Білявський Г.О. та ін. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 4

Техноекологія

Величезної шкоди завдано землям України: • за останні

25 років загублено майже 500 тис. га сільськогосподарських угідь;

на 9 % знизився вміст гумусу в ґрунті; • від водної ерозії потер-

пає 29 % орних земель; • 10 млн га земель на півдні країни

періодично уражаються пиловими бурями.

Спеціалісти ООН виокремили головні небезпеки, що нависли

над сільським господарством основних регіонів Землі:

• Європа — промислове забруднення земель, знищення лісів;

• Північна Америка — поширення монокультур;

• Південно-Західна Азія — перенаселення, перевипас худоби,

загроза генофондові;

• Південно-Східна Азія — загибель тропічних лісів, «генетична

ерозія»;

• Південна Америка — зведення тропічних лісів, зникнення

традиційних сортів культурних рослин;

• Африка — перенаселення, знищення тропічних лісів, переви-

пас худоби, спустелювання.

Ще одна серйозна проблема полягає в перехімізації сучасного

сільського господарства. На зміну перевіреній віками схемі зем-

лекористування — земля—зерно—гній—земля — прийшла непри-

родна, виснажлива для ґрунтів схема: земля—зерно—мінеральні

добрива—зерно—більше мінеральних добрив і т. д. При цьому

культурні рослини засвоюють усього близько 40 % хімічних по-

живних речовин, що містяться в мінеральних добривах. Решта ж

60 % вимивається з ґрунту й потрапляє у водойми, забруднюючи

їх. Надмірне застосування мінеральних добрив, зокрема азотних,

призводить до збільшення вмісту нітратів у продуктах харчуван-

ня, а це небезпечно для здоров'я людини.

Для захисту врожаю від шкідників сучасне сільське господар-

ство застосовує дедалі більше хімічних засобів боротьби — так

званих пестицидів хлороорганічного, фосфороорганічного та

іншого складу. Навантаження їх на ґрунт стає нестерпним. Так,

вирощуючи озиму пшеницю, інколи вносять близько 6—10 кг

пестицидів на 1 га землі, а під овочеві культури — 45—50, пло-

дові — 165 кг/га! Але ж на отруєній землі не може вирости неот-

руєний колос або плід!

Величезна кількість речовин, які пропонує сучасна хімія

сільському господарству, — мінеральні добрива, пестициди, ан-

тибіотики, гормони, стимулятори та інгібітори розвитку, кормові

223

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

дріжджі й багато інших — урешті-решт потрапляють в організм

людини й загрожують не лише нам, а й нашим нащадкам. До то-

го ж комахи та інші шкідники сільського господарства швидко

адаптуються до хімічних засобів боротьби з ними, з'являються

різновиди шкідників, на які отрута вже не діє, тому доводиться

збільшувати її дозу або застосовувати нові, ще отруйніші засоби.

• Близько 500 видів шкідників уже виробили імунітет проти одного або

кількох видів отрутохімікатів, частина — до всіх без винятку. За прогнозами

вчених, у найближчому майбутньому всі основні вороги врожаю (шкідники,

бур'яни, збудники захворювань) стануть несприйнятливими до хімічних

засобів захисту рослин. То навіщо ж отруювати землю?

Розуміючи, що подальше нарощування хімізації й так уже

перехімізованого сільськогосподарського виробництва завело в

глухий кут, деякі аграрні організації, фермери як на Заході, так і

в нас стають на шлях так званого альтернативного сільського гос-

подарства. Його прихильники мають намір домогтися вирішення

таких завдань:

• «екологізації» й «біологізації» сучасного землеробства, тобто

воно має стати нешкідливим для природного середовища й

забезпечувати споживача чистими продуктами харчування;

• розвитку землеробства на основі максимальної утилізації всіх

відходів, що утворюються в господарстві;

• підвищення рентабельності господарства, забезпечення його

виживання.

