’ятирублевого номіналу, виготовлених не виробництвом Держзнаку.

Припертий до стінки, Гурінов визнав, що фальшиві грошові знаки

друкував сам, у себе вдома. А тим часом, в автоматичній камері збері-

гання ташкентського вокзалу співробітники відділу боротьби з фаль-

шивомонетництвом Головного управління боротьби з економічними

злочинами знайшли сумку з речами Гурінова. Крім сорочок і штанів, на

дні сумки лежало триста новеньких 5-рублевих купюр. Гурінов сказав,

що ні сном ні духом не знає, чия це сумка, але викликана з Іркутська

його дружина впізнала сумку і речі чоловіка.

Дав свої результати і обшук на іркутській квартирі Гурінова:

там знайшли поліграфічні валики, ручний прес, фарби, клей і багато

чого іншого. Проведений слідчий експеримент показав, що Гурінов не

міг діяти самостійно. Багаторазові експерименти друкування грошей

на квартирі Гурінова закінчувалися невдачею. Отриманий в слідчому

експерименті результат переконав оперативних співробітників у то-

му, що в цій справі замішана принаймні ще одна людина. Так вони ви-

йшли на співучасника Гурінова — якогось Варфоломєєва. Зрозумівши,

що слідчі сіли йому на хвіст, Варфоломєєв зумів знищити вдома під-

пільну лабораторію, а те, що не встиг знищити, викинув в Ангару.

Зовсім випадково, але шість кліше для друкування 5-рублевих купюр

були знайдені студентами, які відпочивали на березі річки.

Отже, відтворення обстановки і обставин події щодо вивчення мож-

ливості друкування фальшивих грошей однією особою в певних умовах

дав змогу слідству вийти на спільника і успішно завершити цю справу”

Теоретичне вивчення і реальна практика слідчих дій переконує,

що досліди з відтворення обстановки і обставин події краще прово-

дити багаторазово. При цьому доцільно виконувати дослідні дії за-

лежно від ступеня адаптації людини в конкретних умовах, варіюючи

окремі умови дії. Багаторазове проведення одного й того ж експери-

менту дає змогу детальніше і глибше пізнати явище, що вивчається,

впевнитися в тому, що отримані результати не є випадковими

. По-

Див.: В поисках фальшивых купюр // Мир новостей. — 2000. — 11 нояб. — № 46(360).

Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента. — М.: Высш. шк. МВД

СССР, 1959. — С. 99.

207

вторні дослідні дії повинні бути проведені стільки разів, скільки не-

обхідно для того, щоб можна було впевнитися в закономірності отри-

маного результату. Як зазначалося, в процесі багаторазового прове-

дення відтворення доцільно варіювати окремі умови дій. Так, при пе-

ревірці можливості чіткого сприйняття обличчя людини свідкам

можна міняти місце спостереження, інтенсивність освітлення і т. ін.

Варіативність може бути пов’язана і зі змінами психологічного стану

осіб, які виступають у ролі досліджуваних.

У процесі відтворення обстановки і обставин події його учасники

перебувають у складному психологічному стані, мають, як правило,

значне емоційне напруження, що впливає на характер їхніх дій, пове-

дінку і мову. Це повинно враховуватися слідчим як при підготовці,

так і в процесі самого відтворення обстановки і обставин події. Річ у

тім, що відтворення обстановки і обставин події є сильним засобом

психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати

підозрюваному чи обвинуваченому важко заперечити.

Так, підозрюваний у вбивстві шофера-експедитора в автофургоні

ГАЗ-53 на допиті заперечував свою причетність до злочину. Було проведе-

но відтворення обстановки і обставин події, у процесі якого вдалося вста-

новити: один ключ із вилученої при особистому обшуку підозрюваного зв’яз-

ки ключів підходить до замка стартування автофургона потерпілого, а

другий — до замка його будинку, із якого зникли носильні речі та аудіо- і

відеотехніка. Заперечити результати відтворення обстановки і обставин

події підозрюваний не зміг, а після того як при обшуку в його квартирі знай-

шли речі і апаратуру вбитого, визнав свою вину і почав давати свідчення.

У відтворенні обстановки і обставин події головними є проведен-

ня дослідів і правильна оцінка отриманих результатів. Щодо події,

яка проходить перевірку, отримані результати можуть бути:

а) позитивними (ця подія могла відбуватися);

б) негативними (ця подія могла не відбуватися).

Результати відтворення обстановки і обставин події інтерпрету-

ються як наявність об’єктивних можливостей здійснення певної події

(дії) і як суб’єктивна можливість виконання певної дії цією особою.

Позитивний результат відтворення обстановки і обставин події

дає змогу слідчому зробити вірогідний висновок про те, чи відбулася

ця подія насправді. Чому тільки вірогідний висновок, а не однознач-

ний? Тому що можливість розрізняти риси зовнішнього вигляду лю-

208

дини, можливість чути крики або характерні звуки, можливість ви-

конувати будь-які дії (наприклад, самостійно зібрати тротилову ша-

шку), сама собою не є ще доказом того, що ця особа дійсно розрізня-

ла, чула, зробила щось. Не доводить цього і суб’єктивна можливість

особи, яку випробовують. Такий висновок буде правомірним у тому

разі, коли він заснований на сукупності наявних доказів, а не на оці-

нці результатів одного експерименту.

