Бесов Л.М. История науки и техники

Подождите немного. Документ загружается.

191

паровоз експлуатувався на руднику до 1865 р., після чого був зданий

у лондонський музей.

Талановитiсть Стефенсона Англiя визнала лише на схилі його

життя. А він був унiверсальним винахідником! Стефенсон

проектував i будував першi залізницi, конструював потужнi

паровози, впроваджував колiйну сигналiзацiю i правила дорожного

руху. Винахiдник забезпечив вагони

ресорами, а локомотив - гудком.

Стефенсон винайшов оригiнальну систему зчеплення вагонiв. Це

була мужня людина. Його вважали божевiльним, коли вiн почав

прокладати залiзницю через болото. Фермери загрожували

Стефенсону фiзичною розправою, вважаючи, що паровози своїми

iскрами спалять будiвлi і лiси, корови вiд стукоту

колiс перестануть

давати молоко, а кури - яйця. На шпальтах газет з’явились

повiдомлення про те, що швидка їзда викличе у пасажирiв

захворювання гарячкою, а тунелі – застуду i сухоту. У 1825 р.

парламентська комiсiя з десяти високопоставлених чиновників

розглянула проект залiзниці Стефенсона. Для нього це був триденний

iспит. 19 вересня 1830 р. у Англiї почала експлуатуватись перша

залiзниця довжиною 56,3 км. Від Дарлінгтона до Стоктона урочистий

поїзд тягнув 34 вагони. Шість з них були навантажені вугіллям і

борошном, на решті – роташовані лавки для пасажирів. Тягнув

вагони паровоз «Пересування», яким керував сам Стефенсон.

Середня швидкість його була 10 км/год. Попереду

локомотива скакав

вершник з прапором, благаючи людей звільняти рейки. На окремих

ділянках поїзд розвивав швидкість до 24 км/год. Всього за цей рейс

було перевезено понад 600 пасажирів. Разом з рештою вантажу ця

публіка важила 90 тонн.

Для того щоб набути визнання, першi паровози прикрашали

гiрляндами квітів. Це було рекламою для прихильностi публіки

. З

перебiгом часу паровоз одержав визнання не лише у пасажирiв, але і

у промисловцiв.

Ще до початку ХІХ ст. стали помiтними наслiдки використання

наукових знань, поширилась можливість їх використання. У

найбільш розвинених європейських країнах розпочався процес

переходу вiд виробництва власне машин до виробництва їх

самими

машинами. Це було явище, яке ранiше не проявлялось. Нескладнi

машини для використання у побутi – вози, млини, ткацькi верстати

тощо – виготовлялися ручним способом. Завдяки паровій машині,

вперше в iсторiї, людина почала виготовляти однi машини за

допомогою iнших машин. А це, в свою чергу, сприяло розвитку

сучасного масового виробництва з

усіма наслiдками економічного,

соцiального i політичного плану. Промислова революцiя привела до

iстотного перегляду ролi науки у життi суспiльства. Наука вийшла з

усамiтнених кабiнетiв вчених i стала активно впливати на всі сторони

192

суспiльного життя, відкрито проявляти себе виробничою силою.

Оскільки нова технiка почала приносити вiдчутну користь, до неї

зростає інтерес і повага до знань, вiра у могутнiсть науки.

Наприкiнцi ХІХ ст. людство вже повiрило у науку, в її

колосальнi можливості. Дуже часто вiд неї чекало

навіть набагато

бiльше, ніж вона насправді могла дати. І це закономiрно. Протягом

ХІХ ст. саме у союзі з наукою технiка зробила величезний крок у

своєму розвитку. В життя увiйшли паровози, пароплави,

металообробні верстати, сільськогосподарськi машини. Паровi

двигуни замiнюються електродвигунами, двигунами внутрішнього

згоряння, дизелями, турбiнами.

Технiка розвивалась настiльки

бурхливо i плiдно, що машинні парки першої третини ХІХ ст. i його

70-80-х років iстотно відрiзнялись один вiд другого.

3ростає не лише чисельнiсть i рiзноманiтнiсть машин, але i

збiльшується їх швидкiсть, потужнiсть, використовуються новi види

енергiї, набуває розвитку

наука про машини. Вона з’явилась майже з

виникненням промислового машинобудування наприкiнцi ХVІІІ ст.

пiсля винаходу унiверсального парового двигуна. Думки вчених,

винахiдникiв спрямовуються на вивчення сутностi машин, їх змiсту.