Суть альтернативного землеробства полягає в цілковитій або

частковій відмові від синтетичних мінеральних добрив, пести-

цидів, регуляторів росту й харчових добавок. Комплекс агро-

технічних прийомів базується на строгому дотриманні сівозмін,

уведенні в них бобових культур для збагачення ґрунту азотом,

застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічних

культивацій і захисті рослин біологічними методами.

При цьому ґрунт розглядається майже як живий організм зі

складними фізико-хімічними й біологічними процесами. При-

хильники альтернативного землеробства вважають, що удобрюва-

ти слід не рослини, а ґрунт, і виходять із принципу: «Від здоро-

вого ґрунту — до здорових рослин, тварин і людини». Таке дбай-

ливе ставлення до землі-годувальниці здавна було притаманне

українському землеробові й збереглося донині серед справжніх

трудівників сільського господарства України.

224

Глава 4

Техноекологія

Прихильники альтернативного землеробства для підживлення

рослин використовують тільки «натуральні» добрива: крім гною

та компосту, ще й кістяне борошно, вапняк, розмелений до

борошна базальт, глауконітовий пісок, золу водоростей, рибну

емульсію тощо. Для боротьби зі шкідниками й хворобами також

вдаються тільки до природних засобів — тютюновий пил, часник,

піретрум, відвари кропиви, полину. Заохочується широке засто-

сування біологічних методів боротьби зі шкідниками, зокрема за

рахунок розведення комах, бактерій і вірусів — ворогів цих

шкідників.

Незважаючи на нижчу врожайність і вищу трудомісткість аль-

тернативного землеробства, його продукція має дедалі більший

попит у населення: люди згодні доплачувати за гарантію високої

якості й безпечності.

§ 4.5^у Транспорт

Цивілізоване людство нині в чомусь схоже на дитину,

що отримала до свого дня народження занадто багато іграшок.

Дж. Томе он,

англійський фізик

аш час характеризується небаченими масштаба-

ми транспортних перевезень — як вантажних,

так і пасажирських. Значна їх частина є безпосередньою складо-

вою процесу виробництва — промислового й сільськогоспо-

дарського. Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають

швидкості й вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден.

Відповідно збільшуються й масштаби шкоди, якої вони завдають

природі (табл. 4.3). Пригадаймо, що один з екологічних законів

Б. Коммонера стверджує: за все потрібно платити. 1 за зростання

обсягу вантажоперевезень, за швидкість і комфорт люди розпла-

чуються здоров'ям, оскільки забруднюються практично всі земні

сфери. • Так, лише один сучасний реактивний пасажирський

літак протягом восьмигодинного польоту з Європи в Америку

«з'їдає» від 50 до 75 т кисню, викидаючи натомість в атмосферу

десятки тонн вуглекислого газу, оксидів азоту та інших шкідли-

вих сполук. • Легковий автомобіль «Волга» забирає з повітря

225

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

кисню в сто разів, а вантажівка ЗИЛ-130 — у 200 разів більше,

ніж одна людина.

Таблиця 4.3

Внесок різних видів транспорту в забруднення атмосфери Землі

Вид транспорту

Масова частка викидів, %

Вид транспорту

вуглеводнів

NO,

аерозолів

Автомобільний

89,5 82,1 72,6 44,4 78,5

Залізничний

0,4 2,6 7,7

ПД

7,1

Водний

2,2 6,4

2,2 33,3

—

Повітряний

1,4

2,6

1,0

—

7,1

Інші

6,5 6,3 16,5 11,2 7,3

Автомобілі є винуватцями 40 % забруднень атмосфери вели-

ких міст, таких як Київ. За даними статистичної служби, в Києві

в 1965 р. було 10 автомобілів на тисячу жителів, у 2000 р. — 150.

За розрахунками розробників генплану забудови Києва, в 2020 р.

на кожну тисячу киян припадатиме 300 автомобілів. Підраховано,

що якби всі вихлопні труби автомобілів, котрі «бігають» вулицями

Києва, з'єднати в одну, то утворився б жахливий кратер діамет-

ром 25 м, з якого вивергається 110 тис. т шкідливих газів на рік.