Спеціалісти вважають, що ще складнішою є оцінка отриманих ре-

зультатів відтворення обстановки і обставин події

. Для дослідів, які

перевіряють об’єктивну можливість існування певної події (дії), нега-

тивний результат дає можливість найчастіше робити достовірний ка-

тегоричний висновок про те, що можлива подія (дія) не могла стати-

ся. Для отримання абсолютної впевненості в такому висновку дослі-

ди проводяться багаторазово і зі змінами виконавців цієї дії

(необхідно враховувати, що психологічні особливості окремих інди-

відуумів можуть значно відрізнятися від посередніх людських мож-

ливостей). Що стосується негативних результатів досліджень, які пе-

ревіряють суб’єктивні можливості певної особи, то вони повинні оці-

нюватися, виходячи із зайнятої цією особою позиції. Зокрема, якщо

людина не бажає показувати свої навички і вміння, виконувати ті чи

інші дії, то експеримент втрачає сенс. А якщо в особи, яку випробо-

вують, є бажання досягти позитивного результату у відтворенні об-

становки і обставин події, то її нездатність виконати певні дії, які їй

нібито вдавалися раніше, може мати кілька причин:

• її твердження про те, що вона вчинила цю подію (дію) в мину-

лому, не відповідає дійсності;

• навички і вміння, які були в минулому, з часом утрачені, а пси-

хофізичні параметри втратили свою чутливість і гостроту;

• неповторність психічних явищ — пізнавальних, емоційних, во-

льових процесів, станів людини. Відомо, що в момент пригоди

стан афекту, який виникає, може викликати в індивідуума при-

плив незвичайної сили, різко актуалізувати його здібності і чи-

нити те, чого він повторити не зможе. Крім того, необхідно ма-

ти на увазі, що дії людей в значній мірою визначаються їхніми

мотиваційними спонуканнями, які є різними в момент вчинен-

ня події і в процесі відтворення обстановки і обставин події.

Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — М.: Новый юрист,

1999. — С. 387.

209

Отже, оцінюючи результати відтворення обстановки і обставин

події, які мають на меті перевірити суб’єктивні можливості виконан-

ня певних дій цією особою, необхідно врахувати вплив описаних ви-

ще факторів.

§ 5. Ïñèõîëîã³ÿ ïåðåâ³ðêè ñâ³ä÷åíü íà ì³ñö³

Слідча дія перевірка свідчень на місці проводиться для встановлен-

ня відповідності або невідповідності свідчень допитаних осіб (підо-

зрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка) обстановці міс-

ця здійснення події.

Основні завдання, які вирішує слідчий при перевірці свідчень на

місці, такі:

1) з’ясувати обізнаність чи необізнаність допитаної особи про до-

сліджувану подію, що дає змогу визнати (або не визнати ) її оче-

видцем або учасником цієї події;

2) перевірити вже наявні свідчення;

3) отримати додаткову інформацію стосовно тієї, яка вже була

отримана в ході допиту підозрюваного, обвинуваченого, потер-

пілого або свідка;

4) викрити особу, яка дає неправдиві свідчення.

За своїм змістом перевірка свідчень на місці включає елементи

огляду місця події, допиту, впізнання, слідчого експерименту, у зв’яз-

ку з чим поєднує в собі психологічні особливості цих слідчих дій. За-

гальні та відмінні риси перевірки свідчень на місці та вказаних слід-

чих дій наведені в табл. 4.

Таблиця 4

Порівняльна характеристика психологічних

особливостей різних слідчих дій

Слідчі дії, що

зіставляються

Загальне Відмінне

1 2 3

Перевірка свідчень

на місці та огляд місця

події

Виявлення і вивчення

матеріальних об’єктів,

їхніх ознак і

взаємозв’язків

Огляд обмежується тим, що

фактично є в цьому місці, і

не передбачає пояснень і дій

допитаних осіб

210

Під час підготовки до перевірки свідчень на місці необхідно вра-

ховувати ряд моментів, які мають психологічний аспект. По-перше,

необхідно визначити ті обставини, які підлягають перевірці. По-дру-

ге, правильно вибрати час відтворення свідчень (якщо обвинуваче-

ний дає правдиві свідчення, то через затримку з виїздом на місце події

він може змінити свою позицію). По-третє, вивчити психологічні осо-

бливості особи, чиї свідчення перевіряються (важливість цього стану

полягає в тому, що хороші знання психіки цієї людини допоможуть

встановити і підтримувати потрібний психологічний контакт, уник-

1 2 3

Перевірка свідчень на

місці та допит

Отримання пояснень,

свідчень від допитуваної

особи

При допиті не відбувається

огляд місця події,

демонстрації певних дій та

зіставлення отриманих

повідомлень із матеріальною

обстановкою події злочину

Перевірка свідчень на

місці та впізнання

Вказування місця, де

сталася подія, і

предметів, які

знаходилися з ним у

певному зв’язку

При впізнанні допитаній особі

пред’являються раніше

відібрані предмети у вибраній

слідчим обстановці. В ході

перевірки свідчень ця особа

сама впізнає місце і предмети,

які там знаходяться. Підсумок

впізнання — впізнання

предмета за будь-якими

ознаками. В процесі перевірки

свідчень особа, яку перевіря-

ють, дає інформацію про те,

що і як сталося, демонструє

дії учасників події

Перевірка свідчень на

місці та відтворення

обстановки і обставин

події

Єдина мета — вияснити,

чи могла статися ця

подія на тому місці, у

тих умовах і таким

чином, як повідомила

про це особа, яку

допитують.

Однаковий порядок

оцінки результатів

При перевірці свідчень на

місці мета більш широка —

не тільки з’ясувати, чи могла

статися ця подія на цьому

місці, а й якою мірою вона

відома особі, яку допитують,

і як вона сталася. Немає

необхідності відтворювати

обстановку й умови,

варіювати дослідні дії. Не

тільки демонстрація дій, а й

отримання пояснень

Закінчення таблиці 4