Ведеться пошук розв’язання таких важливих проблем, як створення

мiцних матерiалiв,

конструкцiй машин, технологiй.

3ародження сучасної металургiї

Якщо ми ознайомимось з iсторiєю розвитку машинобудування,

то помiтимо, що переважна бiльшiсть машин майже до кiнця ХVІІІ

ст. виготовлялась з деревини. Воно було основним матерiалом для

виробництва машин. Метали використовувались лише для тих

деталей, якi безпосередньо сприймали навантаження, а також для

рiзальних кромок та iнших частин, якi неможливо було виготовляти з

неметалiчних матерiалiв.

У ХVІІІ ст. паровий двигун виготовляли переважно з металу.

Котли для пару спочатку робили з деревини, оперiзували їх як дiжку

обручами. Чавун цiнився

дорого. 3амiсть нього використовували

латунь. Чавун застосовували лише у тих випадках, коли вiн був

незамiнним. Це можна пояснити тим, що технологiя його виплавки з

кiнця середньовiччя не мала принципових змiн. Середньовiчнi

методи виробництва сталi вимагали таких коштiв, що вимушували

цiнити

її як дорогоцінний метал. Навiть пiсля винаходу i розробки

процесу виробництва тигельної сталi у 40–х роках ХVІІІ ст. вона

залишалась надто дорогою. (Таким способом в Iндії виплавку сталi

здiйснювали ще за батото століть до того, як це сталось в Європі).

Тому зі сталi виробляли переважно ножовi вироби.

193

Конвертер

Бессемера,

що

обертається

Вiдомо, що до сталi, як матерiалу для виробництва з неї

деталей машин, висуваються певнi вимоги. Насамперед, сталь

повинна бути мiцною i в’язкою, неламкою, дешевою i виплавлятись у

великих об’ємах. 0дним з перших крокiв у напрямку вивчення

властивостей сталi i широкого її використання зробив росiйський

металург П.П

.Аносов (1797–1851 рр.). На основi практичних

досягнень вiн видав науковi працi з якiсного виробництва i

властивостей сталi. Його роботи набули всесвiтного визнання. Це

були визначнi досягнення пiсля середньовiччя. Аносовим

запропоновано метод одержання сталi, де поєднувались процеси

плавки і насичення її вуглецем. Ним вперше у свiтовiй

практицi

використано газову цементацiю металу. Сьогоднi цей метод

використовується в усiх країнах світу. У 1837 р. Аносов здiйснив

переплавку чавуну у сталь як з добавкою, так i без добавки залiза..

0ригiнальнi його працi з дослiдження i розкриття таємницi

виробництва булатної сталi, спосіб отримання якої був загублений на

багато століть. Протягом десяти рокiв вiн сплавляв залiзо з кремнiєм,

марганцем, хромом, титаном, золотом, платиною та iншими

добавками. Вивчив їх властивостi. Аносов обгрунтував вплив

хiмiчного складу, структури сплаву i характеру його обробки на

властивостi металу. Висновки вiдомого металурга покладено в

основу науки про якiсну

виплавку сталi. Окремi працi Аносова

одразу ж було перекладено на iноземнi мови. Вiн започаткував

мiкроскопiчний аналiз металiв. Аносовим здійснено i багато iнших

нововведень з виробництва якiсних сталей i здешевлення їх

виплавки.

Але i пiсля визначних робiт Аносова

проблемою проблем залишалось одержання сталi

у величезнiй

кiлькостi для промисловостi, що

стрiмко розвивалась. Цю проблему спробував

вирішити Генрі Бессемер (1813–1898 рр.). Сам

вiн з села, з якого не виїздив до 17 років. Нiколи

не знав, що таке заводська праця. Але коло його

iнтересiв було надто широке. Вiн є автором

винаходу голчастого штампу для

гербових

поштових марок. Бессемер є винахiдником

технологiї позолоти бронзовим порошком,

наслiдком використання якої стало звiльнення

вiд ручної праці 70 робiтникiв. Винахiдник став

власником патентів шлiфувального верстата для

дзеркал, непромокальних тканин, пристрою для тиснення на

тканинах. На всіх потягах свiту використана його «гармон

iя», через

яку пасажири переходять з одного вагона в iнший.