Становище погіршується ще й тим, що автомобільні викиди кон-

центруються в приземному шарі повітря — саме в зоні нашого

дихання. До того ж вітчизняні автомобілі екологічно набагато

«брудніші» від багатьох західних моделей: вони витрачають

більше палива на 100 км шляху, отож дужче забруднюють повітря.

Втім, багато які іномарки, що заполонили наші вулиці, являють

собою вже зношені екземпляри, двигуни яких спрацьовані й тому

сильно забруднюють повітря. До цього часу в нас використо-

вується переважно вкрай шкідливий етильований бензин, який

забруднює повітря свинцем. Двигуни автомобілів часто бувають

погано відрегульованими, тому в їхніх вихлопних газах міститься

багато CO, сажі тощо.

Мережа автомобільних доріг і залізниць займає великі площі

землі, яку можна було б використати раціональніше, скажімо, для

вирощування сільськогосподарських культур або лісу. Так, для

прокладання навіть найпростішої дороги завширшки 4 м на кожні

2,5 км траси треба вирубати 1 га лісу! А що вже казати про

226

Глава 4

Техноекологія

сучасні шестисмугові швидкісні хайвеї! Дорожні насипи часто є

причиною підтоплення ґрунтовими водами й заболочування

прилеглих ділянок. На дорогах гине багато диких тварин, які

потрапляють під колеса машин, птахів, що зіштовхуються з ними

в польоті.

Водне середовище дуже забруднюють великотоннажні вантажні

судна, особливо нафтові танкери. Аварії taкиx танкерів уже при-

зводили не до однієї екологічної катастрофи — згадаймо аварії тан-

керів «Амоко кадіс» біля узбережжя Франції (1978 р.) чи «Екссон

валдіз» поблизу узбережжя Аляски (1990 р.). Зростання обсягів

перекачування нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо сис-

темами трубопровідного транспорту пов'язане зі збільшенням

діаметра труб і застосуванням дедалі більших тисків при перекачу-

ванні, що загрожує великомасштабними аваріями (приклади —

вибух бензопроводу в Челябінській області в 1995 р. чи забруднен-

ня величезної площі земель нафтою, яка витекла з пошкодженого

нафтопроводу в республіці Комі на півночі Росії в 1994 р.).

Негативно впливають на озоновий шар атмосфери висотні

польоти літаків, запуски космічних кораблів і військових баліс-

тичних ракет.

Підраховано,

що в

результаті

100

запусків поспіль

космічного корабля «Спейс Шаттл» майже вщент зруйнувався б

захисний озоновий шар Землі.

Не можна не згадати про посилення негативного впливу на

довкілля ще одного виду транспорту — трубопровідного. Лінії

потужних сталевих трубопроводів, які транспортують газ, нафту,

аміак, промислові відходи та інші речовини, на сотні й тисячі

кілометрів простягнися вздовж доріг, перетинаючи десятки річок,

долин, гірські райони й морське дно в найрізноманітніших куточ-

ках планети. Вони споруджені на Алясці й у Сибіру, вони про-

лягли від Тюмені до Уралу й від Уралу до центру Європи, вони

перетинають Карпати й Альпи, простягаються вздовж узбереж

Каспію, Чорного, Середземного, Північного морів і Балтики,

узбереж Тихого океану й Атлантики, вони є в Америці й Азії, Аф-

риці й Австралії. 1 всюди останніми роками лінії трубопроводів

стали зонами особливого екологічного ризику.

Незважаючи на високу міцність, ці могутні трубопроводи

(діаметр труб — переважно понад 1 — 1,5 м, їхня товщина — 1,5—

2 см, тиск усередині — кілька атмосфер) із часом просідають

(особливо — в зонах мерзлих або різнопородних тріщинуватих

ґрунтів, під вагою й через різницю температур), тріскаються на

227

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

стиках, кородують унаслідок підвищеної кислотності повітря чи

несприятливих кліматичних умов. У місцях пошкодження труб на

прилеглі території виливається велика кількість забруднювальних

речовин, а оскільки це трапляється далеко від населених пунктів,

у лісі, в горах, то через неможливість оперативно ліквідувати

аварію шкода, завдана довкіллю, буває величезною. Газовикиди

часто супроводжуються вибухами й пожежами, нафта нищить

водні екосистеми й пернатих. А в останні роки багато аварій і

нещасть було пов'язано із зумисними пошкодженнями нафто-

проводів — викраданням нафтопродуктів (Україна, Тюмень).

§ 4.6. і Військова діяльність

Неможливо допустити, аби щось, створене заради ненависті,

могло бути міцним. Тільки творення, а не нищення, може дати

силу для вільної думки.

М. К. Реріх,

видатний громадський діяч,

живописець, археолог, мандрівник

айбільшою ганьбою людської цивілізації є

війни. Вчені підрахували, що за останні 6 тис.

років люди жили в мирі лише 292 роки.

Вони

«звикли»

до

воєн

досі ще не дуже глибоко усвідомили, що в сучасній світовій війні,

якщо її розпалять, переможців не буде.

Будь-яка військова діяльність урешті-решт завдає шкоди біос-

фері, й передусім людині, тому за своєю суттю вона має антиеко-

логічний характер.

# За оцінками вчених, війни забрали життя більш як 3,6 млрд чоловік. У цих

війнах знищено матеріальні цінності на фантастичну суму 115,13 квінтиль-

йонів (!) доларів (цієї суми вистачило б, щоб забезпечити сучасне населен-

ня Землі всім необхідним на кілька тисяч років!). Але ніякими сумами немож-

ливо оцінити втрати культурних цінностей, знищених під час воєн: бібліотек

із накопиченими впродовж віків знаннями, шедеврів архітектури, творів

мистецтва й т. д.

• У Першу світову війну (1914—1918 рр.) було втягнуто

38 країн. Бойові дії велися на території площею 4,1 млн км

228

Глава 4

Техноекологія

Із мобілізованих 74 млн чоловік загинуло 9,5 млн, іще 20 млн

померло від ран і хвороб. Уперше застосовано хімічну зброю,

якою уражено 1,3 млн чоловік.

• Друга світова війна (1939—1945 рр.) охопила вже 61 держа-

ву й понад 80 % населення Землі. Воєнні дії велися на території

площею 22,6 млн км

. Із мобілізованих 110 млн чоловік загинуло

55 млн. Матеріальні збитки становили понад 316 млрд доларів

(у цінах 1938 р.). Вперше застосовано атомну зброю проти мир-

ного населення японських міст Хіросима й Нагасакі, здійснено

перші спроби ведення бактеріологічної війни японськими міліта-

ристами.

Вже під час Другої світової війни стало зрозуміло: гинуть не

лише люди, гине або стає непридатним середовище їхнього жит-

тя. 1 хоча спеціальної мети — завдати противникові екологічної

шкоди — тоді не ставилося, деякі воєнні дії можна розцінювати

саме так (руйнування німцями дамб у Голландії, знищення лісів

і посівів у Польщі, Норвегії, Франції й СРСР, штучне створення

вогняних смерчів авіацією союзників при бомбардуванні Гамбур-

га й Дрездена).

Схоже на те, що дві світові війни нічому не навчили людей. Після

1945 р. відбулося принаймні 150 «локальних» воєнних конфліктів, які

забрали життя більш як 20 млн чоловік. Кілька разів (у 1948, 1954,

1961, 1962, 1973 рр.) світ стояв біля небезпечної межі, за якою мог-

ла спалахнути пожежа третьої світової війни. На щастя, цього не

сталося.

Дедалі зростають так звані «небойові втрати» у війнах, тобто

загибель мирного населення. Якщо в Першій світовій війні жертви

серед мирного населення становили 5 % у загальній масі втрат, то

в Другій світовій — уже 50 %. А в деяких сьогоднішніх локальних

конфліктах, за даними ООН, на кожного загиблого солдата припа-

дало дев 'ять загиблих мирних жителів.