194

Досвід отримання

Бессемером литої сталі у

1856 р. продувкою повітря

через метал,

розташований у печі

Металургiєю Бессемер захопився так само несподiвано, як i

усiм iншим. З метою отримання достатньо

мiцного металу для артилерійських

снарядів у великiй кiлькостi вiн

досконально вивчив стан справ у

металургiї i винайшов спосіб переробки

чушкового чавуну в сталь шляхом

випалювання з нього домiшок за

допомогою

повiтряного дуття у

спецiальнiй печi. Таким методом

полегшувалась праця сталеварiв,

зменшувались витрати часу i палива на

виплавку сталi значно бiльшої кiлькостi i

кращої якостi, нiж це робилось у тиглi.

Винахiд Бессемера зацiкавив власникiв

металургiйних заводiв i вони придбали патенти. Але у

виробничих

умовах виплавлена таким способом сталь виявилась крихкою.

Протягом двох рокiв Бессемер разом з науковцями проводив хiмiчнi

аналiзи i виявив у металi фосфор i сiрку. Сiрку з чавуну винахiдник

навчився виводити. Ефективного способу боротьби з фосфором

Бессемер не знайшов, хоч i дуже наблизився до розв’язання ц

iєї

проблеми. Вiн зiзнався, що не може назвати самого видатного свого

досягнення. Нащадки вважають що цим досягненням є спосіб, який

носить його ім’я – спосіб виплавки сталі.

Винахiд Бессемером виплавки сталi збiгся з тим перiодом

iсторiї, коли в Європi i Америці швидкими темпами велось

буд

iвництво залiзниць. Сталь, що виробляли бессемерiвським

способом, вiдповiдала усiм технiчним вимогам до рейок. 3алiзничнi

магiстралі, побудовані зі сталі, виплавленої запропонованим

Бесемером способом, вдихнули життя в далекi i глухi селища,

перетворили їх у мiста. Заслуги винахiдника “стальних артерій”

планети оцінено тим, що

чотирнадцять молодих мiст США,

з′єднаних такими артеріями, було названо «Бессемер».

Пройшло трохи бiльше двох рокiв пiсля винаходу

Бессемером способу виплавки сталi i з’явився новий процес її

виробництва. Його винахiдником став французький iнженер П’єр

Мартен. У газовiй печi конструкцiї нiмецького iнженера С

iменса

Мартен почав сплавляти чавун з металобрухтом. Вiд

бессемерiвського методу виробництва мартенiвський рiзнився,

насамперед, невеликою продуктивнiстю. Але, що цiнно, останнiй

давав можливiсть контролювати склад i якiсть готової сталi. Обидва

способи стали конкурувати мiж собою.

3магання мiж конвертерним (бессемерівським) i пiчним

(мартенiвським) способами виплавки сталі продовжувалось майже

195

100 років. 3авершилось воно на користь конвертера, який почали

продувати через розплавлений метал не повiтрям, а киснем.

Відкриття Аносова, Бессемера, Мартена та

iнших винахiдникiв у галузi металургiї широко

розповсюдились у багатьох промислово

розвинених країнах свiту, що помiтно сприяло

прогресу в економiцi. В останню третину

ХІХ

ст. США, наприклад, зробили стрімкий стрибок,

перетворившись із сiльськогосподарської країни

у потужну iндустрiальну державу. Вже у 80–і

роки з виробництва чавуну і сталi вони посiли

перше місце в свiті. Це сприяло високим темпам розвитку

верстатобудування, текстильної та харчової промисловостi i, як вже

згадувалось, прискорило залiзничне

будiвництво. За ними почали

зростати новi галузi iндустрiї: хiмiчна, електротехнiчна, гумова,

нафтова.

3начно покращенi характеристики сталей процесом легування

їх незначними добавками iнших металiв. Історично цей процес

винайшли у ХІХ ст. У 1822 р. Фарадей iнтенсивно займався

дослідами з легування сталі. Однак праці його практичного втілення

не знайшли.

Далi iсторія легованих сталей продовжується з 1871 р., коли

Муше винайшов iнструментальну сталь, леговану вольфрамом,

ванадiєм, марганцем. Вона давала можливiсть здiйснювати обробку

металу на дуже великих швидкостях різання. 3а цим з’явились й iншi

легованi сталi, наприклад марганцева сталь Хадфiлда (1882 р.),

нiкельова сталь Шнейдера (1888 р

.). У 1898 р. Тейлором i Уайтом

винайдено швидкорiзальну сталь. Однак, з самого початку винаходу

леговані сталi почали використовуватись для виробництва зброї.

Нержавiюча сталь винайдена Г.Брiйлi у 1913 р.

Вже згадувалось про розкриття П.П.Аносовим таємниці

виробництва дамаської сталi Бадаєвим у Росії. Вона i отримала таку

назву «Бадаєвська». Масова виплавка

її почалась з середини ХІХ ст.

Їй властива висока в’язкiсть, добре зварювання. В останньому вона

не знала конкурентiв на той час i одержала визнання далеко за

межами Росiї.

3начним досягненням ХІХ ст. у металургiї стало вiдкриття

виробництва алюмiнiю. Вперше цей елемент був вi

дкритий Ерстедом

у 1825 р. Вже на Лондонській Всесвiтнiй промисловiй виставцi у

1851 р. з’явився злиток пiд назвою «срiбло з глини». Один кiлограм

його коштував одну тисячу двiстi карбованцiв золотом. 3а 1854–1855

рр. у світi виготовлено всього 25 кiлограмів алюмінiю. Вже було

вi

домо, що виробництво «срiбла з глини» потребує великих витрат

електроенергiї. Менделєєв у 1867 р. вiдвiдав алюмiнiєвий завод у

Конвертер

196

Пам

′

ятник

Ч.М.Холлу,

виконаний з

алюмінію

Парижi і після цього впевнено заявив, що в майбутньому алюмiнiю

належить визначна роль.

Наприкiнцi ХІХ ст. розпочинається

виробництво рiзних сплавiв на основi алюмiнiю i

їх промислове використання. Цьому сприяло

вiдкриття електролiтичного способу

виробництва згаданого металу у 1886 р. Його

авторами стали американець Холл i француз

Еру.

З цього часу алюмiнiй почали використовувати

там, де необхiдно було забезпечити малу вагу

конструкцiї. Вже з 1895 р. алюмiнiй

використовується для будiвництва аеропланiв.

Наступним досягненням стало вiдкриття

дюралюмiнiю – сплаву алюмiнiю з мiддю. Вiн

забезпечив високе

вiдношення мiцностi до ваги.

Дюралюміній з’явився у 1890 р. У ХХ ст. велике

значення набули сплави алюмiнiю з легким

магнiєм.

Пiдсумовуючи усе те, що викладено з приводу

науково-технiчного розвитку протягом трьох

столiть – ХVІІ, ХVІІІ і ХІХ, можна сказати, що

це

був етап стрiмкого ствердження науки як

виробничої сили, зародження тих основних

напрямкiв, що стали фундаментом науково-технiчної революцiї.

Революції, що проходили у цей час у техніці і на виробництві,

наприклад, перехід від ручної праці до використання машин, не були

пов’язані з безпосереднім впливом наукових знань.

Наукові і технічні

революції проходили в історії людства, але відносно незалежно одна

від одної. Наука тут, як правило, відставала від розвитку техніки і

виробництва і часто створювала теорії вже освоєних у техніці і

виробництві процесів. Тільки у ХІХ ст. починається посилення

зв’язків науки і техніки, виробництва. У ХХ ст. наука

вже не відстає,

а йде разом, а потім починає випереджати техніку і виробництво,

вказуючи їм шляхи розвитку.

197

ПРОМИСЛОВА РЕВОЛЮЦІЯ

Характеристика технічних і соціальних змін

Історія західної цивілізації знає багато революцій у

промисловості. Це є ті періоди, коли відбуваються швидкі

технологічні зміни. Однак в історії людства була лише одна

промислова революція, коли протягом століття відбувся перехід від

аграрної, ремісничої економіки до переважно міської, машинної

цивілізації. Цей факт

для Європи є революційним, незважаючи на те,

що в середині ХVІІІ ст. тут переважала аграрна культура, а населення

залишалось неграмотним і мало низький рівень життя. Cаме у

західній Європі відбулась перша промислова революція або, як

інколи її ще називають, «промисловий переворот». Ми будемо

користуватись обома термінами. Батьківщиною промислової

революції

наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ ст. вважається Англія.