Сьогоднішня війна жахлива тим, що противники так

і не побачать облич одне одного. Після натискання червоної

кнопки решту дороблять автомати.

Є. О. Євтушенко,

російський поет

Сучасна війна й підготовка до неї стають дедалі дорожчими.

Розробка, виготовлення й випробування нових видів зброї лягає

непосильним тягарем на економіку країн світу. Так, за даними

229

Розділ І

Сучасні підходи в науці про довкілля

ООН, світ сьогодні витрачає 1 трлн доларів щорічно на розробку та

виготовлення зброї, утримання армій і фінансування воєнних кон-

фліктів. За офіційними даними США, на виготовлення й випробу-

вання ядерної зброї тільки з 1943 по 1997 р. ними було інвестовано

5,5 трлн доларів.

Про розміри сум, які витрачаються на військові потреби,

порівняно з тим, що можна було б здійснити на ці гроші, дають

уявлення цифри, наведені нижче (дані ООН).

Військові потреби Цивільні потреби Вартість проекту,

млрд (у доларах)

Американська програ- 2/3 Програми США

ма створення винищу- для отримання чистої

вача «Стеле» води 68

Щорічні військові ви- Очищення Північного

трати Німеччини моря (німецької його

частини) ю,7

Військові витрати Установлення 80 тис.

країн—членів ЄЕС за ручних насосів у краї-

10 днів нах, що розвиваються,

для забезпечення пит-

ною водою 12

На військові потреби у світі щорічно витрачається 2—3 % енер-

гетичних ресурсів, 3—4 % запасів нафти. До 3 % території розви-

нених країн відводиться під військові бази, склади, полігони тощо,

причому це переважно родючі землі або лісові масиви. На планеті

військові займають близько 42 млн га суші. Витрати на військові

потреби у світі в 2,5 раза перевищують витрати на охорону

здоров'я і в 1,5раза — на освіту. І це в той час, коли мільйони

людей недоїдають, не отримують медичної допомоги, п'ють

забруднену воду й живуть у жахливих умовах. На підготовку до

війни витрачаються найкращі матеріали, застосовуються новітні

технології, використовується розум найталановитіших учених.

Усе це відволікає від вирішення найболючіших екологічних

проблем людства.

# Але найбільша небезпека полягає в злочинних планах сучасних міліта-

ристів використати для війни потаємні, глибинні сили природи. Розробля-

ються й уже частково апробуються способи безпосереднього впливу на при-

роду з метою агресії, методи зміни клімату, впливу на газообмін і тепловий

230

Глава 4

Техноекологія

баланс атмосфери та гідросфери, створюється «геофізична» зброя. На

шпальти світової преси потрапили дані про досліди військових, спрямовані

на провокування землетрусів на території противника, вивержень вулканів,

утворення тайфунів, «дір» в озоновому шарі Землі й т. д.

Розроблено безпрецедентні за силою ураження отрути й зраз-

ки бактеріологічної зброї. •> Так, 1 г ботулотоксину достатньо,

щоб умертвити 8 млн чоловік. • У разі розпилення над населе-

ним пунктом 1 г устричної отрути миттєво загине 1,5 тис. чо-

ловік, а 1 г політоксину (отрута, виділена з безхребетних) достат-

ньо для знищення 100 тис. чоловік. • Є відомості, що під завісою

секретності у військових біологічних лабораторіях досліджуються

принципово нові препарати, проти яких немає вакцин: отрута

мексиканських павуків, різновиди бацил чуми, на які не діють

перепади температури та наявні антибіотики.

• Не можна не згадати ще про один жахливий факт, що став

широко відомим світовій громадськості: це розробка секретними

військовими лабораторіями (й навіть цілими науковими інститу-

тами) різних методів і засобів (хімічних, електромагнітних та

інших) впливу на психіку людей. Є свідчення того, що вже ви-

найдено (і випробувано!) методи, устаткування й препарати, які

дають змогу масово впливати на психіку людей, обертати їх на

«зомбі». Цей вид зброї — найбільш нелюдський і протиприрод-

ний.