Ця революція, як відомо, характеризується досягненнями у

застосуванні парової машини і впровадженні машинного

виробництва. Вона здійснилась завдяки науці і техніці. Не зважаючи

на її локальний характер, промислова революція все ж розширила

економічний простір країн західної Європи. Окремі з них вона

забезпечила дешевими матеріальними

і трудовими ресурсами,

оскільки ці країни залишались головним джерелом економічного

зростання. Без перебільшення можна сказати, що поштовхом до цієї

революції в Європі стала наука, а точніше, потреби суспільства у

прискоренні розвитку промисловості. Вона привела до радикальних

змін в соціально-економічному житті усієї планети. Одним з

результатів промислового перевороту став поділ

країн на колонії і

метрополії.

Події, що супроводжували промисловий переворот, породжені

багатьма соціальними і економічними причинами. Вони були

підготовлені також і науковою революцією ХVІІ ст. Головним

провідним напрямком останньої, як вже з’ясовано раніше, було

становлення нової математики, математики безперервних процесів

внаслідок наполегливої кропіткої праці багатьох вчених і завершеної

створенням

математичного аналізу Лейбніцем і Ньютоном. Разом з

цим завершальну роль у науковій революції відіграло також

становлення ньютонівської механіки, нового світогляду, якому

призначено було істотно вплинути на розвиток науки у найближчі

два з половиною століття. Хоча слід визнати, що у людських справах,

що пов’язані з Землею, значення ньютонівського синтезу навряд

чи

коли-небудь зменшиться.

198

У «Велиій Радянській Енциклопедії» промисловий переворот

позначено як систему економічних і соціально-політичних змін, що

втілили перехід від мануфактури, яка заснована на ручній праці, до

великої машинної індустрії. І цьому не можна заперечувати, оскільки

історично передумови розвитку великої машинної індустрії були

створені мануфактурною формою капіталістичного виробництва.

Промислова революція, тобто перехід від

інструментальної до

машинної стадії, відображає, на думку науковців, третю вдалу спробу

країн центру світового господарства наприкінці ХVІІІ – на початку

ХІХ ст. вийти на шлях порівняно швидкого, тривалого, відносно

стабільного економічного зростання. Перша спроба була у Х–ХІІІ

ст.ст., друга – наприкінці ХV – на початку ХVІ ст. Кожна з

цих спроб

була невдалою. На відміну від перших двох спроб до середини ХVІІІ

– початку ХІХ ст. у багатьох країнах Західної Європи було

накопичено достатньо великий економічний, науковий і культурний

потенціал. Небувалого значення почала набувати освіта. З 1700 року

у Західній і Північно-Західній Європі стрімко розвивалось сільське

виробництво. Це створило

сприятливі умови для збільшення

чисельності населення. Підвищився попит і створились передумови

для технічного прогресу і підвищення рівня капіталовкладень.

Зауважимо: компонентами промислової революції в Європі є

усі використання новинок різних галузей науки і техніки, які сприяли

розгортанню масштабів кардинальних технічних і технологічних

змін, що обумовили перехід від аграрної революції до промислового

перевороту

. Аграрна революція в Англії почалась у 1690–1700 рр., у

Франції – в 1750–1770 рр., у Німеччині – в 1790–1800 рр.

Відзначимо, що вона проходила без використання машин і хімічних

добрив (широко використовувались органічні добрива). Базою

прогресу сільськогосподарського виробництва стало покращання

системи ротації культур, використання селекційного сім’я,

вирощування більш продуктивних видів тварин, удосконалення

знарядь праці.

Аграрна революція обумовила істотне зростання

ефективності сільськогосподарського виробництва. Висока його

продуктивність супроводжувалась обезземеленням селян. Велика їх

маса склала резерв робочої сили для промисловості. Величезна

кількість продуктів сприяла зростанню населення. Це стало

властивим для усіх країн Західної Європи. Так, населення Англії

збільшилось з 5,8 млн. чоловік у 1700 р. до 18 млн. у 1850 році.

Помітно

знизився коефіцієнт смертності. Коефіцієнт народжуваності

на початку ХІХ ст. досяг 37%. Це не могло не вплинути на динаміку

розвитку промислової революції.

Чинники стимулювання розвитку промисловості

199

Доменна піч у ХV-

ХVІ ст.ст.

На темпи розвитку промислового перевороту вплинули і інші

процеси. Серед них і ті, про які вже згадувалось у попередніх

розділах книги. Так, важливою передумовою і складовою частиною

промислової революції є винахід компаса, окулярів, механічного

годинника. Артилерія зазнала революції у зв’язку з винаходом

пороху, попередником якого є «грецький вогонь».