• Своєрідною лабораторією для вироблення методів сучасних

воєнних дій і випробувань новітньої зброї стала війна США в

Індокитаї (1964—1975 рр.). Там було скинуто понад 21 млн

авіабомб і випущено 229 млн снарядів загальною масою 15 млн т,

що втроє перевищує кількість боєприпасів, використаних на всіх

фронтах Другої світової війни. Над В'єтнамом, деякими района-

ми Лаосу й Камбоджі було розсіяно близько 100 тис. т різних

хімікатів з метою знищити ліси, посіви рису тощо. В результаті

загинула рослинність на 360 тис. га сільськогосподарських зе-

мель, загублено 70 % гаїв кокосових пальм, знищено тропічні

ліси на колосальних площах. Особливо небезпечним виявився де-

фоліант «ейджент оранж», від якого гинули не лише дерева, а й

потерпіло близько 2 млн чоловік, у тому числі й 60 тис. амери-

канських солдатів, котрі мали справу з хімікатом.

У 1971 р. військові США почали застосовувати у В'єтнамі

авіабомби масою 7 т з метою утворення майданчиків для посад-

ки гелікоптерів. Розриваючися за метр від поверхні землі, така

231

Розділ І

Сучасні підходи в науці про довкілля

бомба не утворює вирви, але буквально «здуває» всю рослинність

у радіусі 65 м. Тут же почали застосовуватися надпотужні (масою

33 т) бульдозери, здатні викорчовувати й згрібати дерева будь-

якого розміру. За кілька років такими бульдозерами було зрізано

325 тис. га тропічних лісів (2 % території країни).

Знищення рослинності істотно вплинуло на екологічний ба-

ланс В'єтнаму. Посилилася ерозія й підвищилася кислотність

ґрунтів, отрутохімікати порушили їхній мікробний склад. Із 150

видів птахів, які мешкали у В'єтнамі, залишилося тільки 18.

Рівнинні тропічні ліси тут зможуть відновитися не раніше, ніж

через 100 років, а в гірських районах, де колись росли ліси, ґрун-

ти дощенту змито, й рослинності тут ніколи не буде.

• Під час війни в Перській затоці (1991 р.) вояччина Саддама

Хусейна розглядала знищення екосистеми Кувейту вже як ефек-

тивний засіб ослаблення противника. Відступаючи, іракська

армія підірвала динамітом і підпалила близько 700 потужних наф-

тових свердловин. У результаті цього жахливого експерименту

спалахнула найстрахітливіша за всю історію людства пожежа:

6 млн барелів (близько 1 млн т) нафти щодня, згоряючи, пере-

творювалися на задушливий чорний дим. Фонтани полум'я, які

сягали висоти 100 м, щоденно викидали в атмосферу 50 тис. т

діоксиду сірки (головний компонент кислотних дощів), 199 тис. т

сажі, 80 тис. т вуглекислого газу. Цю пожежу вдалося загасити аж

через півроку. Дим від Кувейту доходив до Кашміру (за 2 тис.

км), де випадали чорні дощі. На поверхні як пустелі, так і Персь-

кої затоки утворилися гігантські озера й плями нафти, загинуло

безліч морських тварин (риби, крабів, лангустів, черепах), птахів.

Високотоксичні забруднювачі повітря (озон, кислі аерозолі,

канцерогенна сажа тощо) спричинили масові отруєння й захво-

рювання людей.

Непоправної шкоди біосфері завдали наземні, підземні й

підводні випробування ядерної зброї, які проводили США, Ра-

дянський Союз, Велика Британія, Франція й Китай. З 1945 по

1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів. Величезна

кількість радіоактивних речовин, викинутих в атмосферу, ще й

досі осідає в усіх куточках земної кулі. Не меншої шкоди завда-

ли й ще завдадуть радіоактивні відходи військового виробництва,

скидання в моря та океани відпрацьованих ядерних реакторів

підводних човнів, тисяч контейнерів із радіоактивними відхода-

ми, атомні підводні човни, що потрапили на дно океанів після

232