Невід’ємною

частиною промислового перевороту є революція

у засобах комунікації: – залізничний (пасажирський і грузовий),

морський і річний транспорт, впровадження телефону і телеграфу,

засобів енергетики, а також інновації у гірничодобувну галузь,

металургію. Виникнення книгодрукування знаменувало

інформаційну революцію – революцію в науці та освіті.

Розвитку виробництва сприяло удосконалення засобів

наукового експерименту. В ХVІ–ХV

ІІ ст.ст. винайдені мікроскоп і

телескоп. З їх появою з’явилась можливість відкрити невидимі до

того часу мікро– і макросвіт. З’явились такі звичні для нашого часу

прилади, як термометр, ртутний барометр.

Усі ці чинники стимулювали технологічні

та оранізаційні зміни спочатку у європейському

суспільстві, а потім і у країнах інших

континентів. Але розглянемо еволюцію ще

одного чинника, без якого важко було б уявити

усі ті перетворення, удосконалення знарядь

праці, машин, що властиві періоду

промислового перевороту.

Вирішальне значення для цього мало

покращання плавки і обробки заліза. Спочатку

основним способом одержання заліза був

сиродутний процес. Ним прямо з руди

відновлювали залізо. Таким

методом можна

було його одержати у малій кількості і, головне,

на це витрачалось багато часу. На зміну

сиродутному процесу прийшов двоступеневий спосіб одержання

сталі. Цим методом спочатку одержували чавун у доменній печі

(зародження доменного процесу – середина ХІV ст., Лотарінгія), а

потім шляхом кричної переробки – сталь. Неважко зрозуміти, що за

кількісним

збільшенням виплавки і покращанням обробки металів

відбулися значні зміни в гірничодобувній галузі. Вона мала істотні

відмінності від сільськогосподарської галузі. Ремісники-гірники

накопичували досвід, знання, передавали їх наступним поколінням.

З’являються цілі міста гірників у Чехії, Саксонії, Франції та інших

країнах. Населення міст гірників спеціалізується не тільки на

видобутку корисних копалин, але

і на виробництві з них знарядь

праці, зброї, прикрас, карбуванні монет.

200

Уже в ХVІ ст. суспільна практика відповідно до потреб

висунула жорсткі вимоги до науки. Якщо до цього періоду розвиток

виробництва і техніки здійснювався на основі емпіричних знань, то

тепер вирішальне значення набули науково обгрунтовані знання, які

узагальнювали досвід і створювали теорію. Прогрес виробництва, як

ми вже згадували, збагачував науку досвідом

, а наука, в свою чергу,

працювала над удосконаленням техніки, технології та організації

виробництва. Розвиток механіки, наприклад, був викликаний

використанням найпростіших механізмів у виробництві, будівництві

і у гірничій справі. Великий вплив на останню галузь знань мав

розвиток артилерії. Поява гідродинаміки була пов’язана з

будівництвом складних гідротехнічних споруд. Прогрес хімії був

стимульований розвитком металургії, фарбувальної справи і

медицини.

Початок промисловій революції покладено винаходом і

використанням виробничих машин і заміною ними ручної праці, а

завершення – виробництвом машин машинами, тобто розвиток

машинного виробництва, яке засноване на широкому використанні

машинної техніки.

Етапи промислової революції

Промислова революція пройшла три етапи. Перший її етап

характеризується винаходом

і розповсюдженням робочих машин у

текстильному виробництві. Це створило необмежені можливості для

розширення і технічного удосконалення виробництва. Таким чином,

ремісниче або мануфактурне виробництво стало машинним.

Винахід теплового двигуна знаменує другий етап промислової

революції. Парова машина, яка стала двигуном великої

промисловості, задовольнила потреби фабричної системи. Вона

стимулювала впровадження робочих машин в

усі галузі і,

насамперед, в машинобудування.

Третій етап промислової революції пов’язаний зі створенням

робочих машин в машинобудуванні. Винайдено супорт токарного

верстата (різцедержач). Машинобудування одержало потужну

енергетичну базу, було обладнане робочими машинами. Це надало

можливість йому налагодити безперервне виробництво будь–яких

машин для усіх галузей виробництва. Використання машин у

виробництві привело

до виникнення великої кількості підприємств,

створення промислових центрів і скупчення у них населення.

Промислова революція не в усіх країнах проходила одночасно і

рівномірно. Не всі вони були для цього підготовлені.